Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.12.2020 року у справі №813/8066/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 813/8066/14

адміністративне провадження № К/9901/13974/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О. П.,

судді - Єзеров А. А., Кравчук В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства "Регіональні електричні мережі" та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, яке до неї приєдналось, на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 (суддя - Кухар Н. А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 (судді - Онишкевич Т. В., Дякович В. П., Іщук Л. П. ) у справі за позовом державного підприємства "Регіональні електричні мережі" до комунального підприємства Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації", треті особи: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, відкрите акціонерне товариство "Червоноградський ремонтно-механічний завод", товариство з обмеженою відповідальністю "Мебель-Сервіс" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ДП "Регіональні електричні мережі" звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати неправомірними дії комунального підприємства Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП ЛОР "ЧБТІ") щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, а саме на контору-лабораторію і механічну майстерню по вул. Промисловій, 1 у м. Червонограді Львівської області;

- скасувати державну реєстрацію права власності на ці об'єкти за №27958165 від
05.08.2009 та зобов'язати відповідача виключити з реєстру прав власності на нерухоме майно вказані об'єкти.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказами Міністерства вугільної промисловості України №313 від 23.07.1998 та №467 від 16.11.1998, на виконання Указів Президента України №116/96 від 07.02.1996 "Про структурну перебудову вугільної промисловості" та №699/94 від 26.11.1994 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів", було вирішено передати установчі документи ДВАТ "Червоноградський ремонтно-механічний завод" дочірнього підприємства ДХК "Укрзахідвугілля" Львівському регіональному відділенню Фонду державного майна України.

Згідно із актом прийому-передачі установчих документів засновником ДВАТ "Червоноградський ремонтно-механічний завод" дочірнього підприємства ДХК "Укрзахідвугілля" державному органу приватизації, складеному на підставі п. 8 Указу Президента України №210/93 від 15.06.1993 "Про корпоратизацію підприємств", Міністерство вугільної промисловості України в особі заступника Міністра Маркова М. О. передало, а Львівське регіональне відділення Фонду державного майна України в особі начальника відділення Давимуки С. А., прийняло відповідні документи.

Відповідно до акту прийому-передачі майна засновником ДВАТ "Червоноградський ремонтно-механічний завод" дочірнього підприємства ДХК "Укрзахідвугілля", складеного на підставі п. 8 Указу Президента України №210/93 від 15.06.1993 "Про корпоратизацію підприємств", Міністерство вугільної промисловості України в особі заступника Міністра Підгайного Я. М. передало, а ДВАТ "Червоноградський ремонтно-механічний завод" в особі директора Лимича М. М. прийняло майно, серед якого є і спірні об'єкти нерухомості.

Перелік майна (будівель, споруд і передавальних пристроїв) станом на 01.07.1996, включених у акт оцінки на приватизацію "Червоноградський ремонтно-механічнй завод", затверджений Міністром вугільної промисловості України С. Тулубом, також містить вказівку на спірні об'єкти нерухомості.

Окрім того, вказані об'єкти нерухомості також зазначені у розшифровці складу статутного фонду по-об'єктно станом на 17.02.1996.

Наказом Львівського регіонального відділення Фонду державного майна України №1277 від 30.11.1998 вирішено приватизувати ВАТ "Червоноградський ремонтно-механічний завод" та затвердити план розміщення його акцій.

Наказом Львівського регіонального відділення Фонду державного майна України №1329 від 26.12.2000 затверджено протокол №4 від 14.12.2000 засідання комісії з продажу акцій ВАТ "Червоноградський ремонтно-механічний завод" та визнано план розміщення його акцій виконаним.

05.08.2009 Комунальним підприємством Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі, а саме: контора-лабораторія і механічна майстерня, які знаходяться в м. Червонограді по вул. Промисловій, 1, за ВАТ "Червоноградський ремонтно-механічний завод".

Реєстрацію здійснено на підставі наказів регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 30.11.1998 №1277 та від
26.12.2000 №1329, який вважався засновником ВАТ "Червоноградський ремонтно-механічний завод" відповідно до Указу Президента України №699/94 від
26.11.1994 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів", та переліку майна, що приватизовано.

Не погоджуючись зі спірними реєстраційними діями, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем протиправно здійснено реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна за ВАТ "Червоноградський ремонтно-механічний завод", оскільки така, на думку позивача, вчинена за відсутності передбачених законом підстав, незважаючи на факт передачі вказаного майна на баланс державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на праві повного господарського відання згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України від 31.07.2003 №395.

Ухвалою Київського окружного апеляційного суду від 21.04.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011, відмовлено у відкритті провадження у справі за вказаним позовом на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2012 ухвалу Київського окружного апеляційного суду від 21.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2012 у задоволенні позову ДП "РЕМ" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012, постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2012 скасовано, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 03.09.2014 частково задоволено касаційну скаргу КП ЛОР "ЧБТІ", скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від
27.01.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надані відповідачу документи, які стали підставою для вчинення спірної реєстраційної дії, відповідають вимогам, встановленим до правовстановлюючих документів, є достатніми, та засвідчують факт переходу речового права на вказане майно до ВАТ "Червоноградський ремонтно-механічний завод".

