Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.10.2019 року у справі №486/92/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2019 року

Київ

справа №486/92/17

адміністративне провадження №К/9901/17155/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Коваленко Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за касаційною скаргою Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області у складі судді Савіна О. І. від 02 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шевчук О. А., Зуєвої Л. Є., Федусика А. Г. від 29 травня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (далі - Управління ДАБІ у Миколаївській області, відповідач) та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати незаконною та скасувати постанову Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області № 11 від 12 січня 2017 року про накладення штрафу у розмірі 8500 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він не є суб'єктом адміністративної відповідальності, оскільки він, як інженер технічного нагляду за договором № 99-16 від 07 листопада 2016 року "Про здійснення технічного нагляду за виконанням робіт по об'єкту "Реконструкція частини приміщень 2-го поверху ЗОШ І-ІІІ ст. № 3 під ДНЗ по вул. Тітова, 4 у м. Вознесенську Миколаївської області", який вступив у силу 07 листопада 2016 року і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків, проводив огляд об'єкту 18 листопада, 15,20 та 21 грудня 2016 року. Під час зазначених оглядів позивач виявив відсутність загального журналу робіт, а тому не міг внести відповідні записи до цього журналу, а тому зробив записи у контрольно-візитаційній книзі школи.

Позивач вважає, що він виконав усі дії, передбачені законодавством, для забезпечення нагляду на об'єкті будівництва, а тому відповідач безпідставно притягнув позивача до адміністративної відповідальності, порушивши, крім того, процедуру притягнення особи до такого виду адміністративної відповідальності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, адміністративний позов задоволено; провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 7 статті 96-1 КУпАП закрито.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 містять суперечливі дані щодо вчиненого ним правопорушення, а також самого факту вчинення правопорушення а саме: протокол про адміністративне правопорушення, складений 27 грудня 2016 року підтверджує той факт, що ОСОБА_1 під час складення протоколу був відсутнім. Згідно з витягом з Положення про технічний нагляд внесення записів до загального журналу робіт є правом інженера із технічного нагляду, а не його обов'язком. З огляду на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача винесена з порушенням вимог статті 280 КУпАП, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вказана постанова є протиправною, а отже, підлягає скасуванню, а адміністративна справа - закриттю на підставі частини 1 статті 247 КУпАП, за відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскільки відповідачем не надано суду достатньо доказів, які б вказували на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 7 статті 96-1 КУпАП.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 17 серпня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 486/92/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року в адміністративній справі № 486/92/17 суддею-доповідачем Берназюком Я. О.

Учасники справи письмових клопотань не заявляли.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої 26 жовтня 2016 року Управлінням ДАБІ у Миколаївській області на об'єкті: Реконструкція частини приміщень 2-го поверху ЗОШ І-ІІІ ст. № 3 під ДНЗ по вул. Тітова, 4 в м. Вознесенську Миколаївської області, замовником будівельних робіт є Управління освіти Вознесенської міської ради, технічний нагляд на об'єкті здійснює ОСОБА_1.

Згідно з копією направлення для проведення позапланової перевірки № 1202 від 12 грудня 2016 року начальник Управління направив головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю по нагляду за проведенням перевірок Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області Заграєнко Н. В. для здійснення позапланової перевірки на об'єкті "Реконструкція частини приміщень 2-го поверху ЗОШ І-ІІІ ст. № 3 під ДНЗ по вул. Тітова, 4 в м.

Вознесенську Миколаївської області", строк дії направлення з 21 грудня 2016 року по 27 грудня 2016 року.

21 грудня 2016 року головний інспектор будівельного нагляду відділу контролю по нагляду за проведенням перевірок Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області Заграєнко Н. В. розпочала позапланову перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства на вказаному об'єкті, за результатами якої складено акт від 27 грудня 2016 року.

Того ж дня головним інспектором Заграєнко Н. В. за відсутності позивача складено припис № 469 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким встановлено факт відсутності запису у розділі "Зауваження контролюючих органів і служб" Загального журналу робіт, протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбаченого частиною 7 статті 96-1 КУпАП, відповідно до якого позивач об'єкт будівництва не відвідував, технічний нагляд не здійснював, а саме: відсутній запис у розділі "Зауваження контролюючих органів і служб" Загального журналу робіт.

Також за відсутності позивача було розглянуто вищезазначений протокол про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду винесено постанову № 11 від 12 січня 2017 року про визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 7 статті 96-1 КУпАП, а саме: за порушення підпункту 5 пункту 3 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 903 (далі - Порядок № 903), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник покликається на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому факту, що підставою проведення позапланової перевірки об'єкта "Реконструкція частини приміщень 2-го поверху ЗОШ І-ІІІ ст. № 3 під ДНЗ по вул. Тітова, 4 в м. Вознесенську Миколаївської області" став лист Управління Служби безпеки України в Миколаївській області від 01 грудня 2016 року.

Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що на момент перевірки було встановлено, що ОСОБА_1, на якого відповідно до договору про здійснення технічного нагляду від 07 листопада 2016 року покладено відповідні обов'язки, технічний нагляд не здійснювався, оскілки в загальному журналі робіт відсутні записи у розділі "Зауваження контролюючих органів і служб", що є порушенням пункту 5 Порядку № 903.

Вважає, що позивачем не надано доказів того, що він належним чином здійснював технічний нагляд, а тому, приймаючи оскаржену постанову, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством України, що є підставою для відмови в задоволенні позову, чому суди попередніх інстанцій, як зазначає скаржник, не надали належної правової оцінки.

ОСОБА_1 у встановлений судом строк заперечення або відзиву на касаційну скаргу не подано, що відповідно до частини 4 статті 338 КАС України не є перешкодою для перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 3 статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини 4 статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 березня 2017 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з'ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Повноваження Управління ДІБІ у Миколаївській області у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, КУпАП, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частинами 1 , 3 та 4 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до пунктів 7,12,13 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 533), під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані: у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання та фізичними особами; ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством; за письмовим зверненням суб'єкта містобудування надавати консультативну допомогу у здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю.

Суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Згідно з положеннями пункту 17 Порядку № 553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 533 акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснено контроль.

Згідно з положеннями пункту 19 Порядку № 533 припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 533 протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.

Пунктом 21 Порядку № 533 передбачено, що у разі, якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припис, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Із системного аналізу наведених правових норм можна дійти до висновку про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Перевірка проводиться у присутності суб'єкта містобудівної діяльності або його представника.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 810/3517/17, від 22 жовтня 2018 року у справі № 153/876/17, від 10 липня 2019 року у справі № 521/17659/17.

Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що Управлінням ДАБІ у Миколаївській області 27 грудня 2016 року проведено перевірку у присутності уповноваженої особи начальника господарської групи Управління освіти Вознесенської міської ради на об'єкті будівництва "Реконструкція частини приміщень 2-го поверху ЗОШ І-ІІІ ст. № 3 під ДНЗ по вул.

Тітова, 4 в м. Вознесенську Миколаївської області", за результатами якої складено акт перевірки, у якому встановлено порушення пункту 5 Порядку № 903, а саме: здійснення технічного нагляду з порушенням вимог законодавства.

Згідно з положеннями частини 7 статті 96-1 КУпАП здійснення технічного нагляду з порушенням вимог законодавства тягне за собою накладення штрафу на особу, яка здійснює технічний нагляд, від чотирьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту статті 9 КУпАП вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 244-6 КУпАП Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виробництва, виготовлення та застосування будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, а також будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту та прийняття в експлуатацію об'єктів чи споруд, невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96,96-1 (крім частин третьої - п'ятої), 97, частини третя - п'ята статті 152-1, стаття 188-42).

Згідно з вимогами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 1 статті 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

У статті 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за здійснення технічного нагляду з порушенням вимог законодавства на об'єкті "Реконструкція вагової під магазин "Промислові товари", про що винесено постанову № 11 від 12 січня 2017 року.

Механізм здійснення технічного нагляду під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, а також технічного переоснащення діючих підприємств (далі - будівництво об'єкта) регламентується Порядком № 903 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктами 5,6 Порядку № 903 особи, що здійснюють технічний нагляд:

1) проводять перевірку:

наявності документів, які підтверджують якісні характеристики конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання, що використовуються під час будівництва об'єкта, - технічного паспорта, сертифіката, документів, що відображають результати лабораторних випробувань тощо;

відповідності виконаних будівельно-монтажних робіт, конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання проектним рішенням, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов та інших нормативних документів;

відповідності обсягів та якості виконаних будівельно-монтажних робіт проектно-кошторисній документації;

виконання підрядником вказівок і приписів, виданих за результатами технічного нагляду, державного архітектурно-будівельного контролю та державного нагляду;

2) ведуть облік обсягів прийнятих і оплачених будівельно-монтажних робіт, а також будівельно-монтажних робіт, виконаних з недоліками;

3) проводять разом з підрядником огляд та оцінку результатів виконаних робіт, у тому числі прихованих, і конструктивних елементів;

4) повідомляють підряднику про невідповідність виробів, матеріалів та обладнання вимогам нормативних документів;

5) оформляють акти робіт, виконаних з недоліками;

6) беруть участь у проведенні перевірки:

робочою комісією якості окремих конструкцій і вузлів, будівельно-монтажних робіт усіх видів, відповідності змонтованого спецобладнання, устаткування і механізмів технічним умовам;

органами державного нагляду та архітектурно-будівельного контролю;

7) виконують інші функції, пов'язані з технічним наглядом на відповідному об'єкті.

Особи, що здійснюють технічний нагляд, відповідно до п. 6 Порядку № 903, мають право вимагати від підрядника:

1) виконання робіт відповідно до проектно-кошторисної та іншої технічної документації, дотримання вимог нормативних документів щодо порядку виконання і прийняття робіт;

2) зупинення робіт у разі застосування ним матеріалів, деталей, конструкцій та виробів, які не відповідають вимогам нормативних документів;

3) проведення лабораторних випробувань матеріалів і конструкцій щодо їх відповідності сертифікатам якості, а обладнання - технічним (технологічним) паспортам та своєчасного повідомлення їм про такі випробування;

4) усунення відхилень від проектних рішень, недоліків (дефектів) та недоробок і повторного пред'явлення робіт для здійснення технічного нагляду;

5) зупинення виконання:

робіт до оформлення актів огляду прихованих робіт;

будівельно-монтажних робіт у разі виявлення понаднормативної деформації об'єкта або загрози обвалу конструкцій та вжиття невідкладних заходів для запобігання виникненню аварії.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 виконував роботи по забезпеченню нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, що підтверджується листом № 1626/04-08 від 29 грудня 2016 року начальника управління освіти Вознесенської міської ради Миколаївської області, згідно якого позивач здійснював контроль з початку будівельних робіт на об'єкті та йому виконробом несвоєчасно було надано журнал для відповідних записів та копією контрольно-візитаційної книги школи.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що постанова по справі про адміністративне правопорушення № 11 від 12 січня 2017 року не містить опису обставин, установлених під час розгляду справи, на підставі чого суди дійшли до висновку про те, що відповідач не встановив обставини справи, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення під час здійснення технічного нагляду на об'єкті будівництва.

Колегія суддів погоджується з такою оцінкою судів попередніх інстанцій, оскільки статтею 280 КУпАП чітко визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення.

Стосовно доводів скаржника про дотримання процесуальних вимог КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність порушень процедури оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та порушень процедури розгляду цих матеріалів.

Зокрема, факт неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною, як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 813/3355/16.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини 2 статті 77 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому, зважаючи на неподання відповідачем у справі належних та достатніх доказів на підтвердження законності постанови про адміністративне правопорушення, винесеної відносно ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що така постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду попередньої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3,341,343,345,349,350,355,356,359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області залишити без задоволення

Постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

Н. В. Коваленко