Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа №820/1891/16

адміністративне провадження №К/9901/6668/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 (суддя Полях Н.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 (колегія суддів у складі: Шевцової Н.В., Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.) у справі № 820/1891/16 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Харківської області про скасування наказу від 14.03.2016 № 429к про звільнення позивача з органів прокуратури Харківської області, поновлення його на посаді прокурора в органах прокуратури Харківської області, стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 14.03.2016 до дня поновлення на роботі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з грудня 2014 року позивач обіймав посаду прокурора прокуратури Великобурлуцького району Харківської області.

У зв'язку з набранням чинності Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), з 15.12.2015 було припинено функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та утворено у системі органів прокуратури України місцевих прокуратур, перелік і територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.

27.07.2015 позивач подав заяву до прокуратури Харківської області, у якій просив допустити його до тестування для зайняття вакантної посади прокурора Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області.

Наказом Генерального прокурора України від 23.09.2015 № 92ш внесено зміни до структури та штатного розпису прокуратури Харківської області, затверджено штатний розпис 11 місцевих прокуратур та, у зв'язку з цим, скорочено посади прокурорів міськміжрайпрокуратур.

Відповідно до зазначеного наказу Генерального прокурора України у структурі Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області встановлено 19 посад прокурорів, 3 начальника відділу та 4 посади керівника, його першого заступника та заступників, тобто всього 26 прокурорських посад з урахуванням адміністративних.

Відповідно до попередження про наступне звільнення від 08.10.2015 № 459 ОСОБА_1 10.10.2015 повідомлено про звільнення із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у разі непроходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14.12.2015.

За результатами проходження ОСОБА_1 тестування для зайняття посади прокурора Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області ним отримано підсумковий бал - 79,3, у зв'язку з чим він перебуває на 28 місці у рейтинговому списку. Результати тестування позивач не оскаржував.

З урахуванням викладеного, усі кандидати, які у рейтинговому списку зайняли місце нижче 24-го, не могли бути призначені на посади прокурорів Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області за відсутністю відповідної кількості штатних одиниць, у тому числі і ОСОБА_1, який перебував на 28 місці у рейтинговому списку.

Наказом прокурора Харківської області від 14.03.2016 № 429к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора прокуратури Великобурлуцького району Харківської області та з органів прокуратури Харківської області з 14.03.2016 у зв'язку із реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли висновку, що відповідач правомірно звільнив позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, з огляду на те, що той не набрав необхідної кількості балів, які б дозволили йому зайняти посаду прокурора в Чугуївській місцевій прокуратурі Харківської області на конкурсній основі.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що спірний наказ прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до якої відповідач повинен був запропонувати йому всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Відповідач у своєму відзиві на касаційну скаргу зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій повною мірою відповідають обставинам справи, підтверджуються наявним у матеріалах справи письмовими доказами, при розгляді справи дотримано норми матеріального та процесуального права, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом № 1697-VII.

Згідно з пунктом 1 розділу XII «Прикінцеві положення», вказаного вище Закону, який набрав чинності з 15.07.2015, за виключенням: пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; статей 21, 28-38, 42, 44-50, 62-63, 65-79 цього Закону, які набирають чинності 15.04.2016; статті 12 та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набирають чинності з 15.12.2015.

У додатку до Закону № 1697-VII наведено перелік і територіальну юрисдикцію місцевих та військових прокуратур, які запроваджувалися з 15.12.2015 (абзац третій пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VII.

Відповідно до підпункту «в» пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 1697-VII до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» цього Закону, прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування.

На виконання пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 1697-VII метою кадрового наповнення місцевих прокуратур наказом Генеральної прокуратури України від 20.07.2015 № 98 затверджено Порядок проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури (чинний на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1.2 Розділу І Порядку на посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами успішного проходження ними тестування.

Пунктами 9.1, 9.5 Розділу ІХ Порядку передбачено, що рейтинг кандидата визначається за результатами тесту на знання законодавчої бази (професійний тест) та тесту на загальні здібності. Керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури (заяви для тих, хто не працює у прокуратурі), який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та кількість штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі.

Таким чином, прокурори, які на день набрання чинності Законом № 1697-VII працювали у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах призначаються на посаду прокурора в новоутворену місцеву прокуратуру за умови успішного проходження тестування.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Враховуючи, що необхідний рейтинговий бал, який би дозволяв позивачу претендувати на роботу у місцевій прокуратупрі, ним не набрано, суди правильно виходили з відсутності у відповідача законних підстав пропонувати позивачу переведення на інш посаду в новоутвореній прокуратурі.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що приймаючи наказ від 14.03.2016 про звільнення позивача з посади прокурора прокуратури Великобурлуцького району Харківської області та з органів прокуратури, відповідач діяв на підставах та в межах закону.

Щодо доводів касаційної скарги щодо порушення відповідачем норм трудового законодавства при звільненні, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюються законодавством. У свою чергу порядок призначення прокурорів місцевих прокуратур, які на день набрання чинності Законом № 1697-VII працювали у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, визначено цим Законом та Порядком № 98. За цими нормативними актами, які є спеціальними порівняно з нормами КЗпП України, умовою призначення прокурора на посаду в реорганізовану прокуратуру є успішне проходження тестування, а така умова позивачем не виконана, у зв'язку з чим у відповідача не виникало обов'язку працевлаштовувати позивача в новоутвореній місцевій прокуратурі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що Харківський окружний адміністративний суд та Харківський апеляційний адміністративний суд не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення без змін.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 у справі № 820/1891/16 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. ЖелтобрюхСудді: В.М. Бевзенко О.В. Білоус