Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.08.2020 року у справі №803/517/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 803/517/16

адміністративне провадження № К/9901/19293/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І. А.,

суддів - Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 року (суддя Денисюк Р. С. )

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 року (головуючий суддя Левицька Н. Г., судді: Обрізко І. М., Сапіга В. П. )

у справі № 803/517/16 ( № 876/4692/16)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

У квітні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, податковий орган) в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 31.05.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від
10.10.2016 року, адміністративний позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 12.02.2016 року № 0000941304.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що віднесення вартості запасних частин для автомобілів до витрат, які понесені у зв'язку з підприємницькою діяльністю, позивачем здійснено цілком законно та підтверджено належними документами первинного бухгалтерського обліку, а доводи відповідача, викладені в акті перевірки, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Податковий орган зазначає, що витрати позивача на придбання запчастин документально не підтверджені.

Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касацій скаргу позивач звертає увагу, що ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду не зазначено, відсутність яких саме первинних документів стало підставою для висновків податкового органу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
09.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І. А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С. С. та Юрченко В. П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом в період з
21.12.2015 року по 13.01.2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності позивачем за період з 01.01.2012 року по
31.12.2014 року, за результатами якої складено акт №106/17-01/ НОМЕР_1 від
19.01.2016 року.

Висновками акта перевірки, зокрема, встановлено порушення: п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1, п.177.2, п.177.4, ст.177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 343
213,14 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.02.2016 року № 0000941304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 429
016,39 грн, в тому числі за основним платежем - 343 213,10 грн та 85 803,29 грн за штрафними санкціями.

За приписами частини 1 статті 341 КАС України cуд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено доводами касаційної скарги, що податковий орган зробив висновок про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб в сумі 343 213,14 грн на підставі неможливості підтвердження позивачем використання у своїй господарській діяльності запчастин, суми на придбання яких було віднесено до валових витрат.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач займається міжнародними перевезеннями, і відповідно протягом 2013-2014 років ніс витрати, пов'язані із закордонними відрядженнями водіїв, ремонтом та обслуговуванням автомобілів, якими здійснюється надання послуг з перевезення вантажів.

Працівники позивача придбавали запчастини, здійснювали ремонт та обслуговування автомобілів, належних позивачу, в Республіці Польща, зокрема, ремонт та обслуговування вантажних автомобілів позивача здійснювалось компаніями-нерезидентами: SCANIA" Роlskа S.А., "ZAWRAT" TIR SERWIS та "PKS CHELM" S.А. Також у даних компаній придбавались запчастини для вантажних автомобілів.

Суди попередніх інстанцій встановили, а податковий орган не поставив під сумнів, що вказані компанії є діючими, що підтверджено наявними в матеріалах справи актуальними витягами з реєстру підприємців із належним перекладом на українську мову.

На підставі відповідних розпоряджень водії, які працюють у позивача, відправлялись у відрядження для здійснення вантажних перевезень за межі митної території України та придбання запчастин. Особам, які направлялись у відрядження надавались готівкові кошти, що підтверджується наданими позивачем видатковими касовими ордерами.

За рахунок наданих позивачем коштів водіями придбавались відповідні запчастини для вантажних автомобілів та причепів, оплачувались необхідні для обслуговування автомобілів послуги. Купівля запчастин та послуг водіями підтверджується наданими копіями звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, з долученими до них первинними документами (фіскальними чеками та податковими накладними).

В свою чергу, податковий орган стверджує, що надані позивачем рахунки свідчать лише про придбання запчастин на території Польщі, з посиланням на відсутність документів, що засвідчують факти встановлення придбаних запчастин на автомобілі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у позивача в наявності копії відповідних актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, копії яких долучено до матеріалів справи. За відомостями, що зазначені у вищевказаних актах, можливо встановити найменування та кількість запчастин, що встановлювались при ремонті та обслуговуванні автомобілів.

Суд погоджується з доводом судів попередніх інстанцій щодо безпідставності посилання податкового органу на неможливість встановлення походження грошей, наданих працівникам позивача на відрядження, оскільки в акті від 19.01.2016 року №106/17-01/ НОМЕР_1 відсутнє фіксування касових порушень позивачем.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що операції щодо купівлі запчастин, обслуговування автомобілів та причепів, в повній мірі та належним чином відображені позивачем в податковому обліку. На підставі документів, які видано компаніями-нерезидентами працівникам позивача, ним сформовано відповідні дані про доходи та витрати за відповідні звітні періоди, коли здійснювався ремонт/обслуговування автомобілів.

Податковий орган в касаційній скарзі не зазначає про наявність недоліків (дефектів форми, змісту або походження) вказаних документів, які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від
24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів.

Враховуючи викладене, Суд, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що віднесення вартості запасних частин для автомобілів до витрат, які понесені у зв'язку з підприємницькою діяльністю, позивачем здійснено цілком законно та підтверджено належними документами первинного бухгалтерського обліку.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Податковий орган в касаційній скарзі просить здійснити переоцінку та додаткову перевірку доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги

Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 року у справі № 803/517/16 ( № 876/4692/16) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіІ. А. Васильєва С. С. Пасічник В. П. Юрченко