Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2019 року

Київ

справа №817/1223/16

адміністративні провадження №К/9901/17497/18;К/9901/17498/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Служби безпеки України та ОСОБА_2 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (головуючий суддя Гломб Ю.О.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року (головуючий суддя Бучик А.Ю., судді - Мацький Є.М., Шевчук С.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України (далі - СБУ), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив: визнати протиправними дії СБУ при застосуванні наказу начальника Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів від 14 серпня 2015 року №55-ос «По особовому складу» про зменшення позивачу з 10 липня 2015 року щомісячного преміювання до 133% від посадового окладу з урахуванням доплати за військове звання та надбавки за вислугу років; визнати протиправними дії СБУ про відмову у збільшенні розміру преміювання з 1 березня 2016 року (по день звільнення зі служби) відповідно до наказу Центрального управління СБУ від 9 лютого 2016 року №50/дск «Про грошове забезпечення військовослужбовців СБУ у 2016році» з 267% до 507% від посадового окладу з урахуванням доплати за військове звання та надбавки за вислугу років; зобов'язати відповідача здійснити донарахування та виплату премії за період з 31 липня 2015 року по 1 березня 2016 року, виходячи із розрахунку 267% від посадового окладу з урахуванням доплати за військове звання та надбавки за вислугу років у сумі 21559,31 грн; зобов'язати СБУ здійснити донарахування та виплату премії за період з 1 березня 2016 року по 30 вересня 2016 року включно, виходячи із розрахунку 507% від посадового окладу з урахуванням доплати за військове звання та надбавки за вислугу років у сумі 68428 грн; стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії СБУ при застосуванні наказу начальника Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів (ЦСО «А» СБУ) ОСОБА_3 від 14 серпня 2015 року №55о/с, яким ОСОБА_2 з 10 липня 2015 року зменшено щомісячне преміювання у розмірі до 133% від посадового окладу з урахуванням доплати за військове звання та надбавки за вислугу років. Визнано протиправними дії відповідача про відмову позивачу у збільшенні розміру преміювання з 1 березня 2016 року (по день звільнення зі служби) відповідно до наказу Центрального управління СБУ від 9 лютого 2016 року №50/дск «Про грошове забезпечення військовослужбовців СБУ у 2016 році» з 267% до 507% від посадового окладу з урахуванням доплати за військове звання та надбавки за вислугу років. Зобов'язано СБУ здійснити ОСОБА_2 за період з 31 липня 2015 року по 1 березня 2016 року донарахування та виплату премії, виходячи із розрахунку 267% від посадового окладу з урахуванням доплати за військове звання та надбавки за вислугу років у сумі 21559,31грн. Зобов'язано відповідача здійснити позивачу за період з 1 березня 2016 року по 30 вересня 2016 року включно донарахування та виплату премії, виходячи із розрахунку 507% від посадового окладу з урахуванням доплати за військове звання та надбавки за вислугу років, у сумі 68428 грн. Стягнуто з СБУ на користь на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині визнання протиправними дій СБУ про відмову у збільшенні розміру преміювання ОСОБА_2 з 1 березня 2016 року (по день звільнення зі служби) відповідно до наказу Центрального управління СБУ від 9 лютого 2016 року №50/дск «Про грошове забезпечення військовослужбовців СБУ у 2016 році» з 267% до 507% від посадового окладу з урахуванням доплати за військове звання та надбавки за вислугу років; зобов'язання відповідача здійснити донарахування та виплату позивачу премії за період з 1 березня 2016 року по 30 вересня 2016 року, виходячи із розрахунку 507% від посадового окладу з урахуванням доплати за військове звання та надбавки за вислугу років у сумі 68428грн та у цій частині постановлено нове рішення, яким зобов'язано СБУ у встановленому порядку розглянути питання про збільшення розміру преміювання ОСОБА_2 у період з 1 березня 2016 року по день звільнення зі служби згідно приписів наказу Центрального управління СБУ № 50 дск від 9 лютого 2016 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців СБУ в 2016 році». Також скасовано рішення суду першої інстанції в частині стягнення з СБУ на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн та у цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року залишити в силі.

СБУ також звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, в частині залишення в силі рішення суду першої інстанції про визнання протиправними дій СБУ при застосуванні наказу начальника Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів (ЦСО «А» СБУ) ОСОБА_3 від 14 серпня 2015 року №55о/с, яким ОСОБА_2 з 10 липня 2015 року зменшено щомісячне преміювання до 133% від посадового окладу з урахуванням доплати за військове звання та надбавки за вислугу років та зобов'язання СБУ здійснити ОСОБА_2 за період з 31 липня 2015 року по 1 березня 2016 року донарахування та виплату премії, виходячи із розрахунку 267% від посадового окладу з урахуванням доплати за військове звання та надбавки за вислугу років у сумі 21559,31грн, просить скасувати рішення у цій частині та постановити нове рішення, яким зобов'язати відповідача у встановленому порядку та за наявності підстав розглянути питання про збільшення розміру преміювання позивачу у період з 31 липня 2015 року по 1 березня 2016 року. Разом з тим, касаційна скарга взагалі не містить обґрунтувань вимог скаржника, із зазначенням того, в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в цій частині позовних вимог.

У скарзі СБУ посилається лише на дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення в частині скасування постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій СБУ про відмову у збільшенні розміру преміювання ОСОБА_2 з 1 березня 2016 року (по день звільнення зі служби) відповідно до наказу Центрального управління СБУ від 9 лютого 2016 року №50/дск «Про грошове забезпечення військовослужбовців СБУ у 2016 році» з 267% до 507% від посадового окладу з урахуванням доплати за військове звання та надбавки за вислугу років та зобов'язання відповідача здійснити певні донарахування та виплати.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 16 та 29 листопада 2017 року відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 7 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу в органах СБУ з 28 березня 1995 року по 17 жовтня 2016 року.

Наказом Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів від 9 липня 2015 року №48-ос «По особовому складу» ОСОБА_2 відповідно до підпункту «б» пункту 44 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, призначено на посаду командира групи 2 сектору 3 відділу 5 управління (Міжвідомчий центр спеціальної підготовки) (з дислокацією у м. Кременчук Полтавської області) із збереженням раніше встановлених розмірів надбавки згідно з пунктом 2.3.2, надбавки згідно з пунктом 2.3.5, надбавки згідно з пунктом 2.3.7 та преміювання згідно з пунктом 2.3.24 Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України № 35/ДСК-2008 р.

Згідно рапорту начальника 2 управління ЦСО «А» СБУ від 16 липня 2015 року, позивачу оголошено сувору догану за те, що він самовільно покинув територію Центру та фактично без керованості спецзахід із забезпечення безпеки особи, яка перебуває під охороною СБУ, чим були створені передумови для реальної загрози життю і здоров'ю підзахисної особи, а відтак грубо порушив свої функціональні обов'язки. У рапорті зазначено про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани, у зв'язку з цим визначено за необхідне клопотати перед начальником ЦСО «А» СБУ прийняти рішення щодо зниження позивачу розміру щомісячного преміювання до 133% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Наказом Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів від 14 серпня 2015 року №55о/с «По особовому складу» позивачу знижено розмір преміювання згідно з пунктом 2.3.24 Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України з 10 липня 2015 року до 133% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Необхідно зазначити, що утримання преміювання із позивача у розмірі визначеному вказаним наказом тривало упродовж року.

Також судами встановлено, що у лютому 2016 року ОСОБА_2 стало відомо про те, що починаючи з березня 2016 року значно підвищується грошове забезпечення військовослужбовцям СБУ, зокрема, за рахунок щомісячного преміювання, розмір якого збільшується з 267 до 507 відсотків, однак його прізвище не включено до наказу на преміювання за новими розрахунками, як це здійснено відносно усіх інших співробітників 3 відділу 5 управління (МЦСП) ЦСО «А» СБУ.

У зв'язку із зазначеним, 22 лютого 2016 року та 16 квітня 2016 року позивачем було подано рапорти щодо надання йому письмових відповідей, в яких вказати причини не включення його до списків на підвищення щомісячного преміювання.

Відповідач листом від 18 травня 2016 року №28/2/Н-1-122 на вказані рапорти, подані позивачем надав інформацію, що преміювання у зменшеному, порівняно з преміюванням інших військовослужбовців, розмірі ОСОБА_2 було встановлено за попереднім місцем проходження військової служби, у зв'язку з порушенням ним військової дисципліни, що підтверджено матеріалами його особової справи, у яких зазначено про два раніше накладені і не зняті дисциплінарні стягнення. Крім того, у відповіді зазначено, що оскільки позивача не було включено до наказу по управлінню щодо підвищення преміювання, а тому розмір його преміювання залишився на рівні, встановленому раніше наказом Центру спеціальних операцій СБУ.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо нарахування та виплати йому щомісячної премії у зменшеному розмірі та зазначаючи про те, що у період з 10 липня 2015 року до 1 березня 2016 року розмір її становив 267% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а у період з 1 березня 2016 року по 30 вересня 2016 року - 507%, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, в частині визнання протиправними дій СБУ щодо нарахування щомісячної премії із застосуванням наказу Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів від 14 серпня 2015 року №55о/с «По особовому складу», суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з таких мотивів, з якими погоджується колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2017 року скасовано постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2016 року та залишено в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року, якою визнано протиправним та скасовано наказ Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів від 14 серпня 2015 року №55о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_2 з 10 липня 2015 року зменшено щомісячне преміювання до 133% від посадового окладу з урахуванням доплати за військове звання та надбавки за вислугу років.

Згідно довідки СБУ від 29 вересня 2016 року №98, щомісячна премія за період з 31 липня 2015 року до 1 березня 2016 року була встановлена позивачу у розмірі 133% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

З розрахунку належної до виплати ОСОБА_2 суми щомісячної премії вбачається, що посадовий оклад становить 1504 грн, доплата за військове звання - 130 грн, разом становить 1634 грн. Від цієї суми визначається надбавка за вислугу років у розмірі 40%, що становить 653,60 грн. Сума грошового забезпечення позивача, з якої проводиться нарахування щомісячного преміювання складає 2287,60 грн. (1.504 грн + 130 грн + 653,60грн). Граничний розмір преміювання, встановлений, в тому числі і ОСОБА_2, у розмірі 267% від зазначеної суми 2287,60 грн, що складає 6107,89 грн.

Разом з тим, судами встановлено, що позивачу у період з 31 липня 2015 року до 1 березня 2016 року премія виплачувалась у розмірі 133% замість 267%, у результаті чого ОСОБА_2 за цей період не доплачена премія у розмірі 21559,31грн.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру щомісячної премії та зобов'язання СБУ донарахувати та виплатити позивачу недоплачену суму премії за період з 31 липня 2015 року до 1 березня 2016 року.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача збільшити розмір преміювання позивача з 1 березня 2016 року по 30 вересня 2016 року відповідно до наказу Центрального управління СБУ від 9 лютого 2016 року №50/дск «Про грошове забезпечення військовослужбовців СБУ у 2016 році» з 267% до 507% від посадового окладу з урахуванням доплати за військове звання та надбавки за вислугу років, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність зобов'язати СБУ у встановленому порядку розглянути питання про збільшення розміру преміювання ОСОБА_2 у період з 1 березня 2016 року по день звільнення зі служби згідно приписів наказу Центрального управління СБУ № 50 дск від 9 лютого 2016 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців СБУ в 2016 році», з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Центру управління СБУ від 9 лютого 2016 року № 50 дск «Про грошове забезпечення військовослужбовців СБУ в 2016 році», який набрав чинності з 1 березня 2016 року, збільшено граничний розмір додаткового виду грошового забезпечення, передбаченого главою 2.3.24. «Преміювання» наказу СБУ від 23 серпня 2008 року № 35 ДСК «Про затвердження Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям СБУ».

Згідно пункту 3 вказаного наказу, конкретний розмір премії для кожного військовослужбовця з метою його упорядкування за рівнозначними посадами визначається відповідним начальником органу, підрозділу, закладу установи СБУ чи штабу АТЦ на підставі рапортів, погоджених з відповідними фінансовими підрозділами СБУ.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивача не було включено до наказу по управлінню на підвищення преміювання, розмір премії залишився на рівні, встановленому раніше наказом Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів. Відповідач, у відповіді на рапорти позивача про надання інформації щодо розміру його преміювання, на обґрунтування не включення позивача до наказу на підвищення преміювання вказував, що якщо враховувати вказаний позивачем можливий розмір преміювання в межах від 267 % до 507 %, то становище позивача не погіршилось, не покращилось, а залишилось сталим в питанні нарахування розміру преміювання на рівні, встановленому під час проходження ним служби в ЦСО СБУ.

Отже, зважаючи на те, що премія є додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовця, що фактично є заохочувальним засобом за старанність, розумну ініціативу та сумлінне виконання службових обов'язків, доцільність нарахування та розмір якої визначаються керівником відносно кожного військовослужбовця у конкретному випадку, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про наявність у відповідача виключних повноважень щодо визначення розміру такої для позивача, з врахуванням положень наказу СБУ від 23 серпня 2008 року № 35 ДСК «Про затвердження Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям СБУ».

При цьому вказавши, що недопустимим є неправомірне самостійне з боку суду порівняння рівнів грошового забезпечення позивача та інших військовослужбовців з метою довільного визначення у бік збільшення саме судом максимального у межах допустимого розміру щомісячного преміювання у відсотках на користь позивача.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, оскільки відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати розміру преміювання військовослужбовців, суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Отже, врахувавши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання здійснити за період з 1 березня 2016 року по 30 вересня 2016 року донарахування та виплату премії, виходячи із розрахунку 507% від посадового окладу з урахуванням доплати за військове звання та надбавки за вислугу років у сумі 68428 грн та ухвалення у цій частині нової постанови, якою зобов'язав СБУ розглянути у встановленому порядку питання про збільшення розміру щомісячної премії ОСОБА_2 у період з 1 березня 2016 року по день звільнення зі служби згідно приписів наказу Центру управління СБУ від 9 лютого 2016 року № 50 дск «Про грошове забезпечення військовослужбовців СБУ в 2016 році».

Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду погоджується і з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, з огляду на таке.

Відповідно до положень частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншими порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом. Якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" (зі змінами та доповненнями), під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Згідно з частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом чи або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналізуючи встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню з підстав недоведеності її спричинення саме діями відповідача, відсутності належних доказів, що підтверджують сам факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та завданням йому моральної шкоди, що виразилася у вигляді погіршення фізичного здоров'я, душевних стражданнях, змінах в способі життя, тривалості протиправних дій з боку відповідача.

Колегія суддів вважає, що постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у незміненій частині та постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційних скаргах не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційних скарг відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Служби безпеки України та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у незміненій частині та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець