Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.12.2019 року у справі №804/15696/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2021 року

м. Київ

справа № 804/15696/15

адміністративне провадження № К/9901/27126/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 804/15696/15

за адміністративним позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: І. О. Верба) від 31 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: А. А. Щербак, Н. П. Баранник, Ю. В. Дурасова) від 07 грудня 2016 року,

УСТАНОВИЛ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради" (далі - КП "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2015 року Форми "Ш" № 4703/10/28-01-50-01-11 прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим наступним:

- період, за який контролюючий орган здійснює нарахування, стосується оплат, здійснених у 2012-2013 роках. У цей період стосовно КП "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради було порушено провадження у справі про банкрутство; зобов'язання неодноразово уточнювалось, отже узгодження суми зобов'язання не відбулось;

- протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня) боржнику за невиконані зобов'язання. Як відомо, з моменту порушення справи про банкрутство, у боржника виникають поточні зобов'язання і, беручи до уваги формулювання частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", можна зробити висновок про те, що саме за неналежне виконання поточних зобов'язань зазначені штрафні санкції не підлягають до застосування;

- єдиний правильний висновок, який можна зробити з простого аналізу норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", і який підтверджується судовою практикою - це не нарахування штрафних санкцій щодо поточних зобов'язань боржнику, який перебуває у процедурі банкрутства;

- висновки відповідача стосовно того, що нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових зобов'язань повинно здійснюватись незалежно від дії мораторію, є такими, що суперечать нормам діючого законодавства;

- позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки від 16 липня 2014 року № 34/28-01-50-03341305 та від 28 вересня 2015 року № 105/28-01-50-03341305, оскільки вважає, що контролюючий орган проявив виключну необ'єктивність та упередженість стосовно платника податків, внаслідок чого неправильно відобразив в актах досліджувані господарські операції, надав їм невірну правову оцінку, викривив дійсний зміст та неправильно витлумачив норми податкового законодавства. У результаті неналежного виконання своїх обов'язків посадові особи контролюючого органу відобразили у актах перевірки хибні та протиправні висновки щодо допущення платником податків перелічених вище порушень податкового законодавства.

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2015 року № 4703/10/28-01-50-01-11, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС.

4. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 18 квітня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 червня 2017 року визнано поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження, прийнято до провадження Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу відповідача та відкрито по ній касаційне провадження, встановлено строк для подачі заперечень на касаційну скаргу протягом 10 днів з часу отримання ухвали.

6.11 липня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8.15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10.21 лютого 2018 року касаційну скаргу відповідача на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у справі № 804/15696/15 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В. ).

11. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року № 2311/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв'язку з ухваленням Вищою радою правосуддя від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з поданням заяви про відставку", що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.

12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

13. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що керуючись пунктом 75.1 статті 75, пунктами 77.1 та 77.6 статті 77, пунктом
82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2015 року, була проведена документальна планова виїзна перевірка КП "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 16 липня 2015 року № 34/28-01-50-03341305.

15. На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2015 року № 4703/10/28-01-50-01-11, яким за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, платника податків зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 1271971,24
грн.

16. Як встановлено судами, підставою для нарахування позивачу штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням є несвоєчасна сплата позивачем суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість від 20 квітня 2012 року, уточнюючими розрахунками від 06 квітня 2012 року.

17. Також становлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14 січня 2013 року у справі № 904/397/13-г:

- порушено провадження у справі про банкрутство КП "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради;

- введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який згідно із статтею 1 Закону № 2343 передбачає зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

18. Не погоджуючись з рішеннями відповідача позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що штрафні санкції спірним податковим повідомленням-рішенням контролюючим органом нараховані за прострочення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, і не є поточними платежами, а тому нарахування фінансових санкцій за такими зобов'язаннями в період дії мораторію є протиправним.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

21. Відповідач, наводить доводи аналогічні доводам заперечення на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням, а тому повторному зазначенню не потребують.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Враховуючи положення пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law23~, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності ~law24~ і розгляд їх не закінчено до набрання чинності ~law25~, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності ~law26~. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

23. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з такого.

24. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Відповідно до абзацу двадцять четвертого статті 1 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ~law28~) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

26. Згідно з ~law29~ мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

27. ~law30~ встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (частина 1).

28. Частиною третьою цієї правової норми визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

29. Отже, встановлена наведеними правовими нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, який співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника). Підтвердженням цього є законодавче визначення поняття мораторію, яке включає в себе: зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію; припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань. До таких заходів відносяться неустойка (штраф, пеня), інші штрафні (фінансові) санкції, стосовно нарахування (застосування) яких і встановлено заборону.

30. Наведене тлумачення норм, якими встановлено правий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідає суті мораторію: він вводиться господарським судом одночасно із порушенням справи про банкрутство, а відтак стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.

31. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов'язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов'язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

32. Зазначені висновки щодо застосування наведених норм права викладено Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 2340/4157/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення від 07 серпня 2018 року № 0096781309.

33. У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанції з'ясовано, що підставою для нарахування позивачу штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням є несвоєчасна сплата позивачем суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість від 20 квітня 2012 року, уточнюючими розрахунками від 06 квітня 2012 року.

34. У свою чергу, зокрема, ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2012 року та від 14 січня 2013 року порушено провадження у справах № 29/5005/9259/2012 та № 904/397/13-г про банкрутство КП "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

35. Варто зазначити, що штрафні санкції за своєю правовою природою не є самостійним зобов'язанням, а є додатковими заходами, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього.

36. А відтак, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо визначення контролюючим органом позивачу штрафу згідно з податковим повідомленням-рішенням від 04 серпня 2015 року № 4703/10/28-01-50-01-11 за порушення граничних термінів сплати податкового зобов'язання, яке є конкурсною заборгованістю, а не поточною, їх висновок про протиправність такого податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

37. З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

38. Доводи, викладені у касаційній скарзі, підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

39. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України ", "Рябих проти Росії ", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

40. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

41. Відповідно до частин 1 -3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

43. Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

44. Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що наявні законні підстави для задоволення позовних вимог.

45. Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у справі № 804/15696/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов