Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.07.2018 року у справі №826/15632/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 826/15632/17

адміністративне провадження №К/9901/55757/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С. А.,

суддів: Кашпур О. В., Радишевської О. Р.,

за участю:

секретаря судового засідання - Семопядного О. В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Куліби О. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2018 року (суддя Шейко Т. І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року (головуючий суддя Коротких А. Ю., судді Файдюк В. В., Чаку Є. В. ),

УСТАНОВИЛ:

I. Суть спору

1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення його з посади заступника начальника відділу забезпечення конституційних засад підприємницької діяльності та захисту інтелектуальної власності і авторських прав управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України, поновлення на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з розрахунку середньоденної заробітної плати 783,64 грн).

2. Позов обґрунтував порушенням процедури його звільнення із займаної посади за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), оскільки він не був працевлаштований, незважаючи на наявність вакантних посад і висловлену ним згоду на переведення на будь-яку з них, а також звільнений в період тимчасової непрацездатності.

II. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року, позов задоволено: визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора України від 18.08.2015 №1278-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу забезпечення конституційних засад підприємницької діяльності та захисту інтелектуальної власності і авторських прав управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України; визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора України від 21.08.2015 №1303-ц; поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді з дати звільнення; стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення (з розрахунку середньоденної заробітної плати 783,64 грн).

4. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про порушення відповідачем вимог частин 2 , 3 статті 40, статей 42 і 49-1 КЗпП в частині звільнення ОСОБА_1 в період його тимчасової непрацездатності та за наявної можливості перевести позивача, за його згодою, на іншу роботу.

III. Провадження в суді касаційної інстанції

5. У касаційній скарзі Генеральна прокуратура України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та залишити позов без розгляду.

6. За доводами відповідача, висновок судів попередніх інстанцій про можливість переведення позивача на іншу роботу не ґрунтується на фактичних обставинах справи, які свідчать про переважне право іншого працівника на зайняття посади, на яку претендував ОСОБА_1, а також про те, що із заявами про призначення на інші вакантні посади він до кадрового підрозділу не звертався. Не наведено у судових рішеннях і розрахунків та суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що суперечить ~law16~.

Окремо відповідач наголошує на пропуску позивачем без поважних причин місячного строку звернення до суду у справі про звільнення з публічної служби.

7. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити судові рішення у справі без змін, вказуючи на обґрунтованість висновку судів щодо порушення Генеральною прокуратурою України порядку його вивільнення із займаної посади.

Вважає, що строк звернення до суду з цим позовом він не пропустив, оскільки в наказах від 18.08.2015 №1278-ц і від 21.08.2015 №1303-ц не зазначено точної дати його звільнення, жодного повідомлення про звільнення він не отримував, а про існування наказу від 21.08.2015 №1303-ц він дізнався лише після отримання відзиву відповідача від 23.01.2018 №05/3-11660-18.

8. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги касаційної скарги, позивач просив відмовити в її задоволенні.

9. Вислухавши пояснення сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

10. Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 31.07.2014 №1747ц ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу забезпечення конституційних засад підприємницької діяльності та захисту інтелектуальної власності і авторських прав управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, Генеральної прокуратури України.

11. Наказом Генерального прокурора України від 08.12.2014 №72шц у зв'язку з набранням чинності окремих положень Закону України "Про прокуратуру" та з метою удосконалення організації роботи органів прокуратури вирішено ліквідувати у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України Головне управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією.

12.11 березня 2015 року позивачу вручено попередження №11/1-673 вих-15 про вивільнення із займаної посади у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці з 12 травня 2015 року та запропоновано обійняти одну з вакантних посад згідно з додатком шляхом подання письмової заяви до Головного управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України.

13.27 квітня 2015 року позивач подав до кадрового підрозділу по центральному апарату Генеральної прокуратури України та відправив поштою Генеральному прокурору України заяву про надання згоди обійняти вакантну посаду старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби України та Державної прикордонної служби України Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України, зазначену у пункті 10 переліку вакантних посад станом на 27 квітня 2015 року.

14. У цій заяві позивач зазначив, що у разі неможливості з будь-яких причин обійняти вказану посаду, він надає згоду обійняти будь-яку прокурорсько-слідчу посаду у штаті Генеральної прокуратури України.

15. Наказом Генерального прокурора України від 30.04.2015 №703-ц на посаду старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби України та Державної прикордонної служби України Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України призначено Калиту В. А.

16. Наказом Генерального прокурора України від 18.08.2015 №1278-ц ОСОБА_1 звільнено з займаної посади у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП), про що позивачу надіслано повідомлення від 18.08.2015 №11/1-2022 вих.15 з проханням прибути до Департаменту кадрової роботи Генеральної прокуратури України для ознайомлення з наказом, отримання трудової книжки та всіх належних при звільненні виплат в управлінні планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту, яке повернулось за закінченням встановленого строку зберігання.

17. Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 21.08.2015 №1303-ц у зв'язку із перебуванням позивача на день звільнення на лікарняному вирішено перенести дату звільнення - 18 серпня 2015 року на останній день хвороби, за умови надання ним по закінченню хвороби листка непрацездатності.

18. Згідно з листками непрацездатності серії АГХ № 157976 та серії АГЧ № 417318, наданими позивачем за місцем роботи 21 жовтня 2015 року, останній був звільнений від роботи з 18.08.2015 по 11.09.2015 включно.

19. У трудовій книжці позивача зроблено запис №25 про його звільнення з посади 18 серпня 2015 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП на підставі наказу від 18.08.2015 №1278-ц.

20.19 жовтня 2015 року позивач отримав трудову книжку, що підтверджується книгою видачі трудових книжок і не заперечується сторонами.

V. Позиція Верховного Суду

21. Згідно з частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017, далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.

22. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

23. Відповідно до частини 3 статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи частини 3 статті 99 КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

24. Ці норми збережені у статті 122 КАС України в редакції, чинній з 15.12.2017.

25. Початок перебігу строку звернення працівника до суду у справах про звільнення визначений у частині 1 статті 233 КЗпП, відповідно до якої цей строк обчислюється з дня вручення працівнику копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

26. Таким чином, для звернення до адміністративного суду у справі щодо звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

27. Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що копію наказу від 21.08.2015 №1303-ц позивач не отримував, тому не міг його ідентифікувати за номером і датою. При цьому в оскаржуваному наказі не встановлена дата звільнення, від якої можливо було б відраховувати строк звернення до суду. В трудовій книжці позивача записи про наказ від 21.08.2015 №1303-ц відсутні, хоча трудову книжку позивач отримав у жовтні 2015 року.

28. За наведених обставин у мотивувальній частині рішення від 28 березня 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва суд дійшов висновку, що строк звернення до суду позивачем не порушений та відсутні підстави для задоволення заявленого відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду.

29. Суд апеляційної інстанції не надав відповіді на аргумент апеляційної скарги щодо безпідставної відмови судом першої інстанції на його клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та не дав оцінки вказаним обставинам, фактично погодившись із позицією суду першої інстанцій щодо вирішення цього питання.

30. Разом із тим, суди обох інстанцій не врахували, що отримання працівником трудової книжки однозначно свідчить про його обізнаність із підставою і датою звільнення, що дає змогу оскаржити звільнення у встановленому законом порядку.

31. Беручи до уваги, що копію трудової книжки позивач отримав 19 жовтня 2015 року, а до суду звернувся 01 грудня 2017 року, суди дійшли помилкового висновку про дотримання ОСОБА_1 місячного строку звернення до суду у справі про звільнення з публічної служби.

32. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 і частиною 3 статті 123 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду і вирішення цієї справи) суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.

33. За приписами частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно частини 1 статті 354 КАС України.

34. Ураховуючи, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом і не заявив про його поновлення, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із залишенням позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 344, 354, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року - скасувати.

3. Позовну заяву ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без розгляду.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач С. А. Уханенко

Судді: О. В. Кашпур

О. Р. Радишевська