Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року

Київ

справа №2а-8572/12/1370

адміністративне провадження №К/9901/4040/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2013 року (суддя - Потабенко В.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року (судді: Сеник Р.П. (головуючий), Хобор Р.Б., Попко Я.С.) у справі №2а-8572/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Українська корпорація" до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання неправомірними дій,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західно-Українська корпорація» (далі - позивач, ТОВ "Західно-Українська корпорація) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000392200, №0012001701, №0001202381 від 26 вересня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Західно-Українська корпорація» зазначило, що позивачем не було допущено порушень податкового законодавства, а господарські операції з контрагентами мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Щодо продажу товарів за цінами, нижчими від собівартості, то слід зазначити, що це питання відноситься до фінансово-господарської діяльності підприємства, що не завжди має на меті отримання прибутку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року, задоволено адміністративний позов частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 26 вересня 2012 року №0001202381 та №0000392200. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 130,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з відсутності порушень вимог щодо формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на підставі факсимільних копій податкових накладних та з протиправності застосування штрафних (фінансових) санкцій та недоведення податковим органом наявності складу податкових правопорушень, передбачених пунктом 3.1 постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі №2а-8572/12/1370 у частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Західно-Українська корпорація" повністю.

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, оскільки позивачем при списанні собівартості реалізованої готової продукції покупцям у вересні 2011 року було зайво списано та віднесено до складу витрат операційної діяльності, витрати, використання яких не підтверджено документально. Разом з тим, суди попередніх інстанцій, погоджуючись з завищення позивачем собівартості м'яса свинини за ІІІ квартал 2011 року на суму 327 256,77 грн, визнав протиправним та скасував у повному обсязі податкове повідомлення від 26 вересня 2012 року №0000392200 з посиланням на неможливість виокремлення його частини, що не відповідає дійсності. Відповідач також посилається на те, що первинні бухгалтерські документи щодо підтвердження формування витрат за ІІІ квартал 2011 року не були наданні позивачем під час проведення перевірки, а отже вважається, що такі документи були відсутні у платника податків при складанні податкової звітності. Крім того, на переконання відповідача, позивачем не підтверджено належними документами факт сплати готівкових коштів на суму 927,26 грн.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту другого частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Західно-Українська корпорація" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 4 травня 2011 року по 30 червня 2012 року, про що складено акт 142/22-70/37678508 від 13 вересня 2012 року, яким встановлено порушення позивачем» вимог підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.2, 138.4 підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток в III квартал 2011 року в сумі 503 428,00 грн за рахунок включення до валових витрат вартості ТМЦ, не підтвердженої первинними бухгалтерськими документами та за рахунок завищення собівартості реалізованих товарів; пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, у результаті чого, занижено податок з доходів фізичних осіб за лютий 2012 року в сумі 139,09 грн; пункту 3.1, пункту 7.39 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затв. постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637, у зв'язку з відсутністю платіжних документів, які підтверджують сплату підприємством готівкових коштів в розмірі 927,26 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 26 вересня 2012 року №0000392200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 503 428,00 грн: №0012001701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 5 703,52 грн, з яких 4 154,82 грн - основний платіж, 1 548,70 грн - штрафні (фінансові) санкції); №0001202381, яким до позивача за порушення норм регулювання обігу готівки застосовано 927,26 грн штрафних санкцій.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Підставами для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, п.138.4 п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України внаслідок чого ТОВ "Західно-Українська корпорація" занижено податок на прибуток в III кв. 2011 року в сумі 503 428,00 грн за рахунок включення до валових витрат вартості ТМЦ, не підтвердженої первинними бухгалтерськими документами та за рахунок завищення собівартості реалізованих товарів.

Також податковим органом встановлено порушення ТзОВ "Західно-Українська корпорація" п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1, п.п.168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за лютий 2012 року в сумі 139,09 грн. та п.3.1, п.7.39 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затв. постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 (із змінами та доповненнями) в зв'язку з відсутністю платіжних документів, які підтверджують сплату підприємством готівкових коштів в розмірі 927,26 грн. працівнику позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 4 травня 2011 року по 30 червня 2012 року ТОВ «Західно-Українська корпорація» провадилась господарська діяльність по придбанню та продажу м'яса свинини. При цьому, згідно даних первинного обліку позивача, собівартість голонки н/к свинної за 1 кг. відображена в сумі 301,36 грн, ребер м'ясних з лопатки - 53 455,28 грн. Однак, згідно даних перевірки собівартість 1 кг. готової продукції становила 22,00 грн. та 24,50 грн. відповідно.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, робіт, наданих послуг.

Згідно п.п. 138.8.1. п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Суди попередніх інстанцій при розгляді справи, відхилили доводи позивача про те, що при визначенні собівартості готової продукції з переробленої сировини "свинина в півтушах 2 категорії" відбувся збій у програмі автоматизованого бухгалтерського обліку, в зв'язку з чим вся сума переробленої свинини лягла на собівартість "ребра м'ясні з лопатки" та встановили завищення ТОВ "Західно-Українська корпорація" собівартості м'яса свинини ІІІ кварталі 2011 року на суму 327 256,77 грн.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про неможливість у спірному податковому повідомленні-рішенні від 26 вересня 2012 року №0000392200 виокремити частину, яка підлягає скасуванню, зважаючи на те, що розмір податку на прибуток із встановлених судами завищених витрат у сумі 327 256,77 грн становить 75 269,05 грн (327 256,77*23%), що свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення від 26 вересня 2012 року №0000392200 у розмірі 75 269,05 грн.

Щодо завищення витрат ТОВ „Західно-Українська корпорація", що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за III квартал 2011 року на підставі факсимільних копій податкових накладних, то судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Західно-Українська корпорація" та ТОВ "Євро-Комерс" укладено договір поставки № ЄК-085 від 5 вересня 2011 року, згідно якого постачальник (ТОВ "Євро-Комерс") зобов'язується передати у власність покупця, а покупець (ТОВ "Західно-Українська корпорація") зобов'язується прийняти та оплатити продукцію переробки свиней, про фактичне виконання якого свідчать наявні у матеріалах справи копії видаткових накладних.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відтак, право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

При цьому, судами передніх інстанцій встановлено реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Євро-Комерс", а також наявність економічної мети та господарської потреби позивача у придбанні спірного товару.

Відносно обчислення ТОВ "Західно-Українська корпорація", повноти своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, то слід зазначити, що працівнику товариства Павлівському В.Є. на відрядження або під звіт № ЗК0000002 від 1 лютого 2012 року, видано 927,26 грн на оплату СП "Київ-Захід" у формі ТОВ ТМЦ.

У відповідності до наявної в матеріалах справи копії звіту про використання коштів, виданих ТзОВ "Західно-Українська корпорація" працівнику товариства на відрядження або під звіт № ЗК0000002 від 01.02.2012 року, такому 01.02.2012 року видано 927,26 грн на оплату СП "Київ-Захід" у формі ТОВ ТМЦ. Як на підтвердження використання коштів позивач посилається на копію фіскального чеку на аналогічну суму, виданого СП "Київ-Захід" у формі ТОВ 12.01.2012 року.

Склад фінансового правопорушення, передбаченого пунктами 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі по тексту - Положення № 637) контролюючим органом доводиться відсутністю достовірних документів до звіту, які б підтверджували сплату позивачем готівкових коштів на загальну суму 927,26 грн.

В матеріалах справи наявна копія звіту про використання коштів, виданих ТОВ "Західно-Українська корпорація" працівнику товариства на відрядження або під звіт № ЗК0000002 від 01.02.2012 року на суму 927,26 грн. Призначенням платежу у звіті вказано оплату СП "Київ-Захід" у формі ТОВ вартості побутової хімії. Крім того, копія фіскального чеку на суму 927,26 грн, виданого СП "Київ-Захід" у формі ТОВ 12.01.2012 року, тобто раніше отриманих авансових коштів.

Склад фінансового правопорушення, передбаченого пунктам 3.1Положення №637, наявний у разі порушення правил видачі готівки під звіт і неналежне звітування за її отримання.

Абзацом 6 статті 1 Указу № 436/95 встановлена санкція за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

За змістом підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України передбачено, що Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 6 Наказу № 841 встановлено обов'язок складання Звіту підзвітною особою, що отримала такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у самозайнятої особи та передбачено необхідність заповнення всіх граф, крім «Звіт перевірено», «Залишок унесений (перевитрата видана) в сумі за касовим ордером» та «Звіт затверджено», яку підписує керівник (податковий агент).

Верховний Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності факту правопорушення, передбаченого пунктами 3.1 Положення №637 внаслідок виконання підзвітною особою обов'язку щодо подання звіту про використання коштів у порядку, передбаченому чинним законодавством, та підтвердження фактів використання отриманих сум зважаючи на відсутність доказів підтвердження використання отриманої суми первинними бухгалтерськими документами, оскільки копію фіскального чеку від 12 січня 2012 року виданого СП "Київ-Захід" не можна вважати належним доказом підтвердження використання зазначеної суми, зважаючи на відмінність призначення платежу за фіскальним чеком (погашення заборгованості) та за звітом про використання коштів (оплата за побутову хімію).

Крім того, судом першої інстанції у судовому засіданні встановлено, у ТОВ "Західно-Українська корпорація" відсутні розрахункові документи, які б підтверджували факт використання працівником підприємства коштів в сумі 927,26 грн на потреби підприємства.

Викладене свідчить про наявність фінансового правопорушення, передбаченого пунктами 3.1 Положення №637, що обумовлює застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу 6 статті 1 Указу №436/95 у сумі 927,26 грн.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), а тому касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі №2а-8572/12/1370 скасувати у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 вересня 2012 року №0001202381 та від 26 вересня 2012 року №0000392200 у частині нарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 75 269,05 грн та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.

У решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду