Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.04.2018 року у справі №817/2178/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2019 року

Київ

справа №817/2178/16

адміністративне провадження №К/9901/47086/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Калашнікової О. В.,

суддів - Білак М. В., Губської О. А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 817/2178/16

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року (колегії суддів у складі головуючого судді - Щербакова В. В., суддів: Жуковської Л. А.

Дорошенко Н. О.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Кузьменко Л. В., суддів: Іваненко Т. В., Франовської К. С. ),

І РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, в якому просила:

- визнати неправомірним та скасувати рішення конкурсного комітету з проведення конкурсів з перевезення пасажирів на міжміському та приміському маршрутах загального користування, які виходять за межі території області, оформленого протоколом від 09.11.2016 по об'єкту №25 рейс №113/114 за маршрутом Березне-Київ в частині недопущення до участі в конкурсі перевізника-претендента ФОП ОСОБА_1;

- зобов'язати вчинити дії щодо проведення повторного конкурсу по об'єкту №25 рейс №113/114 за маршрутом Березне-Київ.

2. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

3. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2018 року відкрито провадження за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року.

5. У зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоус О. В. відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі №817/2178/16 (провадження К/9901/47086/18).

6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 05 червня 2019 року касаційну скаргу у справі №817/2178/16 (провадження К/9901/47086/18) передано на розгляд колегії суддів у складі: Калашнікова О. В. (головуючий суддя), судді:

Білак М. В., Губська О. А.

7. Верховний Суд ухвалою від 12 червня 2019 року на підставі пункту 5 частини 1 статті 340 КАС України прийняв до провадження вищевказану касаційну скаргу.

8. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Державною службою України з безпеки на транспорті, як організатором конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському маршрутах загального користування, в журналі "Перевізник" №12 від 2016р. розміщено оголошення про проведення конкурсу на право здійснення перевезення пасажирів на міжміському і приміському маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласний маршрут), з датою проведення - 09.11.2016. Зміст оголошення містить умови проведення конкурсу з перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на відповідні об'єкти маршрутів (а. с.14).

10. Позивач фізична особа-підприємць ОСОБА_1 подала заяву на участь у конкурсі з перевезення пасажирів на міжміському (приміському) маршруті загального користування від 12.10.2016 по об'єкту конкурсу №25 рейс №113/114 за маршрутом Березне-Київ (а. с.70).

11. До вказаної заяви позивач додала документи за переліком згідно пункту V заяви (а. с.71-88), у тому числі анкету до заяви про участь у конкурсі, оголошеному в журналі "Перевізник" №12 від 2016р., у пункті першому якої "сумарна пасажиромісткість автобусів (не нижче Євро-2), які є власністю, співвласністю перевізника або взяті у лізинг" зазначила, серед іншого, транспортний засіб марки MAN 11.190 1993 року випуску.

12. Оскаржуваним рішенням конкурсного комітету з проведення конкурсу на перевезення пасажирів на міжміському і приміському маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласний маршрут), оформленим протоколом №9 від 09.11.2016, позивача по справі перевізника-претендента ФОП ОСОБА_1 не було допущено до участі в конкурсі як такого, що подав до участі в конкурсі документи, які містять недостовірну інформацію. За дане рішення члени конкурсного комітету проголосували одноголосно (а. с.10).

13. Підставою для прийняття зазначеного вище рішення стало те, що перевізник-претендент ФОП ОСОБА_1 до списку власних автобусів, які відповідають екологічним вимогам не нижче Євро-2 та відносяться до категорії М3 класу В, ІІІ, зазначених в розділі 1 анкети до заяви на участь у конкурсі, включив транспортний засіб марки MAN 11.190, який за роком виготовлення не відповідає екологічним вимогам не нижче Євро-2.

ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу по суті, прийшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що рішення про недопуск позивача до участі у конкурсі з перевезення пасажирів на міжміському та приміському маршрутах загального користування 09.11.2016 є правомірним, оскільки відповідачем встановлений факт подання недостовірної інформації для участі у конкурсі.

15. При цьому, суди вказали, що достовірність інформації, викладеної у заяві та документах перевізника-претендента перевіряється організатором та/або робочим органом не пізніше ніж за два дні до проведення конкурсу і автомобільні перевізники, які подали на розгляд документи, що містять недостовірну інформацію до участі в конкурсі не допускаються. При цьому, перевізник-претендент допускається до участі у конкурсі по результатам перевірки його відомостей організатором та/або робочим органом, і рішення про допуск (чи не допуск) перевізника до участі у конкурсі має бути прийнято конкурсним комітетом до початку проведення конкурсу.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. У касаційній скарзі касатор вказав, що відповідність кожного транспортного засобу позивача стандартам Євро-2 підтверджується відмітками у технічних паспортах відповідних транспортних засобів, що не було враховано судами при прийнятті оскаржуваних рішень.

17. Крім того, на думку касатора, суди не надали оцінку тому, що позивачем для участі у конкурсі було подано весь необхідний пакет документів для участі у конкурсі, а визначення відповідності транспортних засобів умовам конкурсу, а саме: їх достатню кількість, клас та пасажиромісткість (категорія, пасажиромісткість, наявність багажних відділень, додаткового обладнання) є критерієм для надання оцінки заявкам конкурсантів та розглядається конкурсним комітетом у ході проведення конкурсу та не може слугувати підставою для недопуску претендента до участі у конкурсі.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

19. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

20. Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III, визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

21. Згідно зі статтею 45 Закону України "Про автомобільний транспорт" від
05.04.2001 №2344-III, у конкурсі на визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування можуть брати участь автомобільні перевізники, які мають ліцензію на той вид послуг, що виносять на конкурс, на законних підставах використовують у достатній кількості сертифіковані автобуси відповідного класу, відповідають вимогам, викладеним у статтею 45 Закону України "Про автомобільний транспорт".

До участі в конкурсі не допускаються автомобільні перевізники, які: визнані банкрутами або щодо яких порушено справу про банкрутство чи ліквідацію як суб'єкта господарювання; подали до участі в конкурсі документи, що містять недостовірну інформацію; не відповідають вимогам статтею 45 Закону України "Про автомобільний транспорт"; передбачають використовувати на маршрутах автобуси, переобладнані з вантажних транспортних засобів.

22. Частиною 12 статті 44 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III передбачено, що порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України.

23. Так, Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081 (надалі - Порядок №1081).

24. Пунктом 29 Порядку №1081 передбачено, що для участі у конкурсі автомобільний перевізник подає на кожний об'єкт конкурсу окремо заяву за формою, визначеною згідно з додатками 1 або 2, і такі документи:

2) нотаріально завірену копію ліцензії на право надання послуг з перевезень пасажирів (може подаватися в одному примірнику, якщо перевізник-претендент бере участь у кількох конкурсах, які проводяться на одному засіданні);

3) перелік транспортних засобів, які пропонуються до використання на автобусному маршруті, із зазначенням марки, моделі, пасажиромісткості (з відміткою "з місцем водія/без місця водія"), VIN-коду транспортного засобу, державного номерного знака, року випуску транспортного засобу;

4) копії ліцензійних карток на кожний автобус, який пропонується до використання на автобусному маршруті;

5) документ, що підтверджує внесення плати за участь у конкурсі, із зазначенням дати проведення конкурсу;

6) копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів або тимчасових реєстраційних талонів автобусів, що пропонуються до використання на маршруті;

7) копію документа, що підтверджує проведення процедури санації (за умови проведення санації);

8) перелік транспортних засобів, пристосованих для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями, які пропонуються для роботи на автобусному маршруті, або письмова інформація про їх відсутність;

9) анкету відповідно до пункту 32 цього Порядку;

10) копія штатного розпису, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за останні повні два квартали.

25. Підпунктом першим пункту 12 Порядку №1081 визначено, що конкурсний комітет приймає рішення про недопущення до участі в конкурсі автомобільного перевізника, який подав до участі в конкурсі неналежним чином оформлені документи чи не в повному обсязі, а також такі, що містять недостовірну інформацію.

26. Пунктом 37 Порядку №1081 встановлено, що достовірність інформації, викладеної у заяві та документах, визначених пунктом 29 цього Порядку, перевіряється організатором та/або робочим органом не пізніше ніж за два дні до дати проведення конкурсу.

27. Пунктом 50 Порядку №1081 передбачено, що протокол засідання конкурсного комітету повинен містити, серед іншого, інформацію про рішення про недопущення перевізника-претендента до участі в конкурсі, якщо воно мало місце.

28. В силу вимог пункту 67 Порядку №1081 інформація, що міститься в документах, поданих перевізниками-претендентами для участі у конкурсі, повинна бути достовірною за станом на момент подання документів для участі в конкурсі.

29. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що достовірність інформації, викладеної у заяві та документах перевізника-претендента перевіряється організатором та/або робочим органом не пізніше ніж за два дні до проведення конкурсу. Автомобільні перевізники, які подали на розгляд документи, що містять недостовірну інформацію до участі в конкурсі не допускаються конкурсним комітетом під час проведення конкурсу.

30. Судами встановлено, що 08.11.2016 до Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов лист від Головного сервісного центру міністерства внутрішніх справ України №31/9801, згідно з яким надано інформацію про транспортні засоби, що знаходяться у власності (співвласності) перевізників-претендентів, які подали документи на конкурс на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міжобласних маршрутах загального користування (а. с.89). Відповідно до цієї інформації, ФОП ОСОБА_1 експлуатується, в тому числі, транспортний засіб марки MAN 11.190 (порядковий №3): номерний знак НОМЕР_1; рік випуску 1993; пасажиромісткість 30; свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 01.06.2012; власний; дата першої реєстрації в Україні: 01.06.2012 (а. с.90).

31. В обґрунтування законності свого рішення про недопущення позивача до участі в конкурсі та на підтвердження подання останнім недостовірної інформації, відповідач покликався на лист Державного підприємства "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут", у якому зазначено, що "директивою 91/542/ЕЕС в країнах-членах ЄС у 1992-1993 роках були запроваджені екологічні норми "Євро-1" (рівень вимог А), а норми "Євро-2" (рівень вимог В) лише у 1995-1996 роках, хоча провідні європейські заводи-виробники розпочинали виробництво окремих типів транспортних засобів, відповідних нормам "Євро-2, починаючи з 1994 року.

32. Як виняток до зазначеного вище є можливість відповідність автобуса, виготовленого у 1993 році і раніше, нормам "Євро-2" шляхом переобладнання і встановлення на автобус двигуна, відповідного "Євро-2".

33. Документальним підтвердженням відповідності переобладнаного автобуса нормам "Євро-2" може бути офіційний документ, виданий в законодавчо регульованій сфері - в державній системі сертифікації УкрСЕПРО (сертифікат відповідності) або протокол випробування, який поширюється на автобус стосовно відповідності нормам "Євро-2" щодо питомих викидів забруднювальних речовин (які визначені додатком 2 до Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, затвердженого наказом Мінінфраструктури України від 17.08.2012 №521 і зареєстрованого в Мін'юсті України 14.09.2012 за №1586/21898), наданий акредитованим згідно із законодавством України органом з оцінки відповідності, до галузі акредитації якого входять Правила ЄЕК ООН №49 і №83" (а. с.91-92).

34. У касаційній скарзі позивач посилається на лист Регіонального сервісного центру МВС в Рівненській області №31/17-10аз від 06.03.2018 року, в якому вказано, що 01 червня 2012 року на підставі документів, які підтверджують правомірність придбання транспортного засобу, зокрема довідки-рахунку серії ДПІ №36289 від 31.05.2012 з урахуванням наданого сертифікату відповідності з позначенням рівня екологічних норм (ЄВРО-2) здійсненна перша державна реєстрація транспортного засобу марки МAN, державний номерний знак НОМЕР_1 за громадянкою ОСОБА_1.

35. Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що дослідження поданих сторонами доказів, їх оцінка, в силу вимог статті 341 КАС України, виходить за межі касаційного розгляду.

36. За приписами пункту 41 Порядку, під час проведення конкурсу представники організатора та органів державного контролю, які входять до складу конкурсного комітету, відповідно до їх компетенції надають інформацію про діяльність перевізника-претендента. Представники органів державного контролю несуть персональну відповідальність за достовірність поданої інформації відповідно до законодавства.

37. Враховуючи те, що оцінка відповідності умовам конкурсу має бути надана щодо кожного перевізника-претендента до початку проведення конкурсу на підставі поданих претендентом документів та отриманої інформації про діяльність перевізника-претендента, виходячи з аналізу поданих позивачем документів на конкурс, у тому числі інформації, наведеної у анкеті щодо відповідності транспортних засобів позивача вимогам Євро-2, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що у відповідача були підстави для прийняття висновку про невідповідність транспортного засобу марки MAN 11.190 1993 року випуску вимогам Євро-2.

38. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для скасування рішення конкурсного комітету з проведення конкурсів з перевезення пасажирів на міжміському та приміському маршрутах загального користування, які виходять за межі території області, оформленого протоколом від 09.11.2016 по об'єкту №25 рейс №113/114 за маршрутом Березне-Київ в частині недопущення до участі в конкурсі перевізника-претендента ФОП ОСОБА_1.

39. Оскільки в ході судового розгляду встановлено правомірність рішення про недопуск позивача до участі у конкурсі по об'єкту №25 рейс №113/114 за маршрутом Березне-Київ, колегія суддів вважає, що підстав для зобов'язання відповідача до вчинення дій щодо проведення повторного конкурсу по цьому об'єкту немає.

40. Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

42. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

43. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

постановив:

1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року по справі № 817/2178/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.........................................

О. В. Калашнікова

М. В. Білак

О. А. Губська

Судді Верховного Суду