Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/22463/15

адміністративне провадження №К/9901/51078/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2017 (суддя-Літвінова А.В.)

та Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018 (судді - Кобаль М.І., Губська Л.В., Федотов І.В.)

у справі №826/22463/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гео Альянс Височанське»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гео Альянс Височанське» (далі - Товариство) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2015.

Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДФС дійшла помилкового висновку про те, що господарські операції позивача з його контрагентом не мали реального характеру. Тому відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення щодо збільшення Товариству суми податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.09.2015 №48126552209.

Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову невірно оцінивши при цьому докази, що містяться у матеріалах справи, та обставини справи.

Товариство відзиву на касаційну скаргу не надало, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.04.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 складено акт від 19.08.2017.

В акті викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності позивача порушень пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 Податкового кодексу України, пунктів 2.4, 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 169 667 грн.

На цій підставі відповідачем 08.09.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №48126552209, яким збільшено Товариству суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 212 084 грн., у тому числі: 169 667 грн. - основний платіж, 42 417 грн.- штрафні (фінансові) санкції.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ мотивує тим, що господарські операції позивача з ТОВ «Науково-вишукувальний геологічний центр» та ТОВ «Будремлюкс-С» не носили реального характеру та фактично не виконувались.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

З огляду на приписи статей 14, 44, 198, 200, 201 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДПІ щодо порушення Товариством вимог податкового законодавства та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» спростовано під час розгляду справи.

Так, залученими до матеріалів справи доказами належним чином підтверджено реальність виконання договорів укладених між позивачем та ТОВ «Науково-вишукувальний геологічний центр» на створення геолого-тематичної продукції від 14.06.2013, ТОВ «Будремлюкс-С» від 12.07.2013 щодо поставки продукції та використання отриманого Товариством у його господарській діяльності.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.

Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку всім доводам та запереченням сторін та зроблено правильний висновок щодо відсутності належних та допустимих доказів, які підтверджують правильність викладеного в акті перевірки від 19.08.2015 висновку про нереальність та фіктивність укладених між позивачем та ТОВ «Науково-вишукувальний геологічний центр» і ТОВ «Будремлюкс-С»ТОВ угод.

Касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2017 та Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова