ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 лютого 2019 року

справа №812/1325/16

адміністративне провадження №К/9901/35352/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року у складі судді Смішливої Т.В.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2017 року у складі суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О., Чебанова О.О.

у справі №812/1325/16

за позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль»

до Головного управління ДФС у Луганській області

про визнання протиправною податкової консультації,

У С Т А Н О В И В :

31 жовтня 2016 року Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправною та скасування податкової консультації від 11 жовтня 2016 року № 555/10/12-32-12-02-19.

09 грудня 2016 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 31 січня 2017 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, позов Підприємства задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Луганській області, викладену у листі № № 555/10/12-32-12-02-19 від 11 жовтня 2016 року, з мотивів того, що податкова консультація, надана відповідачем, прийнята не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, без дотриманням принципу рівності перед законом, необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця податкова консультація, з огляду на зазначене вона є протиправною.

07 березня 2017 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, доводить надання податкової консультації (відповіді) із дотриманням вимог статті 52 Податкового кодексу України, з наявністю роз'яснень щодо порушених заявником (позивачем у справі) питань.

26 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення її недоліків на виконання ухвали цього суду від 03 березня 2017 року та витребувано з Луганського окружного адміністративного суду справу №812/1325/16.

25 травня 2017 року справа №812/1325/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

07 березня 2018 року справа №812/1325/16 та матеріали касаційного провадження К/9901/35352/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 24 червня 1998 року, включене до ЄДРПОУ за номером 39591445, на праві постійного користування використовує три земельні ділянки, а саме відповідно до державного акту серії ЯЯ № 165221 від 23 грудня 2005 року площею 50,7245 га, що розташована в промисловій зоні м. Сєвєродонецька Луганської області, цільове призначення земельної ділянки - землі технічної інфраструктури (під промисловий майданчик), відповідно до державного акту ІІ-ЛГ № 005073 від 18 травня 1999 року площею 0,8140 га, що розташована в м. Сєвєродонецьку по вул. Заводській 6, призначено для розташування виробничих та адміністративних будівель та споруд, відповідно до державного акту ІІ-ЛГ № 006099 від 01 лютого 2000 року площею 0,4254 га, що розташована в м. Сєвєродонецьку по вул. Жовтневій 12, призначено для розташування будівлі їдальні.

12 вересня 2016 року позивач звернувся до податкового органу із заявою про надання податкової консультації стосовно порядку ведення обліку та подачі звітності з оплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року, якою просив роз'яснити наступні питання: яку податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) необхідно подати звітну або уточнюючу; що саме є підставою подачі уточнюючої податкової декларації з плати за землю; який порядок нарахування та обчислення розміру плати за землю за даний період; яким чином слід відобразити у податковій звітності податкову пільгу, передбачену статті 6 Закону № 1669-VII.

11 жовтня 2016 року податковим органом надано індивідуальну податкову консультацію, яка викладена у листі № 555/10/12-32-12-02-19, відповідно до якої Позивачу роз'яснено, що на теперішній час не розроблено порядок застосування статті 6 та статті 7 Закону № 1669-VII, а також не внесено відповідних змін до ПК України, тому підстав подавати уточнюючий розрахунок з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), посилаючись на Закон № 1669-VII у позивача немає.

Вирішуючи питання про правомірність наданої податкової консультації, суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14, пунктів 52.1, 52.3, 52.4 статті 52, пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України, які регулюють спірні правовідносини щодо предмету, порядку надання та оскарження податкових консультацій, висновуючись на аналізі положень статті 92 Конституції України, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, статей 269, 285, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, пункту "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, який серед іншого зумовив висновок про те, що за загальним правилом податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельної ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Особливості спірних правовідносин полягають у тому, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Законом № 1669-VII визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Абзацом 1 статті 2 цього Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, затверджується Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII, за абзацом 5 цього пункту остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Відтак, як правильно встановили суди попередніх інстанцій зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України". Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053".

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р до зазначених населених пунктів належить м. Сєвєродонецьк.

Статтею 6 Закону № 1669-VII встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. За приписами статті 7 цього Закону скасовується на період проведення антитерористичної операції орендна плата за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Пізніше, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" від 17 травня 2016 року № 1365-VIII, який набрав законної сили 08 червня 2016 року, внесені зміни до Закону № 1669-VII, та доповнено пунктом 4 до статті 4 Закону наступного змісту: "Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію. Законом №1365 змінено редакцію статті 6 Закону № 1669-VII, яка з 08 червня 2016 року передбачає звільнення суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, м. Сєвєродонецьк з 08 червня 2016 не належить до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

З огляду на викладене, на позивача розповсюджуються норми статті 6, 7 Закону № 1669-VII в частині звільнення від виконання своїх обов'язків як суб'єкта господарювання, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції, з 14 квітня 2014 року щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, орендної плати за користування державним та комунальним майном до 08 червня 2016 року.

При наданні спірної індивідуальної податкової консультації податковим органом не надано відповіді на постановлені позивачем запитання щодо застосування норм діючого законодавства, а лише наведено суб'єктивне тлумачення приписів Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України без конкретизації дії зазначених норм до позивача, що вказує на протиправність податкової консультації податкового органу від 11 жовтня 2016 року № 555/10/12-32-12-02-19 та є підставою її скасування.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2017 року у справі №812/1325/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер