ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа №826/1401/16

адміністративне провадження №К/9901/32343/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2016 (суддя Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 (колегія у складі суддів Кучми А.Ю., Безименної Н.В. і Епель О.В.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. 01.02.2016 ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Дельта банк" Кадирова В.В. (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2 або Фонд), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не внесення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» (далі - банк) за рахунок Фонду згідно з договором від 25.02.2015 №2630/777/228970 строкового банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях;

- визнати протиправним та нечинним рішення відповідача-1 про нікчемність вищевказаного договору позивача з банком;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо не внесення позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду, згідно з зазначеним вище договором;

- зобов'язати відповідача-1 включити позивача до вказаного вище загального реєстру вкладників;

- зобов'язати відповідача-2 включити позивача до вказаного загального реєстру вкладників.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017, у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Позивач подав на вищевказані судові рішення касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та задовольнити позов повністю.

4. Вищий адміністративний суд ухвалою від 27.11.2017 відкрив касаційне провадження.

5. 02.03.2018 у зв'язку з його ліквідацією справу для розгляду передано Верховному Суду (далі - Суд).

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Постановою правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ ПАТ «Дельта банк» віднесено до категорії неплатоспроможних на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності. Зокрема, заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладом фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією Постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

7. 03.11.2014 голова Ради директорів вказаного вище банку видав наказ №2650 "Щодо стабілізації діяльності Банку", згідно з яким з 04.11.2014 запровадила виконання певних обмежень: недопуск проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до 04.11.2014, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

8. 25.02.2015 позивач, від імені та за дорученням якого на підставі довіреності, зареєстрованої в реєстрі за №120 від 24.02.2015, діяв ОСОБА_7, уклав з вищевказаним банком договір банківського рахунку №656 та договір №2630/777/228970 "Найкращий від Миколая" банківського вкладу (депозиту) у гривнях в розмірі 200000 грн. (далі - договір №2630/777/228970).

9. Пунктом 1.6. договору №2630/777/228970 встановлено, що банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1, а відповідно до п.1.8. зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу в банку в день укладання сторонами цього договору.

10. Того ж дня, від імені та за дорученням позивача на підставі довіреності, зареєстрованої в реєстрі від 24.02.2015 за №120, ОСОБА_7 уклав додаткову угоду №1 до вказаного вище договору про зміну редакції його пункту 1.8. ст.1 на:

"Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або через касу банку в день укладання сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовилися, що п. 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються.

11. У разі, якщо в день укладання сторонами цього договору не буде здійснене зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений".

12. Відповідно до платіжного доручення від 25.02.2015 №21153752 з призначенням "переказ коштів на депозитний рахунок згідно депозитного договору №2630/777/228970 від 25.02.2015; дод. угода № 1 від 25.02.2015" на рахунок позивача НОМЕР_1 від ОСОБА_8 надійшли грошові кошти в сумі 200000,00 грн.

13. 02.03.2015 на підставі постанови правління НБУ від 02.03.2015 №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №51 про запровадження з 03.03.2015 до 02.06.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в банку Кадирова В.В.

14. Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 08.04.2015 №71 внесено зміни до рішення від 02.03.2015 №51, шляхом викладення пункту 2 цього рішення у наступній редакції: "Тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015 включно".

15. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 03.08.2015 №147 строк здійснення тимчасової адміністрації в банку продовжено до 02.10.2015 включно.

16. 02.10.2015 постановою правління НБУ №664 відкликано ліцензію банку.

17. Того ж дня на її виконання виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №181, яким розпочала процедуру ліквідації банку та призначила уповноважену особу Фонду з делегуванням всіх повноважень ліквідатора банку Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 до 04.10.2017 включно.

18. Згідно протоколом від 20.03.2015 №14 рішенням ради директорів банку затверджено висновки Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями банку, тому числі щодо порушення п.5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ „Дельта Банк" у зв'язку з зарахуванням на рахунок позивача 200000,00грн. відповідно до вищевказаного договору банківського вкладу від 25.02.2015 від іншого клієнта цього банку - ОСОБА_9.

19. Згідно з наказом уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в банку від 16.09.2015 №813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у тому числі щодо договору позивача №2630/777/228970.

20. На цій підставі грошові кошти в сумі 200000 грн. повернено з рахунку позивача на рахунок ОСОБА_8

21. Оскільки позивача не включено до переліку вкладників банку, кошти яким підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду, він звернувся з позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

22. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що отримані банком кошти на його рахунку вважаються вкладом і мають бути йому відшкодовані за рахунок Фонду у встановлений законом спосіб.

23. Відповідачі заперечували проти задоволення позову з тієї підстави, що позивач не вважається вкладником банку через нікчемність відповідних правочинів.

24. Відповідач-2 зазначив, що у зв'язку з відсутністю в отриманому від відповідача-1 переліку вкладників інформації про позивача, у нього не виник обов'язок включати його до загального реєстру.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

25. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог повністю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі довели відсутність правових підстав для не включення позивача до відповідного переліку вкладників.

26. Проаналізувавши ч.2 ст.19 Конституції України, п.4 ч.1 ст.2, ч.1 ст.26, ст.ст.27, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI), п.1 розділу І, п.п.3-6 розділу ІІІ, п.2 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (далі - Порядок №14), суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач-1 дотримався вимог закону щодо перевірки правочинів на предмет нікчемності та погодився з його висновком про нікчемність правочинів позивача у зв'язку з незаконним збільшенням витрат Фонду (дробленням вкладу іншого клієнта).

27. Водночас акцентував, що у спірних правовідносинах відповідач-1 вчиняв дії, а не бездіяльність, а у відповідача-2 не виникло обов'язку вчиняти відповідні дії.

28. Суд апеляційної інстанції з такими висновками погодився та залишив постанову суду без змін.

29. До спірних відносин він додатково застосував ст.ст. 633, 1058, 1062 Цивільного кодексу України, Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 №2121-III, ст.ст.34, 36, 45, 49 Закону №4452-VI, пп.2.1, 2.6 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою НБУ від 03.12.2003 №516 (далі - Положення №516), пп.1.5, 1.6, 1.8, 10.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 №492 (далі - Інструкція №492).

30. Апеляційний суд дійшов висновку, що додатковою угодою №1 до договору банківського вкладу всупереч його п.1.8 та п.5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» позивачу встановлені індивідуальні умови за договором банківського вкладу, оскільки він отримав окремі переваги в порівнянні з іншими вкладниками. Зокрема, дозволено зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи.

31. Оскільки перераховані позивачу від іншого клієнта банку кошти повернені з рахунку позивача на рахунок ОСОБА_8, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що законних підстав для включення саме позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, у відповідача-1 відсутні.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

32. Позивач у касаційній скарзі посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та задовольнити позов повністю.

33. Стверджує, що відповідач-1 не визначив конкретної підстави визнавати правочини позивача нікчемними. Крім того, додаткова угода до договору вкладу відповідає аналогічним угодам банку з іншими клієнтами, а отже не свідчить про надання індивідуальних переваг позивачу.

34. Вважає, що відповідачі не надали доказів нікчемності договорів і не спростували дійсність платіжного доручення від 25.02.2015 №21153752 щодо перерахунку на його рахунок від ОСОБА_8 грошових коштів.

35. Суди постановили рішення без доказів незаконності мети (вини) позивача на вчинення відповідних правочинів та на підставі припущень.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

36. Верховний Суд, перевіривши та оцінивши доводи касаційної скарги, дотримуючись меж касаційного перегляду, визначених ст.341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), врахував наступне.

37. Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

38. Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

39. Договір банківського вкладу згідно з ч.1 ст.1060 ЦК України укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

40. Отже законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом. Немає таких обмежень і в укладеному позивачем договорі строкового банківського вкладу (депозиту) № 2630/777/228970, з урахуванням додаткової угоди № 1.

41. Згідно з ч.1 ст.27 «Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами» Закону №4452-VI (в редакції Закону від 04.07.2014 №1586-VIII) Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

42. Відповідно до ч.2 ст.38 Закону №4452-VI (у редакції на час виникнення спірних відносин) протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

43. Частина 3 ст.38 Закону № 4452-VI (у редакції станом на 30.12.2014) , що діяла на час укладення договору - 25.02.2015) містить перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

44. Відповідач-1 вважав нікчемними договір банківського вкладу між банком і позивачем з підстави, передбаченої п. 7 ч. 3 ст. 38 зазначеного вище Закону.

45. Зі змісту даної норми вбачається, що п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

46. Відтак, метою п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

47. Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/14681/17, від 30.05.2018 у справі № 910/23036/16, від 23.10.2018 у справі № 804/6992/15.

48. Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI,Фонд або його уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

49. Забезпечуючи виконання статті 38 Закону 4452-VI відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

50. Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ «Дельта Банк» щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

51. При виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

52. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15.

53. Колегія судів також враховує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

54. Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

55. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що відповідачем правомірно застосовано до договору банківського рахунку №656 та договору №2630/777/228970 "Найкращий від Миколая" банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та ПAT «Дельта Банк» 25.02.2015, наслідки нікчемності, оскільки такий договір укладено з порушенням Правил банківського обслуговування фізичних осіб, затверджених Рішенням Ради Директорів АТ «Дельта Банк» від 20.03.2013 (далі - Правила № 14), відповідно до яких зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається.

56. Разом з тим, під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не встановили, який саме правочин є нікчемним (відкриття позивачем рахунку у банку, тобто договір банківського рахунку, чи операції з перерахування коштів на цей рахунок з рахунків інших осіб тощо), як і не встановили, які умови договору банківського рахунку чи інших договорів передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку.

57. Не було аргументовано, чому платіжні операції з перерахування коштів з рахунку іншої особи чи осіб на рахунок позивача, є правочинами між банком та позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України. Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.

58. Аналогічна правова позиція стосовно обставин, які підлягають встановленню судами у зазначеній категорії справ, для доведення правомірності дій відповідача - суб'єкта владних повноважень, викладена у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 826/20307/14.

59. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права. Разом з тим, без дослідження і з'ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

60. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

61. З огляду на це, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення судів попередніх інстанцій скасуванню, а справу належить направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

62. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування. У разі необхідності суд може зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.

63. Оскільки колегія суддів повертає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб

Суддя Т.О. Анцупова