ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року

Київ

справа №820/4554/17

адміністративне провадження №К/9901/27464/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду в складі судді Мельникова Р.В. від 26 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Бершова Г.Є., Катунова В.В., Ральченка І.М. від 06 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 згідно заяви від 29 березня 2017 року незаконною та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити заяву, надавши відповідний дозвіл.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що через свого уповноваженого представника звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області із заявою від 29 березня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області орієнтованою площею 1,8 га для ведення особистого селянського господарства для подальшої передачі у власність. Проте, в листі № Б-8131/0/6-9477/0/21-17 від 28 квітня 2017 року позивачу фактично було відмовлено у зазначеному, оскільки земельний масив, на якому знаходиться вказана ділянка, передбачається для резервування з подальшим виділом земельних ділянок учасникам АТО та членам сімей загиблих, а тому, вирішити поставлене питання буде можливо після повного першочергового забезпечення землею осіб вказаної категорії. На думку позивача, така відповідь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області суперечить вимогам статті 118 Земельного кодексу України, яка визначає процедуру надання земельних ділянок у власність.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Зокрема: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо належного розгляду заяви ОСОБА_3 від 29 березня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути заяву ОСОБА_3 від 29 березня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням висновків суду у даній справі; стягнуто на користь ОСОБА_3 сплачену суму судового збору у розмірі 640 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області не розглянуто по суті заяву позивача від 29 березня 2017 року щодо відведення йому земельної ділянки, за результатами чого не надано дозволу чи вмотивованої відмови у відведенні земельної ділянки, як того вимагають положення частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, що, в свою чергу, вказує на порушення суб'єктом владних повноважень прав та законних інтересів позивача.

ОСОБА_3, не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати наведені рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували неефективний спосіб захисту порушених прав позивача, оскільки зобов'язали Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути заяву ОСОБА_3 від 29 березня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак, не зобов'язали відповідача задовольнити заяву, надавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Від Головного управління Держгеокадастру в Харківській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, в якому міститься заперечення проти вимог касаційної скарги з мотивів наявності у відповідача дискреційних повноважень у відповідній сфері.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 через свого представника звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області із заявою від 29 березня 2017 року про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,8 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області за межами населеного пункту для подальшої передачі у власність.

У заяві було зазначено, що вказана земельна ділянка необхідна ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства. Крім того, у заяві вказано, що правом на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності в межах норм, встановлених статтею 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_3 не скористався. До заяви було додано необхідний пакет документів.

Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області було повідомлено уповноважену особу ОСОБА_3 листом № Б-8131/0/6-9477/0/21-17 від 28 квітня 2017 року про неможливість вирішити поставлене питання по суті, оскільки земельним масивом, на якому позивач бажає отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, зацікавилась Харківська обласна громадська організація «Спілка ветеранів АТО».

Крім того, вказаним листом, серед іншого, було роз'яснено, що Головне управління Держгеокадастру в Харківській області утримується від прийняття відповідного рішення до моменту вирішення по суті питань учасників антитерористичної операції.

Вважаючи таку відповідь незаконною, ОСОБА_3 звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди попередніх інстанцій мали з'ясувати, чи було оскаржуване рішення (відповідь) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області прийняте в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було таке рішення (відповідь) прийняте на законних підставах.

Так, відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що вищезазначеними нормами права не закріплено за суб'єктом владних повноважень права утримуватись від прийняття відповідного рішення за результатом розгляду питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області листом № Б-8131/0/6-9477/0/21-17 від 28 квітня 2017 року фактично було відмовлено у розгляді заяви ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Тому, суд першої інстанції та апеляційний суд зробили обґрунтований висновок про те, що така відмова є бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та визнали її протиправною

Стосовно доводів скаржника про застосування неефективного способу захисту його прав судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає наступне.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. У зв'язку з цим, судами було обрано найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права - визнано бездіяльність протиправною та зобов'язано розглянути відповідну заяву ОСОБА_3 по суті з наданням обґрунтованої відповіді.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко