Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.12.2018 року у справі №813/6333/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2018 року

Київ

справа №813/6333/15

адміністративне провадження №К/9901/12999/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2016 у складі судді Клименко О.М. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 у складі колегії суддів: Макарика В.Я. (головуючий), Большакової О.О., Глушка І.В. у справі №813/6333/15 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління МВС України у Львівській області, Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління МВС України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Головного управління МВС України у Львівській області (надалі - ГУМВС), Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління МВС України у Львівській області (надалі - Галицький РВ), Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (надалі - ГУНП), в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС від 06.11.2015 №868 о/с про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ у запас за п. 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів);

1.2. зобов'язати ГУНП розглянути заяву ОСОБА_2 про бажання служити в поліції та прийняти його на посаду, яка не погіршує умови праці, які він мав станом на 06.11.2015, працюючи в Галицькому РВ;

1.3. стягнути з ГУМВС на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу, яку б він отримав, перебуваючи на посаді станом на 06.11.2015 з 07.11.2015 до часу набрання чинності постанови суду;

1.4. стягнути з ГУМВС на користь ОСОБА_2 заподіяну моральну шкоду в розмірі не отриманої заробітної плати.

2. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2016, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016, позовні вимоги задоволено частково.

2.1. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС №868 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України в запас за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів.

2.2. Поновлено ОСОБА_2 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Галицького РВ з 06.11.2015.

2.3. Стягнуто з Галицького РВ на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 19438,38 грн. без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків.

2.4. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. ОСОБА_2 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ 07.09.2002 та з 10.06.2007 призначений на посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Галицького РВ.

3.2. На підставі наказу ГУМВС від 06.11.2015 №868 о/с, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, капітана міліції ОСОБА_2 звільнено з 06.11.2015 у запас за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Галицького РВ. З даним наказом позивача ознайомлено 17.11.2015, про що свідчить розписка про отримання трудової книжки та витягу з наказу.

3.3. Показаннями свідків, які були допитані судом першої інстанції, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, підтверджується обставина написання і подання ОСОБА_2 у строки відведені законодавством рапорту до ГУМВС про продовження служби в органах поліції та виконання ним своїх службових обов'язків після 07.11.2015.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справи було незаконним. Зокрема, суди зазначили, що до закінчення строку визначеного Законом України "Про Національну поліцію" позивач виявив згоду на проходження служби в органах Національної поліції шляхом написання і подання відповідного рапорту, який з незалежних від волі позивача причин, не прийнятий та розглянутий відповідачем 1. Також, суди попередніх інстанцій наголосили, що відповідачем 1 не вирішувалось питання можливості використання позивача на службі при його звільненні. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність поновлення позивача на тій посаді, з якої його було звільнено та відсутність підстав для стягнення на його користь моральної шкоди.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач подав касаційну скаргу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016, в якій просить оскаржувані судові рішення змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

5.1. Аргументи скаржника полягають у тому, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права. Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій встановлено, що після звільнення з Галицького РВ позивач фактично продовжував виконувати свої службові обов'язки. Вважає, що внаслідок прийняття оскаржуваних судових рішень його поновлено на посаді в органі, який ліквідується. Крім того, наголошує на заподіянні йому моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення.

6. Відповідачі заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не подали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Конституція України:

"Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень".

8. Цивільний кодекс України (надалі - ЦК України):

Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди

"1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Стаття 1167. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду

1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

9. Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (надалі - Закон №580-VIII):

Розділ XI

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

"1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

…4. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

…8. З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

9. Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

10. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ".

10. Закон України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-XII (що був чинним на час виникнення спірних правовідносин):

Стаття 18. Проходження служби в міліції

"Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України".

11. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (надалі - Положення):

"24. У разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу".

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" (надалі - Постанова):

"1. Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1.

2. Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2".

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

13. Згідно з частинами 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

14. Тому, вирішуючи питання обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд як суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості виходити за межі доводів та вимог касаційної скарги, а також перевіряти правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права інакше, аніж на підставі встановлених ними фактичних обставин справи.

15. У зв'язку з цим, колегія суддів Верховного Суду під час розгляду касаційної скарги позивача переглядає оскаржувані судові рішення та надає оцінку висновкам судів попередніх інстанцій виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

16. Закон №580-VІІІ був опублікований в газеті Голос України 06.08.2015 за №141-142, отже, він набрав чинності 07.11.2015 (окрім норм, визначених пунктом 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення").

17. Пунктом 4 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ прямо передбачено можливість застосування актів законодавства, прийнятих до набрання чинності цим Законом, яким у свою чергу є Положення.

18. Пунктом 24 Положення встановлено, що у разі незаконного звільнення, особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді, тобто, на тій, яку вони займали до звільнення. При цьому, відповідно до інформації, наявній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Галицький РВ не ліквідований в якості юридичної особи станом на час судового розгляду справи.

19. Крім того, судами попередніх інстанцій з'ясовано ту обставину, що рапорт позивача про бажання проходити службу в поліції подавався ним до ГУМВС, а не до ГУНП і у визначеному законодавством порядку такий рапорт розглянутий не був. Відтак, питання відповідності позивача вимогам, що ставляться до поліцейського, взагалі не з'ясовувалось і будь-які протиправні дії (бездіяльність) ГУНП відносно позивача не вчинялись (не допускались).

20. Тому, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача про зобов'язання ГУНП розглянути заяву позивача про бажання служити в поліції та прийняття його на посаду, яка не погіршує умови праці, які він мав станом на 06.11.2015, працюючи в Галицькому РВ.

21. Виходячи з аналізу норм статей 23, 1167 ЦК України, які регулюють загальні підстави і порядок відшкодування моральної шкоди, під останньою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

22. Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння щодо її заподіяння, наявність причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні.

23. Зокрема, суди повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння особі моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі особа оцінює заподіяну їй шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

24. Суди попередніх інстанцій на основі досліджених під час розгляду справи доказів встановили, що позивачем не доведено факту заподіяння йому або членам його сім'ї душевних страждань, зокрема, у вигляді погіршення здоров'я та/або настання втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань чи інших негативних явищ, що настали у результаті незаконних дій (бездіяльності) відповідачів.

25. Тому, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з ГУМВС на його користь заподіяної моральної шкоди в розмірі неотриманої заробітної плати.

26. Таким чином, суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень правильно застосували норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права і доводи касаційних скарг цього не спростовують.

27. Відповідно до частини 1 статі і 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

28. Отже, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2016 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 залишенню без змін.

ПОСТАНОВИВ:

29. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

30. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 у справі №813/6333/15 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління МВС України у Львівській області, Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління МВС України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди залишити без змін.

31. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду