Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.04.2021 року у справі №808/8600/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 808/8600/15

адміністративне провадження № К/9901/26678/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л. І.,

суддів: Хохуляка В. В., Ханової Р. Ф.,

розглянув упопередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі у тексті - Запорізька ОДПІ, Інспекція) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від
21.12.2015 (суддя Нечипуренко О. М. ) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 (головуючий суддя - Прокопчук Т. С., судді - Божко Л. А., Лукманова О. М. ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ПРОЕКТНО ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СПЕЦЗАХИСТ" (далі у тексті - Товариство, ТОВ "ІПВК "СПЕЦЗАХИСТ") до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник - Запорізька ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ПРОЕКТНО ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СПЕЦЗАХИСТ" звернулось до адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.10.2015 №00003422202, яким позивачеві було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 725 722,50 грн.

В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що позивачем правомірно сформовано витрати та податковий кредит за господарськими операціями із контрагентами - ТОВ "КОНСТАНТЕР ГРУП ", ТОВ "ГРІН СІСТЕМС" та ТОВ "ПРОЕКТ-АКТИВ", що підтверджується оформленими відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від
24.05.1995 № 88, первинними документами, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку. А відтак, висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях із ТОВ "КОНСТАНТЕР ГРУП", ТОВ "ГРІН СІСТЕМС" ТА ТОВ "ПРОЕКТ-АКТИВ" вважає необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення протиправним і просив його скасувати.

У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів, а позивачем неправомірно сформовано податковий кредит за господарськими операціями із ТОВ "КОНСТАНТЕР ГРУП ", ТОВ "ГРІН СІСТЕМС" ТА ТОВ "ПРОЕКТ-АКТИВ", оскільки господарські операції позивача з вказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємств призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення від 27.10.2015 № 00003422202.

Інспекція оскаржила рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та Запорізького окружного адміністративного суду до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 28.12.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки судами обох інстанцій не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що позивачем було безпідставно завищено податковий кредит, оскільки надані документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку у зв'язку із недостовірністю даних, що у них відображені та невідповідністю вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", також, дані АІС "Підсистеми співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту" свідчать про наявність розбіжностей між сумами податкових кредитів позивача та податкових зобов'язань його контрагентів, крім того, відповідно до отриманих листів від інших податкових органів місцезнаходження контрагентів не встановлено. Таким чином, судами порушено основоположні принципи адміністративного судочинства, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що ним надані у повному обсязі документи, які підтверджують реальність здійснення операцій із вказаними вище контрагентам, посилання відповідача на надання первинних документів слідчими органами є безпідставними, оскільки у матеріалах справи відсутні звернення відповідача з проханням надати такі документи, а тому висновки акту перевірки ґрунтуються на документах, які фактично не надавалися ДПІ, крім того, судами, окрім іншого, враховано постанову слідчого про закриття кримінального провадження у зв'язку із відсутністю складу злочину, на що посилався відповідач у акті перевірки, з огляду на що суди дійшли правильних висновків щодо протиправності вказаних податкових повідомлень - рішень. Зважаючи на це, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення судів є законними та обґрунтованими.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.04.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 06.04.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л. І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В. В., Ханова Р. Ф.

Відповідно до частини 1 статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Верховний Суд допускає заміну відповідача - ДПІ у Орджонікідзевському районі м.

Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області її правонаступником - Запорізькою ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекцією у період з 24.09.2015 по 30.09.2015 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ІПВК "СПЕЦЗАХИСТ" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій, їх реальності та відображення в обліку по взаємовідносинам з ТОВ "КОНСТАНТЕР ГРУП" за період липень 2014 року, ТОВ "ГРІН СІСТЕМС" за період грудень 2014 року, ТОВ "ПРОЕКТ-АКТИВ" за період квітень 2015 року, за результатами якої складено акт від 07.10.2015 №123/08-29-22-0208/37778452.

Цією перевіркою було встановлено, що позивачем порушено вимоги пп. 14.1.36 п.
14.1.181 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1., п. 200.4 ст. 200, п.
201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), наказу №678 від
13.11.2013 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", у результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму 136 033,00 грн за грудень 2014 року на суму 82 061,00 грн із контрагентом ТОВ "ГРІН СІСТЕМС", та за квітень 2015 року на суму 53
972,00 грн із контрагентом ТОВ "ПРОЕКТ-АКТИВ".

Також, встановлено перевіркою, що у порушення вимог п. 14.1.36, п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України ТОВ "ІПВК "СПЕЦЗАХИСТ" документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій із ТОВ "ГРІН СІСТЕМС" на суму ПДВ 150 828,60грн за грудень 2014 року та відповідно не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з його контрагентом Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за грудень 2014 року на суму ПДВ 1 619 952,14 грн.

ТОВ "КОНСТАНТЕР ГРУП" за липень 2014 року на суму ПДВ 223 710,00 грн та відповідно не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з Донецьким спецпідприємством "Пожтехніка" на загальну суму ПДВ 477 854,72 грн, у тому числі, за липень 2014 року на суму ПДВ 464 97,95 грн, за вересень 2014 року на суму ПДВ 376 471,01 грн, за листопад 2014 року на суму ПДВ 54 885,76
грн.

ТОВ "ПРОЕКТ-АКТИВ" за квітень 2015 року на суму ПДВ 832 817,33 грн та відповідно не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за квітень 2015 року на суму ПДВ 999 946,66 грн та за червень 2015 року на суму ПДВ 1 010 670,80 грн.

На підставі вказаного вище акту перевірки відповідачем 27.10.2015 винесено податкове повідомлення-рішення №0000342202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 725 722,50 грн, з яких за основним платежем у розмірі 483 815,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 241 907,50 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням - рішенням ТОВ "ІПВК "СПЕЦЗАХИСТ" звернулось із адміністративним позовом до суду.

Колегія суддів Верховного Суду, погоджуючись із висновками судів щодо протиправності податкового повідомлення - рішення від 27.10.2015 №0000342202, виходить з такого.

У спірних правовідносинах податковий орган висновками у акті перевірки поставив під сумнів факт реальності господарських операцій ТОВ "ІПВК "СПЕЦЗАХИСТ" та його контрагентів.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що ТОВ "ІПВК "СПЕЦЗАХИСТ" укладено із ТОВ "ГРІН СІСТЕМС" договори про надання послуг від 19.11.2014 №19/11 2014 та від
01.12.2014 №01/12 2014, із ТОВ "ПРОЕКТ АКТИВ" договір поставки товару від
17.04.2015 №14/04 2015.

Як вбачається із матеріалів справи, що виконання вищевказаних договорів з контрагентами позивачем підтверджено первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV (далі у тексті - ~law32~, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин): податковими накладними, видатковими накладними, рахунками фактурами, а також судовими рішеннями, що набули законної сили, за позовами ТОВ "ГРІН СІСТЕМС" про стягнення із позивача сум боргу за надані послуги за вищезазначеними договорами, а саме: рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2015 у справі №908/3723/15, від 23.07.2015 у справі №908/3724/15.

Так, судами першої та апеляційної інстанції надано вірну оцінку доказам, які містяться у матеріалах справи, та встановлено, що позивачем правомірно віднесено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за грудень 2014 року та квітень 2015 року, оскільки, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами позивача податку до бюджету.

У ході судового розгляду справи належні докази нереальності укладених позивачем із контрагентами правочинів відповідачем надані не були, також встановлено відсутність судових рішень, згідно з якими контрагенти позивача визнані фіктивними, а їх установчі документи - недійсними, на час дії угод ТОВ "КОНСТАНТЕР ГРУП ", ТОВ "ГРІН СІСТЕМС" ТА ТОВ "ПРОЕКТ-АКТИВ" не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були зареєстровані як платники податку на додану вартість в установленому порядку, мали належну правосуб'єктність щодо права виписувати та надавати податкові накладні, зважаючи на що, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що висновок відповідача про нереальність правочинів позивача із зазначеними контрагентами є хибним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Однак, з такими висновками відповідача суди правомірно не погодились, обґрунтовуючи своє рішення тим, що акти перевірок контрагентів позивача не можуть бути беззаперечним свідченням порушення податкової дисципліни контрагентами позивача, оскільки під час дослідження факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку та звернули увагу на те, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судами, серед іншого, не було встановлено обізнаності позивача щодо можливого протиправного характеру діяльності ТОВ "КОНСТАНТЕР ГРУП ", ТОВ "ГРІН СІСТЕМС" та ТОВ "ПРОЕКТ-АКТИВ" та/або їх контрагентів-постачальників в ланцюгу постачання товарів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що постановою старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області від 21.12.2015 було закрито кримінальне провадження, порушене за ч.3 ст.212 КК України (у відповідній редакції, що діяла на дату винесення рішення у кримінальній справі) щодо службових осіб ТОВ "ІПВК "СПЕЦЗАХИСТ" за результатам фінансово-господарської діяльності підприємства за період липень-грудень 2014 року, в тому числі, із контрагентом -ТОВ "ГРІН СІСТЕМС", оскільки, відповідачем не було доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого на той час законодавства України, зважаючи на що, винесене ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя податкове повідомлення рішення від 27.10.2015 №0000342202 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.

Законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків.

Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу є постанова Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року.

У акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності контрагентів позивача та інших суб'єктів господарювання по ланцюгу постачання.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "ГРІН СІСТЕМС" ТОВ "КОНСТАНТЕР ГРУП" та ТОВ "ПРОЕКТ АКТИВ", у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники.

Відтак, судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлено під час судового розгляду справи, що наведені Інспекцією у акті перевірки висновки про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ГРІН СІСТЕМС" ТОВ "КОНСТАНТЕР ГРУП" та ТОВ "ПРОЕКТ АКТИВ" свого підтвердження в матеріалах справи не знайшли. ТОВ "ІПВК "СПЕЦЗАХИСТ" не має нести відповідальності за виконання своїми контрагентами обов'язків платників податків. Платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства.

Колегія суддів Верховного Суду також наголошує, що судами під час дослідження факту здійснення господарської операції мають оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Визнання недійсними (у тому числі, і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку не може бути обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань.

Оскільки, позивачем було виконано усі передбачені законом умови, необхідні для формування податкового кредиту та наявні усі документальні підтвердження його розміру, тому він не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, вчинені його контрагентами.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у тексті в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II пункту 138.2 статті 138 ПК України.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до Пункт 198.3 статті 198 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Пункт 198.3 статті 198 ПК України, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пунктом 198.6 статті 198 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 198.6 статті 198 ПК України.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі у тексті - ~law34~) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ~law35~ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, у відповідності до ~law36~ господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв'язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв'язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

За таких обставин, подані до суду позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", спростовують висновки податкового органу викладені в актах перевірки, з огляду на вказане, Суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову оскільки, оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

На момент розгляду справи, як у суді першої інстанції, так і апеляційної, відповідачем не надано доказів щодо недобросовісності або будь-яких офіційних відомостей щодо самого позивача та/або його контраґентів, про обмеження дієздатності цих юридичних осіб, їх посадових осіб та обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Відповідно до частин 1 -3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов і у апеляційній скарзі та, з урахуванням яких, суди першої та апеляційної інстанцій вже надали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об'єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що свідчать про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки, просить суд про переоцінку доказів стосовно встановлених судами фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною 1 статті 341 КАС України.

У відповідності до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, які відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 55,343,349,350,355,356,359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області її правонаступником - Запорізькою ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Касаційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ. І. Бившева В. В. Хохуляк Р. Ф. Ханова