Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2021 року у справі №440/1590/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року

м. Київ

справа № 440/1590/19

адміністративне провадження № К/9901/36299/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А.,

за участю секретаря судового засідання Хом'яка О. А.,

учасники справи:

представник позивача - Легких К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області (правонаступник Головного управління ДФС у Полтавській області) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року (суддя - Алєксєєва Н. Ю.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року (судді - Любчич Л. В., Спаскін О. А., Присяжнюк О. В. ) у справі № 440/1590/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазсервіс" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

У травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазсервіс" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року № 0004751401,0004761401,0004771401.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що висновки ГУ ДФС щодо заниження ним податку на прибуток підприємств, а також завищення від'ємного значення об'єктів оподаткування, є помилковими, оскільки ним не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих в акті перевірки.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року, адміністративний позов задоволено, спірні податкові повідомлення-рішення скасовано.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що позивачем належним чином підтверджено реальність проведених операцій, а, отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, а також зменшення сум від'ємного значення об'єктів оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість (далі - ПДВ) було безпідставним.

Так, на думку судів попередніх інстанцій, висновки ГУ ДФС про віднесення кредиторської заборгованості позивача у загальній сумі 13 040 412 грн перед компанією "Wenzel Downhole Tools Europe GmbH" (Німеччина), яка виникла за договорами оренди та поставки обладнання, до безнадійної, у розумінні підпункту
14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є помилковими. Суди вказали, що доводи податкового органу про неможливість визнання в спірних господарських відносинах переривання перебігу строку давності за зобов'язаннями позивача по оплаті всієї суми заборгованості через те, що виконання таких зобов'язань передбачалося частинами (окремо по кожному акту здачі-приймання орендованого обладнання) та, відповідно, позивачем було визнано таку заборгованість лише в певних частинах, спростовуються наданими позивачем актами звірки взаєморозрахунків від 9 лютого 2017 року, від 29 січня 2018 року та від 28 лютого 2019 року, підписаними сторонами відповідних договорів, та бухгалтерською довідкою щодо формування заборгованості по контрагенту, якими підтверджується визнання Товариством заборгованості в сумі, щодо якої виник спір. Згідно з актами звірки взаєморозрахунків з урахуванням переривання перебігу строку позовної давності він триває до 28 лютого 2022 року.

Також суди попередніх інстанцій вважали безпідставними висновки податкового органу, що укладення позивачем договорів страхування майна з ПрАТ "СК "САТІС" не було спрямовано на отримання доходу, а було здійснено без наміру одержати економічний ефект. Суди вказали, що оцінювання ефективності використання платником податків своїх активів шляхом оцінювання витрат платника у світлі їх доцільності, раціональності, не належить до повноважень податкового органу.

Платник податків здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність, вирішуючи, які саме господарські операції йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності. При цьому, суди послались на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23 липня 2019 року у справі № 802/2386/14-а. Крім цього, суди зазначили, що невід'ємною частиною кожного укладеного договору співстрахування добровільного страхування майна була заява на страхування майна та додаток до заяви, де вказано вичерпний перелік майна, що страхується, зокрема, міститься інформація про відновлювальну вартість обладнання, орендованого відповідно до умов контрактів з компанією "Wenzel Downhole Tools Europe GmbH", згідно із положеннями яких позивач взяв на себе зобов'язання оплатити таку відновлювальну вартість обладнання, у випадку якщо будь-який з предметів обладнання буде втрачено, знищено або його неможливо буде в подальшому використовувати за призначенням. Вказане свідчить, що діловою метою страхування саме за такою відновлювальною вартістю було своєчасне та повне відшкодування позивачем на адресу компанії "Wenzel Downhole Tools Europe GmbH" коштів у випадку втрати, знищення або неможливості подальшого використання обладнання.

Вказана відновлювальна вартість застрахованого майна відповідала відновлювальній вартості орендованого майна у компанії "Wenzel Downhole Tools Europe GmbH".

Суди попередніх інстанцій вважали необґрунтованими доводи відповідача, що договори страхування не були підписані зі сторони співстраховиків, а також не погодилися з його висновками щодо нереальності операцій зі страхування майна з огляду на те, що ліцензії ТДВ "СК "Хортиця" та свідоцтво про реєстрацію фінансової установи на час сплати страхових платежів 11 грудня 2017 року та 12 грудня 2017 року були анульовані. Суди також не погодилися з твердженнями податкового органу, що позивач під час проведення перевірки не надав бухгалтерських документів щодо формування відновлювальної вартості орендованого застрахованого майна, що унеможливило правильне визначення суми страхового внеску.

На думку судів, такі доводи відповідача спростовано матеріалами справи, а саме, договорами співстрахування добровільного страхування майна, підписаних генеральним директором ПрАТ "СК "САТІС" як від імені самого ПрАТ "СК "САТІС", так і від імені кожного зі співстраховиків (ТДВ "СК "ХОРТИЦЯ", ТДВ "СК " Інноваційні страхові технології ", ПрАТ "СК ФІНЕКС") на підставі договорів про співробітництво та відповідних довіреностей. Крім того, суди взяли до уваги пояснення позивача про те, що він не був обізнаний про анулювання ліцензій ТДВ СК "Хортиця" на здійснення діяльності з надання фінансових послуг за декілька днів до закінчення строку дії договору співстрахування, оскільки жоден зі співстраховиків його про це не повідомляв. Наявність кримінальних проваджень, фігурантами яких були вищезазначені страхові компанії, на думку судів, не мала правового значення для правильного вирішення даного спору, оскільки контролюючим органом не надано до матеріалів адміністративної справи вироків у таких кримінальних провадженнях. Доводи відповідача щодо ненадання позивачем під час проведення перевірки бухгалтерських документів щодо формування відновлювальної вартості орендованого застрахованого майна суди також вважали необґрунтованими, оскільки контролюючим органом в акті перевірки не зазначено про відсутність у позивача відповідних вантажних митних декларацій, на підставі яких обладнання було імпортоване в Україну, та які містяться в матеріалах справи, а також не доведено, що вказані декларації запитувалися відповідачем під час проведення податкової перевірки.

Стосовно спірних витрат позивача на сплату вартості послуг фізичних осіб - підприємців та гонорару Адвокатського об'єднання "КОННОВ І СОЗАНОВСЬКИЙ", суди також погодились із обґрунтуванням позивача щодо їх пов'язаності із його господарською діяльністю.

Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач аргументував свою позицію порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказав на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що виконання позивачем зобов'язань за договорами оренди та поставки обладнання компанією "Wenzel Downhole Tools Europe GmbH" відбувалося частинами за кожним актом здачі - приймання орендованого обладнання, що з урахуванням правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в постанові від 29 травня 2013 року № 10, свідчить про визнання позивачем лише відповідної частини грошових зобов'язань, які підлягали сплаті, та, відповідно, про сплив строку позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежів за актами приймання - передачі обладнання за 2014-2015 роки.

Також відповідач указав на ненадання судами належної оцінки наведеним в акті перевірки доводам щодо фіктивності господарської операції позивача з добровільного страхування, вчиненої з метою штучно збільшити збитки господарської діяльності, зокрема, відсутності підписів керівників співстраховиків на відповідних договорах страхування, які з обох сторін підписані керівником іншого страховика - ПрАТ "СК "САТІС"; наявності кримінальних проваджень, фігурантами яких були співстраховики позивача за відповідними договорами.

Крім цього, відповідач вказав, що:

витрати позивача на компенсацію послуг фізичної особи - підприємця по обслуговуванню комп'ютерної техніки не доведені достовірними доказами, враховуючи відсутність в акті виконаних робіт відомостей про конкретні поломки техніки, які усувалися, а також наявності в штаті позивача відповідних спеціалістів, до посадових обов'язків яких відноситься обслуговування комп'ютерного обладнання;

витрати позивача на компенсацію послуг фізичних осіб - підприємців із забезпечення харчування працівників позивача під час святкування Нового Року не доведені достовірними доказами з огляду на те, що акти наданих послуг не містили деталізацію таких послуг, зокрема, складових обрахунку вартості таких послуг, а містили лише загальні дані;

витрати позивача на компенсацію послуг фізичної особи - підприємця з прибирання приміщень позивача не доведені достовірними доказами, враховуючи зазначення в замовленнях на послуги іншого номеру будинку офісного приміщення позивача, ніж зазначеного в його зареєстрованій юридичній адресі, а також відсутність у виконавця послуг достатніх трудових ресурсів для надання відповідних послуг.

Також, на думку відповідача, судами попередніх інстанцій не враховано, що послуги Адвокатського об'єднання "КОННОВ І СОЗАНОВСЬКИЙ" з надання правничої допомоги в подальшому не використані Товариством в його господарській діяльності з огляду на те, що в процесі надання відповідних послуг адвокатське об'єднання дійшло висновку щодо безперспективності судового процесу із контрагентом позивача - ТОВ "Сервіс - Ойл", у зв'язку із чим позивачем було прийнято рішення про відмову від звернення до суду з позовом до вказаного товариства, та подальша співпраця із адвокатським об'єднанням була припинена.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тобто до 8 лютого 2020 року.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він, посилаючись на доводи, аналогічні висновкам судів попередніх інстанцій, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Колегія суддів) вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають лише частково.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 27 березня 2019 року № 383/16-31-14-01-10/13966187, відповідно до якого, зокрема, встановлено завищення Товариством від'ємного значення об'єкта оподаткування ПДВ на загальну суму 17
090,0 грн, в т. ч. за березень 2018 року - на 9 777,0 грн, за червень 2018 року - на 7 313,0 грн; заниження податку на прибуток підприємств на 1 792 762 грн; а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на 10 439 324 грн.

Так, податковою перевіркою було встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та компанією "Wenzel Downhole Tools Europe GmbH" у 2014-2015 роках були укладені договори оренди та поставки бурового обладнання в режимі тимчасового ввезення на митну територію України.

9 лютого 2017 року та 29 січня 2018 року між позивачем та компанією "Wenzel Downhole Tools Europe GmbH" уповноваженими особами були підписані акти звірки взаєморозрахунків за вказаними договорами, відповідно до яких між зазначеними вище суб'єктами господарювання безнадійної заборгованості (кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності), у періоді, що перевірявся, не існувало. Згідно з указаними актами, з урахуванням переривання строку позовної давності за зобов'язаннями, що випливають з відповідних договорів, строк позовної давності триває до 28 лютого 2022 року.

Проте, податковий орган в акті перевірки зазначив, що позивачем неправомірно не було включено до інших операційних доходів прострочену кредиторську заборгованість у сумі 13 040 412 грн, яка виникла в результаті фінансово - господарських відносин з компанією Wenzel Downhole Tools Europe GmbH" та по якій, минув строк позовної давності. Вказане призвело до заниження Товариством податку на прибуток підприємств та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування вказаним податком.

Також перевіркою встановлено, що у періоді, що перевірявся, Товариством було укладено договори співстрахування добровільного страхування майна із співстраховиками - ПрАТ "СК "САТІС" та ТДВ "СК "Хортиця", ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології", ПрАТ "СК ФІНЕКС". На виконання умов зазначених договорів позивач у періоді, що перевірявся, перерахував на розрахунковий рахунок ПрАТ "СК " САТІС" страхові платежі у загальній сумі 3 506 339 грн, частину з яких ПрАТ "СК " САТІС" протягом п'яти днів з дня отримання таких платежів було зобов'язано перерахувати співстраховикам - ТДВ "СК "Хортиця", ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології", ПрАТ "СК ФІНЕКС".

Податковий орган в акті перевірки зазначив, що співстраховики за вказаними договорами є фігурантами кримінальних проваджень, а відповідні договори не було оформлено належним чином.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням того, що за даними звіту про фінансові результати Товариства результат його діяльності за IV квартал 2016 року, за 2017 рік та за 9 місяців 2018 року був збитковим, відповідач дійшов висновку, що, оскільки, витрати у вигляді страхових платежів збільшували збиткову діяльність Товариства, господарські операції позивача зі страхування майна не були спрямовані на отримання доходу та були вчинені без наміру одержати економічний ефект. Вказане призвело до завищення Товариством суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Також під час перевірки встановлено, що:

між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено усний договір, предметом якого було надання послуг із забезпечення харчування для працівників Товариства під час святкування Нового Року (2018 рік). З метою доведення понесення витрат за вказаною домовленістю у розмірі 44 481 грн позивачем під час перевірки надано акт наданих послуг "харчування учасників банкету 22 грудня 2017 року в ресторані "ІНФОРМАЦІЯ_2" та рахунок на оплату від 16 листопада 2017 року. Також позивачем надано наказ "Про організацію новорічного корпоративу для працівників ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС" та звіт про організацію новорічного корпоративу;

між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 укладено договір на технічне обслуговування комп'ютерної техніки та додаткові угоди до вказаного договору. Вартість відповідних послуг склала 300 000 грн. На підтвердження вартості таких послуг позивачем під час перевірки надано акти наданих послуг "технічне обслуговування комп'ютерного обладнання" та розшифровки до зазначених актів;

між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір про надання послуг з прибирання в приміщеннях Товариства, а саме: прибирання офісного приміщення та виробничого приміщення. Загальна вартість послуг за період, що перевірявся, становила 269 578,50 грн. На підтвердження вартості наданих послуг під час перевірки надано замовлення на послуги, зокрема, миття вікон 46 м. кв., хімічна чистка килимового покриття, разове комплексне прибирання офісу 298,5 м. кв., та відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також рахунки-фактури;

між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 було укладено усний договір про надання послуг із забезпечення харчування для працівників Товариства під час святкування Нового Року (2017 рік). На підтвердження вартості наданих послуг під час перевірки надано наказ керівника позивача, відповідно до якого було замовлено для святкування приміщення ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1", належне фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5, акти наданих послуг ("послуги харчування") та відповідні рахунки на оплату на суму 35 200 грн.

Податковий орган вказав на недоведеність Товариством факту отримання зазначених робіт та послуг, що призвело до завищення ним від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Крім цього, під час проведення перевірки податковим органом зафіксовано завищення Товариством від'ємного значення об'єкта оподаткування ПДВ на загальну суму 17 090 грн в результаті відносин із Адвокатським об'єднанням "КОННОВ І СОЗАНОВСЬКИЙ", яким надавалася правнича допомога, що не відповідала діловій меті діяльності Товариства.

Як свідчать матеріали справи, за умовами договору про надання правничої допомоги від 15 січня 2018 року адвокатське об'єднання зобов'язалося надати правничу допомогу щодо підготовки всіх необхідних процесуальних документів та представництва інтересів клієнта з метою забезпечення реалізації його прав і обов'язків в судах України для вирішення спору з ТОВ "Сервіс Ойл", в органах Державної виконавчої служби, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами усіх форм власності, а також іншу правову допомогу, якої клієнт може потребувати у зв'язку із вказаним спором. Гонорар адвокатського об'єднання за надання правничої допомоги розраховувався на основі фіксованих погодинних ставок, визначених відповідно до умов співробітництва. З метою підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано акт наданих послуг згідно з рахунком від 6 березня 2018 року "аналіз матеріалів для підготовки до звернення до суду у спорі з ТОВ "Сервіс Ойл" та надання рекомендацій щодо стратегії судового захисту та необхідних доказів", акт наданих послуг згідно з рахунком від 4 червня 2018 року "консультації щодо звернення до суду з позовом до ТОВ "Сервіс Ойл" про відшкодування збитків", згідно з якими вартість послуг склала 58 664,40 грн, в т. ч. ПДВ - 9 777,40 грн.

У зв'язку із встановленням у ході перевірки зазначених порушень вимог податкового законодавства, ГУ ДФС було винесено податкові повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року: № 0004751401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 240 952,50 грн, з них за податковими зобов'язаннями - 1 792 762 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 448 190,50 грн; № 0004761401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 10 439 324 грн; № 0004771401, яким зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування ПДВ у розмірі 17 090,00 грн.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права Колегія суддів виходить з такого.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість витрат позивача на сплату гонорару Адвокатському об'єднанню "КОННОВ І СОЗАНОВСЬКИЙ" та доведення пов'язаності таких витрат з його господарською діяльністю з огляду на те, що доцільність таких витрат не залежить виключно від результатів вирішення відповідного спору.

Стосовно доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо переривання строку позовної давності лише щодо частини грошових зобов'язань позивача перед німецькою компанією "Wenzel Downhole Tools Europe GmbH", Колегія суддів зазначає, що вказаним доводам також вже надавалась оцінка судами в оскаржуваних рішеннях, які дійшли висновку про їх спростування наданими позивачем доказами, а саме, підписаними уповноваженими особами суб'єктів господарювання актами звірки взаєморозрахунків від 9 лютого 2017 року, від 29 січня 2018 року та бухгалтерською довідкою щодо формування заборгованості по контрагенту, якими, з урахуванням зазначеного сальдо кінцевого за 2014 та 2015 роки (за всіма контрактами), яке одночасно було сальдо початковим в акті звірки взаєморозрахунків за 2016 рік, підтверджено визнання Товариством заборгованості у спірній сумі. Вказане з огляду на приписи статті 264 ЦК України щодо підстав для переривання перебігу позовної давності, свідчить про відсутність правових підстав для віднесення відповідної кредиторської заборгованості до безнадійної.

Щодо застосування статті 264 ЦК України, якою врегульовано порядок переривання перебігу позовної давності, сформувалася стала практика Верховного Суду, зокрема, аналогічний правовий висновок Верховним Судом сформульовано у справах № 2а/1770/3569/2012 (постанова від 7 серпня 2018 року), 820/5386/16 (постанова від 23 квітня 2019 року), 805/187/15-а (постанова від 22 травня 2019 року), 826/735/14 (постанова від 13 вересня 2019 року), від якого Колегія суддів не вважає за можливе відступати.

З огляду на викладене Колегія суддів доходить висновку, що відповідач у касаційній скарзі не навів доводів, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій щодо вказаних правовідносин, а також не навів доводів щодо порушення норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у наведеній частині відповідно до вимог статей 351, 353 КАС України.

Водночас, Колегія суддів доходить висновку про ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки доводам податкового органу щодо недоведення позивачем належними доказами фактичного отримання від фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 послуг з обслуговування комп'ютерної техніки з огляду на відсутність в акті виконаних робіт відомостей про конкретні поломки техніки, які усувалися, а також наявності в штаті позивача відповідних спеціалістів, до посадових обов'язків яких відноситься обслуговування комп'ютерного обладнання.

Так, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до посадових інструкцій посад спеціалістів з обслуговування комп'ютерного обладнання Товариства вказані спеціалісти мали обмежене коло функціональних обов'язків.

Проте, вказане не узгоджується з матеріалами справи та свідчить про неповне з'ясування судами попередніх інстанцій доказів у справі, враховуючи, зокрема, що відповідно до посадових інструкцій адміністратора системи та інженера з комп'ютерної техніки Товариства їх обов'язки частково дублюються з послугами з обслуговування комп'ютерної техніки, наданими за умовами договору з ОСОБА_3, зокрема, забезпечення безперебійного функціонування комп'ютерної системи та комп'ютерних мереж підприємства, оргтехніки (принтер, сканер тощо), техніки, яка находиться у користуванні підприємства в офісному приміщенні, тощо (Т. 4 а. с. 51-58).

Крім цього, Колегія суддів доходить висновку, що в оскаржуваних рішеннях суди не надали належної оцінки доводам відповідача про відсутність у контрагента позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 трудових ресурсів для надання послуг з прибирання належних позивачу офісних та складських приміщень, враховуючи, що позивачем на їх спростування відповідно до вимог частини 1 статті 77 КАС України не було надано пояснень та доказів, зокрема, щодо можливого залучення підприємцем працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу.

Стосовно спірного питання віднесення позивачем до витрат вартості наданих фізичними особами - підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_5 послуг із забезпечення харчування працівників Товариства під час святкування Нового Року Колегія суддів доходить висновку, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, не застосовано до спірних правовідносин норми пунктів 17,18,26 Положення (стандарта) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318. З урахуванням системного аналізу вказаних норм витрати суб'єкта господарювання на харчування працівників під час проведення корпоративних святкувань не пов'язані з його операційною господарською діяльністю та, відповідно, не можуть зменшувати об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств.

Стосовно господарської операції позивача зі страхування майна згідно із договорами співстрахування добровільного страхування майна, укладеними із співстраховиками - ПрАТ "СК "САТІС" та ТДВ "СК "Хортиця", ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології", ПрАТ "СК ФІНЕКС", Колегія суддів доходить висновку, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам відповідача щодо реальності відповідної господарської операції позивача (наявності у нього наміру одержати економічний ефект від здійснення такої операції).

Так, з урахуванням системного аналізу статті 134 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) та Положення (стандарта) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, витрати суб'єкта господарювання мають бути спрямовані на отримання ним доходу.

Проте, судами не надано належної оцінки доводам податкового органу щодо укладення договорів співстрахування добровільного страхування майна із дефектом підпису, а саме, відсутності на договорах підписів представників ТДВ "СК " Хортиця ", ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології ", ПрАТ "СК ФІНЕКС" та підписання договорів з обох сторін керівником іншого страховика - ПрАТ "СК " САТІС", враховуючи, що відповідно до статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. При цьому, згідно із приписами статті 243 ЦК України комерційне представництво являє собою діяльність, яка здійснюється особою самостійно на свій ризик і спрямована та систематичне одержання прибутку від надання послуг з представництва осіб при укладенні ними договорів у сфері підприємництва. Питання дотримання норм закону при укладенні вказаних договорів судами попередніх інстанцій не з'ясовувалось, хоча воно має важливе значення для встановлення наміру позивача одержати економічний ефект від вказаних угод.

Також суди не надали належної оцінки доводам відповідача щодо неможливості віднесення страхових платежів, сплачених позивачем на користь страхової компанії (ТДВ "СК "Хортиця"), ліцензію на здійснення діяльності з надання фінансових послуг якої розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 7 грудня 2017 року анулювано, до витрат у розумінні Положення (стандарта) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318. Необізнаність позивача про анулювання ліцензії страхової компанії не змінює правового регулювання спірних правовідносин.

Крім цього, судами попередніх інстанцій не було надано оцінки обставинам ввезення на митну територію України орендованого у німецької компанії "Wenzel Downhole Tools Europe GmbH" обладнання, яке було застраховано за спірними договорами співстрахування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідне обладнання було ввезено Товариством на митну територію України в режимі тимчасового ввезення у 2014 та 2015 роках. Водночас, строк такого тимчасового ввезення відповідно до приписів частини 1 статті 108 МК України не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення. Суди не перевірили чи було відповідне обладнання позивачем повернуто нерезиденту у відповідності до норм МК України, чи право власності на обладнання перейшло до позивача. Також оскаржувані судові рішення не містять висновку судів стосовно того, що предметом зазначених договорів страхування вказане обладнання не було.

Враховуючи те, що метою укладення спірних договорів співстрахування обладнання було своєчасне та повне відшкодування Товариством на користь компанії "Wenzel Downhole Tools Europe GmbH" коштів у випадку втрати, знищення або неможливості подальшого використання орендованого у неї обладнання, дослідження обставин користування позивачем таким обладнанням на митній території України є істотним для вирішення питання, чи мав позивач на меті одержати економічний ефект від страхування такого обладнання.

З огляду на викладене Колегія суддів доходить висновку, що суди неповно дослідили зібрані у справі докази.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно із частиною четвертою зазначеної статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Згідно із статтею 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. При цьому, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Колегія суддів доходить висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року № 0004761401 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 4 155 598 грн 50 коп. : в частині вартості послуг фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з обслуговування комп'ютерної техніки (300 000 грн); в частині вартості послуг фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з прибирання в приміщеннях Товариства (269 578,50 грн); в частині вартості послуг фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з надання послуг із забезпечення харчування працівників Товариства під час святкування Нового Року (44 481 грн); в частині вартості послуг фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 з надання послуг із забезпечення харчування працівників Товариства під час святкування Нового Року (35 200 грн) та в частині сплачених позивачем страхових платежів на виконання договорів співстрахування добровільного страхування майна, укладеними із співстраховиками - ПрАТ "СК "САТІС" та ТДВ "СК "Хортиця", ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології", ПрАТ "СК ФІНЕКС" (3 506 339 грн).

При цьому, в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на розмір вартості послуг фізичних осіб - підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з надання послуг із забезпечення харчування працівників Товариства під час святкування Нового Року, який в сумі дорівнює 79
681 грн, з урахуванням неправильного застосування судами норм матеріального права, Колегія суддів вважає за можливе прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині - справа підлягає направленню на новий розгляд з метою встановлення факту реального придбання позивачем вказаних послуг з урахуванням висновків Колегії суддів, викладених у цій постанові.

Колегія суддів вважає, що встановлені вище порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак, справа у відповідній частині підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду судам необхідно на підставі належних і допустимих доказів прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 344, 350, 353, 356 КАС України, Колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити частково.

2. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року № 0004761401 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на 4 155 598 грн 50 коп., скасувати.

3. Адміністративну справу № 440/1590/19 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року № 0004761401 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 4 075 917 грн 50 коп. направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

4. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазсервіс" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року № 0004761401 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 79 681 грн, відмовити.

5. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 2 березня 2021 року.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді М. М. Гімон

Є. А. Усенко