Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.10.2019 року у справі №826/19292/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 826/19292/15

адміністративне провадження № К/9901/13708/18; К/9901/13701/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації та Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Кузьменка В. В., суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.) від 15 вересня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ЕРА" до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, третя особа - Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ЕРА" далі - (ТОВ "Телерадіокомпанія "ЕРА") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, у якому з урахуванням уточнення вимог просило:

- визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі - НКРЗІ) у зв'язку із незатвердженням в період 2013-2016 років тарифів на телекомунікаційні послуги Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - Концерну РРТ), які мали були затвердженні згідно рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України (правонаступником якої є НКРЗІ) від 25 січня 2007 року № 559;

- зобов'язати Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - Адміністрація Держспецзв'язку) здійснити контроль та забезпечити приведення у відповідність із законодавством внутрішніх положень у сфері тарифної політики Концерну РРТ та здійснити контроль за виконанням рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 25 січня 2007 року № 559 у частині розроблення та погодження Методики розрахунку економічно обґрунтованих тарифів на телекомунікаційні послуги, що надаються Концерном РРТ з НКРЗІ.

На обґрунтування позову ТОВ "Телерадіокомпанія "ЕРА" зазначило, що Концерн РРТ без відповідного положення (Методики розрахунку економічно обґрунтованих тарифів на телекомунікаційні послуги) та його затвердження НКРЗІ, щорічно самовільно підвищує та змінює свої тарифи на послуги з технічного обслуговування і експлуатації мереж ефірного телемовлення, що є свідченням про бездіяльність відповідачів, а саме: нездійснення постійного державного регулювання тарифів на послуги Концерну РРТ.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 05 серпня 2016 року відмовив у задоволенні позову.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 вересня 2016 року скасував зазначене вище судове рішення першої інстанції та ухвалив нове, яким задовольнив позов. Визнав протиправною бездіяльність НКРЗІ у зв'язку із незатвердженням в період 2013-2016 років тарифів на телекомунікаційні послуги Концерну РРТ, які мали бути затверджені згідно з рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 25 січня 2007 року № 559. Зобов'язав Держспецзв'язок здійснити контроль та забезпечити приведення у відповідність із законодавством внутрішніх положень Концерну РРТ у сфері тарифної політики та здійснити контроль над виконанням рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 25 січня 2007 року № 559 у частині розроблення та погодження Методики розрахунку економічно обґрунтованих тарифів на телекомунікаційні послуги, що надаються Концерном РРТ з НКРЗІ.

Не погодившись з таким судовим рішенням апеляційної інстанції, у жовтні 2016 року НКРЗІ та Концерн РРТ подали до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги, у яких просили скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року.

Обґрунтовуючи касаційні скарги, НКРЗІ та Концерн РРТ зазначили, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права і не дослідив належним чином усіх обставин справи. За позицією скаржників, тарифи Концерну РРТ не підлягають державному регулюванню, і виконання даного рішення може призвести до втручання в господарську діяльність підприємства.

Вищий адміністративний суд України ухвалами від 06 та 11 жовтня 2016 року відкрив провадження у цій справі за вказаними касаційними скаргами.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ~law11~), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02 жовтня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

Рішенням НКРЗІ від 07 грудня 2007 року № 1019 визначено, що Концерн РРТ є оператором телекомунікацій.

Відповідно до загальних положень статуту Концерну РРТ, останній є державним господарським об'єднанням підприємств, створеним наказом Державного комітету України по зв'язку від 04 жовтня 1991 року № 3102 "Про створення Концерну РРТ", заснованим на державній власності, і належить до сфери управління Адміністрації Держспецзв'язку.

З матеріалів справи вбачається, що Концерн РРТ здійснює свою діяльність на базі державного майна (в тому числі передавачі, які забезпечують сигнал та послуги, щодо сигналу яких встановлено тарифи) та підпорядковується у своїй діяльності Адміністрації Держспецзв'язку.

19 грудня 2014 року між ТОВ "Телерадіокомпанія "ЕРА" та Концерном РРТ було укладено договір № 4-520, предметом якого є надання телекомунікаційних послуг у відповідності до ліцензій виконавця (Концерн РРТ) на нічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного мовлення.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору ціни на телекомунікаційні послуги з використанням технічних засобів виконавця за "тарифами на телекомунікаційні послуги Концерну РРТ", що оприлюднені в офіційному галузевому виданні "Діловий Кур'єр - ЗВ'ЯЗОК", № 43-50 (874-881) та зазначені в додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Судом апеляційної інстанції правильно визначено, що в додатку № 1 до договору від 19 грудня 2014 року № 4-520 показники ціни на послуги значно збільшені порівняно з попереднім періодом 2013-2014 роки, зокрема, у порівнянні з аналогічним договором від 27 грудня 2013 року № 4-46о, а саме: вартість на послуги Концерну РРТ за рік була збільшена на 4 137 965,31 грн.

При цьому, відповідно до п. 2 рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 25 січня 2007 року № 559 "Про тарифи концерну РРТ" Концерн РРТ був зобов'язаний надати до НКРЗІ Методику розрахунку економічно обґрунтованих тарифів на телекомунікаційні послуги, однак, вказане не було виконано, що на думку позивача, призводить до грубих порушень його прав, оскільки Концерн РРТ щорічно підвищує та змінює свої тарифи самовільно на послуги з технічного обслуговування і експлуатацію мереж ефірного телемовлення без відповідного погодження та затвердження з НКРЗІ.

Вважаючи, що відсутність постійного державного регулювання тарифів на послуги Концерну РРТ є порушенням його інтересів та свідчить про протиправну бездіяльність Адміністрації Держспецзв'язку та НКРЗІ, ТОВ "Телерадіокомпанія "ЕРА" звернулося до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Судове рішення суду апеляційної інстанції, ухвалене за результатом перегляду постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року, є предметом касаційного перегляду в даній справі.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що НКРЗІ є спеціально уповноваженим органом державної влади, до компетенції якого належить питання прийняття актів щодо тарифного регулювання у сфері телекомунікацій, а тому відповідач повинен вчинити дії щодо зобов'язання Концерну РРТ врегулювати тарифи на послуги згідно з рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 25 січня 2007 року № 559.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 66 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1280-IV "Про телекомунікації" (далі - ~law13~) державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів підлягають:

1) тарифи на загальнодоступні послуги (згідно частини 1 статті 62 Закону України "Про телекомунікації" до загальнодоступних телекомунікаційних послуг належать: підключення кінцевого обладнання споживача до телекомунікаційних мереж фіксованого зв'язку загального користування (універсальний доступ), послуги фіксованого телефонного зв'язку в межах зони нумерації (місцевий телефонний зв'язок), а також виклик служб екстреної допомоги, послуги довідкових служб і зв'язку за допомогою таксофонів. )

2) тарифи на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, з істотною ринковою перевагою на ринках певних телекомунікаційних послуг;

3) розрахункові такси за послуги пропуску трафіка до телекомунікаційних мереж операторів телекомунікацій з істотною ринковою перевагою на ринках певних телекомунікаційних послуг;

4) тарифи на надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку операторів телекомунікацій.

частини 1 статті 62 Закону України "Про телекомунікації" передбачено повноваження НКРЗІ здійснювати відповідно до закону тарифне регулювання у сфері телекомунікацій.

З аналізу зазначених вище законодавчих норм убачається, що НКРЗ є спеціально уповноваженим органом державної влади, до компетенції якого належить питання прийняття актів щодо тарифного регулювання у сфері телекомунікацій.

За приписами підп. 2 п. 3 Положення про Адміністрацію Держспецзв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 411, одним з основних завдань Адміністрації Держспецзвя'зку є участь у формуванні та реалізації державної тарифної політики у сферах телекомунікацій і користування радіочастотним ресурсом України.

Крім того, за змістом ч. 24 ст. 6 Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-V "Про управління об'єктами державної власності" уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує приведення у відповідність із законодавством установчих документів та внутрішніх положень державних підприємств, господарських структур.

Як убачається з матеріалів справи, упродовж 2013-2016 років між ТОВ "Телерадіокомпанія "Ера" та Концерном РРТ були укладені договори про надання телекомунікаційних послуг, за якими останній зобов'язувався надавати послуги з технічного обслуговування та експлуатації мереж ефірного телемовлення за тарифами, які оприлюднені в офіційному галузевому виданні "Діловий Кур'єр - ЗВ'ЯЗОК".

При цьому, Концерн РРТ установлював тарифи на послуги з технічного обслуговування та експлуатації мереж ефірного телемовлення згідно з "Правилами технічної експлуатації засобів мовного телебачення" зі змінами, внесеними наказом Адміністрації Держспецзв'язку від 06 лютого 2015 року № 68.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 21 червня 2012 року № 5007-VI "Про ціни і ціноутворення" Кабінет Міністрів України здійснює державне регулювання цін, визначає повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Однак, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що регуляторним органом в сфері тарифної політики Концерну РРТ є НКРЗІ.

Разом з тим, рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 25 січня 2007 року № 559 "Про тарифи концерну РРТ" Концерн РРТ зобов'язано надати Методику розрахунку економічно обґрунтованих тарифів на телекомунікаційні послуги, що ними надаються.

Тобто, починаючи з 2007 року, Концерн РРТ був зобов'язаний розробити методику розрахунку тарифів на послуги з технічного обслуговування та експлуатації мереж ефірного телемовлення, затвердити їх та відповідно проводити розрахунок таких тарифів у відповідності до вказаної методології.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції правомірно зобов'язав НКРЗІ, до компетенції якої належить питання прийняття актів щодо тарифного регулювання у сфері телекомунікацій, вчинити дії щодо врегулювання Концерном РРТ тарифів на послуги та затвердити Методику розрахунку економічно обґрунтованих тарифів на телекомунікаційні послуги, що ними надаються, яка передбачена рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 25 січня 2007 року № 559.

Відповідно до ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації та Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді

Я. О. Берназюк

С. М. Чиркін