ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 лютого 2019 року

справа №804/668/17

адміністративне провадження №К/9901/16808/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Олендера І.Я., Пасічник С.С.

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції матеріали адміністративної справи № 804/668/17

за адміністративним позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування вимоги

за касаційною скаргою Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у складі колегії суддів Лукманової О. М., Божко Л. А., Дурасової Ю.В.,

У С Т А Н О В И В:

ПРОЦЕДУРА

20 січня 2017 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - Підприємство, підконтрольна установа, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Східного офісу Держаудитслужби (далі - Офіс, контролюючий орган, відповідач у справі) про визнання протиправною і скасування пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 11, 12, 13, 16, 17 вимоги від 14 грудня 2016 року № 04-05-05-15/2104, за якими зобов'язано Державне підприємство «Придніпровська залізниця» усунути виявлені порушення законодавства в установленому порядку.

08 червня 2017 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 11, 12, 13, 16, 17 вимоги Східного офісу Держаудитслужби від 14 грудня 2016 року № 04-05-05-15/2104.

14 листопада 2017 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

04 грудня 2017 року позивачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій підконтрольна установа просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Крім того, касаційна скарга містить клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення.

06 грудня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою Підприємства та витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 804/668/17 (суддя Калашнікова О. В.). Цією ж ухвалою Вищого адміністративного суду України відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення.

09 січня 2018 року контролюючим органом подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

15 січня 2018 року справа № 804/668/17 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

06 лютого 2018 року справу № 804/668/17 передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14 грудня 2016 року контролюючим органом за наслідками проведення ревізії та на підставі акта від 08 листопада 2016 року № 05-19/1 винесено вимогу № 04-05-05-15/10943 № 04-05-05-15/2104 «Про усунення виявлених ревізією порушень» (далі - Вимога), окремими пунктами якої визначено таке:

- пунктом першим Вимоги встановлено перерахування коштів стороннім юридичним особам, що не є структурними підрозділами Підприємства у сумі 14 987 074 грн 20 коп. на оплату за енергоносії та інші комунальні послуги медичних закладів; придбання медикаментів, матеріалів, продуктів харчування, меблів, медичного обладнання та інвентарю, капітальний і поточний ремонти лікарень, надання фінансової допомоги Дорожній Раді ветеранів, громадській організації «Дитячий футбольний клуб Локомотив», громадській організації «Футбольний клуб ветеранів Локомотив», на лікування працівників Державної адміністрації залізничного транспорту та членів їх сімей, учбовим закладам всупереч положенням пункту п'ятого статті 75 Господарського кодексу України. Внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) Залізниці на суму 14 987 074 грн. 20 коп.

- пунктом другим Вимоги визначено, що в порушення пункту першого статті 193, пункту другого статті 231 Господарського кодексу України, статті 629 Цивільного кодексу України та умов пункту 6.2 договору від 20 лютого 2014 року №39/2014-ЦЮ, від 27 лютого 2014 року №40/2014-ЦЮ та від 15 жовтня 2014 року №ПР/Т-141227-НЮ керівництво Підприємства не скористалося правом нарахувати та виставити до сплати Приватному акціонерному товариству «Львівський локомотивний завод» пеню та штраф за несвоєчасне надання послуг з ремонту тягового рухомого складу, тим самим Залізницею недоотримано фінансових ресурсів на загальну суму 5 311 749 грн 47 коп. Внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) Залізниці на суму 5 311 749 грн 47 коп.

- згідно пункту третього Вимоги в порушення положень статей 1, 9 Закону України «Про колективні договори та угоди» від 01 липня 1993 року №3356, та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР Підприємством перераховано коштів профспілковим організаціям (Дорпрофсожу, Профкому правління залізниці) на виплату премій, надбавок, інших виплат працівникам профспілкових організацій, які повинні фінансуватися з Профбюджету відповідного профоргану в сумі 739 175 грн 64 коп. Внаслідок допущеного порушення Залізниці завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 739 175 грн 64 коп.

- пунктом четвертим Вимоги встановлено завищення вартості землевпорядних робіт у сумі 603 923 грн 45 коп., виконаних підрядною організацією - Державним підприємством «Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України», внаслідок включення до договорів та актів виконаних робіт завищених обсягів робіт, що підтверджено витягами з державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданими територіальними органами Державного геокадастру України, що є порушенням статей 180, 189 Господарського кодексу України в частині обов'язковості виконання істотних умов договорів погоджених сторонами, якою є ціна договору. Внаслідок допущеного порушення Залізниці завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 603 923 грн 45 коп.

- пунктом п'ятим Вимоги встановлено завищення вартості наданих послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна фірма ГФ «Патріот» на суму 432 098 грн 39 коп. внаслідок не підтвердження в ході зустрічної звірки первинними документами фактичних витрат, чим порушено вимоги пункту першого статті 629 Цивільного кодексу України, пункту 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України в частині обов'язковості виконання умов договорів; пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996, в частині визнання витрат та достовірності змісту первинних документів. Внаслідок допущеного порушення Залізниці завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 432 098 грн 39 коп.

- пунктом шостим встановлено недоотримання орендної плати за майно, яке рахується на балансі Відокремленого структурного підрозділу «Запорізька колійна машинна станція», Залізницею на суму 58 048 грн 96 коп. та державним бюджетом на суму 81 268 грн 54 коп. в порушення пункту 29 Додатку до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 зі змінами в частині застосування заниженої орендної ставки за договором із Товариством з обмеженою відповідальністю «Дузенко і КО ЛТД». Внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) Залізниці на суму 58 048 грн 96 коп. та державному бюджету на суму 81 268 грн 54 коп.

- пунктом сьомим Вимоги встановлено, що в порушення пункту першого статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996 (зі змінами), пунктів 6, 7, 12 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (зі змінами) понаднормово списано по обліку Відокремленого структурного підрозділу «Пансіонат «Прибій» продуктів харчування на суму 29 123 грн 74 коп. Внаслідок допущеного порушення Залізниці завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 29 123 грн 74 коп.

- пунктом дев'ятим Вимоги визначено, що в порушення вимог пункту першого статті 797 Цивільного кодексу України Підприємством проведено покриття за власний рахунок витрат орендаря по сплаті податку на землю на загальну суму 13 654 грн 54 коп. Внаслідок допущеного порушення Залізниці завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 13 654 грн 54 коп.

- пунктом одинадцятим Вимоги встановлено, що в порушення пункту першого статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996 зі змінами, пунктами 6, 7, 13 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 зі змінами, Додатку №1 Колективного договору зайво нараховано та виплачено доплату за керівництво бригадою працівникам Відокремленого структурного підрозділу «Пансіонат «Прибій» на суму 3 789 грн 24 коп. Внаслідок допущеного порушення Залізниці завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 3 789 грн 24 коп.

- пунктом дванадцятим Вимоги визначено, що в порушення положень статей 7, 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-УІ на зайво нараховані та виплачені суми заробітної плати зайво нараховано та перераховано єдиного соціального внеску у сумі 2 300 грн 78 коп. Внаслідок допущеного порушення Залізниці завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 2 300 грн 78 коп.

- пунктом тринадцятим Вимоги встановлено, що в порушення статті 94 Кодексу законів про працю України від 17 грудня 1971 року, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/85-ВР «Про оплату праці» внаслідок не підтвердження фактів відпрацювання робочого часу відповідно до графіків роботи по прийомоздавальникам вантажу та багажу Складу палива та мастил Відкремленого структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» за невідпрацьований час зайво нараховано та виплачено заробітну плату в сумі 1 721 грн 32 грн. Внаслідок допущеного порушення Залізниці завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 1 721 грн 32 грн.

- пунктом шістнадцятим Вимоги визначено, що в порушення статті 94 Кодексу законів про працю України від 17 грудня 1971 року, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/85-ВР «Про оплату праці» за час перебування на робочому місці та виконання посадових обов'язків відповідно до Журналів відпуску дизельного палива (дизмастил) та Товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) у час відпочинку згідно затверджених графіків роботи, прийомоздавальниками вантажу та багажу 3 розряду Складу палива та мастил Мелітополь Відокремленого структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо», недоотримано заробітної сплати в загальній сумі 1 695 грн 84 коп.

- пунктом сімнадцятим Вимоги констатовано недотримання працівниками Відокремленого структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» середнього заробітку під час проходження медичних оглядів на суму 799 грн 03 коп., чим порушено вимоги статті 17 Закону України від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ «Про охорону праці», пункту 3.1.4 Колективного договору на 2014 рік.

Вказаною Вимогою Підприємство «зобов'язано усунути виявлені порушення законодавства в установленому порядку». Вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень разом з завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів зобов'язано подати на адресу контролюючого органу до 20 січня 2017 року.

ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався з протиправності спірної вимоги внаслідок її невідповідності критеріям законності і обґрунтованості, оскільки за наслідком судового розгляду у суді першої інстанції спростовано наявність фінансових правопорушень, крім того, зміст вимоги не містить вказівок до виконання, які б сприяли покращенню роботи підприємства, а виставлені формально, у вигляді загальних формулювань встановлених порушень норм законодавства, з вимог яких неможливо визначити які конкретні дії повинен вчинити Позивач.

ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимога органу Держаудитслужби є обов'язковою до виконання та направлена на корегування роботи підконтрольної організації, зобов'язує роботу організації привести у відповідність до норм законодавства для унеможливлення порушень у подальшому. Орган фінансової дисципліни не позбавлений права самостійно стягувати до бюджету кошти, які вважає перевитратами чи не належними витратами і під час звернення до суду щодо такого стягнення доводи Держаудитслужби потребують дослідження та обґрунтування. Законодавчо визначене право органів Держаудитслужби пред'являти керівникам установ, що перевірялися, обов'язкові вимоги, такі органи не позбавлені права самостійно стягувати до бюджету кошти у добровільному або судовому порядку, водночас відповідач після проведення ревізії та направлення вимоги, не скористався своїм правом звернення до суду з позовом про стягнення суми збитків.

ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та процесуального права, а саме вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 8, 10, 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939 (далі - Закон № 2939), пункту 16 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550).

Позивач зауважує, що вимога є незаконною та необґрунтованою, спростовує наявність виявлених фінансових правопорушень, вказує на невідповідність спірного акта індивідуальної дії вимогам чинного законодавства. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права порушено гарантоване Конституцією України право доступу до правосуддя в частині надання можливості позивачу спростувати доводи відповідача про наявність порушень, зафіксованих у Вимозі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо застосування норм процесуального права

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

а) Нормативне регулювання

Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року №2939-12, визначаючи правові та організаційні засади здійснення такого контролю, встановлює, серед іншого, завдання, функції та права органу державного фінансового контролю.

При цьому власне фінансовий контроль цим Законом визначений і як головне завдання (стаття 1), і як основна функція (стаття 2) органу державного фінансового контролю.

Відповідне завдання реалізується компетентним органом через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування (частина друга статті 2 Закону № 2939), а відповідна функція полягає у здійсненні фінансового контролю, зокрема, за усуненням виявлених недоліків і порушень (абзац сьомий пункту першого частини першої статті 8 Закону № 2939).

Аналіз норм пункту першого частини першої статті 8 Закону № 2939 свідчить про те, що суб'єктами виконання положень цього пункту є суб'єкти, визначені у статті 2 Закону № 2939, зокрема підконтрольні установи.

З метою виконання окреслених Законом завдань і функцій контролюючий орган в силу положень статті 10 Закону № 2939 наділений правами, зокрема, пред'являти підконтрольним суб'єктам обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (пункт 7 частини першої статті 10), звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пункт 10 частини першої статті 10).

За змістом статті 4 Закону № 2939 ревізія є формою інспектування і полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до пункту 46 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550), якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 2939 законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

б) Тлумачення норм матеріального права

Функція вжиття контролюючим органом заходів щодо усунення виявлених порушень законодавства є похідною (вторинною) функцією порівняно із функцією контролю, в тому разі, якщо вона передбачає надання підконтрольній установі в порядку закону можливості належного реагування на вимогу компетентного органу. Однак саме така процедура (надання обов'язкової можливості самостійно усунути порушення законодавства) Законом не передбачена, тобто вона може або мати місце, або контролюючий орган може одразу вжити самостійно заходів для усунення порушень.

З огляду на предмет і метод правового регулювання адміністративного права, права контролюючого органу, передбачені статтею 10 Закону № 2939 є одночасно і його обов'язками (правообов'язками), які не лише можуть бути, а і повинні бути реалізованими за наявності визначених законом підстав, у визначений законом спосіб та у визначеній законом формі.

В силу положень статей 2, 10, 11 Закону, а також підпунктів 5, 15 пункту 5 Положення про державну фінансову інспекцію (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року №310, далі - Положення) правообов'язком в описаному вище значенні є і проведення за наявності законних підстав ревізій контролюючим органом, і пред'явлення керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкових до виконання вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства (пункт 15 пункту 5 Положення).

Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Письмова вимога контролюючого органу безумовно породжує правові наслідки (зокрема обов'язки) для свого адресата, відтак вона наділена рисами правового акту індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) і як такий акт, може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

в) Оцінка доводів касаційної скарги та відзиву контролюючого органу

Одним з доводів касаційної скарги є те, що судом апеляційної інстанції на відміну від суду першої інстанції, взагалі не здійснено оцінку доводів позивача щодо відсутності правопорушень, а відтак не перевірено обґрунтованість Вимоги.

Доводи ж контролюючого органу, викладені в запереченнях на касаційну скаргу, полягають у неможливості оскарження такої вимоги до адміністративного суду із посиланням на встановлений законодавством судовий порядок стягнення збитків за позовом контролюючого органу.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред'явлення обов'язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що судами першої та апеляційної інстанцій повинні бути досліджені пункти Вимоги, що не пов'язані із стягненням збитків.

У цій справі оцінку обґрунтованості вимоги та відповідності її змісту положенням, встановленим чинним законодавством, здійснено виключно судом першої інстанції. Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, взагалі не надав оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі контролюючого органу щодо наявності фінансових правопорушень, зафіксованих у спірних пунктах 16 та 17 Вимоги. Апеляційна скарга контролюючого органу містить детальний опис кожного виявленого правопорушення. Також у матеріалах справи наявні заперечення позивача на апеляційну скаргу в частині необґрунтованості висновків контролюючого органу щодо наявності складу фінансових правопорушень, визначених цими пунктами. Водночас вказані доводи як апеляційної скарги контролюючого органу, так і Підприємства залишилися не оціненими судом апеляційної інстанції, суд виходив лише із твердження, що сама по собі вимога не породжує жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання допоки Держаудитслужба не звернулася до суду з позовом про стягнення збитків.

г) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Частиною четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій інстанцій) та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції) суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Враховуючи положення вищенаведених норм, Верховний Суд вважає, що контролюючим органом не доведено складу фінансових правопорушень, а судом апеляційної інстанції не надано оцінки кожному специфічному, доречному та важливому аргументу, як апеляційної скарги, так і заперечень, що є порушенням не тільки вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, але й невиконанням зобов'язань щодо пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі № 804/668/17 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова

Судді І.Я. Олендер

С.С. Пасічник