Крім того, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на те, що спірні об'єкти нерухомого майна не увійшли до статутного фонду ВАТ "Червоноградський ремонтно-механічний завод", оскільки такі обґрунтовані лише посиланням на наявність розшифровки об'єктів, що не увійшли до статутного фонду вказаного підприємства, яка в матеріалах справи відсутня.

Також суд апеляційної інстанції входив з того, що оспорювана реєстрація була проведена 05.08.2009, разом з тим, згідно із відповіддю Фонду державного майна України від 23.03.2010 на звернення ДП "РЕМ" від 22.02.2010 №02/374, за результатами інвентаризації об'єктів державної власності за станом на 01.10.2009 відомості про споруду цеху та контори-лабораторії за місцезнаходженням:

Львівська область, м. Червоноград, вул. Промислова, 1, від Міністерства палива та енергетики України до Єдиного реєстру об'єктів державної власності не надавалися.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що у відповідача не було, передбачених п. 3.5. Тимчасового положення, підстав для відмови ВАТ "Червоноградський ремонтно-механічний завод" у проведенні державної реєстрації прав.

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки дійсним обставинам справи, не досліджено належним чином докази, які мають значення для правильного вирішення спору та ухвалено рішення, які підлягають скасуванню.

Зокрема посилався на те, що спірна реєстраційна дія вчинена відповідачем за відсутності всіх необхідних документів, оскільки подані для проведення реєстрації права власності документи не відповідали вимогам Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2012 (чинного на час вчинення спірної реєстраційної дії) та іншим актам чинного законодавства, та не давали змогу встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України в заяві про приєднання до касаційної скарги просило її задовольнити.

Заперечуючи проти касаційної скарги відповідач просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

На час вчинення спірної реєстраційної дії порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні було врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджений наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 (далі - Положення).

Згідно п.1.4 Положення, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Відповідно до п. 2.1 Положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи, їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, визначені цим Положенням. Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна.

Для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник (власники) або належним чином уповноважена ним (ними) особа подає заяву встановленої форми. (пункт 2.3 Положення).

Документи, що підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно і подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України. (пункт 2.7. Положення).

За правилами пункту 3.1. Положення з моменту прийняття заяви розпочинається розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів.

Реєстратор: установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; перевіряє договори, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально посвідчені; приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності; видає витяги з Реєстру прав або відмовляє у наданні таких витягів.

Реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювальним документам.

Забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності. (пункт 3.5. Положення).

Відповідно до пункту 3.3. Положення (в редакції на час вчинення спірної реєстраційної дії) у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо: заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення; об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ; із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно; право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло без дотримання встановленого порядку відчуження; відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру права бо строк його дії закінчився; при укладені договорів між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлювальний

документ попереднього власника.

Згідно із п. 12 додатку №1 Положення правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, визначено рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна реєстраційна дія була проведена на підставі поданих заявником документів, а саме: довідки про наявність будівель і цехів ВАТ "Червоноградський ремонтно-механічний завод", які стоять на балансі, державного акту на право постійного користування землею, наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 30.11.1998 №1277, наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 26.12.2000 №1329, акту прийому-передачі майна, переліку вартості майна станом на 01.07.1996, включених в акт оцінки на приватизацію ВАТ "Червоноградський ремонтно-механічний завод".

Враховуючи, що надані заявником документи відповідали вимогам встановленим Положенням до правовстановлюючих документів, були достатніми та засвідчували факт переходу речового права на вказане майно до ВАТ "Червоноградський ремонтно-механічний завод", давали змогу встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача не було передбачених Положенням підстав для відмови ВАТ "Червоноградський ремонтно-механічний завод" у проведенні державної реєстрації прав.

Посилання позивача в обгрунтування касаційної скраги на те, що спірне майно було передано йому на баланс, також є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки в ході розгляду справи судам не було надано доказів фактичної передачі та обліку такого майна за позивачем.

В свою чергу наведені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі фактично зводяться до необхідності нової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, що, відповідно до положень статті 341 КАС України, лежить поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, до компетенції адміністративних судів належали публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, що узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України.

Зміст позовних вимог та обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги свідчить про те, що предметом даного спору є захист майнових прав позивача на спірне нерухоме майно. При цьому, звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить скасувати реєстраційні дії заявником яких він не був і на підставі яких у третьої особи виникло право власності на спірні об'єкти нерухомості.

Відповідно до чинної частини 3 статті 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Відповідно частини 1 статті 354 КАС України порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених частини 1 статті 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

В той же час, враховуючи тривалий розгляд справи судами попередніх інстанцій, а також те, що питання належності даного спору до юрисдикції адміністративних судів та можливості його вирішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України було предметом розгляду у даній справі і з цього приводу прийнято процесуальні рішення, а тому Верховний Суд вважає за необхідне розглянути справу і прийняти остаточне рішення в рамках даного провадження за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

постановив:

Касаційну скаргу державного підприємства "Регіональні електричні мережі" та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, яке до неї приєдналось, - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

А. А. Єзеров

В. М. Кравчук