Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2019 року

Київ

справа №816/1314/16

адміністративне провадження №К/9901/31430/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Полагропром»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 року (Судді: Рєзнікова С.С., Бегунц А.О., Старостін В.В.),

у справі № 816/314/16

за позовом Приватного підприємства "Полагропром"

до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення від 19.05.2016 року № 0000361405 про застосування фінансових санкцій в розмірі 17 000 грн, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2016 року Приватне підприємство «Полагропром» (далі - позивач, ПП «Полагропром») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення від 19.05.2016 року № 0000361405 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2016 року позов задоволено.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з протиправності прийнятого відповідачем рішення, яким до позивача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн, оскільки Положення № 1251 не містить такої підстави для визнання алкогольного напою немаркованим акцизною маркою, як закінчення терміну придатності алкогольного напою встановленого виробником. Також не встановлено і строк придатності марок акцизного податку будь-яким іншим нормативно-правовим документом, як і не встановлено підстав для визнання акцизної марки недійсною.

До того ж суд посилався на те, що на пляшці вермуту лікерного «Слива з коньяком» 0,25 л. була наявна марка акцизного податку 18АААУ 001560 01/15, про що зроблено відповідний запис в акті перевірки, а тому у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача фінансової санкції передбаченої абз. 15 ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої останню задоволено, постанову суд першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмолено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції посилався на те, що у разі зміни зразка марок акцизного податку, марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання. Оскільки позивачем здійснювалась реалізація товару з закінченим терміном придатності при наявності марки акцизного податку старого зразку, відповідач довів суду правомірність прийнятого ним рішення про застосування до позивача фінансових санкцій на підставі абз. 15 ч.2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Верховного суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи просив суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В доводах касаційної скарги позивач зазначив на протиправності прийнятого відповідачем рішення, оскільки Положення № 1251 не містить такої підстави для визнання алкогольного напою немаркованим акцизною маркою, як закінчення терміну придатності алкогольного напою встановленого виробником. Також не встановлено і строк придатності марок акцизного податку будь-яким іншим нормативно-правовим документом, як і не встановлено підстав для визнання акцизної марки недійсною.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем 19.04.2016 року проведено фактичну перевірку магазину позивача, розташованому у м. Полтава, по вул. Грушевського, 6.

В ході фактичної перевірки встановлено реалізацію алкогольного напою без марки акцизного податку встановленого законодавством зразка, а саме: 19.04.2016 продано 1 пляшку 0,25 л. вермуту лікерного "Слива з коньяком" вартістю 12,95 грн. за пляшку (акцизна марка 18АААУ 001560 01/15 дата виготовлення вермуту лікерного 18.03.2015, термін придатності встановлений виробником 12 місяців).

Також в акті зазначено, що з 01.07.2015 постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 296 затверджено нові зразки марок акцизного податку для алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Згідно з абзацом 4 п. 4 ст. 11 Закону України від 13.12.1995 № 481/95 ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (із змінами та доповненнями) у разі зміни зразка марок акцизного податку, вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв і тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності до споживання.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 226.9 ст. 226 Податкового кодексу України та ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", про що 29.04.2016 року складено акт перевірки № 0039/16/31-14-23810475.

19.05.2016 року на підставі вищезазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято рішення № 0000361405 про застосування на підставі абз. 15 ч. 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» фінансових санкцій до позивача в сумі 17 000 грн.

Незгода з вказаним рішенням стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

З приводу викладеного колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзаців третього-четвертого частини 4 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством. У разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17 000 гривень (абзац 15 частина друга).

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки відповідачем встановлено реалізацію позивачем алкогольних напоїв із закінченим терміном придатності (пляшка 0,25 л. вермуту лікерного "Слива з коньяком" по ціні 12,95 грн., дата виготовлення 18.03.2015, термін придатності 12 місяців, акцизна марка 18АААУ 001560 01/15) (арк. справи 12-13).

З аналізу вищевикладених вимог в розрізі спірних правовідносин вбачається, що встановлене відповідачем в акті перевірки порушення позивачем статті 11 Закону N 481/95-ВР в частині реалізації алкогольного напою зі спливом терміну придатності для споживання із марками акцизного податку попереднього зразка, не є відповідальністю, встановленою абз. 15 частини другої статті 17 Закону N 481/95-ВР, оскільки вона передбачена за реалізацією алкогольних напоїв взагалі «без марок акцизного податку».

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 226.1, пунктом 226.9 статті 226 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

При цьому вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

До того ж, суд звертає увагу, що Постановою КМУ від 27 грудня 2010 року № 1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» пунктом 20 якого передбачено, що вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження:

- пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення;

- наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4

х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний

- 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як

прямокутна проекція);

- пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів;

- відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.

Як встановлено судом касаційної інстанції, відповідачем за наслідками перевірки не встановлена реалізація позивачем алкогольного напою без марок акцизного податку, та не встановлено, що алкогольний напій реалізований з марками, що мають певні пошкодження (тобто у відповідності до вимог Порядку № 1251 є немарковані), а за результатами проведеної перевірки встановлений факт реалізації алкогольного напою із закінченим терміном придатності, що не є ідентичним встановленому відповідачем порушенню. Отже до позивача не можуть бути застосовані штрафні санкції передбачені абзацом 15 частини 2 статті 17 Закону України N 481/95-ВР.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правомірно з цих підстав задовольнив позов, та визнав протиправним і скасував рішення відповідача від 19.05.2016 року № 0000361405, яким до позивача на підставі статті 17 Закону України N 481/95-ВР застосовані фінансові санкції в розмірі 17 000 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції, на відміну від висновків суду першої інстанції, не відповідають правильному змісту правового регулювання вищенаведених норм, а тому у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених статтею 202 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення), для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Полагропром» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 року скасувати. Залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2016 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко