Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.09.2020 року у справі №400/3830/19
Постанова КАС ВП від 03.03.2023 року у справі №400/3830/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2023 року

м. Київ

справа № 400/3830/19

касаційне провадження № К/9901/21247/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Крусян А.В.; судді - Градовський Ю.М., Яковлєв О.В.)

у справі № 400/3830/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»

до Чорноморської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»; позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (далі - митниця; відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення від 12 серпня 2019 року № UA504010/2019/000172/2, від 07 серпня 2019 року № UA504010/2019/000170/2, від 02 серпня 2019 року № UA504010/2019/000169/2, від 16 серпня 2019 року № UA504010/2019/000174/2, від 19 серпня 2019 року № UA504010/2019/000175/2 про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12 серпня 2019 року № UA504010/2019/00221, від 07 серпня 2019 року № UA504010/2019/00219, від 02 серпня 2019 року № UA504010/2019/00218, від 16 серпня 2019 року № UA504010/2019/00223, від 19 серпня 2019 року № UA504010/2019/00224.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 24 лютого 2020 року позов задовольнив з огляду на те, що ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені Митним кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України) документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митницею безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 липня 2020 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» при здійсненні митного оформлення документально не підтверджено факт включення витрат на страхування товару до його вартості, а також не надано банківських платіжних документів щодо оплати ввезеного товару. Крім того, П`ятий апеляційний адміністративний суд зазначив, що у графі 31 митних декларацій до митного оформлення надано товар - «сода каустична, гідроксид натрію (луг натрію їдкого, очищений)», тоді як відповідно до інформації, зазначеної в товаросупровідних документах (інвойсах, накладних ЦІМ/УМВС, паспортах якості), контракті, специфікації від 26 червня 2019 року № 20, експортній декларації на митну територію України ввезено товар - «натр їдкий, технічний». Зазначені товари є різними як за своїми хімічними властивостями, способом виготовлення, так і за хімічним складом. І, як правило, мають різне ціноутворення.

ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, звертає увагу на те, що П`ятим апеляційним адміністративним судом не враховано відсутність у митниці в розглядуваній ситуації об`єктивних підстав для прийняття оскаржуваних рішень, а також проігноровано правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 825/1323/17, від 02 липня 2020 року у справі № 825/735/17, від 09 липня 2020 року у справі № 815/4180/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 820/17417/14.

Верховний Суд ухвалою від 14 вересня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Миколаївський глиноземний завод».

26 жовтня 2020 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 грудня 2017 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новомосковський хлор» (продавець) укладено контракт № 208-0128278/17-492 про поставку товару: «натр їдкий (гідроксид натрію)» у кількості, за ціною, на умовах та в строки, визначені в специфікаціях, що є невід`ємною частиною контракту.

В подальшому сторонами укладено додаткові угоди від 28 грудня 2017 року № 1, від 11 квітня 2018 року № 4, від 03 травня 2018 року № 5, від 18 травня 2018 року № 6, від 31 липня 2018 року № 7, від 29 листопада 2018 року № 8, від 01 січня 2019 року № 9, від 13 лютого 2019 року № 10, від 29 березня 2019 року № 11.

Відповідно до специфікації від 28 червня 2019 року № 20 сторони домовилися про поставку за контрактом від 19 грудня 2017 року № 208-0128278/17-492 товару - «натр їдкий, технічний» марка РМ-Б ГСТ Р55064-2012 (в перерахунку на 100 % основної речовини) код згідно з УКТ ЗЕД 28151200 у кількості 1000т (+/- 20 %).

ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» подано до митниці електронні митні декларації від 12 серпня 2019 року № UA504010/2019/002136, від 07 серпня 2019 року № UA504010/2019/002082, від 02 серпня 2019 року № UA504010/2019/002034, від 16 серпня 2019 року № UA504010/2019/002171, від 19 серпня 2019 року № UА504010/2019/002190 для здійснення митного оформлення імпортованого товару. Товар ввезено на умовах поставки СРТ ст. Жовтнева на виконання умов контракту від 19 грудня 2017 року № 208-0128278/17-492. Митна вартість товару заявлена позивачем самостійно за ціною контракту.

Для підтвердження митної вартості товару ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» надано: контракт від 19 грудня 2017 року № 208-0128278/17-492; специфікацію від 28 червня 2019 року № 20; біржові котирування; інвойси; митні декларації країни відправлення; накладні СМГС.

Електронними повідомленнями відповідно до частини третьої статті 53 МК України відповідачем запропоновано ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» надати додаткові документи: 1) бухгалтерську документацію: - щодо оплати складових митної вартості (страхування); страховий поліс; - щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням ціни; - щодо вартості соди каустичної, гідроксиду натрію (лугу натрію, їдкого технічного); 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листами від 02 серпня 2019 року, від 07 серпня 2019 року, від 12 серпня 2019 року, від 16 серпня 2019 року, від 19 серпня 2019 року позивачем повідомлено митницю про те, що: товар не страхувався, тому немає можливості надати страхові документи; ціна товару включає всі витрати з його доставки; неможливо надати платіжний документ, а також надано інформацію біржових котирувань та паспорти якості відправника.

За результатами дослідження поданих до митного оформлення документів відповідачем прийнято рішення від 12 серпня 2019 року № UA504010/2019/000172/2, від 07 серпня 2019 року № UA504010/2019/000170/2, від 02 серпня 2019 року № UA504010/2019/000169/2, від 16 серпня 2019 року № UA504010/2019/000174/2, від 19 серпня 2019 року № UA504010/2019/000175/2 про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12 серпня 2019 року № UA504010/2019/00221, від 07 серпня 2019 року № UA504010/2019/00219, від 02 серпня 2019 року № UA504010/2019/00218, від 16 серпня 2019 року № UA504010/2019/00223, від 19 серпня 2019 року № UA504010/2019/00224.

Надаючи оцінку правомірності прийняття митницею оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос-Нова», про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, який має враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України та в подальшому підтриманий Верховним Судом.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Утім, відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції достеменно не перевірив факт наявності в митниці саме обґрунтованих сумнів щодо правильності обрахування позивачем митної вартості імпортованого товару, а також об`єктивність визначення відповідачем митної вартості за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.

Зокрема, судом не перевірено доводи ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» про те, що імпортований товар ним не страхувався, про що повідомлялося митницю. Також залишено поза увагою те, що відповідно до пункту 5.1 контракту від 19 грудня 2017 року № 208-0128278/17-492 оплата за товар здійснюється протягом 21 банківського дня з дати відвантаження товару, а відтак на момент митного оформлення в позивача були відсутні документи, які б підтверджували оплату товару.

Крім того, надаючи оцінку твердженню митниці про те, що ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» заявлено недостовірні дані щодо опису товару, оскільки в митних деклараціях до митного оформлення надано товар «натр їдкий, очищений», а в товаросупровідних документах вказано та на митну територію України ввезено товар «натр їдкий, технічний», суд першої інстанції зазначив, що в митних деклараціях ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» тільки у графі 31 вказано - «натр їдкий, очищений», але вся інша інформація щодо ввезено товару, яка міститься в митній декларації, підтверджує, що ввезено «натр їдкий, технічний» - марка товару зазначена відповідно до ГОСТу, вказаного в товаросупровідних документах - ГОСТ Р 55064-2012; код товару згідно з УКТ ЗЕД відповідає коду «натр їдкий, технічний», тому цей недолік не може свідчити, що позивачем заявлено недостовірні дані.

Проте, суд апеляційної інстанції, відхиляючи такий довід Миколаївського окружного адміністративного суду, не навів обґрунтованих причин цього.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

В. П. Юрченко