Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.05.2018 року у справі №813/685713-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 червня 2018 року

справа №813/685713-а

адміністративне провадження №К/9901/3383/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у складі колегії суддів Курильця А. Р., Кушнерика М. П., Мікули О. І. у справі № 813/6857/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Інспекція, податковий орган, відповідач у справі), з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, про визнання протиправними дій податкового органу зі складення акта №82/17-20/НОМЕР_1 від 31 липня 2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та зобов'язання внести в автоматизовану систему «Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних», в Систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України відомості (інформацію) про податкове зобов'язання позивача, з мотивів їх протиправності.

06 грудня 2013 року постановою Львівського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, з мотивів обрання неналежного способу захисту своїх прав.

26 лютого 2014 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з протиправності дій податкового органу щодо складання акта перевірки, оскільки висновки акта перевірки щодо нереальності господарських операцій спростовано первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а відтак зміни, внесені до автоматизованих систем, на підставі неправомірних висновків, є протиправними.

10 квітня 2014 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме положень підпунктів 20.1.4, 20.1.5 пункту 20.1 статті 20, пункту 86. 1 статті 86 Податкового кодексу України, статті 2, підпункту 1 пункту 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

14 квітня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Львівського окружного адміністративного суду справу № 813/6857/13-а (№ 876/1361/14) (суддя Пилипчук Н. Г.).

13 травня 2014 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу, в яких він обґрунтовує безпідставність доводів касаційної скарги та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

13 вересня 2016 року справа № 813/6857/13-а надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

15 листопада 2016 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями (суддя Маринчак Н. Є.).

11 січня 2018 року справу № 813/6857/13-а передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

У зв'язку з неприбуттям учасників справи у судове засідання касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у липні 2013 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків з питань дотримання правильності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 березня 2013 року по 31 травня 2013 року, за результатами якої складено акт від 31 липня 2013 року №82/17-20/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки)

Висновками акта перевірки встановлено порушення підпунктів 14.1.181, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1, пункту 186.2 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України і завищення податкового зобов'язання на загальну суму 1 234 735 грн., (в тому числі за березень 2013 року на 542 365 грн., за квітень 2013 року - 274 851 грн., за травень 2013 року на 417 591 грн.) та податкового кредиту на загальну суму 1 193 700 грн. 18 коп. (в тому числі за березень 2013 року на 553 983 грн. 82 коп., за квітень 2013 року - 495 843 грн., за травень 2013 року на 143 874 грн.).

Сторони в судовому засіданні суді першої інстанції визнали, що жодних податкових повідомлень - рішень за результатом проведення перевірки відповідачем не виносились. Також встановлено, що самим позивачем не подавалось жодних уточнюючих декларацій (розрахунків).

Щодо визнання протиправними дій податкового органу зі складання акта перевірки.

Документальна позапланова виїзна перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податкового органу, проводиться у відповідності до положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 78 Податкового кодексу України, за проведення результатом якої складається акт перевірки відповідно до пункту 86.3 статті 86 цього Кодексу.

Подальша реалізація матеріалів перевірки передбачає винесення податкового повідомлення-рішення, яке приймається протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, а за наявності заперечень платника податків - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Об'єктом судового захисту у межах податкових правовідносин є рішення, а саме податкове повідомлення - рішення, на підставі якого у позивача як платника податку, виникає обов'язок сплати узгодженої суми грошового зобов'язання. Дії або бездіяльність можуть бути самостійним предметом спору за умови що вони самостійно породжують правові наслідки.

Складений за результатами проведеної перевірки акт є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватись податковим органом для прийняття рішення щодо визначення платнику податків грошових зобов'язань. При цьому, висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі надати свої зауваження до відповідного акту, які можуть в подальшому бути враховані податковим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки.

Акт перевірки не має владно-зобов'язуючого характеру оскільки не містить обов'язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для платника податків.

Щодо зобов'язання податкового органу внести відомості до автоматизованих систем.

За змістом положень пунктів 74.1, 74.2 статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Дії податкового органу щодо внесення до баз даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків зі збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій. Якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку, вони самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків

Верховний Суд вказує, що суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції дійшов до помилкових висновків про те, що позивач, звертаючись до суду, обрав правильний спосіб судового захисту. Обраний позивачем у цій справі спосіб відновлення порушеного права не узгоджується з нормами пункту 1, 2 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Виходячи із зазначеного, Суд приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції надано помилкову оцінку обставинам, що мають значення для адміністративної справи і в наслідок цього скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року

у справі № 813/6857/13-а скасувати, залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер