Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.06.2018 року у справі №812/890/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 червня 2018 року

справа №812/890/14

адміністративне провадження №К/9901/4159/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року у складі судді Тихонова І.В. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у складі колегії суддів Гайдара А.В., Чебанова О.О., Яковенка М.М. у справі № 812/890/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 січня 2014 року № 0000061701,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 січня 2014 року № 0000061701, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 137 325,00 гривні та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1568662,50 гривні, з мотивів безпідставності його прийняття.

24 березня 2014 року Луганський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року, адміністративний позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення форми від 31 січня 2014 року № 0000061701.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані правомірністю включення до складу податкового кредиту податкових накладних у кількості 552 шт. на суму податку на додану вартість у розмірі 3137325 гривні та наявністю всіх первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт здійснення господарських операцій та отримання товарів/послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Синтез», Державного підприємства Державна інспекція з енергозбереження, товариства з обмеженою відповідальністю «Азотбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Металл Груп», Державного підприємства Донецька залізниця.

20 червня 2014 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

25 червня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребувано справу № 812/890/14 з Луганського окружного адміністративного суду.

01 січня 2016 року справа № 812/890/14 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

15 січня 2018 року справу № 812/890/14 передано до Верховного Суду.

В касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Податковий орган у касаційній скарзі, пославшись на положення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 Податкового кодексу України, Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246), стверджує, що Товариством до податкового кредиту листопада 2013 року включено податкові накладні після спливу 365 днів з дати їх складення, чим порушені вимоги абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Відповідач також зазначає, що у разі порушення платником податку - продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, платник податку - покупець таких товарів/послуг має право додати заяву зі скаргою на постачальника до податкової декларації за звітний податковий період, у якому складено таку податкову накладну, що стане підставою для віднесення сум податку на додану вартість по такій податковій накладній до податкового кредиту, проте Товариство цим правом не скористалось.

Щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, відповідач виклавши зміст норм статті 69, частини першої статті 71, частини третьої статті 86, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає про неповне встановлення обставин та дослідження доказів у справі.

Заперечення на касацій скаргу (відзив) Товариством до Верховного суду не надані, що не перешкоджає перегляду судових рішень та вирішення справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 24 грудня 2004 року, перебувало на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів з 29 грудня 2004 року за № 351, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100334903.

Податковим органом на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, у порядку статті 76 глави 8 розділу ІІ цього Кодексу проведено камеральну (електронну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2013 року Товариства, за результатами якої складено акт від 17 січня 2014 року №9/17-01/33270581 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлені порушення абзацу 3 пункту 198.6 статті 198, абзацу 11 підпункту 200.1.10 пункту 200.1 статті 200, пункту 200.2 статті 200 розділу V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), підпункту 4.6.1 пункту 4.6 статті 4 глави V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 листопада 2011 року № 1492, узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 16 лютого 2012 року № 127.

31 січня 2014 року податковим органом на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000061701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 137 325,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 568 662,50 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, колегія суддів Верховного суду виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операції з

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Склад податкового правопорушення податковий орган доводить тим, що Товариством до податкового кредиту листопада 2013 року включено податкові накладні після спливу 365 днів з дати складання таких податкових накладних, посилаючись на порушення статті 198 Податкового кодексу України.

Як встановили суди попередніх інстанцій, Товариством до податкового органу надано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року від 20 грудня 2013 року разом з додатками до декларації з податку на додану вартість, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2013 року від 20 грудня 2013 року, копії розрахункових документів та копії первинних документів до додатку 8 до податкової звітності.

Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відтак, порушення платником податку - продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, платник податку - покупець таких товарів/послуг має право додати заяву зі скаргою на постачальника до податкової декларації за звітний податковий період, у якому складено таку податкову накладну, що є підставою для віднесення сум податку на додану вартість по такій податковій накладній до податкового кредиту.

Відповідно до вимог пункту 14.8, пункту 21 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, який діяв на час подання Товариством податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 pоку, заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) є додатком 8 до декларації з податку на додану вартість.

Аналіз наведених положень свідчить про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, що Податковим кодексом України (в редакції яка діяла на момент подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року), не передбачено обмежувального строку на подання заяви із скаргою та не конкретизовано звітний податковий період, в якому покупець має право або зобов'язаний подати заяву зі скаргою на постачальника, а також не передбачено обмежувального терміну на формування податкового кредиту у випадку не отримання відповідної податкової накладної від такого постачальника.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що заява про відмову постачальника надати податкову накладну подається в тому періоді, в якому сума податку на додану вартість за такою операцією включається до складу податкового кредиту шляхом відображення у податковій декларації з податку на додану вартість.

Норма абзацу 3 пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України пов'язує строк 365 календарних днів, протягом якого зберігається право платника податку на включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту сум податку на додану вартість, із датою складання податкової накладної. Відтак, є обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що в межах спірних відносин позивачем податкові накладні не отримувались, що і обумовило подання позивачем разом з декларацією за листопад 2013 року скарги про відмову постачальників надати належним чином оформлені податкові накладні, чим Товариство і реалізувало своє право, надане абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій досліджені та оцінені первинні документи, які додавались до податкової звітності за листопад 2013 року та додатку №8 до неї, на підставі чого здійснений висновок про відповідність первинних документів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16 липня 1999 року N 996-XIV, які підтверджує факт здійснення господарських операцій з контрагентами Товариства та отримання від них товарів/послуг.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність включення Товариством до складу податкового кредиту податкових накладних у кількості 552 шт. на суму податку на додану вартість у розмірі 3 137 325 грн за листопад 2013 року, що в свою чергу свідчить про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі № 812/890/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер