Історія справи

Постанова КАС ВП від 04.02.2026 року у справі №160/994/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 160/994/20

адміністративне провадження № К/990/5343/24 , К/990/5445/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року (головуючий суддя Коренев А.О.), постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року (головуючий суддя Бишевська Н.А., судді: Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року (головуючий суддя: Прокопчук Т.С., судді: Круговий О.О., Шлай А.В.) у справі № 160/994/20 за позовом Приватного підприємства «Восход» до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

24.01.2020 Приватне підприємство «Восход» (далі також позивач, ПП «Восход») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі також відповідач, ГУ Держгеокадастру), у якому просило визнати протиправними та скасувати відмови Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, а саме:

наказ № 4-3031/15-19-СГ від 22.10.2019, зареєстрований в Центрі надання адміністративних послуг 23.10.2019 за № 301036-012181-216-13-2019 про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки,

наказ № 4-3621/15-19-СГ від 12.11.2019, зареєстрований в Центрі надання адміністративних послуг 13.11.2019 за № 301045-081591-216-13-2019 про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки;

наказ № 4-4387/15-19-СГ від 03.12.2019, зареєстрований в Центрі надання адміністративних послуг 04.12.2019 за № 301045-087208-216-13-2019 про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки;

наказ № 4-5033/15-19-СГ від 20.12.2019, зареєстрований в Центрі надання адміністративних послуг 23.12.2019 за № 301032-092039-216-13-2019 про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки, стосовно затвердження «Проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП «Восход» 11.02 - Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, Радушненська селищна рада»;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянути належним чином усі клопотання позивача та затвердити «Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП «Восход» 11.02 - Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район. Радушненська селищна рада.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 позовні вимоги Приватного підприємства «ВОСХОД» в частині визнання протиправними та скасування наказів від 22.10.2019 № 4-3031/15-19-СГ, від 12.11.2019 № 4-3621/15-19-СГ, від 03.12.2019 № 4-4387/15-19-СГ про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки залишено без розгляду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 позов Приватного підприємства «ВОСХОД» до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ № 4-5033/15-19-СГ від 20.12.2019 про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки стосовно затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП «Восход.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ- 39835428) затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП «Восход» 11.02 - «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості», яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, Радушненська селищна рада з кадастровим номером 1221855500:02:001:0648, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 у справі № 160/994/20 задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 у справі № 160/994/20 змінено в частині розподілу судових витрат.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ- 39835428) на користь Приватного підприємства «ВОСХОД» (код ЄДРПОУ- 13464132) судовий збір у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 у справі № 160/994/20 залишено без змін.

ОСОБА_1 15.09.2023 подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 06.03.2020 по справі № 160/994/20, як таке що винесено з порушенням норм матеріального права та відмовити в позові ПП «ВОСХОД», посилаючись на те, що про зазначене рішення він дізнався під час ознайомлення 08.09.2023 з матеріалами цивільної справи № 177/309/22.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 у адміністративній справі № 160/994/20 залишено без змін.

13.02.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2020, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі № 160/994/20.

13.02.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2020, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2020, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі № 160/994/20.

Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2024 прийнято заяву ОСОБА_2 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2020, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі № 160/994/20.

15.04.2024 від ПП «ВОСХОД» надійшов відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

10.06.2024 від ПП «ВОСХОД» надійшов відзив на заяву ОСОБА_2

22.08.2024 надійшло клопотання від ПП «ВОСХОД» про долучення доказу.

18.09.2024 від ПП «ВОСХОД» надійшло клопотання про долучення доказу.

04.11.2024 від ПП «ВОСХОД» надійшло клопотання про долучення доказу (витяг з Державного реєстру речових прав від 25.10.2024 про припинення права власності за ОСОБА_2 ).

05.11.2024 від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення.

11.12.2024 від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення.

13.12.2024 від ПП «ВОСХОД» надійшло заперечення на письмові пояснення.

21.01.2025 від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі.

06.05.2025 від ПП «ВОСХОД» надійшло клопотання про залучення доказів (висновок експерта № 6952-22 від 14.05.2024, повідомлення про підозру та обвинувальний акт від 18.04.2025).

10.02.2025 від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

ІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу на праві власності належить об`єкт нерухомості: споруда склад шлаку доменного на доменних відвалах ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», розташований за адресою: 53081, смт Радушне, вул. Нікопольське шосе, 16 Криворізький район, Дніпропетровської області.

30.01.2018 ПП «Восход» звернулося з клопотанням до відповідача про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 9,25 га для обслуговування складу шлаку доменного, яка розташована за адресою: 53081, смт Радушне, вул. Нікопольське шосе, 16 Криворізький район, Дніпропетровської області.

За результатами розгляду відповідач надав дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованого за межами населеного пункту на території Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 9,2500 га із цільовим призначенням (11.02) - «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості».

Позивач виготовив проєкт землеустрою, виконавцем якого було ТОВ «Геоленд 2000», до складу якого ввійшли всі необхідні висновки.

Зазначений проєкт землеустрою позивач неодноразово подавав відповідачу на затвердження, проте наказами від 22.10.2019 № 4-3031/15-19-СГ, від 12.11.2019 № 4-3621/15-19-СГ, від 03.12.2019 № 4-4387/15-19-СГ, від 20.12.2019 № 4-5033/15-19-СГ відповідач відмовляв у затвердженні документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки, зазначаючи, що на затвердження замовником подаються оригінали відповідної документації та матеріали. У разі, якщо окремі документи та матеріали за своїм статусом не можуть бути надані в оригіналі, вони додаються у посвідчених у встановленому порядку копіях.

Позивач вважає вказані накази протиправними, оскільки всі документи, передбачені статтею 186-1 Земельного Кодексу України (далі також ЗК України), ним подані, а підставою для відмови у погоджені проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своєї позиції посилався на те, що за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області позивачу видало накази від 22.10.2019 № 4-3031/15-19 СГ, від 12.11.2019 № 4-3621/15-19-СГ, від 03.12.2019 № 4-4387/15-19-СГ, від 20.12.2019 № 4-5033/15-19-СГ, які є мотивованими рішеннями щодо відмови у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки з викладеними в них тотожними підставами (позивачем належним чином не засвідчені копії документів додані до вищевказаних заяв).

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Восход» відповідно до договору купівлі-продажу № 1200 S/В-1104 від 26.11.2008 придбав у ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» товар, а саме: шлак доменний, розташований на землях Радушненської сільради Криворізького району, Дніпропетровської області у орієнтовній кількості 1 730 000 тон.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012 у справі №10/5005/9726/12 за позивачем визнано право власності на об`єкт нерухомості - споруду склад шлаку доменного на доменних відвалах ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», розташований за адресою: 53081, смт Радушне, вул. Нікопольське шосе, 16 Криворізький район, Дніпропетровської області.

ПП «Восход» є цілісним майновим комплексом, яке відповідно до ліцензії АВ № 611312 від 14.07.2012 Міністерства промислової політики України здійснює оброблення металевих відходів та брухту чорних металів шляхом переробки шлаків металургійного виробництва.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 23.02.2018 № 4-553/15-18-СГ надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованого за межами населеного пункту на території Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 9,2500 га із цільовим призначенням (11.02) - для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з урахуванням змін внесених наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 11.04.2008 № 4-1284/15-18-СГ.

Позивачем було замовлено у ТОВ «Геоленд 2000» виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП «Восход» із цільовим призначенням (11.02) - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Радушненська селищна рада, Криворізький район. Вказаний проєкт внесено до Державного земельного кадастру та видано ОСОБА_3 витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1210845612019 від 18.09.2019 року з кадастровим номером 1221855500:02:001:0648.

За змістом висновку експерта державної експертизи про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 23.05.2018 № 3082/82-18 встановлено відсутність необхідності проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації (пункт 7 висновку); проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП «Восход» 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних та обслуговування будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Радушненська селищна рада, Криворізький район відповідає вимогам чинного законодавства, встановленим нормам і правилам.

Згідно з пунктом 10 вказаного висновку проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП «Восход» 11.02 - для розміщення та експлуатації та обслуговування будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Радушненська селищна рада, експертом державної експертизи погоджується.

Позивачем неодноразово надавався відповідачу на затвердження вказаний проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проте наказами від 22.10.2019 № 4-3031/15-19-СГ, від 12.11.2019 № 4-3621/15-19-СГ, від 03.12.2019 № 4-4387/15-19-СГ від 03.12.2019, від 20.12.2019 № 4-5033/15-19-СГ Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проєкту землеустрою може бути лише те, що проєкт землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проєкту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України норми статті 118 ЗК України не містять. Водночас перевірка на відповідність проєкту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проєкту.

Судом першої інстанції враховано, що цей проєкт було погоджено експертом державної експертизи, про що видано відповідний висновок від 23.05.2018 № 3082/82-18, а тому на цій стадії не встановлено невідповідність положень проєкту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Також було проведено державну реєстрацію земельної ділянки та присвоєно кадастровий номер земельній ділянці 1221855500:02:001:0648, що підтверджено інформацією з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1210845612019 від 18.09.2019 з кадастровим номером.

Водночас зазначено, що із наданої відповідачем до суду копії заяви позивача від 06.12.2019 вбачається, що до заяви додані проєкт землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку в оригіналах.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем з непередбачених чинним законодавством підстав відмовлено позивачу у затвердженні проєкту землеустрою.

Суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції (постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020).

Переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції в постанові від 10.01.2024 зазначив, що після набуття законної сили 09.07.2020 рішення у справі № 160/994/20 земельну ділянку площею 9,25 га з кадастровим № 1221855500:02:001:0648 було поділено 03.08.2020 (5 кадастрових номерів), земельні ділянки передані у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Зокрема, наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-8051/15-20-СГ від 03.08.2020 затверджено документацію із землеустрою, ОСОБА_1 передана у власність земельна ділянка площею 2,00 га з кадастровим № 1221855500:02:001:0683, розташована за межами населеного пункту на території Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, згідно довідки № 221118697 від 21.08.2020 земельна ділянка зареєстрована 05.08.2020 за реєстраційним № 2140066712218.

ОСОБА_1 зазначена земельна ділянка кадастровий № 1221855500:02:001:0683 перепродана ОСОБА_2 , за яким право власності на земельну ділянку зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.09.2020 приватним нотаріусом Щетіловою О.В.

Судом апеляційної інстанції акцентовано увагу на тому, що станом на дату набрання рішенням першої інстанції (09.07.2020) по справі № 160/994/20 законної сили, апелянт ОСОБА_1 не набув права власності на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим 1221855500:02:001:0683, яка є частиною земельної ділянки площею 9,25 га з кадастровим номером 1221855500:02:001:0648, відведеної в оренду ПП «Восход».

За позицією суду апеляційної інстанції, з огляду на зазначене ОСОБА_1 правомірно не був залучений до участі у справі № 160/994/20 в якості сторони та не приймав участі у розгляді справи судом першої інстанції.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що після отримання документів про право власності на спірну земельну ділянку, яка є частиною земельної ділянки площею 9,25 га з кадастровим номером 1221855500:02:001:0648, відведеної в оренду ПП «Восход», між сторонами виник спір про право, в тому числі щодо земельної ділянки, площею 2,00 га з кадастровим № 1221855500:02:001:0683, що належала ОСОБА_1 , справа щодо якого перебувала на розгляді Криворізького районного суду Дніпропетровської області в порядку цивільного судочинства (справа № 177/309/22).

Залишаючи рішення суду апеляційної інстанції без змін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта ОСОБА_1 зводяться до переоцінки доказів відповідності проєктної документації щодо відводу земельної ділянки з кадастровим № 1221855500:02:001:0648 в оренду ПП «Восход» вимогам чинного земельного законодавства та правомірності рішення суб`єкта владних повноважень - наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-5033/15-19-СГ від 20.12.2019 про відмову у задоволенні клопотання ПП «ВОСХОД» про затвердження проекту землеустрою, які досліджувались судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення суду від 06.03.2020 у справі №160/994/20, виходячи з визначених позивачем ПП «Восход» спірних правовідносин.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

В обґрунтування вимог касаційної скарги ГУ Держгеокадастру зазначено, що у 2018 році після надання ПП «Восход» дозволу на розробку проєкту землеустрою було з`ясовано, що сільськогосподарські землі були самовільно захоплені ПП «Восход», в результаті чого державі були спричинені значні збитки, пов`язані з погіршенням родючого (поверхневого) шару ґрунту земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Підставою касаційного оскарження зазначено таке:

1) суд першої та апеляційної інстанцій застосували норму права - 123 186-1 ЗК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а, від 12.04.2018 у справі № 826/8803/15 (суд не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень)

2) не враховані висновки Верховного Суду про те, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим документом.

3) не дослідили докази, що мають істотне значення для вирішення справи;

4) суд апеляційної інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, проте справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;

5) суд апеляційної інстанції не обґрунтував відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Скаржник наполягає на недостовірності відомостей в заяві ПП «Восход» на розробку проєкту землеустрою та невідповідності проєкту містобудівної документації. Водночас стверджує, що ПП «Восход» порушило цільове використання земельної ділянки та зареєструвало за собою в реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на товар «шлак доменний» як право на об`єкт нерухомого майна - «склад шлаку доменного» на земельній ділянці сільськогосподарського призначення без будь-якої дозвільної документації на будівництво, без відведення для цього землі, з порушенням правил землеустрою та містобудівної документації.

Акцентує увагу на тому, що ГУ Держгеокадастру неодноразово розглядало проєктну документацію ПП «Восход» та надавало мотивовану відмову у затвердженні проєкту землеустрою.

ОСОБА_1 в обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221855500:02:001:0683 площею 2 га на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 03.08.2020 № 4-8051/15-20-СГ. Вказане право було зареєстровано в державному реєстрі нерухомого майна 06.08.2020 та присвоєно об`єкту номер 21400667712218.

Стверджує, що право ПП «Восход» на земельну ділянку з кадастровим номером 1221855500:02:001:0683 площею 2 га, яке встановлено оскаржуваними рішеннями у цій справі призводять до порушення прав ОСОБА_1 .

Наводить підстави касаційного оскарженні подібні тим, що зазначені в касаційній скарзі ГУ Держгеокадастру.

ОСОБА_1 акцентує увагу на тому, що ПП «Восход» протиправно звернулося до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Водночас зазначає, що реєстрація права власності ПП «Восход» на склад доменний здійснена на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012 у справі № 10/5005/9726/2012 під час ухвалення якого не досліджувалось питання відповідності забудови Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в тому числі цільове призначення землі під забудовою та порушення з цього приводу чинного законодавства.

У заяві про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_2 підтримує доводи, викладені в касаційній скарзі ОСОБА_1 .

У відзиві на касаційну скаргу ПП «Восход» зазначає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012 у справі № 10/5005/9726/2012, яким ПП «Восход» отримав право власності на об`єкт нерухомості: споруду склад шлаку доменного на доменних відвалах ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», є законним та обґрунтованим.

Водночас зазначає, що рішенням Радушненської селищної ради Криворізького району № 79 від 21.09.2012 «Про присвоєння юридичної адреси об`єкту нерухомості» складу шлаку доменного присвоєно адресу: 53081, смт Радушне, вул.Нікопольське шосе,16, Криворізький район, Дніпропетровської області.

Проте ОСОБА_1 захопив земельну ділянку користувача ПП «Восход» і ініціював ряд судових справ.

Щодо суті спору ПП «Восход» зазначає, що проєкт землеустрою був погоджений Криворізькою районною державною адміністрацією листом від 03.09.2019 № 4/11-132.

Позивач вважає, що ГУ Держгеокадастру після виготовлення ПП «Восход» проєкту землеустрою згідно із частиною 11 статті 123 ЗК України зобов`язаний був його затвердити і надати в оренду користувачу ПП «Восход».

Проте, незважаючи на рішення у цій справі, яке набрало законної сили 09.07.2020, замість прийняття рішення про затвердження проєкту землеустрою, відповідач земельну ділянку 1221855500:02:001:0648 подробив на п`ять інших кадастрових номерів і передав у власність фізичним особам разом зі складом шлаку доменних відвалів.

Акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 був власником 2 га землі ПП «Восход» близько 21 дня, а потім її перепродав. Усі п`ять земельних ділянок були перепродані ОСОБА_2 , за яким зареєстровано право власності 02.09.2020.

Позивач вважає, що ОСОБА_1 не має права подавати скарги, оскільки не є власником земельної ділянки.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіривши у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційних скаргах та відзивах, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Саме здійсненням права на захист запускається механізм захисту безпосередньо інтересів фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Вказані правові норми визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: 1) сторони та інші особи, які беруть участь у справі; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Водночас, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом першої інстанції питання про її право, інтерес чи обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Відповідно суд апеляційної інстанції розглядає по суті апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі за умови, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки і такі обставини перевірені цим апеляційним судом.

Колегія суддів наголошує, що неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок.

Відтак судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Своєю чергою, особа на власний розсуд визначає, чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

Отже, звернення до суду, в тому числі й до суду апеляційної інстанції, є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не виключно способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Тотожна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 0740/757/18.

Судом апеляційної інстанції під час повторного апеляційного перегляду встановлено, що станом на дату набрання рішенням першої інстанції по справі № 160/994/20 законної сили (09.07.2020), апелянт ОСОБА_1 не набув права власності на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим 1221855500:02:001:0683, яка є частиною земельної ділянки, площею 9,25 га, з кадастровим номером 1221855500:02:001:0648, відведеної в оренду ПП «Восход».

За позицією суду апеляційної інстанції, з огляду на зазначене ОСОБА_1 правомірно не був залучений до участі у справі № 160/994/20 в якості сторони та не приймав участі у розгляді справи судом першої інстанції.

Водночас, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини та доводи сторін, на час звернення з апеляційною скаргою 15.09.2023 ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки 1221855500:02:001:0683, оскільки така на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.2020 була перепродана ОСОБА_2 .

Колегія суддів констатує, що предметом касаційного оскарження є рішення суду першої інстанції від 06.03.2020 та апеляційної інстанції від 09.07.2020, а також постанова суду апеляційної інстанції від 10.01.2024, яка прийнята за результатами фактичного повторного апеляційного перегляду, ініційованого особою, яка не брала участі у справі.

Колегія суддів зауважує, що у судовій практиці сформовано загальні принципи та підходи щодо прийнятності та обґрунтованості апеляційних та касаційних скарг осіб, які вважають, що рішення суду прийнято про їх права, обов`язки чи інтереси.

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 24.06.2008 у справі № 2/164-35/246, судове рішення, що оскаржується особою, не залученою до участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Зазначена правова позиція була застосована й Верховним Судом у постановах від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 30.06.2021 у справі № 465/79/18, від 22.08.2023 у справі № 2а - 15023/10/0570, від 14.03.2024 у справі № 640/6686/19 та інших і є сталою. Відступу від такого правозастосування Верховним Судом не здійснювалось.

В ухвалі від 07.04.2020 при розгляді справи № 504/2457/15-ц, провадження № 14-726цс19, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала у часті у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Саме по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права власності на майно щодо якого виник спір, зокрема, після ухвалення судом першої інстанції рішення, не обов`язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Натомість питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

Колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду щодо застування норм права, які містяться у постанові від 19.02.2021 у справі № 823/1970/16, згідно з якими особа, набуваючи статусу апелянта у справі, до участі у якій не була залучена, повинна мати не просто певний обсяг прав, свобод та інтересів, що зачіпаються тим чи іншим способом при прийнятті судового рішення, а питання про захист чи відмову у захисті прав, свобод чи інтересів саме цієї особи має бути вирішено судом безпосередньо.

Отже, суд апеляційної інстанції мав встановити чи вирішувались оскарженим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка звернулась з апеляційною скаргою.

Проте суд апеляційної інстанції, без вирішення питання щодо наявності або відсутності порушених прав, переглянув рішення суду першої та апеляційної інстанції по суті спору.

Водночас Верховний Суд звертає увагу, що перевірка права особи на звернення до суду з апеляційною скаргою передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується (розгляду по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність підстав для апеляційного оскарження, а отже і права на звернення до суду з апеляційною скаргою, є перешкодою для розгляду скарги по суті. Законність судового рішення може бути перевірено за скаргою належної особи.

Такий підхід повністю узгоджується з принципом верховенства права та такою його складовою як правова визначеність. Безпідставний перегляд призводить до порушення принципу правової визначеності (res judicata).

Тотожна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 465/79/18.

Також у постанові від 14 березня 2024 року у справі № 640/6686/19 Верховний Суд дійшов висновку, що з`ясування того, чи вирішено оскарженим особою, яка не брала участі у справі, судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, є першочерговим й передує апеляційному перегляду справи, вирішенню інших, заявлених у ній заяв та клопотань.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку про передчасність перегляду рішення суду першої інстанції по суті за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , без з`ясування питання порушення цим рішенням прав, свобод, та інтересів апелянта (особи, яка не брала участі у справі), що має бути відображено у судовому рішенні.

Також за вимогами частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до приписів статей 73 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а в разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Разом з тим, відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Насамперед, законність рішення залежить від безумовної, точної відповідності його законам та іншим нормативно-правовим актам, що визначається перш за все правильною юридичною кваліфікацією взаємовідносин сторін та інших учасників справи.

Обґрунтованим рішення слід вважати тоді, коли суд повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи.

Верховний Суд наголошує, що за критеріями обґрунтованості судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Статтями 244 245 КАС України передбачено, що суд у рішенні має вирішити у чому числі (…) питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Проте суд апеляційної інстанції при повторному апеляційному перегляді обмежився покликанням на цивільну справу №177/309/22 та висновком про не спростування доводами апеляційної скарги законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Своєю чергою суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За приписами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції від 10.01.2024 скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

У Х В А Л И В:

Касаційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі № 160/994/20 скасувати.

Справу № 160/994/20 направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа