ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року

м. Київ

справа № 345/9/17

адміністративне провадження № К/9901/30111/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 345/9/17

за позовом ОСОБА_1 до Калуського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України (далі - Калуське ОУ ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Калуського ОУ ПФУ

на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.02.2017, ухвалену у складі головуючого судді Якимів Р.В. та

ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Кухтея Р.В., суддів Носа С.П., Онишкевича Т.В., -

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії Калуського ОУ ПФУ щодо відмови зарахувати йому з 22.11.2016 стаж роботи за Списком № 2 - 7 років 10 місяців 24 дні за період роботи з 07.03.1987 по 15.03.1989 та з 13.03.1990 по 25.03.2002 та стаж роботи за Списком № 2 - період роботи з 03.04.2002 по 01.11.2004;

зобов`язати Калуське ОУ ПФУ зарахувати вказаний стаж роботи за Списком № 2, починаючи з 22.11.2016.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав на те, що відповідач при призначенні йому 11.04.2016 пенсії за віком на пільгових умовах протиправно не зарахував до стажу роботи за Списком № 2 період роботи машиністом бульдозера, бульдозеристом у Виробничому кооперативі (далі - ВК) «Артель старателей «Золотинка» з 07.03.1987 по 15.03.1989 та з 13.03.1990 по 25.03.2002, та періоди роботи машиністом бульдозера в Закритому акціонерному товаристві (далі - ЗАТ) «Малые разрезы Нерюнгри» з 03.04.2002 по 01.11.2004, відпрацьовані в Російській Федерації.

2. Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області постановою від 20.02.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017, задовольнив позовні вимоги.

3. 03.05.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Калуського ОУ ПФУ, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.02.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

4. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.05.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

5. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

6. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

7. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).

8. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20.06.2019 №780/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), що унеможливлює його участь у розгляді даної справи.

9. Протоколом розподілу справи від 20.06.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.

10. Ухвалою судді Верховного Суду від 24.06.2019 прийнято зазначену справу до провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Суди встановили, що 11.04.2016 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення.

22.11.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до стажу роботи за Списком № 2 у період роботи машиністом бульдозера в ВП «Артель старателей «Золотинка» з 07.03.1987 по 15.03.1989 та з 13.03.1990 по 25.03.2002 відповідно до пільгової довідки від 13.08.2005 № 91 та періоду роботи машиністом бульдозера в ЗАТ «Малые разрезы Нерюнгри» з 03.04.2002 по 01.11.2004 відповідно до пільгової довідки від 09.08.2005 № 146.

Листом від 22.12.2016 № 484/П-15 Калуське ОУ ПФУ відмовило ОСОБА_1 у зарахуванні цього стажу роботи за списком №2 посилаючись на те, що пільгові довідки від 13.08.2005 № 91 та від 09.08.2005 № 146 при призначені пенсії не були подані. У вказаному листі також зазначено, що роботи на пільгових умовах за Списком №2 можна зарахувати період роботи з 07.03.1987 по 15.03.1989 та з 13.03.1990 по 21.08.1992. Також відповідач вказав на те, що стаж роботи після 1992 року зараховується на пільгових умовах тільки за мови проведення атестації робочих місць згідно зі статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Окрім цього суди встановили, що згідно із записами трудової книжки позивача з 07.03.1987 по 15.03.1989 він працював машиністом бульдозера в ВК «Артель старателей «Золотинка», з 13.03.1990 по 31.01.1997 працював бульдозеристом в ВК «Артель старателей «Золотинка», а в подальшому з 01.01.1998 по 25.03.2002 переведений машиністом бульдозера важкої землекопальної техніки у цьому ж підприємстві, з 03.04.2002 по 01.11.2004 працював в ЗАТ «Малые разрезы Нерюнгри» машиністом бульдозера по 7 розряду з повним робочим днем на ділянці відкритих гірничих робіт по видобутку вугілля.

Крім того, пільговий стаж роботи ОСОБА_1 підтверджує пільгова довідка від 13.08.2005 № 91, яка видана ВК «Артель Старателей «Золотинка» за період роботи з 07.03.1987 по 15.03.1989 та з 13.03.1990 по 25.03.2002, в якій зазначено що за цей період ОСОБА_1 відпрацював 7 років 10 місяців та 24 дні за Списком № 2 - машиністом бульдозера на підприємстві по видобутку відкритим способом дорогоцінних та кольорових металів із піску. Пільговий стаж роботи за період роботи з 03.04.2002 по 01.11.2004 всього 2 роки 7 місяців підтверджує пільгова довідка від 09.08.2005 № 146, яка видана ЗАТ «Малые разрезы Нерюнгри».

Також, факт роботи на ВК Артель Старателей « Золотинка » підтверджує довідки про зарплату, а саме: архівна довідка Муніципальної бюджетної установи «Муниципальный архив Нерюнгринського района» від 18.02.2016 № С-137 про заробітну плату у період 1987-1994 років, архівна довідка Муніципальної бюджетної установи «Муниципальный архив Нерюнгринського района» від 16.10.2013 № К-2358/1 від 16.10.2013 про заробітну плату у період роботи 1999-2002 років, довідка про зарплату від 22.08.2005 № 166, видана ВК Артель старателей «Золотинка» за період роботи 1987-1992 років, довідка про зарплату № 166/1 від 22.08.2005, видана ВК Артель старателей «Золотинка» за період роботи 1993-1994 років, довідка про зарплату від 04.02.2016 № 14 за період роботи 2002-2004 років.

Згідно з архівною довідкою Муніципальної бюджетної установи «Муниципальный архив Нерюнгринського района» від 16.10.2013 № К-2358/1 ВК «Артель старатей «Золотинка» з 2006 року реорганізовано шляхом приєднання до ООО «Нирунган», а документи, які стосуються діяльності ВК «Артель старателей «Золотинка» здані на державне зберігання в Муніципальну бюджетну установу «Муниципальный архив Нерюнгринського района» в 2012 році.

Не погоджуючись з відмовою відповідача зарахувати періоди роботи з 07.03.1987 по 15.03.1989, з 13.03.1990 по 25.03.2002, з 03.04.2002 по 01.11.2004 у пільговий стаж за списком № 2, в які він працював на підприємствах, що знаходиться на території Російської Федерації, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем надано всі докази, що він дійсно в спірний період працював і був зайнятий на посадах з особливо шкідливими умовами праці та має право на зарахування стажу роботи за списком № 2.

IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Касаційна скарга відповідача мотивована, зокрема тим, що Калуське ОУ ПФУ не відмовляло позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, а в межах наданих повноважень роз`яснило необхідність подання документів, що підтверджують наявність пільгового стажу. При цьому відповідач стверджує про те, що період роботи позивача щодо якого виник спір з 21.08.1992 має бути підтверджений як пільговий за результатами атестації робочих місць.

11. У запереченнях на вказану вище касаційну скаргу позивач вказує законність та обґрунтованість судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

13. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

15. Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

16. Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

17. Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, яким визначено, що у випадку відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій та їх правонаступників.

18. Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списком № 2 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383).

19. Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

20. Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

21. Отже обов`язок проведення атестації робочих місць за умовами праці виник після 21.08.1992.

22. Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

23. За правилами пункту 20 Порядку 637 у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

24. У справі, яка розглядається суди встановили, що у період 07.03.1987 по 15.03.1989 позивач працював машиністом бульдозера в ВК «Артель старателей «Золотинка», з 13.03.1990 по 31.01.1997 працював бульдозеристом в «Артель старателей «Золотинка», а в подальшому з 01.01.1998 по 25.03.2002 переведений машиністом бульдозера важкої землекопальної техніки у цьому ж підприємстві, з 03.04.2002 по 01.11.2004 працював в ЗАТ «Малые разрезы Нерюнгри» машиністом бульдозера по 7 розряду з повним робочим днем на ділянці відкритих гірничих робіт по видобутку вугілля. Вказані підприємства знаходяться на території Російської Федерації.

25. Колегія суддів звертає увагу на те, що виходячи з вищевказаних положень пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, необхідною умовою для зарахування стажу роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах після 21.08.1992 є також проведення відповідної атестації робочого місця з метою підтвердження пільгового характеру виконуваної роботи за такою посадою.

26. Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

27. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 N 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 N 41 (далі - Методичні рекомендації).

28. Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

29. Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

30. Відтак, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

31. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце за якою підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

32. До того ж, згідно зі статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

33. Відповідно до статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов`язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

34. Статтею 7 Угоди від 14.01.1993 визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.

35. Статтею 1 Угоди про гарантії передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

36. Зі змісту наведених норм вбачається, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.

37. На території Російської Федерації обов`язкове здійснення атестації робочих місць регулювалося Положенням про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Мінпраці Росії від 24.03.1997 № 12, Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими наказами Міністерства охорони здоров`я Російської Федерації від 31.08.2007 N 569 та від 26.04.2011 № 342н тощо.

38. Таким чином, колегія суддів зазначає, що законодавством Російської Федерації до 1997 року проведення атестації робочого місця передбачено не було, а тому період роботи позивача до 01.07.1997, також зараховується до пільгового стажу без проведення атестації робочого місця.

39. До того ж, Верховний Суд України при ухваленні постанов від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21-519а14, від 10.03.2015 та 17.03.2015 у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15 віддав перевагу найменш сприятливому для позивачів тлумаченню законодавства України.

40. В свою чергу, Велика палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформулювала правовий висновок, згідно з ким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

41. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

42. Отже, Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

43. Відтак, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21-519а14, від 10.03.2015 та 17.03.2015 у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15 щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

44. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для незархування позивачу у пільговий стаж роботи за списком № 2 періодів його роботи з 07.03.1987. по 15.03.1989 та з 13.03.1990 по 25.03.2002, а також з 03.04.2002 по 01.11.2004 та зобов`язання відповідача зарахувати позивачу вказані періоди у пільговий стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, починаючи з 22.11.2016 - з моменту звернення позивача до відповідача із заявою про зарахування таких періодів до пільгового стажу.

45. За встановлених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

46. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи та незгоди з судовими рішеннями.

47. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

48. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

49. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Калуського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.02.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі №345/9/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіА.І. Рибачук А.Ю. Бучик Л.В. Тацій