Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.07.2020 року у справі №806/484/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року

м. Київ

справа №806/484/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.

за участю:

секретаря судового засідання: Волощука В. В.,

позивача: ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №806/484/17

за позовом ОСОБА_1 до Національної служби посередництва і примирення про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання поновити на роботі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Мацького Є. М., суддів: Бучик А. Ю., Шевчук С. М.,

УСТАНОВИЛ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної служби посередництва і примирення (далі - відповідач, НСПП) із вимогами: визнати протиправним і скасувати наказ НСПП від 27.01.2017 №07 "Про звільнення ОСОБА_1"; зобов'язати НСПП поновити ОСОБА_1 на попередній роботі (посаді), а також виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 січня 2017 року до дня поновлення на роботі.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуваний наказ порушує його права на працю та гарантії від незаконного звільнення, передбачені статтями 38, 43 Конституції України. Позивач уважає, що відповідач під час його звільнення, застосовуючи передбачені пунктом 3 частини четвертої статті 3 Закону України від
16.09.2014 №1682-VII "Про очищення влади" (далі - ~law23~; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) критерії здійснення очищення влади (люстрації), не врахував, що посада головного спеціаліста відділення НСПП в Житомирській області не належить до посад, передбачених ~law24~, щодо яких здійснюються заходи очищення влади (люстрації). Позивач наголошував, що НСПП не відноситься до жодної з гілок державної влади, а також не є органом місцевого самоврядування.

3. Відповідач проти позову заперечував і вказав, що НСПП, не маючи владних повноважень, має ознаки державного органу, у своїй діяльності керується нормативно-правовими актами, дія яких розповсюджується на органи державної влади, її посадові особи є державними службовцями відповідно до Закону Україну від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу", а, отже, проходять перевірку відповідно до ~law25~. Таким чином, щодо позивача правомірно призначена та проведена перевірка відповідно до ~law26~.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Наказом НСПП від 22.10.2012 №295-к ОСОБА_1 призначений на посаду завідувача сектора правового забезпечення відділення НСПП в Житомирській області, як такий, що пройшов за конкурсом.

5.23 жовтня 2012 року позивач прийняв присягу державного службовця.

6. У період з 23.10.2012 до 31.03.2015 та з 29.04.2016 до 27.01.2017 позивач працював у НСПП на різних посадах. Так, зокрема, наказом НСПП від 01.07.2016 №119-к ОСОБА_1 переведено на посаду головного спеціаліста відділення НСПП у Житомирській області.

7. Наказом НСПП від 27.01.2017 №07-к відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділення НСПП в Житомирській області з 27.01.2017. Підставою звільнення ~law27~ України "Про очищення влади", довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", і доповідну записки завідувача сектора управління персоналом НСПП Бібікової О. А. від
25.01.2017.

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.04.2016 позивачем на ім'я голови НСПП подано заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" (а. с. 33). У цій заяві ОСОБА_1 повідомив, що заборони, передбачені частиною 3 або 4 статті 1 Закону України "Про очищення влади", не застосовуються щодо нього та надав згоду на проведення перевірки, оприлюднення відомостей щодо себе відповідно до вимог Закону України "Про очищення влади".

9. Служба безпеки України листом від 06.07.2016 №24/148396-Л повідомила відповідача, що ОСОБА_1 у період з 01.09.1985 по 27.02.1992 проходив військову службу на штатних посадах КДБ УРСР. У зв'язку з чим відомості, повідомлені ОСОБА_1 про незастосування до нього заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади", на підставі критерію, визначеного частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади", є недостовірними (а. с. 36).

10.24 січня 2017 року до НСПП надійшов висновок Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", щодо ОСОБА_1 від
27.06.2016 № 6689/10/06-25-13-06 (а. с. 37-38).

11. На підставі отриманої інформації завідувачем сектора управління персоналом НСПП Бібіковою О. А. складено довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" від 25.01.2017, в якій, посилаючись на повідомлення Служби безпеки України, зазначено, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що до ОСОБА_1 застосовуються заборони, передбачені частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади", а саме: був штатним працівником у КДБ УРСР.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

12. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року позовні вимоги задоволено:

12.1. визнано протиправним і скасовано наказ НСПП від 27.01.2017 №07-к "Про звільнення ОСОБА_1";

12.2. поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділення НСПП у Житомирській області з 28.01.2017;

12.3. стягнуто з НСПП на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.01.2017 до 30.03.2017 у розмірі 10497,16 грн.

13. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що ані НПСС, ані відокремлений структурний підрозділ НПСС не мають державно-владних повноважень і не визначені як органи державної влади.

14. Положенням про Національну службу посередництва і примирення, затвердженого Указом Президента України від 17.11.1998 №1258/98 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення про НСПП) установлено, що НПСС є державним органом, створеним Президентом України для сприяння врегулюванню колективних трудових спорів (конфліктів).

15. Відповідно до пункту 6 Положення про НСПП у межах своїх повноважень НСПП приймає рішення, які мають рекомендаційний характер і повинні розглядатися сторонами колективного трудового спору (конфлікту), відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

16. З огляду на це суд першої інстанції уважає, що позивач, обіймаючи посаду головного спеціаліста відділення НПСС у Житомирській області, займав посаду державної служби в іншому державному органі, а не в органі державної влади. За таких обставин посада ОСОБА_1 не підпадає під перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації), наведений у ~law37~, зокрема у пункті 10 частини першої цієї статті.

17. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

18. Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався тим, що аналіз Положення про НПСС свідчить, що вказаний орган є саме органом державної влади. Посада ОСОБА_1 підпадає під перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації), наведений у ~law38~, зокрема у пункті 10 частини першої цієї статті.

19. Отже, висновок НПСС щодо необхідності люстрації позивача за критерієм, наведеним у ~law39~, на думку суду апеляційної інстанції, є правильним.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

20. У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, просить його скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.

21. Касаційну скаргу скаржник мотивує тим, що в ~law40~ визначено конкретний та вичерпний перелік посад, щодо яких здійснюється заходи з очищення влади. У вказаному переліку посада, яку обіймав позивач, відсутня.

22. Посилання суду апеляційної інстанції, що посада головного спеціаліста відділення НПСС в Житомирській області, з якої звільнено позивача, належить до посад, передбачених ~law41~, на думку скаржника, є безпідставними.

23. Так, указаним пунктом передбачено, що заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо інших посадових і службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

24. Водночас відповідно до Положенням про НСПП остання за своїм правовим статусом є самостійним державним органом, який не входить до складу Кабінету Міністрів України і не відноситься до системи та переліку ніяких інших центральних або місцевих органів державної влади. НПСС не наділена владно-управлінськими повноваженнями. У межах своїх повноважень НПСС приймає рішення, які мають лише рекомендаційний характер і повинні розглядатися сторонами колективного трудового спору (конфлікту), відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

25. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

26.15 грудня 2017 року, у зв'язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.

27.14 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

28. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шарапі В. М., суддям Бевзенку В. М., Данилевич Н. А.

29. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30.05.2019 №526/0/78-19, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

30. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2019 касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.

31. Від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких він наполягає на безпідставності останньої, просив у її задоволенні відмовити і залишити оскаржуване судове рішення без змін.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

32. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

33. Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

34. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

35.08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law44~), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

36. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law45~ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law46~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law47~.

37. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених ~law48~.

38. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

39. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

40. Статтею 36 КЗпП України установлено перелік підстав припинення трудового договору.

41. Відповідно до пункту 7-2 частини першої вказаної статті підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені Законом України "Про очищення влади".

42. Згідно з частиною 2 статті 36 КЗпП України, у випадках, передбачених пунктами 7 і 7-1 частини першої цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк із дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".

43. ~law51~, який набрав чинності з 16.10.2014, визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

44. Відповідно до ~law52~ очищення влади (люстрація) - це встановлена ~law53~ або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

45. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист (~law54~).

46. Протягом десяти років із дня набрання чинності ~law55~ посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у ~law56~, а також особи, які не подали у строк, визначений ~law57~, заяви, передбачені ~law58~ (~law59~).

47. Перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації) наведено у ~law60~.

48. Так, частиною першою цієї статті визначено, що заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо: 1) Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників; 2) Генерального прокурора, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників; 3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації; 4) членів Вищої ради правосуддя, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника; 5) Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників; 6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту; 7) посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України; 8) членів Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг; 9) керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг; 10) інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування; 11) осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1-10 цієї частини.

49. Критерії здійснення очищення влади (люстрації) установлені ~law61~.

50. Згідно з ~law62~, застосовується до осіб, які були штатними працівниками чи негласними агентами в КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР, Головному розвідувальному управлінні Міністерства оборони СРСР, закінчили вищі навчальні заклади КДБ СРСР (крім технічних спеціальностей).

VI. Позиція Верховного Суду

51. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з такого.

52. Люстрація - це встановлена ~law63~ або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

53. ~law64~ містить перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації), а стаття 3 цього ж Закону визначає критерії, на яких ґрунтується очищення влади (люстрація).

54. Посада, яку обіймав позивач - головного спеціаліста відділення НПСС у Житомирській області - у ~law65~ самостійно не виокремлено.

55. Водночас, перевіряючи можливості віднесення позивача, під час перебування на вказаній посаді, до інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, у розумінні ~law66~, Суд зазначає таке.

56. Орган державної влади - це елемент механізму публічної влади, який виконує функції держави й наділений для цього владно-управлінськими повноваженнями.

57. Відповідно до статті 15 Закону України від 03.03.1998 №137/98-В "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" з метою сприяння поліпшенню трудових відносин і запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів), їх прогнозування та сприяння своєчасному їх вирішенню, здійснення посередництва для вирішення таких спорів (конфліктів) Президентом України утворюється НПСС. НПСС складається з висококваліфікованих фахівців та експертів з питань вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) і має свої відділення в Автономній Республіці Крим та областях. Рішення НПСС мають рекомендаційний характер і повинні розглядатися сторонами колективного трудового спору (конфлікту) та відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. НПСС фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. Положення про НПСС затверджується Президентом України. До компетенції НПСС належить: здійснення реєстрації висунутих працівниками вимог і колективних трудових спорів (конфліктів); аналіз вимог, виявлення та узагальнення причин колективних трудових спорів (конфліктів); підготовка пропозицій для їх усунення; підготовка посередників та арбітрів, які спеціалізуються на вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів); формування списків арбітрів і посередників; перевірка, в разі необхідності, повноважень представників сторін колективного трудового спору (конфлікту); посередництво у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту); залучення до участі в примирних процедурах народних депутатів України, представників державної влади, органів місцевого самоврядування. НПСС та її відділення проводять оцінку відповідності критеріям репрезентативності, підтвердження репрезентативності профспілок, їх організацій та об'єднань, організацій роботодавців та їх об'єднань для участі в колективних переговорах з укладення генеральної, галузевих (міжгалузевих), територіальних угод, обрання (делегування) представників до тристоронніх або двосторонніх органів соціального діалогу, участі в міжнародних заходах. Порядок оцінки відповідності критеріям репрезентативності та підтвердження репрезентативності суб'єктів сторін профспілок і роботодавців затверджується НПСС після погодження сторонами соціального діалогу на національному рівні. Для виконання завдань, передбачених Законом України "Про соціальний діалог в Україні", НПСС та її відділення звертаються із запитами до органів юстиції, статистики, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування і безоплатно отримують необхідну інформацію в установленому законодавством порядку. НПСС та її відділення за результатами оцінки відповідності критеріям репрезентативності і підтвердження репрезентативності приймають відповідні рішення згідно із Законом України "Про соціальний діалог в Україні" і ведуть реєстр суб'єктів сторони профспілок і сторони роботодавців.

58. Так, указом Президента України від 17.11.1998 №1258/98 у складі центрального апарату та регіональних відділень утворено НСПП і затверджено її Положення.

59. Пунктом 1 Положення про НСПП передбачено, що НСПП є постійно діючим державним органом, створеним Президентом України, для сприяння врегулюванню колективних трудових спорів (конфліктів).

60. Пункт 3 Положення про НСПП визначає, що основним завданням НСПП є: сприяння взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними; прогнозування виникнення колективних трудових спорів (конфліктів) та сприяння своєчасному їх вирішенню; здійснення посередництва і примирення під час вирішення колективних трудових спорів (конфліктів); забезпечення здійснення соціального діалогу, вироблення узгоджених пропозицій щодо розвитку соціально-економічних та трудових відносин в Україні; здійснення заходів із запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів); підвищення рівня правової культури учасників соціально-трудових відносин.

61. У пункті 4 вказаного Положення закріплено, що НСПП згідно з покладеними на неї завданнями: вивчає та узагальнює причини виникнення колективних трудових спорів (конфліктів) і можливі їх наслідки на національному, територіальному і галузевому рівнях, виробляє пропозиції щодо запобігання виникненню колективних трудових спорів; здійснює реєстрацію висунутих працівниками вимог та колективних трудових спорів (конфліктів); аналізує висунуті працівниками вимоги та здійснює оцінку їх обґрунтування; сприяє встановленню контактів між сторонами колективного трудового спору (конфлікту); перевіряє в разі необхідності повноваження представників сторін колективного трудового спору (конфлікту); консультує сторони колективного трудового спору (конфлікту) з питань: компетенції органів стосовно задоволення вимог, які є предметом колективного трудового спору (конфлікту) чи виконання яких сприятиме його вирішенню; застосування нормативно-правових актів для вирішення колективного трудового спору (конфлікту); за зверненням сторін (сторони) колективного трудового спору (конфлікту) розглядає матеріали щодо колективного трудового спору (конфлікту) з метою його вирішення; звертається у випадках, передбачених статтею 24 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" і коли рекомендації НСПП щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) сторонами не враховано, в установленому порядку із заявою до суду про вирішення колективного трудового спору (конфлікту); формує списки незалежних посередників та арбітрів; на прохання сторін колективного трудового спору (конфлікту) пропонує їм кандидатури незалежних посередників та членів трудового арбітражу для залучення у примирних процедурах, координує роботу трудового арбітражу, направляє своїх спеціалістів, експертів для участі у роботі примирних органів, здійснює моніторинг стану виконання рішень примирних органів; вивчає, узагальнює і поширює вітчизняний та іноземний досвід роботи щодо запобігання та врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів); залучає у разі необхідності до участі у примирних процедурах народних депутатів України, представників державної влади, органів місцевого самоврядування та інших осіб; забезпечує підготовку і підвищення кваліфікації незалежних посередників, арбітрів, які спеціалізуються на розгляді колективних трудових спорів (конфліктів); узагальнює та вносить в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань вирішення колективних трудових спорів (конфліктів); у межах своєї компетенції розробляє і затверджує положення, інструкції та інші нормативні акти щодо діяльності НСПП та здійснення примирних процедур; здійснює організаційно-методичне забезпечення діяльності регіональних відділень; взаємодіє у межах своєї компетенції з Адміністрацією Президента України, іншими допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствами та іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, об'єднаннями роботодавців, профспілок, підприємствами, установами і організаціями; координує вирішення сторонами колективного трудового спору (конфлікту) питань щодо організаційного, матеріально-технічного і фінансового забезпечення роботи незалежних посередників, членів примирних комісій і трудового арбітражу; інформує громадськість про свою діяльність через засоби масової інформації, видає Бюлетень НСПП; сприяє підвищенню рівня правової культури учасників соціально-трудових відносин щодо запобігання і вирішення колективних трудових спорів (конфліктів).

62. Відповідно до пункту 6 Положення про НСПП цей орган у межах своїх повноважень приймає рішення, які мають рекомендаційний характер і повинні розглядатися сторонами колективного трудового спору (конфлікту), відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

63. Наказом НСПП від 11.11.2016 №133 затверджено Положення про відділення НСПП у Житомирській області (далі - Положення про відділення НСПП у Житомирській області), згідно з пунктом 1 розділу 1 якого відділення НСПП у Житомирській області є відокремленим структурним підрозділом НСПП, який сприяє врегулюванню колективних трудових спорів (конфліктів) на території Житомирської області.

64. Згідно з розділом 2 вказаного Положення основними завданнями відділення є: 1) сприяння поліпшенню соціально-трудових відносин та запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів); 2) сприяння взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними; 3) здійснення посередництва і примирення під час вирішення колективних трудових спорів (конфліктів); 4) здійснення на територіальному рівні оцінки відповідності критеріям репрезентативності та підтвердження репрезентативності суб'єктів сторін профспілок та організацій роботодавців; 5) забезпечення здійснення соціального діалогу, вироблення узгоджених пропозицій щодо розвитку соціально-економічних і трудових відносин в Житомирській області; 6) підвищення рівня правової культури учасників соціально-трудових відносин.

65. Розділом 3 Положення про відділення НСПП у Житомирській області передбачено, що відділення, відповідно до покладених на нього завдань: 1) вивчає, узагальнює і аналізує стан, динаміку соціально-трудових відносин, колективних трудових спорів (конфліктів) та інформує керівництво НСПП про результати цієї роботи; 2) оперативно вивчає ситуації, які вимагають невідкладного інформування і реагування (страйки, акції протесту або інші дії, пов'язані з ускладненням соціально-трудових відносин та припиненням роботи на підприємствах, організаціях, установах тощо), негайно повідомляє про них керівництво НСПП; 3) здійснює заходи щодо запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів), веде облік підприємств, установ і організацій, де існують розбіжності між сторонами соціально-трудових відносин, подає в установленому порядку статистичну звітність про результати роботи із запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів); 4) здійснює прогнозування стану соціально-трудових відносин, виникнення колективних трудових спорів (конфліктів) з метою їх попередження чи сприяння своєчасному їх вирішенню, готує і подає НСПП в установлені терміни прогнози розвитку соціально-трудових відносин, виникнення колективних трудових спорів (конфліктів); 5) вносить пропозиції щодо здійснення комплексу запобіжних заходів для недопущення виникнення колективних трудових спорів (конфліктів) чи їх своєчасного вирішення і направляє їх відповідним місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб'єктам сторін профспілок і організацій роботодавців; 6) вивчає та узагальнює причини виникнення колективних трудових спорів (конфліктів) і можливі їх наслідки на територіальному та виробничому рівнях, виробляє пропозиції щодо запобігання їх виникненню; 7) вносить керівництву НСПП подання щодо реєстрації висунутих працівниками вимог та колективних трудових спорів (конфліктів), а також зняття їх з контролю; 8) аналізує висунуті працівниками вимоги та здійснює їх обґрунтування; 9) сприяє встановленню контактів між сторонами колективного трудового спору (конфлікту); 10) перевіряє, в разі необхідності, повноваження представників сторін колективного трудового спору (конфлікту); 11) консультує сторони колективного трудового спору (конфлікту) з питань: компетенції сторін стосовно задоволення вимог, які є предметом колективного трудового спору (конфлікту); застосування нормативно-правових актів для вирішення колективного трудового спору (конфлікту); 12) за зверненням сторін (сторони) колективного трудового спору (конфлікту) розглядає матеріали щодо колективного трудового спору (конфлікту) з метою його вирішення; 13) вносить пропозиції НСПП щодо кандидатур для підготовки посередників та арбітрів; 14) на прохання сторін колективного трудового спору (конфлікту) пропонує їм кандидатури посередників та арбітрів для участі у примирних процедурах; 15) сприяє залученню, в разі необхідності, до участі у примирних процедурах представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших осіб; 16) координує роботу трудового арбітражу, направляє своїх спеціалістів, експертів для участі у роботі примирних органів, здійснює моніторинг стану виконання рішень примирних органів; 17) координує у встановленому порядку вирішення сторонами колективного трудового спору (конфлікту) питань щодо організаційного, матеріально-технічного і фінансового забезпечення роботи примирних комісій і трудових арбітражів; 18) бере участь в узагальненні практики застосування законодавства з питань вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), вносить в установленому порядку пропозиції щодо його вдосконалення; 19) у межах своєї компетенції бере участь у розробці і вдосконаленні положень, інструкцій, інших нормативних актів щодо діяльності НСПП та здійснення примирних процедур; 20) взаємодіє у межах своєї компетенції з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами сторін профспілок та організацій роботодавців, підприємствами, установами і організаціями; 21) вивчає, узагальнює і вносить НСПП пропозиції щодо поширення вітчизняного та зарубіжного досвіду роботи по запобіганню виникнення та сприянню вирішення колективних трудових спорів (конфліктів); 22) забезпечує в установленому порядку реєстрацію, вивчення, аналіз документів, поданих суб'єктами сторін профспілок і організацій роботодавців для оцінки їх відповідності критеріям репрезентативності та підтвердження репрезентативності на територіальному рівні; 23) за результатами проведеної оцінки відповідності критеріям репрезентативності та підтвердження репрезентативності суб'єктів сторін профспілок і організацій роботодавців на територіальному рівні видає рішення та свідоцтво/довідку про відповідність/невідповідність критеріям репрезентативності, підтвердження/не підтвердження репрезентативності, веде реєстр репрезентативних та тих, що підтвердили репрезентативність, суб'єктів сторін профспілок і організацій роботодавців; 24) інформує громадськість про свою діяльність через засоби масової інформації, готує відповідні інформаційні та довідкові матеріали, проводить прес-конференції, "круглі столи" та інші заходи; 25) у межах своєї компетенції сприяє підвищенню рівня правової культури учасників соціально-трудових відносин щодо запобігання виникненню та сприяння вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів); 26) виконує доручення керівництва НСПП, які належать до компетенції відділення; 27) для виконання визначених Положенням завдань взаємодіє з відповідними структурними підрозділами НСПП.

66. Аналізуючи наведені норми, Суд уважає, що ані НПСС, як державний орган, ані його відокремлений структурний підрозділ - відділення НСПП у Житомирській області - не здійснюють владно-управлінських повноважень. Таким чином, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що НПСС не відноситься до органів державної влади, а тому посада позивача не підпадає під перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації), наведений у ~law69~, зокрема у пункті 10 частини першої цієї статті.

67. З огляду на викладене висновок суду першої інстанції, що ураховуючи відсутність сукупності обставин, передбачених ~law70~, наявність яких є обов'язковим для звільнення працівника на підставі ~law71~, наказ НСПП від 27.01.2017 №07-к "Про звільнення ОСОБА_1" необхідно скасувати як протиправний, є правильним.

68. Щодо твердження суду апеляційної інстанції, що позивач був прийнятий саме на державну службу і прийняв присягу державного службовця, а тому на нього розповсюджуються вимоги ~law72~, Суд указує, що відповідно до частини 2 статті 1 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Указана норма Закону не відносить державного службовця до категорії осіб, які займають посаду державної служби виключно в органі державної влади.

69. Щодо твердження суду апеляційної інстанції, що внаслідок відкриття провадження в цій адміністративній справі суд першої інстанції фактично визнав те, що НПСС є суб'єктом владних повноважень, Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Юридичний конфлікт у цій справі виник у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 із публічної служби, а тому такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, незалежно від того чи займав позивач посаду державної служби в органі державної влади.

70. Суд також уважає за необхідне наголосити, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенції) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

71. Питання щодо виникнення дискримінації у зв'язку із застосуванням до державних службовців люстраційних заходів висвітлено в рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в справі від 27.07.2004 "Sidabras and Dziautas
v. Lithuania" ("Сідабрас і Джяутас проти Литви", заяви №55480/00 і №59330/00). У цьому рішенні ЄСПЛ дійшов висновку про порушення статті 14 Конвенції в поєднанні зі статтею 8 Конвенції. Зокрема заявникам заборонено займатись визначеним переліком діяльності у зв'язку з їх статусом "колишніх працівників КДБ".

Заборона значною мірою вплинула на їхні можливості розвивати відносини із зовнішнім світом, а також створила серйозні труднощі щодо можливості заробляти на життя і тим самим призвела до очевидних негативних наслідків для втілення права на особисте життя (пункт 48).

72. У пункті 49 указаного рішення ЄСПЛ наголосив, що заявники не могли передбачити наслідків, які матиме для них робота в органах державної безпеки.

73. Таким чином, ЄСПЛ дійшов висновку, що вказане призвело до дискримінаційних дій стосовно заявників, які полягали в незаконному звільненні у зв'язку із люстрацією з підстав, що заявники працювали в органах КДБ.

74. Також у пункті 69 цього рішення ЄСПЛ указав, що обмеження на трудову діяльність виникли не в результаті звичайного судового розгляду в межах трудового законодавства, а внаслідок застосування спеціального внутрішнього законодавчого акта, що вводить люстраційні заходи у зв'язку із колишньою роботою в КДБ.

75. Парламентська асамблея Ради Європи прийняла Резолюцію №1096 "Про заходи щодо позбавлення від спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем", якою надала державам-членам Ради Європи рекомендації, яких слід дотримуватися при запровадженні люстраційних заходів. У цьому документі з-поміж іншого вказано, що люстраційні заходи можуть бути сумісними з принципами демократичної та правової держави, якщо буде дотримано принцип індивідуальної вини, яка має бути доведена у кожному конкретному випадку, а особі яка піддається люстраційній процедурі, буде гарантовано право на захист, презумпція невинуватості та право на оскарження до суду.

76. Підходи до проведення люстрації, які викладені у Резолюції №1096 Ради Європи, знайшли свій розвиток у практиці ЄСПЛ, який уже неодноразово розглядав справи за наслідками схожих перевірок в інших державах, наприклад у Польщі (рішення від 14 лютого 2006 року в справі "Turek v. Slovakia" ("Турек проти Словаччини", заява №57986/00), від 24 квітня 2007 року в справі "Matyjek v.

Poland" ("Матиєк проти Польщі", заява №38184/03), від 15 січня 2008 року в справі "Bobek v. Poland" ("Бобек проти Польщі", заява №68761/01).

77.17 жовтня 2019 року ЄСПЛ прийняв рішення у справі "Полях та інші проти України" (заяви №58812/15, №53217/16, №59099/16, №23231/18, №47749/18), яке 24 лютого 2020 року набуло статусу остаточного і стосувалося звільнення п'ятьох державних службовців із забороною обіймати посади державної служби на підставі приписів ~law74~.

78. Задовольняючи позов ЄСПЛ виходив з того, що "..суд свідомий ситуації, яка склалася в Україні у відповідний час. Однак нібито невідкладна потреба у Законі контрастує з тим фактом, що за Законом заборону до заявників було застосовано на десять років. Суд не піддав сумніву, що після подій, що відбулися в України в той час, зміни в особовому складі цілком могли бути потрібні. Однак Суду не було доведено, що ситуація залишалася настільки нестабільною, що було неможливо вивчити індивідуальну роль кожної особи з наступним можливим поступовим скасуванням обмежувальних заходів.."."..П'ятий заявник був звільнений за перебування на посаді другого секретаря райкому Комуністичної партії. Суд згадав, що він вже установив порушення Конвенції у справах проти інших держав у ситуаціях, де між діяльністю особи в структурах тоталітарного режиму і застосуванням до неї люстрації пройшов значний час. Суд відзначив, що у випадку п'ятого заявника цей часовий розрив склав 23 роки і не було ніякої інформації щодо будь-якої негативної діяльності з його боку протягом цього часу. Суд дійшов висновку, що українські органи влади не навели причин, які б виправдали застосування люстрації проти осіб, які лише займали певні посади в Комуністичній партії до 1991 року, за відсутності звинувачень у конкретній антидемократичній діяльності з їхнього боку. Крім того, люстраційні заходи щодо п'ятого заявника було особливо непропорційними. Не було наведено жодного серйозного аргументу, що заявник, місцевий чиновник в сфері сільського господарства, міг становити будь-яку загрозу для нового демократичного режиму. Органи влади продемонстрували повну зневагу до його прав. Таким чином, втручання у права усіх п'яти заявників не було необхідним у демократичному суспільстві і статтю 8 Конвенції було порушено".

79. ЄСПЛ звернув увагу, що існувала ймовірність того, що Закон було прийнято проти тих, хто працював на державній службі за попередніх урядів, що передбачало політизацію державної служби, що само по собі суперечило проголошеній цілі законодавства. Усталений принцип практики ЄСПЛ - люстрація не може служити покаранню, бути відплатою чи помстою, і це стосується також українського Закону про люстрацію.

80. Отже, Суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1. При цьому, здійснений судом першої інстанції розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача, не є предметом касаційного оскарження.

81. Водночас суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та помилково скасував судове рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

82. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 349 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

83. Статтею 352 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

84. Таким чином, Суд уважає за необхідне скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року.

VII. Судові витрати

85. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

86. Керуючись статтями 3, 242, 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

87. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

88. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року скасувати.

89. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року залишити в силі.

90. Судові витрати не розподіляються.

91. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

92. Повний текст постанови складений 05 серпня 2020 року.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко