Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.07.2019 року у справі №810/4627/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа №810/4627/18

адміністративне провадження №К/9901/18571/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в м. Києві, третя особа - Деснянське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, про стягнення заборгованості, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Безименної Н. В., (головуючий), Аліменка В. О., Белової Л. В.,

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в м. Києві (надалі також ГУ Національної поліції в м. Києві), третя особа - Деснянське управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві, в якому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 30 березня 2017 року по 08 січня 2018 року включно у розмірі 25 694,09 грн.

2. В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 посилається на те, що з дня винесення наказу про поновлення його на посаді по день звернення до суду із даним позовом, відповідач не здійснив нарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30 березня 2017 року по 08 січня 2018 року, у зв'язку з чим порушені його права та законні інтереси.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченнях проти позову наполягав на безпідставності позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України з 01 вересня 2008 року по 06 листопада 2015 року, а з 07 листопада 2015 по теперішній час проходить службу в органах Національної поліції України.

5. Наказом заступника начальника ГУ Національної поліції у м. Києві № 242 від 30 березня 2017 року на позивача за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у неналежному виконанні службових обов'язків, порушенні присяги на вірність Українському народові, що призвело до дискредитації звання працівника поліції та реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369-2 Кримінального кодексу України, унаслідок порушення вимог абзацу другого частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", абзацу першого, другого та п'ятого частини 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади.

6. Наказом заступника начальника ГУ Національної поліції у м. Києві від 24 квітня 2017 року №368 о/с ОСОБА_1 відсторонено від посади слідчого відділу Деснянського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві строком на 60 днів, а саме по 05 травня 2017 року.

7. Наказом заступника начальника ГУ Національної поліції у м. Києві № 394 від 28 квітня 2017 року о/с, відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справи, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" та частини 1 пункту 1 статті 67 Закону України "Про Національну поліцію" позивача з 28 квітня 2017 року звільнено з посади та зараховано в розпорядження ГУ Національної поліції у м. Києві.

8. Наказом заступника начальника ГУ Національної поліції у м. Києві від 14 червня 2017 року №572 о/с позивача, який перебуває у розпорядженні ГУ НП у м.

Києві, призначено інспектором-черговим чергової частини відділу поліції №1 (з обслуговування житлового масиву "" Лісовий", селища Биківня та військового містечка №161) Деснянського управління поліції з посадовим окладом 2 500 грн. (підстава - рапорт позивача від 09 червня 2017 року).

9. Накладення дисциплінарного стягнення позивач оскаржив в судовому порядку та постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано накази начальника ГУ Національної поліції у м. Києві № 242 від 30 березня 2017 року, № 394 о/с від 28 квітня 2017 року в частині накладення на ОСОБА_1, старшого лейтенанта поліції, слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Деснянського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві, дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади та зарахування в розпорядження ГУ Національної поліції у м. Києві; поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Деснянського управління поліції ГУ Національної поліції у м.

Києві.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року касаційну скаргу ГУ Національної поліції в м. Києві на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року повернуто скаржнику.

11. На виконання зазначених судових рішень наказом т. в. о. начальника ГУ Національної поліції у м. Києві Нечитайло В. О. від 09 січня 2018 року №12 о/с скасовано: наказ ГУ НП у м. Києві від 30 березня 2017 року №242 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1"; наказ ГУ Національної поліції у м. Києві від 28 квітня 2017 року №394 о/с щодо звільнення з посади та зарахування у розпорядження ГУ Національної поліції у м.

Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Деснянського управління поліції; наказ ГУ Національної поліції у місті Києві від 14 червня 2017 року №572 о/с в частині призначення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, який перебуває у розпорядженні ГУ Національної поліції у м. Києві, інспектором-черговим чергової частини відділу поліції №1 (з обслуговування житлового масиву "Лісовий", селища Биківня та військового містечка №161) Деснянського управління поліції; поновлено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Деснянського управління поліції, без доступу до інформації з грифами секретності "цілком таємно" та "таємно", з посадовим окладом 2 500 грн.

12. Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 30 березня 2017 року по 08 січня 2018 року включно у розмірі 25 694 грн. 09 коп., ОСОБА_1 звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

13. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 ороку, у задоволенні позову відмовлено.

14. Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач був звільнений не зі служби в поліції, а з посади, з подальшим зарахуванням його у розпорядження, призначенням на іншу посаду та з нарахуванням відповідної заробітної плати, що свідчить про відсутність вимушеного прогулу з боку позивача.

15. Судами також зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу може стягуватися тільки у разі визнання звільненням зі служби в поліції незаконним.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

16. Позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача середній заробіток (різницю у заробітку) за час вимушеного прогулу за період з 30 березня 2017 по 08 січня 2018 року у розмірі 25 694,09 грн.

17. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що ані Законом України "Про Національну поліцію", ані нормами Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260 (надалі також Порядок №260) не передбачено, яким саме чином має здійснюватися виплата грошового забезпечення поліцейському у разі його незаконного звільнення з посади, призначення на іншу посаду в одному органі та подальшому поновленню судом на попередній посаді, так само як і не передбачено поняття "вимушений прогул".

18. Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі

19. У відзиву на касаційну скаргу відповідач проти її доводів заперечує, вважає, що судами попередніх інстанцій обгрунтованно відмовлено у задоволенні позовних та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. Джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

20. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

22. За правилами частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України (надалі також КЗпП України) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

23. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 67 Закону України "Про Національну поліцію" зарахування поліцейських наказами по особовому складу в розпорядження органів поліції для подальшого проходження служби під керівництвом посадових осіб, уповноважених призначати на посади поліцейських, допускається у разі звільнення поліцейського з посади у зв'язку з виконанням дисциплінарного стягнення.

24. Частиною 6 статті 67 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський, якого звільнено з посади і зараховано в розпорядження, вважається таким, що перебуває в розпорядженні відповідного органу (установи, закладу), з дня, що настає за днем звільнення з посади, до дня, з якого він почав виконувати обов'язки за новою посадою, на яку його призначено, або до дня зарахування в розпорядження іншого органу (закладу, установи) поліції для подальшого проходження там служби. Грошове забезпечення поліцейських, зарахованих у розпорядження, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

25. Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку №260 за поліцейським, відстороненим від виконання службових обов'язків (посади) у зв'язку з проведенням щодо нього службового розслідування в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України, прийняттям відповідною місцевою радою резолюції недовіри, здійсненням щодо нього кримінального провадження, зберігаються всі види грошового забезпечення, які були йому встановлені до відсторонення, крім премії. Поліцейський вважається відстороненим від виконання службових обов'язків з дати видання відповідного наказу до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов'язків за займаною посадою.

26. За правилами пункту 6 розділу III Порядку № 260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

27. Приписами частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

VI. Висновок Верховного Суду

28. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом цього спору є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

30. Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач проходив службу в органах поліції на посаді слідчого відділу Деснянського управління поліції ГУ Національної поліції у м.

Києві.

31. На виконання наказу ГУ Національної поліції у м. Києві від 30 березня 2017 року №242 відповідачем виконано дисциплінарне стягнення та наказом заступника начальника ГУ Національної поліції у м. Києві № 394 о/с від 28 квітня 2017 року ОСОБА_1 з 28 квітня 2017 року звільнено з посади та зараховано в розпорядження ГУ Національної поліції у м. Києві.

32. В подальшому, наказом від 14 червня 2017 року №572 о/с позивача призначено інспектором-черговим чергової частини відділу поліції №1 (з обслуговування житлового масиву "" Лісовий", селища Биківня та військового містечка №161) Деснянського управління поліції з посадовим окладом 2500 грн.

33. При цьому слід зазначити, що зі змісту наказу від 14 червня 2017 року №572 вбачається, що підставою для відповідного призначення ОСОБА_1 на іншу посаду став його рапорт від 09 червня 2017 року.

34. Колегія суддів підкреслює те, що у даному випадку ОСОБА_1 відповідачем фактично був призначений на іншу посаду, а не звільнений з органів поліції, а рішення було прийняте позивачем самостійно шляхом написання ним рапорту, а не з ініціативи ГУ Національної поліції в м. Києві.

35. Слід також вказати на те, що вимушений прогул може мати місце в таких випадках як незаконне звільнення; незаконне переведення на іншу роботу; затримка виконання рішення про поновлення на роботі; відмова в прийнятті на роботу; несвоєчасне укладення трудового договору; якщо неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника; затримка розрахунку тощо.

36. Отже, з аналізу перелічених підстав випливає, що вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця (власника підприємства, установи, організації, кооперативу чи вповноваженого ним органу), унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати свої трудові обов'язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто, працівник (незаконно звільнений працівник) не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

37. При цьому, слід зазначити, що призначення позивача на посаду інспектора-чергового чергової частини відділу поліції №1 відбулось не у порядку переведення, а в порядку призначення на іншу посаду на підставі його рапорту.

38. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що наказом №394 від 28 квітня 2017 року позивача було зараховано у розпорядження ГУ Національної поліції у м.

Києві із збереженням та виплатою посадового окладу, та йому безперервно виплачувалася заробітна плата.

39. Також, судами звернуто увагу на те, що з урахуванням наказу від 14 червня 2017 року №572 про призначення позивача на посаду інспектора-чергового чергової частини відділу поліції №1 Деснянського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві та наказу від 09 січня 2018 року №12 про поновлення позивача на посаді слідчого, ОСОБА_1 було встановлено посадовий оклад у однаковому розмірі - 2500 грн.

40. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в даному випадку, за відсутності вимушеного прогулу, відбулося не звільнення позивача зі служби органів поліції та неможливість у зв'язку з чим виконувати свої трудові функції, а його призначення на іншу посаду в межах одного структурного підрозділу, де ним виконувались трудові обов'язки в межах посадової інструкції з виплатою заробітної плати відповідно до розміру окладу, посади, звання тощо.

41. Вважаючи своє звільнення з посади незаконним, ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку та постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 у, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, визнано протиправним та скасовано накази відповідача в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади та зарахування в розпорядження ГУ Національної поліції у м. Києві; поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Деснянського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві.

42. Відповідно до пункту 16 розділу I Порядку №260 при призначенні поліцейського на іншу посаду в одному органі поліції грошове забезпечення виплачується за новою посадою з дня призначення на посаду, указаного в наказі по особовому складу. Грошове забезпечення за попередньою посадою виплачується по день звільнення з посади, зазначений у наказі по особовому складу, включно. При цьому день звільнення з посади вважається останнім днем служби на відповідній посаді.

Якщо в наказі по особовому складу дата призначення на посаду не зазначена, грошове забезпечення виплачується з дня підписання цього наказу.

43. Таким чином, вирішуючи спір по суті позовних вимог, суди попередніх інстанцій, з урахуванням положень пункту 6 розділу III Порядку № 260, якими передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення, вірно зазначили, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу має місце тільки у випадку визнання звільнення зі служби з органів поліції незаконним, а оскільки ОСОБА_1 був звільнений з посади, зарахований у розпорядження та призначений на підставі його рапорту з власної ініціативи на іншу посаду в межах одного структурного підрозділу з виплатою заробітної вплати, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними та необгрунтованими.

44. Крім цього, колегія суддів зауважує, що згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

45. Відповідно до статті 47 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 47 КАС України, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (частина перша). У разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні (частина сьома).

46. Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

47. ОСОБА_1, вважаючи, що його права та законні інтереси порушені, звернувся до адміністративного суду із даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 30 березня 2017 року по 08 січня 2018 року включно у розмірі 25 694,09 грн.

48. Суд першої інстанції розглянув даний позов в межах позовних вимог та відмовив у задоволенні позову.

49. Апеляційний суд, переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах апеляційної скарги, підтвердив законність та обрунтованність рішення суду першої інстанції.

50. Разом з цим, ОСОБА_1, звертаючись на суду касаційної інстанції, у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача середній заробіток (різницю у заробітку) за час вимушеного прогулу за період з 30 березня 2017 по 08 січня 2018 року у розмірі 25 694,09 грн.

51. При цьому, як вбачається із змісту касаційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, що суди необґрунтовано відмовили йому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення різниці між заробітною платою, яку він отримував до свого незаконного звільнення з посади слідчого, та подальшого незаконного передання його у розпорядження і наступного незаконного призначення на іншу посаду.

52. Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

53. Заяви ОСОБА_1 про зміну предмета позову, підстав позову або заяви про збільшення позовних вимог (зокрема, про стягнення або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи) матеріали справи не містять

54. Колегія суддів зауважує, що відповідно до частин 1 -3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

55. За таких обставин, оскільки предметом спору в даній справі є саме стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, порядок розрахунків, обчислення, нарахування та виплати яких є різними, а із заявою про зміну позовних вимог, підстав позову або збільшення позовних вимог позивач до суду в рамках даної справи не звертався, суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги про порушення (на думку скаржника) судами попередніх інстанції норм матеріального права при відмові в задоволенні позовних вимог в частині стягнення різниці між заробітної платою.

56. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення судів у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно надано оцінку всім аргументам учасників справи у тій мірі, в якій це необхідно для правильного розумінням ухваленого судами рішення.

57. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

58. За змістом частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

59. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

VIІ. Судові витрати

60. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова