Історія справи

Постанова КАС ВП від 03.02.2026 року у справі №751/4667/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року

м. Київ

справа №751/4667/24

адміністративне провадження № К/990/10119/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №751/4667/24,

за позовом ОСОБА_1 до тимчасово виконуючої обов`язки старшого інспектора Департаменту патрульної поліції Снагощенко Тетяни Валеріївни, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, провадження в якій відкрито,

за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції на ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05.09.2024, постановлену суддею Ченцовою С.М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2025, ухвалену у складі: судді-доповідача Безименної Н.В,. суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до тимчасово виконуючої обов`язки старшого інспектора Департаменту патрульної поліції Снагощенко Тетяни Валеріївни, Департаменту патрульної поліції з вимогами:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії 4АВ №05698647 від 24.04.2024;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивачки судові витрати.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24.05.2024 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

10.06.2024 до суду надійшла заява представника Департаменту патрульної поліції про закриття провадження у справі у зв`язку із скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії 4АВ №05698647 від 24.04.2024, яка є предметом позову.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05.12.2024, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2025, провадження у справі закрито з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України (якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення).

Цією ж ухвалою Новозаводський районний суд міста Чернігова:

- зобов`язав Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн, сплачений згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №87 від 21.05.2024;

- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 4 000,00 гривень.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням заступника начальника Управління - начальника відділу опрацювання заяв та комунікацій з громадянами Управління автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху Департаменту патрульної поліції від 03.06.2024 - оскаржувану постанову серії 4АВ № 05698647 було скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Водночас, стягуючи з Департаменту патрульної поліції понесені позивачкою судові витрати, суди попередніх інстанцій посилалися на частину другу статті 238 КАС України, відповідно до якої про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Суди попередніх інстанцій з`ясували, що окрім судового збору, який підлягає поверненню з відповідного бюджету, позивачка понесла 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Оцінивши співмірність указаних витрат за критеріями, установленими в статті 134 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність компенсації частини витрат на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

ІI. Провадження в суді касаційної інстанції

Не погоджуючись із ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05.09.2024 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2025 у частині стягнення з Департаменту патрульної поліції судових витрат, останній подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати вказані судові рішення у зазначеній частині.

На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що чинним процесуальним законодавством не визначений порядок розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій протиправно стягнули з Департаменту патрульної поліції 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не подавали.

Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 10.03.2025. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Смоковичу М.І., Мацедонській В.Е.

Ухвалою Суду від 31.05.2025 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

ІІІ. Джерела права

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Згідно з частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

IV. Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга стосується особливостей розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України, у зв`язку з виправленням суб`єктом владних повноважень порушень, що були підставою для звернення до суду.

Стягуючи на користь позивача судові витрати на професійну правову (правничу) допомогу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що розподіл судових витрат у випадку закриття провадження у справі з указаних підстав здійснюється в тому самому порядку, що і у випадку задоволення позову, - відповідно до частини першої статті 139 КАС України, згідно з якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що такі висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неправильному застосуванні положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та суперечать висновкам Верховного Суду.

У постановах від 09.12.2020 у справі №1.380.2019.001303, від 27.04.2023 у справі № 260/3162/22, від 05.03.2025 у справі № 160/17422/23 та від 07.08.2025 у справі №520/25012/24 Верховний Суд зазначив, що положення частини другої статті 134 КАС України зобов`язують суд за результатами розгляду справи (у тому числі коли він закінчується закриттям провадження) провести розподіл витрат на правничу допомогу адвоката разом з іншими судовими витратами. Отже, ця норма відсилає до загального порядку розподілу судових витрат, що визначений статтею 139 КАС України. Проте указана норма не передбачає алгоритму розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

Водночас частина восьма статті 139 КАС України передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Отож за відсутності чіткого правового регулювання процесуальним законом розподілу судових витрат саме у спірному випадку суд має керуватися принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли.

Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що сам факт закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України був достатнім для покладення на відповідачів у справі обов`язку щодо відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Оцінюючи чи пов`язані судові витрати, які позивачка понесла під час звернення до суду, з винними діями Департаменту патрульної поліції, Суд виходить з такого.

Як установили суди попередніх інстанцій, 24.04.2024 Департаментом патрульної поліції складено постанову серії 4АВ №05698647, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягала в тому, що 17.04.2024 о 22 год 52 хв на ділянці дороги М01 «Київ-Чернігів-Нові Яриловичі» 113+864 км зафіксовано транспортний засіб CHRYSLER 200 C, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , що рухався з перевищенням установленого обмеження швидкості руху на 32 км/год, чим порушено пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху.

Після звернення ОСОБА_1 до суду заступником начальника Управління - начальником відділу опрацювання заяв та комунікації з громадянами Управління автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху Департаменту патрульної поліції за наслідком контролю за порядком здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення та оформлення поліцейськими Департаменту патрульної поліції матеріалів про накладення адміністративних стягнень було прийнято рішення від 03.06.2024, яким скасовано постанову від 24.04.2024 серії 4АВ № 05698647, а справу про адміністративне правопорушення закрито.

З мотивувальної частини рішення Департаменту патрульної поліції від 03.06.2024 суди попередніх інстанцій з`ясували, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладено помилково, адже реєстраційні дані транспортного засобу ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) не відповідають реєстраційним даним транспортного засобу, зафіксованому автоматичною системою фіксації порушень правил дорожнього руху ( НОМЕР_2 ).

Суд зазначає, що процедуру оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, визначає Інструкція, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.01.2020 № 13, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 03.02.2020 за № 113/34396 (далі - Інструкція №13).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції №13 розгляд справ про адміністративні правопорушення здійснює уповноважений поліцейський шляхом опрацювання інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі (далі - Система), та інших відомостей, отриманих за допомогою Системи з відповідних реєстрів, баз (банків) даних, необхідних для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі (далі - адміністративна постанова).

Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції №13 передбачено, що уповноважений поліцейський під час опрацювання матеріалів автоматичної фіксації з використанням Системи з`ясовує, зокрема,

- відповідність символів номерного знака транспортного засобу на отриманих фотознімках (відеозаписі) символам, розпізнаним Системою;

- наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб;

- відповідність типу, марки та моделі зафіксованого транспортного засобу його реєстраційним даним, отриманим із Системи;

Отже, перед винесенням постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху матеріали автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху перевіряються уповноваженим поліцейським, у тому числі на предмет правильності розпізнавання інформаційною системою фіксації порушень символів номерного знака транспортного засобу.

Як убачається з рішення Департаменту патрульної поліції від 03.06.2024 про скасування постанови від 24.04.2024 серії 4АВ № 05698647, притягаючи позивачку до адміністративної відповідальності вказана перевірка була проведена неналежним чином, унаслідок чого адміністративне стягнення було накладено на особу, яка не є суб`єктом адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій Департаменту патрульної поліції, у зв`язку з чим позивачка обґрунтовано вимагала компенсацію витрат на професійну правову (правничу) допомогу, понесених у зв`язку із зверненням до суду з вимогами про скасування незаконної постанови від 24.04.2024 серії 4АВ № 05698647.

Вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правову (правничу) допомогу, Суд зазначає таке.

Як установили суди попередніх інстанцій, загальний розмір витрат на професійну правову (правничу) допомогу склав 9 000,00 грн, на підтвердження яких позивачка надала: договір про надання правової (правничої) допомоги №7/2/24 від 17.05.2024, укладений між позивачкою та адвокатом Михайліченко І.О.; акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 22.05.2024 №1; акт приймання-передачі винагороди за надання правової допомоги від 22.05.2024 №1; додаток №1 від 22.05.2024 про розмір винагороди адвоката та надані адвокатські послуги; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №001280/1 від 09.06.2023; квитанцію №8 від 22.05.2024 про прийняття адвокатом Михайличенко І.О. від позивачки 9 000,00 грн на підставі договору про надання правової допомоги від 17.05.2024.

Оцінивши співмірність указаних витрат із складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт і їхнім обсягом, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачці має бути компенсована частина вказаних витрат у розмірі 4 000,00 грн.

Касаційна скарга не містить змістовних доводів щодо непропорційності присуджених позивачці витрат, пов`язаних із розглядом справи, у зв`язку з чим Суд, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, не вбачає підстав для зміни висновків судів попередніх інстанцій в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Беручи до уваги, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили підставу розподілу судових витрат, у цій частині ухвала Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05.09.2024 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2025 підлягають зміні.

Керуючись статтями 3 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2025 у частині підстав розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, змінити, виклавши їх у редакції цієї постанови.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: М.І. Смокович

В.Е. Мацедонська