Історія справи

Постанова КГС ВП від 26.01.2022 року у справі №826/6717/16
Ухвала КАС ВП від 15.07.2018 року у справі №826/6717/16
Ухвала КГС ВП від 30.06.2021 року у справі №826/6717/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2020 року

Київ

справа №826/6717/16

адміністративне провадження №К/9901/55452/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року у складі колегії суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю., Чаку Є.В. у справі 826/6717/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд скасувати рішення Міністерства юстиції України щодо скасування реєстраційної дії: державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 03.02.2016 № 10741050026040846, що вчинена Морозовим Антоном Віталійовичем, державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві; скасувати рішення Міністерства юстиції України щодо скасування реєстраційної дії: державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи) від 03.02.2016 № 10741070027040846, що вчинена Морозовим Антоном Віталійовичем, державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 лютого 2017 року скасовано рішення Міністерства юстиції України щодо скасування реєстраційної дії: державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 03 лютого 2016 року №10741050026040846, що вчинена Морозовим А.В., державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві.

Скасовано рішення Міністерства юстиції України щодо скасування реєстраційної дії: державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи) від 03 лютого 2016 року №10741070027040846, що вчинена Морозовим А.В., державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року та залишити в силі та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що на момент здійснення реєстраційних дій за №10741050026040846 та №10741070027040846 державному реєстратору надано необхідний перелік документів для проведення таких реєстраційних дій, а тому проведена державна реєстрація здійсненна у повній відповідності до діючого законодавства.

Відзиву на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 лютого 2016 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга представника ТОВ "Центр міжнародного обміну" Череп С.М. від 12 лютого 2016 року, в якій скаржник просив скасувати реєстраційні дії №10741050026040846 та №10741070027040846 про зміну учасника та керівника ТОВ "Центр міжнародного обміну", здійснені 03 лютого 2016 року державним реєстратором Морозовим А.В., запобігти перереєстрації прав на нерухоме майно, що належить товариству на підставі документів, поданих неналежними особами.

За наслідком розгляду зазначеної скарги Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації сформувала висновок від 10 березня 2016 року, яким вирішено задовольнити скаргу в повному обсязі та скасувати реєстраційні дії в ЄДР від 03 лютого 2016 року №10741050026040846 та №10741070027040846 щодо ТОВ "Центр міжнародного обміну", проведені державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Морозовим А.В. у зв`язку з порушенням вимог чинного законодавства, а саме п.7 ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", ч.2 ст.7 Закону України "Про господарські товариства", ст.2411 КЗпП України.

На підставі висновків комісії Міністерство юстиції України видало наказ №851/5 від 24 березня 2016 року, яким задоволено скаргу Череп С.М. у повному обсязі, скасовано реєстраційні дії в ЄДР від 03 лютого 2016 року №10741050026040846 та №10741070027040846 щодо ТОВ "Центр міжнародного обміну", проведені державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Морозовим А.В. у зв`язку з порушенням вимог чинного законодавства, а саме п.7 ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", ч.2 ст.7 Закону України "Про господарські товариства", ст.2411 КЗпП України.

Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення відповідача прийняті на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, який не відповідає вимогам щодо повноти та всебічності з`ясування обставин, викладених у скарзі зацікавленої особи, таким чином, вони прийняті з порушенням вимог щодо обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, пропорційності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у державного реєстратора були наявні підстави для зупинення розгляду поданих документів на 15 календарних днів у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 встановленого ст.7 Закону України "Про господарські товариства" строку для подання документів державному реєстратору, а отже державні реєстрації змін до установчих документів юридичної особи ТОВ "Цент міжнародного обміну" від 03 лютого 2016 року №10741050026040846 та №10741070027040846, вчинені державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Морозовим А.В. з порушенням встановленого законодавством порядку, без урахування наявності підстав для зупинення розгляду поданих документів, за відсутності подання ОСОБА_1 документів, необхідних для усунення підстав для зупинення розгляду документів, що могло мати наслідком поновлення розгляду поданих для державної реєстрації документів.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Стаття 2 КАС у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС у редакції, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За правилами частини першої статті 17 КАС у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судом першої інстанції належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 КАС у чинній редакції, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.>

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову; далі - ГПК України) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов`язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Як убачається з матеріалів справи та установлених судами фактичних обставин, позивач оскаржує рішення Міністерства юстиції України не з підстав дотримання відповідачами процедурних питань їх прийняття, а з підстав захисту його корпоративних та майнових прав, а тому цей спір не має ознак публічно-правового спору та не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а (провадження № 11-479апп18), від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а (провадження № 11-574апп18) та від 12 червня 2019 року у справі 344/10480/16-а (провадження № 11-140апп19).

Враховуючи предмет спірних правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС України.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 лютого 2017 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року скасувати.

Провадження у адміністративній справі №826/6717/16 - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук