Ухвала

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 504/2457/15-ц

провадження № 61-26644св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - прокурор Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави Україна,

відповідачі: Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області, ОСОБА_2,

особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_1,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2016 року у складі колегії суддів:

Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

15 липня 2015 року прокурор Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави Україна звернувся до суду з позовом до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області (далі - Комінтернівська РДА), ОСОБА_2 про скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку до земель запасу.

Вимоги обґрунтовував тим, що розпорядженням Комінтернівської РДА від 27 грудня 2012 року № 2878/А-2012 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Чорноморської селищної ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області та передано їй безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності.

На підставі вищевказаного розпорядження 29 грудня 2012 року ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5122755900:01:003:0013, проте в Державному земельному кадастрі земельна ділянка ОСОБА_2 зареєстрована під іншим номером, а саме: під кадастровим номером 5122755900:01:002:0013.

Зазначав, що розпорядження прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка розташована на відстані 129-291 м від урізу води в межах прибережної захисної смуги та відноситься до земель водного фонду, які не підлягають передачі у приватну власність.

У зв'язку з наведеним прокурор просив скасувати розпорядження Комінтернівської РДА від 27 грудня 2012 року, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 29 грудня 2012 року, виданий на ім'я ОСОБА_2, зобов'язати її повернути спірну земельну ділянку до земель запасу державної власності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд виходив із недоведеності прокурором підстав для представництва держави в даній справі; неможливості скасування розпорядження райдержадміністрації без вирішення питання про оскарження та скасування документа, що став підставою для прийняття розпорядчого документа, а саме: без вирішення питання чинності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; відсутності проекту землеустрою щодо встановлення межі прибережної захисної смуги та встановлення її в натурі; недоведеності розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2016 року рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави Україна.

Скасовано розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 27 грудня 2012 року № 2878/А-2012 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Чорноморської селищної ради (за межами населеного пункту)".

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га, розташовану на території Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, від 27 грудня 2012 року серії ЯМ № 373085, виданий на ім'я ОСОБА_2

Зобов'язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку загальною площею 2 га, розташовану на території Чорноморської селищної ради Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області до земель запасу державної власності.

Суд зробив висновок про те, що земельна ділянка, надана ОСОБА_2 у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, відноситься до земель водного фонду, що суперечить положенням статей 88 89 Водного кодексу України (далі - ВК України) і є підставою для задоволення позову.

При цьому суд вважав, що подаючи даний позов, прокурор дотримався вимог статей 23, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент подання позову) та статті 45 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання позову), оскільки оскарженим розпорядженням та діями щодо передачі земельної ділянки у приватну власність фізичної особи порушено право власності держави на землі водного фонду, інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, забезпечення охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення, збереження їх водності та відтворення природних ресурсів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2017 року до суду касаційної інстанції від особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та передати справу на новий апеляційний розгляд.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Справу № 504/2457/15-ц передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник посилається на те, що він є власником спірної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 16 грудня 2015 року, укладеного між ним та ОСОБА_2

Вважає, що оскаржене судове рішення впливає на його права та обов'язки.

Суд апеляційної інстанції, зобов'язуючи ОСОБА_2 повернути земельну ділянку до земель запасу державної власності, ухвалив рішення щодо особи, яка вже не була її власником.

Крім того, зазначає, що прибережна захисна смуга не була встановлена, тому висновки суду апеляційної інстанції щодо належності земельної ділянки до земель водного фонду є безпідставними.

Короткий зміст заперечення

Від прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області надійшло заперечення, у якому він просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилити, а оскаржене рішення - залишити без змін.

Обставини справи

Суди встановили, що розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської міської ради від 27 грудня 2012 року № 2878/А-2012 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Чорноморської селищної ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області; передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку загальною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності на території Чорноморської селищної ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області.

На підставі вказаного розпорядження 29 грудня 2012 року ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Чорноморської селищної ради Комінтернівського району одеської області (за межами населеного пункту).

Відповідно до даних управління Держземагентства у Комінтернівському районі Одеської області спірна земельна ділянка розташована на відстані 129-291 метрів від урізу води Чорного моря.

Вказані обставини стали підставою для подання даного позову.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з таких мотивів.

ОСОБА_1 оскаржує рішення апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2016 року відповідно до частини 1 статті 324 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), як особа, яка не брала участі у справі.

При цьому ОСОБА_1 зазначає, що він є власником спірної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 16 грудня 2015 року, укладеного між ним та ОСОБА_2, і оскаржене судове рішення впливає на його права та обов'язки. Суд апеляційної інстанції, зобов'язавши ОСОБА_2 повернути земельну ділянку до земель запасу державної власності, не звернув увагу на те, що вона вже не була її власником.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно до статті 13 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених статті 13 ЦПК України.

У частині 1 статті 324 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;

Тлумачення статті 13, частини 1 статті 324 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) дозволяє стверджувати, що правом касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції наділені, у тому числі й особи, які не брали участі у справі, за умови, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. При поданні касаційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 324 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) права на касаційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд апеляційної інстанції питання не вирішував, суддя-доповідач постановляє ухвалу про відмову у прийнятті касаційної скарги (повернення її) відповідно до частини 1 статті 324 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги). Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття касаційної скарги до розгляду, касаційний суд постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження у справі за скаргою такої особи.

Тобто, у разі подання касаційної скарги особи, яка не брала участі у справі і касаційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, касаційне провадження підлягає закриттю, а оскаржене не має переглядатися по суті.

У практиці Верховного Суду України та Верховного Суду сформувалося декілька підходів стосовно можливості апеляційного та/або касаційного оскарження рішення особою, яка набула право власності на спірне майно, після ухвалення судом рішення. Зокрема:

1. Особа, яка набула право власності на спірне майно, після ухвалення судом рішення, має право на апеляційне/касаційне оскарження такого рішення.

- у постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року у справі № 6-1783цс16 зазначено, що відповідно до частини 1 статті 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у частини 1 статті 324 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Отже, право касаційного оскарження судового рішення мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки. Зазначені особи можуть подати касаційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права, свободи або про їх обов'язки, тобто безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов'язки цих осіб. У справі, яка переглядається, предметом спору, який вирішувався судами, є квартира, право власності на яку на підставі договору купівлі-продажу від 31 січня 2014 року набула заявниця, та яку до участі у справі залучено не було.

Однак, вирішуючи питання щодо прийняття поданої заявницею касаційної скарги, суд касаційної інстанції, пославшись на те, що право власності на спірну квартиру набуте нею після ухвалення рішення суду першої інстанції, безпідставно вважав, що судовими рішеннями не вирішувалось питання про її права та обов'язки. Отже, при вирішенні питання про прийняття касаційної скарги судом касаційної інстанції допущені порушення норм процесуального права, а саме статті 324 ЦПК України, що призвело до обмеження реалізації права особи на касаційне оскарження судових рішень.

- у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1099цс17 зазначено, що право касаційного оскарження судового рішення мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки. Такі особи можуть подати касаційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права, свободи або обов'язки, тобто безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов'язки цих осіб. Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року № 6-1783цс16. У справі, яка переглядається, предметом спору, який вирішувався судами, є квартира, право власності на яку на підставі договору купівлі-продажу від 25 лютого 2011 року заявниця набула після ухвалення рішення судом першої інстанції та до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, проте її до участі у справі залучено не було. Однак, вирішуючи питання щодо прийняття поданої касаційної скарги, суд касаційної інстанції послався на те, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8, не є стороною оспорюваного договору, безпідставно вважав, що судовим рішенням не вирішувалось питання про її права та обов'язки. Таким чином, при вирішенні питання про прийняття касаційної скарги суд касаційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме статті 324 ЦПК України, що призвело до обмеження реалізації права особи на касаційне оскарження судових рішень, а це відповідно до статті 324 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду касаційної інстанції, постановленої у справі, та передачі питання про прийняття касаційної скарги на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

- у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 201/10299/14-ц (провадження № 61-16479св18) зазначено, що у справі, яка переглядається, предметом спору, який вирішувався судами, є поділ майна подружжя, зокрема квартири АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_6, якого до участі у розгляді справі залучено не було, а оскаржуване судове рішення може тягнути для нього негативні наслідки. При новому розгляді справи в суді першої інстанції, ОСОБА_5 уже не був власником вказаного нерухомого майна. Власником цього майна на підставі договору купівлі-продажу від 28 травня 2015 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, став ОСОБА_6, що підтверджується наданими до касаційної скарги копіями договору купівлі-продажу та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень 23 квітня 2018 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у справі № 203/3320/17 ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння. Наразі справа перебуває на розгляді в Дніпропетровському апеляційному суді, справу призначено до розгляду на 12 грудня 2018 року. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Оскільки до участі у справі не залучено ОСОБА_10, за яким зареєстровано право власності на спірну квартиру на час розгляду справи, питання про права якого оскаржуваними судовими рішеннями вирішено, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача, оскільки по суті справа вирішується судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності і обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції рішення в межах, встановлених статтею 303 ЦПК України 2004 року (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій), то справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

- у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2-5924/10 (провадження № 61-7178св18) вказано: "У справі, яка переглядається, предметом спору, який вирішувався судами, є, зокрема, нежитлові приміщення, що розташовані по АДРЕСА_1 літ. "А-3", власниками яких є ОСОБА_3, ОСОБА_4, яких до участі у справі залучено не було, а оскаржуване судове рішення може нести для них негативні наслідки, оскільки скасована реєстрація права власності на вказане майно за ТОВ "Функтор", яке було попереднім власником майна. На час розгляду справи апеляційним судом, ТОВ "Функтор" вже не був власником вказаного нерухомого майна. Власником майна на підставі договору купівлі-продажу від 29 березня 2011 року був ОСОБА_6, що підтверджується наданим витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проте його не було залучено до участі у розгляді справи у порядку процесуального правонаступництва. Відповідно до частини 1 статті 37 ЦПК України 2004 року у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Апеляційний суд у порушення вимог статей 212, 213, 214, 316 ЦПК України 2004 року не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, зазначених обставин та вимог закону не врахував, не перевірив й не встановив, хто є власником спірного майна на час апеляційного перегляду справи та чи не порушить відновлення реєстрації нерухомого майна законних прав осіб, які не брали участь у розгляді справи, дійшовши передчасного висновку про часткове задоволення апеляційних скарг ОСОБА_2 та ПАТ "Райффайзен банк Аваль", скасування рішення суду першої інстанції та допущення повороту його виконання.

- у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 183/3701/16 (провадження № 61-28180св18) вказано, що відповідно до частини 1 статті 292 ЦПК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення може призвести до виникнення несприятливих для них правових наслідків. Зазначені особи можуть подати касаційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права, свободи або про їх обов'язки, тобто, безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов'язки цих осіб. Така правова позиція викладена у постанові Верховним Судом України у справі № 6-1783цс16 від 13 березня 2017 року. Предметом спору, який вирішувався судом, є квартира АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, право власності на яку на підставі договору купівлі-продажу від 08 грудня 2016 року набув ОСОБА_4 Отже, суд першої інстанції вирішив спір щодо майна (визнав право власності за ОСОБА_3.), тоді як власником цього майна є не залучений до участі у справі ОСОБА_4 Апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення суду першої інстанції у справі, наведеного не врахував, дійшов передчасного висновку про відсутність у ОСОБА_4 права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов'язки, а також, що права заявника оскаржуваним рішенням не порушено, внаслідок чого позбавив його права на апеляційне оскарження судового рішення, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

- у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 2011/3915/12 (провадження № 61-38446св18) зазначено, що встановивши, що на час ухвалення рішення суду першої інстанції власником нежитлових приміщень була ОСОБА_15, апеляційний суд, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_15 не була залучена до участі у справі судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості усунути зазначені недоліки суду першої інстанції. При цьому апеляційний суд правильно послався на те, що ОСОБА_8, яка набула право власності на спірні нежитлові приміщення на підставі договору купівлі продажу від 22 грудня 2015 року після ухвалення рішення суду, має право на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки зачіпаються її права та обов'язки.

У вказаних постановах Верховний Суд та Верховний Суд України зробили висновки про те, що особа, яка набула право власності на спірне майно, після ухвалення судом першої інстанції рішення вважається такою, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки якої вирішено оскарженим рішенням, і така особа має право на апеляційне/касаційне оскарження такого рішення. При цьому таке право особи не пов'язується із тривалістю пропущених строків на апеляційне/касаційне оскарження чи із будь-якими іншими обставинами.

2. Особа, яка набула право власності на спірне майно, після ухвалення судом рішення, не має право на апеляційне/касаційне оскарження такого рішення.

- у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 712/14065/15-ц (провадження № 61-20508св18) зазначено, що установивши, що ОСОБА_8 стала власником квартири після ухвалення рішення суду першої інстанції, у даній справі апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуваним судовим рішенням суду першої інстанції питання про права та обов'язки ОСОБА_8 не вирішувались, а тому у неї відсутнє право на оскарження цього рішення відповідно до частини 1 статті 292 ЦПК України. Посилання ОСОБА_7 на висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року (справа № 6-1783цс16), є необґрунтованим, оскільки у зазначеній постанові міститься висновок про те, що особи, які не брали участь у справі можуть подати касаційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права, свободи або про їх обов'язки, тобто безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов'язки цих осіб. За таких обставин, підстави уважати, що оскаржуваним рішенням безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов'язки заявника відсутні".

- у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 759/14061/17 (провадження № 61-11775св18) вказано, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право приватної власності на? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 03 лютого 2016 року ОСОБА_8 від імені якої діяв ОСОБА_9, та ОСОБА_10 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.10 лютого 2016 року ОСОБА_10 та ОСОБА_6 уклали договір купівлі-продажу цієї ж квартири. Частиною 1 статті 292 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду із апеляційною скаргою) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Установивши, що ОСОБА_6 придбала квартиру після ухвалення рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуваним судовим рішенням суду першої інстанції питання про права та обов'язки ОСОБА_6 не вирішувались, а тому у неї відсутнє право на оскарження цього рішення відповідно до частини 1 статті 292 ЦПК України.

Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року (справа № 6-1783цс16) не підлягає застосуванню при розгляді даної справи, оскільки зроблений у справі з іншими правовідносинами, предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами у справі.

У зазначених постановах Верховний Суд зробив висновки про те, що особа, яка набула право власності на спірне майно, після ухвалення судом рішення, не вважається такою, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки якої вирішено оскарженим рішенням, і така особа не має права на апеляційне/касаційне оскарження такого рішення.

3. Особа, яка набула право власності на спірне майно, після ухвалення судом рішення, має право на апеляційне/касаційне оскарження такого рішення, проте необхідно враховувати принцип юридичної визначеності.

- у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 910/29737/15 зазначено: "4.16.

Повертаючись до обставин цієї справи, Верховний Суд зазначає, що у даному випадку норми, які регламентують строки та порядок подання скарг, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Повторний апеляційний перегляд справи за скаргою особою, яка не є учасником у справі, зі спливом значного періоду часу (через 2 роки) та з підстав, на які посилається скаржник (набуття права власності на майно
07.04.2017, тобто після ухвалення рішення Господарського суду міста Києва від
12.05.2016 у корпоративному спорі), може порушити принцип юридичної визначеності".

Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що особа, яка набула право власності на спірне майно, після ухвалення судом рішення, вважається такою, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки якої вирішено оскарженим рішенням, і така особа має право на апеляційне/касаційне оскарження такого рішення. При цьому набуття особою права власності на спірне майно після ухвалення судом рішення, не є безумовною підставою для наділення нового власника правом на апеляційне (касаційне) оскарження такого рішення, оскільки це може порушити принцип юридичної визначеності.

Колегія суддів вважає, що особа, яка набула право власності на спірне майно, після ухвалення судом рішення, не вважається такою, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки якої вирішено оскарженим рішенням, оскільки на момент ухвалення судом оскарженого рішення учасником справи був попередній власник спірного майна, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки якої вирішено судом. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Суд не може вирішити питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка на момент ухвалення рішення не мала будь-якого правового зв'язку із предметом спору.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у раніше ухвалених постановах (постанова Верховного Суду України від 13 березня 2017 року у справі № 6-1783цс16; постанова Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1099цс17).

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з'ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, ЄСПЛ, від 11 квітня 2013 року; DEL RНO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2013 року).

Подібна невизначеність в судовій практиці щодо визначення можливості апеляційного та/або касаційного оскарження рішення особою, яка набула право власності на спірне майно, після ухвалення судом рішення не може розглядатися в контексті динамічного розвитку судової практики і забезпечити розумну передбачуваність судових рішень. За таких обставин, також очевидна необхідність формування єдиної процесуальної правозастосовчої практики у питанні про можливість апеляційного та/або касаційного оскарження рішення особою, яка набула право власності на спірне майно, після ухвалення судом рішення, для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень, а тому справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної процесуальної правозастосовчої практики.

Керуючись статтями 260,403,404, підпунктом 7 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу № 504/2457/15-ц за позовом прокурора Комінтернівського району Одеської області до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_2 про скасування розпорядження адміністрації, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку до земель запасу, за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2016 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:В. І. Журавель Є. В. Краснощоков В. І. Крат В.

П. Курило