Поділ боргів подружжя: аналіз практики Верховного Суд

Поділ майна та боргів подружжя є одним із найскладніших та найпоширеніших питань, що виникають під час розірвання шлюбу або під час шлюбно-сімейних відносин. За загальним правилом, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Це означає, що кожен із подружжя має рівні права на володіння, користування і розпорядження цим майном. Аналогічний принцип застосовується і до боргів.

Питання поділу боргів подружжя є складним та неоднозначним. За загальним правилом, боргові зобов’язання, що виникли в інтересах сім’ї, також є спільними. Проте на практиці виникає багато спірних ситуацій, пов’язаних із визначенням того, чи був укладений одним із подружжя договір саме в інтересах сім’ї, чи було одержане за договором майно використано на її потреби. Існує невизначеність щодо того, які саме боргові зобов’язання підлягають поділу, як заявити своє право вимоги та в який момент це краще зробити – під час поділу майна чи окремим позовом. Саме тому критично важливим є аналіз актуальної судової практики, зокрема рішень Верховного Суду, яка допомагає з’ясувати ключові фактори, що впливають на вирішення таких спорів, та сформулювати єдині підходи до їхнього розв’язання, забезпечуючи захист прав та інтересів кожного з подружжя.

Підтвердження спільності боргу через укладення договору в інтересах сім’ї

Справа №758/5172/20 (постанова Верховного Суду від 15 травня 2024 року)

Ключові обставини справи

Сторони перебували у шлюбі з 2003 року, мають неповнолітню дитину. Шлюб розірвано у 2019 році. Під час шлюбу сторони набули автомобіль та земельну ділянку. У 2017 році дружина уклала кредитний договір з АТ “Ощадбанк” на суму 550 000 грн на споживчі цілі за письмової згоди чоловіка, який також свідчив, що договір укладено в інтересах сім’ї. На забезпечення кредиту було укладено договір іпотеки, предметом якого виступила земельна ділянка, придбана під час шлюбу. Позивачка стверджувала, що кредитні кошти були витрачені на потреби сім’ї, тоді як відповідач заперечував цей факт. Позивачка не надала доказів витрачання кредитних коштів на потреби сім’ї, а також доказів придбання будь-якого майна на ці кошти.

Висновки Верховного Суду

Якщо одним із подружжя укладений договір в інтересах сім’ї, то цивільні права та обов’язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Правовий режим спільної сумісної власності подружжя передбачає нероздільність зобов’язань подружжя, що свідчить про їх солідарний характер. Для визнання боргових зобов’язань спільними, потрібно з’ясувати, чи укладено договір в інтересах сім’ї та чи використано одержане за договором в інтересах сім’ї. Оскільки договір було укладено на споживчі цілі, а позивачка не довела, що кошти були витрачені в інтересах сім’ї, відсутні підстави для визнання боргових зобов’язань спільними.

Справа №638/15236/19 (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2024 року)

Ключові обставини справи

Сторони перебували у шлюбі з 2003 року, шлюб розірвано у 2014 році. Під час шлюбу було збудовано житловий будинок, право власності на який було визнано за чоловіком у судовому порядку. У 2015 році колишнє подружжя уклало договір про поділ майна. Під час шлюбу чоловік уклав два кредитні договори з АТ “Райффайзен Банк Аваль” (у 2007 році), заборгованість за якими була відсутня станом на 2019 рік. Після розірвання шлюбу, але до моменту поділу майна, дружина самостійно погасила заборгованість за цими кредитними договорами, що підтверджується довідками банку. Позивачка звернулась до суду з вимогою стягнути з колишнього чоловіка половину сплачених нею коштів за кредитними договорами.

Висновки Верховного Суду

При поділі майна подружжя враховуються також борги подружжя за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї. Якщо одним із подружжя укладений договір в інтересах сім’ї, то цивільні права та обов’язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Правовий режим спільної сумісної власності подружжя передбачає нероздільність зобов’язань подружжя, що свідчить про їх солідарний характер. Боржник, який виконав солідарний обов’язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці. Оскільки кошти за укладеними під час шлюбу договорами кредиту сторони витратили в інтересах сім’ї, а після розірвання шлюбу позивачка самостійно сплатила заборгованість, то колишній чоловік має повернути їй половину сплачених коштів.

Справа № 308/7268/17 (постанова Верховного Суду від 3 листопада 2023 року)

Ключові обставини справи

Сторони перебували у шлюбі з 2004 року, шлюб розірвано у 2017 році. Під час шлюбу чоловік уклав кредитний договір з ПАТ “Банк Форум” для придбання житла, за нотаріально посвідченої згоди дружини. Також, під час шлюбу, за нотаріально посвідченої згоди дружини було укладено договір купівлі-продажу квартири та іпотечний договір. Пізніше було укладено додатковий договір до кредитного договору про реструктуризацію заборгованості. Станом на 2017 рік заборгованість за кредитним договором становила 305 875,00 грн. Сторони не дійшли згоди щодо поділу майна та боргових зобов’язань у добровільному порядку.

Висновки Верховного Суду

Під час поділу майна подружжя враховуються також борги подружжя за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї. Якщо одним із подружжя укладений договір в інтересах сім’ї, то цивільні права та обов’язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Правовий режим спільної сумісної власності подружжя передбачає нероздільність зобов’язань подружжя, що свідчить про їх солідарний характер. Оскільки кошти за укладеним під час шлюбу кредитним договором були витрачені на придбання квартири в інтересах сім’ї, і сторони не оспорювали належність квартири до об’єктів спільної сумісної власності, боргові зобов’язання за цим договором є спільними. Суд підтвердив правильність висновків судів попередніх інстанцій про визнання квартири спільною сумісною власністю та її поділ з урахуванням рівності часток подружжя, а також про визнання боргових зобов’язань за кредитним договором спільними.

Справа № 712/6574/16-ц (постанова Верховного Суду від 6 червня 2018 року)

Ключові обставини справи

З 25 вересня 1999 року до 2 серпня 2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дочку. За час шлюбу за спільні кошти було придбано квартиру, право власності на яку було зареєстровано на ім’я дружини. Зазначена квартира була придбана за кредитні кошти, отримані на підставі кредитного договору, укладеного 17 грудня 2007 року між дружиною та ПАТ «Райффайзен банк Аваль».

З метою рефінансування заборгованості за вказаним кредитним договором між відповідачкою та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» було укладено новий кредитний договір, за яким їй надано кредит у розмірі 352 266 грн 57 коп. У той самий день для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між відповідачкою та ПАТ«Райффайзен банк Аваль» було укладено договір іпотеки, за яким дружина передала в іпотеку банку належну їй на праві приватної власності квартиру. Позивач зазначав, що вказані договори були укладені в інтересах подружжя, заборгованість за кредитним договором погашалася за рахунок спільних коштів подружжя, проте в повному обсязі не виплачена. Згоди про поділ спільного сумісного майна подружжя сторони не досягли.

Висновки Верховного Суду

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 1/2 частини суми боргу за кредитним договором. Суд вказав, що оскільки спірну квартиру придбано за час шлюбу, то вона є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Суд визнав, що укладення договору іпотеки та кредитного договору для рефінансування попереднього кредиту, який було взято на придбання спірної квартири, було здійснено в інтересах сім’ї, оскільки мало на меті збереження спільної сумісної власності. Оскільки договір іпотеки та кредитний договір укладено в інтересах сім’ї, то обов’язки за цими договорами також є спільними для подружжя. Суд зазначив, що наявність боргових зобов’язань за кредитним договором, укладеним в інтересах сім’ї, має враховуватися при поділі майна подружжя.

Справа № 320/3072/18 (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2020 року)

Ключові обставини справи

З 21 вересня 2002 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 26 жовтня 2009 року. Перебуваючи у шлюбі під час спільного проживання, 26 вересня 2005 року, за рахунок кредитних коштів, сторони придбали квартиру. За їхньою спільною домовленістю власником квартири вказали відповідача. У березні 2018 року позивач отримала копію заочного рішення суду про визнання її та дитини такими, що втратили право користування квартирою, у зв’язку з чим дізналась про порушення своїх прав. Позивач звернулася до суду з позовом про поділ квартири як спільного майна подружжя.

Висновки Верховного Суду

Спірна квартира придбана на ім’я відповідача за договором купівлі-продажу від 26 вересня 2005 року, згоду на укладення якого надала дружина, тобто під час перебування подружжя у шлюбі, за кредитні кошти, отримані відповідачем на підставі кредитного договору. Таким чином, право спільної сумісної власності сторін на спірну квартиру презюмується. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то цивільні права та обов’язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Справа № 295/9244/17 (постанова Верховного Суду від 1 вересня 2022 року)

Ключові обставини справи

З 11 серпня 2001 року до 21 червня 2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу подружжям спільно за сімейні кошти було придбано значну кількість майна на загальну суму 697 457,02 грн. У серпні 2017 року позивачка звернулася з позовом про поділ майна подружжя. У липні 2021 року відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати спільним боргом колишнього подружжя грошову суму, яку він отримав за кредитним договором № 014/555074/14835 від 21 лютого 2007 року, укладеним між ним та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», та стягнути з колишньої дружини на його користь у порядку зворотної вимоги (регресу) частину боргового зобов’язання, сплаченого ним у період з 21 червня 2017 року по 16 липня 2021 року, у розмірі 264 648,26 грн, а також 1/2 частину суми, яка буде ним сплачена після ухвалення рішення суду першої інстанції до повного погашення суми кредиту.

Висновки Верховного Суду

Під час поділу майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї. Якщо боргові зобов’язання одного з подружжя підтверджуються наявними у справі доказами, такі боргові зобов’язання повинні враховуватися під час поділу майна подружжя. Якщо наявність боргових зобов’язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов’язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Визнання боргу спільним, незважаючи на оформлення договору лише одним із подружжя

Справа № 524/8822/19 (постанова Верховного Суду від 8 листопада 2023 року)

Ключові обставини справи

Сторони перебували у шлюбі з 25 липня 2009 року, а з 2015 року припинили шлюбні відносини. Під час шлюбу чоловік отримав у борг грошові кошти за розписками у 2013 та 2014 роках. Позивачка (колишня дружина) не визнавала ці борги спільними. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про укладення договорів позики в інтересах сім’ї та використання отриманих у борг грошових коштів за цими договорами для задоволення потреб сім’ї. Суд апеляційної інстанції зазначив, що з наданої розписки чоловік отримав у борг 4 000 доларів США. Проте у розписці не зазначено, на які цілі була отримана позика, та не вказано, що дружина, надавала свою згоду на її отримання. Також за іншою розпискою, згідно з якою чоловік отримав 12 000 доларів США, борг було повернуто у період шлюбу подружжям.

Висновки Верховного Суду

Під час поділу майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї. Тлумачення частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов’язаною стороною (боржником) за наявності двох умов: (1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім’ї; (2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї. Факт укладання правочину, з якого виникає боргове зобов’язання, в інтересах сім’ї та використання одержаного за таким правочином в інтересах сім’ї є предметом доказування по справі. Обов’язок доказування та подання доказів покладається на сторону, яка посилається на такі обставини як на підставу своїх вимог або заперечень.

Солідарний характер зобов’язань подружжя

Справа № 638/18231/15-ц (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року)

Ключові обставини справи

1 червня 2012 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_2 отримав у борг 202 500,00 грн. Договір позики грошових коштів від 1 червня 2012 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом. У договорі позики сторони обумовили, що у разі девальвації української національної одиниці позичальник зобов’язується повернути суму грошей у гривнях в еквіваленті 25 000,00 доларів США за офіційним курсом банку на день платежу. Строк повернення позики встановлено до 1 грудня 2012 року.

У встановлений строк боржник ОСОБА_2 зобов’язання не виконав, грошових коштів не повернув. 19 листопада 2014 року позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, який був вчинений на суму 324 848,83 грн. 4 серпня 2015 року старший державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, вказавши, що у боржника відсутнє відповідне майно. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який було розірвано у 2015 році. На момент укладення договору позики та виникнення боргових зобов’язань відповідачі перебували у шлюбі. Позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з подружжя боргу за договором позики, вважаючи, що цей борг є спільним зобов’язанням подружжя.

Висновки Великої Палати Верховного Суду

Правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов’язань подружжя, що за своїм змістом свідчить про солідарний характер таких зобов’язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов’язаннями, що виникають із правочинів, вчинених в інтересах сім’ї. Солідарні зобов’язання виникають лише у випадках, передбачених договором чи актом чинного законодавства. Одним із завдань суду є тлумачення чинного законодавства, усунення недоліків законодавчої техніки та нормативних прогалин.

Тлумачачи закон, суд повинен керуватися як завданням судочинства, так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, визначені справедливість, добросовісність та розумність. За спільними зобов’язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Той факт, що подружжя не врахувало відповідних боргових зобов’язань при укладенні договору про поділ майна, не може доводити відсутність цих спільних боргових зобов’язань.

Поділ права вимоги як спільного майна

Справа № 755/12204/18 (постанова Верховного Суду від 5 січня 2024 року)

Ключові обставини справи

Позивач перебував у шлюбі з відповідачем з 31 травня 2000 року, шлюб розірвано 17 травня 2017 року. Під час шлюбу 15 жовтня 2005 року сторони придбали житловий будинок. 31 серпня 2006 року відповідачу передано у власність земельну ділянку площею 0,0247 га. 7 грудня 2009 року відповідач (дружина) уклала договір позики, згідно з яким передала у борг ОСОБА_3 110 000 доларів США. Рішенням Броварського міськрайонного суду від 20 лютого 2013 року з ОСОБА_3 на користь відповідача стягнуто борг у сумі 66 159 доларів США. Під час виконавчого провадження від реалізації нерухомого майна боржника відповідач отримала 267 089,94 грн. Позивач вважав, що кошти, передані в борг (110 000 доларів США), були спільною сумісною власністю подружжя, а тому просив, зокрема, визнати їх спільним майном та поділити.

Висновки Верховного Суду

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, зокрема право вимоги, яке виникло на підставі договору позики. Належність права вимоги, яке виникло на підставі договору позики, до спільного майна подружжя зумовлює появу у таких суб’єктів спільного права вимоги. Право вимоги, яке виникло на підставі договору позики, є подільним правом. У Сімейному кодексі України є прогалина щодо порядку поділу судом права вимоги, яке виникло на підставі договору позики.

Подібною нормою є частина перша статті 71 СК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону (частина перша статті 10 СК України). Суд під час поділу права вимоги, яке виникло на підставі договору позики, в тому числі й того, заборгованість за яким стягнена рішенням суду на користь іншого з подружжя, може визнати за іншим з подружжя 1/2 частки в спільному праві вимоги. Судове рішення про поділ права вимоги, заборгованість за яким стягнена рішенням суду на користь іншого з подружжя, є підставою для заміни сторони виконавчого провадження в порядку, передбаченому у статті 442 ЦПК України.

За обставин цієї справи та відповідно до мети вирішення спору про поділ майна подружжя, можливий поділ саме права вимоги, яке виникло на підставі договору позики від 7 грудня 2009 року, та, відповідно, визнання за позивачем права на 1/2 частки в такому праві. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про визнання грошових коштів спільним майном подружжя та їх поділ, ухвалив в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову: поділ права вимоги та визнання за позивачем права на 1/2 частки у праві вимоги за договором позики.

Врахування боргових зобов’язань під час поділу майна

Справа № 754/11103/16-ц (постанова Верховного Суду від 8 липня 2020 року)

Ключові обставини справи

Сторони перебували у шлюбі з 12 квітня 1996 року по 19 лютого 2016 року. У період шлюбу подружжя набуло у власність: автомобіль Volkswagen Transporter, 2007 року випуску; квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_3; грошові кошти на банківських рахунках. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з позивачкою. Позивачка вказувала на хворобливий стан дітей, потребу в особливому лікуванні, харчуванні, санаторно-курортному лікуванні. Позивачка стверджувала, що відповідач приховав майно, що є об’єктом спільної сумісної власності, та витратив кошти, які є спільною сумісною власністю, на власний розсуд. Позивачка просила суд під час поділу спільного майна подружжя відступити від рівності часток та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_3.

Висновки Верховного Суду

Верховний Суд скерував справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Суд вказав, що апеляційний суд не з’ясував, яка частина кредиту, за який придбано квартири, була погашена за час шлюбу, яка частина кредитних коштів була повернута самостійно відповідачем і яка частина зобов’язань перед банком залишається непогашеною. Суд зазначив, що для правильного вирішення спору необхідно встановити розмір спільного боргу та здійснити розподіл майна з його урахуванням.

Висновки

Аналіз судової практики Верховного Суду з питання поділу боргів подружжя виявляє складність і багатогранність цієї категорії справ. Ключовим фактором у вирішенні спорів є встановлення факту укладення договору в інтересах сім’ї та використання одержаних коштів або майна на її потреби. Доведення цих обставин покладається на сторону, яка на них посилається. Верховний Суд послідовно наголошує, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя передбачає нероздільність їхніх зобов’язань, що виникли в інтересах сім’ї, підкреслюючи їх солідарний характер. Це означає, що за спільними боргами подружжя відповідає всім своїм майном. Також презумпція спільності права власності подружжя на майно, набуте у шлюбі, поширюється і на боргові зобов’язання, проте вона може бути спростована.

Судова практика Верховного Суду відіграє важливу роль у формуванні єдиних підходів до вирішення спорів про поділ боргів подружжя. Вона підтверджує можливість поділу права вимоги за договором позики, як спільного майна, і наголошує на обов’язковому врахуванні боргів, що виникли в інтересах сім’ї та підтверджені доказами, під час поділу майна. Таким чином, практика Верховного Суду забезпечує захист прав та інтересів кожного з подружжя, сприяє правильному застосуванню норм сімейного права, що регулюють майнові відносини подружжя, та допомагає уникнути несправедливого розподілу майнових наслідків розірвання шлюбу.

Автор дайджесту: Олексій Каплунов, юрист SENSUM Law Firm

Джерело: ЮП