Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.02.2019 року у справі №812/902/14
Ухвала КАС ВП від 13.02.2019 року у справі №812/902/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2019 року

Київ

справа №812/902/14

адміністративне провадження №К/9901/11121/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року (суддя Тріфанова С.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року (судді: Шишов О.О. (головуючий), Сіваченко І.В., Попов В.В.) у справі № 812/902/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення залишку невідшкодованого податку на додану вартість,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод» (далі - позивач, ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач-1, контролюючий орган, Спеціалізована ДПІ з обслуговування ВП у м. Луганську Міжрегіонального ГУ Міндоходів), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - відповідач-2, ГУ ДКСУ у Луганській області) про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод» (код ЄДРПОУ 00210890) залишку невідшкодованого податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню по податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року в сумі 37 275 347,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як платник ПДВ 18.02.2011 подав до СДПІ по роботі з ВПП у м. Латинську податкову декларацію з ПДВ за січень 2011 року, якою (код рядка 25, 25.1.) визначено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 49 120 260,00 грн разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 49 120 260,00 грн. На день звернення з позовною заявою до суду, вказана сума ПДВ відшкодована позивачу не в повному обсязі (залишок невідшкодованої суми ПДВ складає 37 275 347,00 грн).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року, залишеною, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року, адміністративний позов задоволено повністю. Стягнено з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» (код ЄДРПОУ 00210890) залишок невідшкодованого податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню по податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року в сумі 37 275 347,00 грн.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог щодо стягнення на його користь залишку невідшкодованого податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню по податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року в сумі 37 275 347,00 грн, а також правомірності залучення другим відповідачем у справі № 812/902/14 ГУ ДКСУ у Луганській області, оскільки відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами державної казначейської служби на підставі відповідних висновків податкових органів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій Спеціалізована ДПІ з обслуговування ВП у м. Луганську Міжрегіонального ГУ Міндоходів подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної невиїзної камеральної перевірки, результати якої оформлено довідкою від 26.01.2011 № 259, контролюючим органом підтверджено правомірність визначення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 у сумі 49 120 260,00 грн. У подальшому контролюючим органом з 23.03.2011 по 12.04.2011, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І та пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 розділу І Податкового кодексу України здійснила позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010 по 31.12.2010.

За результатами даної перевірки складено Довідку № 300/08-3/00210890 від 18.04.2011, в якій податковим органом підтверджено задекларовані обсяги як податкового кредиту, так і податкового зобов`язання.

Відповідно до наказу від 19.04.2011 № 184 контролюючим органом відносно позивача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом було складено Акт № 316/08-3/00210890 від 20.04.2011 та винесено податкове повідомлення-рішення № 0001148013 від 20.04.2011 згідно з яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 у розмірі 49 120 260,00 грн та встановлено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем у судовому порядку. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 6 липня 2011 року, залишеною в силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2011 року у справі № 2а-3690/11/1270, позовні вимоги позивача були задоволені, скасовано податкове повідомлення-рішення контролюючого органу № 0001148013 від 20.04.2011, тобто рішення у справі № 2а-3690/11/1270 набрало законної сили. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2012 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишені без змін. Таким чином, в судовому порядку були спростовані доводи податкового органу щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року та, відповідно, підтверджена правомірність його формування. Також, суди, задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0001148013 від 20.04.2011 виходили з того, що позивачем виконані всі необхідні дії, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» щодо необхідності підтвердження бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість податковому органу.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішень окремих положень Податкового кодексу України, доводів контролюючого органу щодо відсутності у товариств-контрагентів позивача основних засобів та трудового персоналу, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних відносин з поставки тощо, а також судами попередніх інстанцій не було встановлено чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних відносин, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.18 пункту 14 статті 14.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

10.2. Пункти 198.1, 198.6 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

10.3. Пункти 200.15, 200.23 статті 200.

У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

11. Закон України «Про податок на додану вартість» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин):

11.1. Підпункти 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4, 7.7.5, 7.7.6, 7.7.7, 7.7.8 пункту 7.7 статті 7.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1цього пункту, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від`ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від`ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від`ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п`ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п`ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов`язаний у п`ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов`язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

У разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов`язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п`яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У разі коли платник податку експортує товари (супутні послуги) за межі митної території України, отримані від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (супутні послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку - експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування цим податком за ставкою, визначеною абзацом першим пункту 6.1 статті 6 цього Закону, та не включається до митної вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються.

12. Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845:

12.1. Пункт 23.

Стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби.

Орган Казначейства надсилає після надходження таких документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку.

У разі коли на дату надходження або у процесі виконання виконавчого документа розмір такого залишку зменшився, орган державної податкової служби узгоджує протягом п`яти робочих днів такий розмір із стягувачем, про що повідомляє орган Казначейства за встановленою формою.

Після закінчення строку узгодження розміру зазначеного залишку орган Казначейства передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства.

Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету у розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

13. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2014 року у справі № 812/902/14 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року, а також витребувано вказану справу із суду першої інстанції. Луганським окружним адміністративним судом листом № 812/902/14/2683/15 було повідомлено про втрату адміністративної справи № 812/902/14 внаслідок захоплення приміщення суду за адресою: м. Луганськ, вул. Поштова, 1, а також зазначено про вжиття необхідних заходів для відновлення втраченого провадження у цій справі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2015 року визнано втраченим провадження у справі № 812/902/14. Відновлено втрачене провадження в адміністративній справі № 812/902/14 в частині: ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року про відкриття провадження в адміністративній справі № 812/902/14, ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 4 березня 2014 року про зупинення провадження у справі № 812/902/14, ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року про поновлення провадження у справі № 812/902/14, постанови Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року про відкриття апеляційного провадження, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року про залишення без задоволення апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Межрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року у справі № 812/902/14, а постанови Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року у справі № 812/902/14 без змін.

17 червня 2015 року Луганським окружним адміністративним судом на адресу Вищого адміністративного суду України надіслано частково відновлене втрачене провадження в адміністративній справі № 812/902/14.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року касаційне провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року у справі № 812/902/14 закрито. Касаційну скаргу разом з доданими матеріалами направлено до Луганського окружного адміністративного суду. Ухвалено, що у разі відновлення втраченого судового провадження, касаційна скарга та матеріали відновленого судового провадження підлягають направленню до Вищого адміністративного суду України.

Генеральна прокуратура України звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року в зв`язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду Україні від 1 грудня 2016 року відкрито провадження у справі. 24 січня 2018 справа надійшла до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року заяву Генеральної прокуратури України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року у справі № 812/902/14 задоволено. Скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016. Справу № 812/902/14 передано до суду касаційної інстанції для подальшого провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року.

19 квітня 2019 року частково відновлені матеріали справи № 812/902/14 надійшли до Верховного Суду.

14. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів зазначає, що за матеріалами частково відновленого втраченого судового провадження у справі № 812/902/14 неможливо здійснити розгляд касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року у зв`язку з недостатністю зібраних матеріалів та неможливістю переглянути вказані судові рішення на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах доводів та вимог касаційної скарги. Матеріали справи не містять письмових документів (доказів) на підставі яких, судами першої та апеляційної інстанції встановлювались обставини справи, у відповідності до яких надавалась оцінка як діям контролюючого органу - суб`єкту владних повноважень, так і позивача, та здійснювалась правова кваліфікація спірних правовідносин.

За таких обставин, суд касаційної інстанції позбавлений можливості здійснити перевірку правильності застосування норм процесуального права, на що покликається особа, що подала касаційну скаргу, зокрема, щодо дотримання припису повного, всебічного, достовірного встановлення обставин справи та перевірки їх доказами.

Відсутність у справі доказів на яких ґрунтувались доводи і заперечення сторін, та які суди поклали в основу своїх рішень, свідчить про недотримання норм процесуального права. Така прогалина може бути усунена шляхом встановлення дійсних обставин справи через безпосереднє дослідження доказів, що надасть можливість здійснити оцінку правильності встановлення таких та правильності застосування судами норм матеріального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

15. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

16. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами, зокрема, не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

17. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

18. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року у справі № 812/902/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду