Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.07.2018 року у справі №814/2744/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2019 року

Київ

справа №814/2744/17

адміністративне провадження №К/9901/55029/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Уханенка С. А.,

суддів - Кашпур О. В., Радишевської О. Р.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, провадження за якою відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року (головуючий суддя - Брагар В. С. ) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року (головуючий суддя - Бойко А. В., судді: Єщенко О. В., Осіпова Ю. В. ),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області (далі - ГУ НП України в Миколаївській області), в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо створення йому перешкод у вільному пересуванні містом та звернення до нього по батькові у листі від 04 вересня 2017 року № 1-22/50/6-2017; зобов'язати ГУ НП України в Миколаївській області повідомити про результати перевірки його заяви, поданої до Прокуратури Миколаївської області 18 серпня 2017 року та про суть прийнятого рішення та відшкодувати 1 000,00 грн моральної шкоди.

2. Позов обґрунтовано тим, що 17 серпня 2017 року позивач намагався пройти до будинку АДРЕСА_1, щоб зустрітись з Прем'єр-міністром України з метою вирішення особистого питання. Посилаючись на те, що працівники відповідача перешкоджали йому у доступі до вказаного будинку, а потім безпідставно затримали, чим спричинили моральну шкоду, просив суд задовольнити позов.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

3.17 серпня 2017 року на території міста Миколаєва із робочим візитом перебував Прем'єр-міністр України Гройсман В. Б., у зв'язку з чим відповідачем вживались посилені заходи щодо державної охорони у зазначений період.

4. В цей же день позивач біля Миколаївської обласної державної адміністрації проводив моноакцію протесту та намагався несанкціоновано зустрітися з Прем'єр-міністром України у приміщенні ПАТ "Укртелеком", де останній на той час перебував.

5. Працівники поліції, які здійснювали заходи забезпечення публічної безпеки та порядку у місцях перебування посадової особи, були змушені вжити заходи щодо ОСОБА_1, якого надалі доставлено до центрального відділення ГУ НП в Миколаївській області для надання відповідних пояснень.

6. Не погоджуючись з діями працівників поліції 18 серпня 2017 року, позивач оскаржив їх до Прокуратури Миколаївської області.

7. Листом від 04 вересня 2017 року № І-22/50/6-2017 ГУ НП в Миколаївській області повідомило ОСОБА_1 про результати службової перевірки за його скаргою та вжиті заходи щодо працівників поліції за результатами перевірки.

8. Позивач посилається на те, що відповідь ГУ НП в Миколаївській області не містить інформації про результати розгляду його скарги в частині неправдивої інформації у рапортах поліцейських щодо нього, а сам лист адресований йому з використанням прізвища, ім'я, по батькові, що на думку ОСОБА_1, є порушенням його прав, гарантованих національною традицією і такими діями відповідач завдав йому моральну шкоду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.

9. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, у позові відмовлено.

10. Вирішуючи спір та відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що дії, з якими не погоджується позивач, вчинені відповідачем з метою забезпечення безпеки Прем'єр-міністра України, що відповідає вимогам Закону України від 04 березня 1998 року № 160/98-ВР "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб" (далі - Закон № 160/98-ВР), звернення до позивача по батькові не є дискримінацією, а зміст відповіді ГУ НП в Миколаївській області відповідає вимогам Закону України "Про звернення громадян". Крім того, завдання позивачу моральної шкоди належним чином не доведено.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.

11. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та задовольнити позов.

12. Заявник зазначив, що суди не надали належної правової оцінки його доводам про те, що у його діях відсутній склад правопорушення та неправильно встановили обставини справи, що не відповідає завданню та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

14. У відзиві на касаційну скаргу ГУ НП в Миколаївській області просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, посилаючись на те, що працівники поліції діяли у межах наданих їм повноважень і згідно із затвердженим Планом забезпечення охорони публічного порядку та безпеки під час перебування на території Миколаївської області охороняємої особи; запитувана інформація позивачу надана, відповідь на звернення він отримав, а незгода ОСОБА_1 зі змістом отриманого листа, зокрема зі зверненням до нього по батькові, не свідчить про дискримінацію за національною ознакою та допущення відповідачем протиправних дій.

15. Предметом спору у зазначеній справі є неправомірність дій відповідача щодо повноти розгляду його скарги та відшкодування моральної шкоди.

V. Джерела права й акти їх застосування

16. Частинами 1 -2 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

17. З метою забезпечення нормального функціонування органів державної влади України, безпеки посадових осіб та об'єктів, спеціально уповноважені державні органи забезпечують державну охорону таким об'єктам відповідно до норм Закону № 160/98-ВР.

18. Статтею 6 Закону № 160/98-ВР встановлено, що у місцях постійного і тимчасового перебування забезпечується безпека посадових осіб, зокрема, Прем'єр-міністра України.

19. Відповідно до частини другої статті 10 Закону № 160/98-ВР Національна поліція у межах своєї компетенції та у взаємодії з Управлінням державної охорони України бере участь у здійсненні державної охорони.

20. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що з метою забезпечення безпеки посадових осіб та об'єктів, уповноважені органи, зокрема органи Національної поліції, під час організації заходів державної охорони, мають право, у тому числі, тимчасово обмежити вільний доступ інших осіб на територію, де здійснюються такі заходи, що відповідає положенням Закону № 160/98-ВР.

21. За правилами частини першої статті 1 Закону "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

22. За визначенням, наведеним у частині 3 статті 3 Закону України "Про звернення громадян" скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

23. Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини 1 цієї статті (стаття 19 Закону України "Про звернення громадян").

24. За правилами частини 1 цієї статті (стаття 19 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

25. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що кожен з громадян має гарантоване право звернутись до уповноваженого органу із проханням сприяти реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів, а орган, до якого він звернувся зобов'язаний об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити доводи скарги, невідкладно вжити заходів щодо відновлення порушених прав, виявити та усунути причини та умови, які сприяли порушенням, надати мотивовану відповідь у строки встановленні статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" та повідомити особу про наслідки розгляду.

26. Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

27. Частиною 5 статті 21 КАС України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

28. Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що основною умовою відшкодування шкоди є її завдання саме протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, під час розгляду позовів фізичних осіб про відшкодування такої шкоди, суди повинні враховувати, що такі вимоги є похідними, зокрема, від визнання дій чи бездіяльності протиправними, а підставою для такої відповідальності є вчинення правопорушення, що включає всі складові елементи шкоди.

VI. Позиція Верховного Суду

29. Перевіряючи обставини справи, суди встановили, що 17 серпня 2017 року ОСОБА_1 перебував на території, де відповідачем здійснювались заходи щодо безпеки та охорони Прем'єр-міністра України. Враховуючи те, що ОСОБА_1 перебував у зоні дії заходів, які обмежують вільний доступ до таких місць, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачений законом.

30. Водночас, доводи касаційної скарги зводяться до неправильної оцінки судами обставин справи, з якими ОСОБА_1 не погоджується, оскільки вважає, що його права порушено діями працівників відповідача, що підтверджується відеозаписом. Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

31. Суди першої та апеляційної інстанцій, перевіряючи обставини справи правильно встановили, що працівники ГУ НП в Миколаївській області діяли у межах наданих їм повноважень, скаргу позивача розглянуто у межах та у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян" і надана Ільченку А. відповідь містить інформацію про результати перевірки та вжиті заходи. Водночас, суди обґрунтовано зазначили, що відсутність тексту скарги ОСОБА_1 позбавляє суд можливості перевірити його доводи щодо неповноти проведеної перевірки стосовно поліцейських, які на його думку, порушували його права.

32. Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що звернення у листі ГУ НП в Миколаївській області до позивача по батькові не є дискримінацією та не свідчить про допущення відповідачем умисних протиправних дій щодо особи позивача, які можна кваліфікувати як підставу для відшкодування шкоди за нормами КАС України.

33. Враховуючи те, що позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями відповідача та завданням йому моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань, тощо), Верховний Суд погоджується з висновками судів про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

34. Інші доводи та аргументи позивача зводяться до переоцінки доказів і не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

35. Переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд встановив, що під час розгляду справи судами не допущено неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

36. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

37. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С. А. Уханенко

Судді: О. В. Кашпур

О. Р. Радишевська