Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2019 року у справі №2540/2989/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 2540/2989/18

адміністративне провадження № К/9901/198/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Мацедонської В. Е.,

Шевцової Н. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року (головуючий суддя - Земляна Г. В., судді - Ісаєнко Ю. А., Лічевецький І. О.)

у справі №2540/2989/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області,

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач, скаржник, ГУНП в Чернігівській області), в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати наказ відповідача № 1222 від 21.06.2018 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності підполковника поліції ОСОБА_1", яким на начальника сектору превенції Менського ВП ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції та наказ № 209 о/с від 31.07.2018 "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" начальника сектору превенції Менського ВП ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції ОСОБА_1;

- поновити позивача з 01.08.2018 на посаді начальника сектору превенції Менського ВП ГУНП в Чернігівській області;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2018 по день винесення судового рішення.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

РІШЕННЯ

СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року, позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (просп. Перемоги, буд. 74, м.

Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40108651) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 1222 від 21.06.2018 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності підполковника поліції ОСОБА_1".

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 209 о/с від 31.07.2018 "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" начальника сектору превенції Менського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області підполковника поліції ОСОБА_1.

Поновлено ОСОБА_1 з 01.08.2018 на посаді начальника сектору превенції Менського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.08.2018 по
05.11.2018 в розмірі 36629,14 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів.

Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника сектору превенції Менського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 11328,60
грн. без урахування обов'язкових податків та зборів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було наведено належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який відображений у висновках службового розслідування, та необхідність накладення на нього такого дисциплінарного стягнення, як звільнення, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не вжито заходів щодо об'єктивного та оперативного встановлення обставин, які б доводили вину позивача, оскільки саме проведення розслідування в частині, що стосується позивача, було поверховим та неповним, а висновки побудовані на помилковому тлумаченні законодавства. Суд також зазначив, що суду не надано доказів недотримання позивачем вимог антикорупційного законодавства України, порушення відносно позивача кримінального чи адміністративного провадження та притягнення позивача до кримінальної чи адміністративної відповідальності за фактами, встановленими під час проведення службового розслідування.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО

РІШЕННЯ

СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу повернуто скаржнику.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що апеляційну скаргу подано представником Головного управління Національної поліції в Чернігівській області О. С. Тимошенко. До матеріалів поданої апеляційної скарги додано ксерокопію довіреності від 16.05.2018 №7 видану начальником Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Е. В. Альохіним на представництво Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Тимошенко О. С. без права передоручення із строком дії на 3 роки. Водночас, копію доданої до апеляційної скарги довіреності начальником Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Е. В. Альохіним не засвідчено, а засвідчено самим Тимошенко О. С. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що додана до апеляційної скарги копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження Тимошенка О. С. Отже, Тимошенко О. С. в розумінні статей 55, 59 КАС України, є неналежним представником у даній справі.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

04 грудня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року, в якій скаржник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування поданої касаційної скарги Головне управління Національної поліції в Чернігівській області зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції, оскільки начальник ГУНП в Чернігівській області скористався правом, визначеним у пп. 1п. 1 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 (далі - Правила), надавши Тимошенку О. С. довіреність, копію якої було долучено до апеляційної скарги. Окрім того, судом, при постановленні ухвали, застосовано пп. 7 п. 3 розділу ІІ Правил, в той час, коли підпунктом 6 цього ж пункту чітко встановлено, що право засвідчення документів та їх копій може надаватися посадовим та іншим особам на підставі довіреності. Водночас, абзацом 2 доданої до апеляційної скарги довіреності № 7 від 16.05.2018 Тимошенку О. С. надано право підпису документів, необхідних в судах для представництва інтересів ГУНП в Чернігівській області, у тому числі право завіряти та посвідчувати копії документів та довіреностей. Також скаржник звертає увагу, що саме Тимошенко О. С. був представником ГУНП в Чернігівській області в суді першої інстанції та на підтвердження повноважень надавав до суду копію саме цієї довіреності, яку сам засвідчував та яка була перевірена та засвідчена судом і долучена до матеріалів справи.

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року було відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

Позивачем відзиву на вказану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області призначено до касаційного розгляду.

ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до частини 1 статті 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною 3 статті 55 КАС України, юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.

Частиною 6 статті 59 КАС України, передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Згідно з частиною 8 статті 59 КАС України, у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідності заяви, скарги, клопотання.

Частиною 3 статті 59 КАС України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання обґрунтованості поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що за приписами частин 1, 2 статті 341 КАС України (в редакції чинній до 08.02.2020), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд зауважує, що питання належного представництва інтересів юридичної особи, як таке, що містить виключну правову проблему, було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду (далі - Велика Палата) у справі № 826/5508/18.

Велика Палата у вказаній постанові зазначила, що представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень.

Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб'єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.

Визначення довіреності міститься у частині 3 статті 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), за якою довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.

Специфіка представництва за довіреністю в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС.

Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.

Відтак, Велика Палата дійшла висновку, що, у разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов'язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.

Трактування положень статті 59 КАС у протилежному аспекті, на думку Великої Палати Верховного Суду, є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності керівником юридичної особи, що її видав, пов'язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та ін. Таке неправомірне обмеження права на доступ до суду полягає у надмірному формалізмі.

На думку Великої Палати, слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії.

Велика Палата наголошує на тому, що під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи, вимогам статті 59 КАС, зокрема при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутність у довіреності вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо.

Крім того, повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині 1 статті 2 КАС, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, до апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, яка зареєстрована Чернігівським окружним адміністративним судом 29.11.2018 та підписана представником Тимошенко О. С., було долучено копію довіреності № 7 від 16.05.2018. Вказана копія довіреності засвідчена Тимошенко О. С. із проставленням печатки, напису "Згідно з оригіналом" та дати - 29.11.2018.

Зі змісту вищезазначеної копії довіреності слідує, що Головне управління Національної поліції в Чернігівській області уповноважує юрисконсульта відділу правового забезпечення ГУНП в Чернігівській області Тимошенка О. С. представляти інтереси відповідача в усіх судах.

В абзаці другому даної довіреності окремо зазначається про делегування права підпису документів, необхідних в судах для представництва ГУНП в Чернігівській області, у тому числі і права завірення та посвідчення копій документів та довіреностей.

З огляду на наведений зміст довіреності наявна в матеріалах справи її копія, засвідчена підписом Тимошенка О. С., підтверджувала повноваження останнього як представника ГУНП в Чернігівській області на подання скарги, зокрема й на засвідчення копії довіреності власним підписом.

Проте суд апеляційної інстанції цього не врахував і дійшов помилкового висновку про підписання апеляційної скарги особою, яка не має такого права, а відтак і про наявність підстав для повернення цієї скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 КАС, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджала подальшому провадженню у справі.

Вказане є підставою для скасування ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року та направлення справи для продовження розгляду.

Пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно частини 1 статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини 4 статті 353 КАС України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 352, 353, 354, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року скасувати, а справу № 2540/2989/18 направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН. А. Данилевич В. Е. Мацедонська Н. В. Шевцова