Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/4390/17 810/1720/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 у справі № 810/1720/17 за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2016 № 0017921701.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 23.06.2017 адміністративний позов задовольнив. Скасував податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0017921701 від 13.04.2016.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.10.2017 залишив постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 без змін.

Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернулась 30.10.2017 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 267.6.2 пункту 267.6, підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України, статей 7, 9, 69, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта перевірки №29/10-02-17-01/НОМЕР_2 від 30.03.2016, яким встановлено порушення платником граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб та винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 13.04.2016 №0017921701, яким до платника застосовано штраф у розмірі 20 відсотків від податкового боргу, за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання більше ніж 30 календарних днів в сумі 5000,00грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області послалась на те, що 18.06.2015 контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №15-15, яким позивачу на підставі підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України визначено грошове зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000,00грн.

Граничний термін сплати грошового зобов'язання за вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням є 18.08.2015, фактично сума грошового зобов'язання платником сплачена 22.12.2015, тобто з затримкою сплати узгодженого податкового зобов'язання більше ніж на 30 календарних днів, у зв'язку з чим застосування штрафної санкції за спірним податковим повідомленням-рішенням є правомірним.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2016 по справі №810/1311/16 за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 18.06.2015 №51-15, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 у відкритті апеляційного провадження за скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2016 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.03.2017 касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 залишено без змін.

Пунктом 57.4 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Судами встановлено, що податкове повідомлення-рішення, яким платнику визначено суму грошового зобов'язання, скасовано судом, а тому нараховані такому платнику штрафні санкції за несвоєчасну сплату визначених ним зобов'язань, мають бути скасовані відповідно до підпункту 57.4 статті 57 Податкового кодексу України, що обумовлює протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 у справі № 810/1720/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.М. Шипуліна

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк