22.12.2016 | Автор: Веб-ресурс "Протокол"
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Баталії з фіскальними органами! 10 визначальних рішень суду у 2016 році за версією ресурсу «Протокол»!

У 2016 році суди поступово почали відходи від виключно «фіскальної» позиції минулих років і в деяких поширених проблемних питаннях стали приймати рішення на користь платника податків, як це і передбачено законами. При розгляді справ судам також почав нарешті використовуватись принцип судочинства відповідно до якого тягар доведення правомірності рішення у суді про донарахування податків  покладається  на фіскальний орган, а не на платника податків. Ці та інші позитивні тенденції Ви можете бачити в рішеннях суду цього дайджесту. Тексти усіх цих рішень із описом фабули знаходяться у розділі ресурсу «Цікаві судові рішення».   Да прибудет с Вами сила в нелёгкой борьбе с фискалами!

Читайте дайджест: 2016 рік: 10 найбільш цікавих рішень щодо спорів з банками за версією ресурсу «Протокол»!

Читайте дайджест: Рік, що минає. 10 найбільш корисних рішень суду у площині сімейних спорів за версією ресурсу «Протокол»!

Читайте дайджест: Спори за права на землю у 2016 році ! 10 чудових судових рішень у земельних справах за версією ресурсу «Протокол»!

Читайте дайджест: 10 видатних судових актів 2016 року у галузі кримінального та кримінально-процесуального права за версією ресурсу «Протокол»!

Читайте дайджест:  Право власності священне! 10 пам’ятних рішень суду про захист власності за версією ресурсу «Протокол» у 2016 році!

Читайте дайджест: 10 судових справ про делікти та відшкодування шкоди, які є найбільш істотними у 2016 році за версією ресурсу «Протокол»!

Читайте дайджест: 10 яскравих рішень суду, які стосуються професійної діяльності адвоката у 2016 році за версією ресурсу «Протокол» !

Читайте дайджест: 10 класних рішень суду про Процес і Підвідомчість за версією ресурсу «Протокол» ухвалених у 2016 році!

Читайте дайджест: Житлові та спадкові спори! 10 судових рішень, які визначають практику у 2016 році за версією ресурсу «Протокол»!

1 Браво! Адвокат може  бути ФОП і платити з доходів єдиний податок!  ВАСУ поставив крапку у дискусії які повинен платити податки адвокат із доходів зі своєї професійної діяльності. За думкою ДПІ адвокат повинен перебувати на обліку та платити податки як самозайнята особа, подавати звіти про свою діяльність, відмінні від звітів фізичних осіб-підприємців, та сплачувати податки з таких доходів. Проте ВАСУ встановив, що якщо адвокат зареєстрований як СПД – ФОП і є платником єдиного податку, то тоді адвокат має право платити виключно єдиний податок, як і інші СПД-ФОП, залежно від групи до якої його відносить ПК України. 

Ця Постанова ВАСУ приголомшлива ще тим, що у податковій справі суд касаційної інстанції скасував акти судів першої та апеляційної інстанцій прийнятих на користь ДПІ і відразу ухвалив нове рішення на користь платника податків без направлення справи на новий розгляд. 

Аналізуйте судовий акт:  Адвокат має право НЕ платити податки як самозайнята особа, якщо він зареєстрований як ФОП і є платником єдиного податку (Постанова ВАСУ у справі К/800/44702/14 від 21 січня 2016р., судді Рибченко А. О., Лосєв А. М., Олендер І. Я.)

2.  Увага! Не витрачайте час, суди не будуть задовольняти позови проти фікальних органів з наступними позовними вимогами: визнати протиправними дії ДПІ щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ «А», що оформлено актом про неможливість проведення зустрічної перевірки щодо підтвердження господарських відносин з позивачем, визнати протиправними дії ДПІ щодо внесення змін до АІС на підстави Акту про неможливість проведення зустрічної перевірки контрагенту позивача,  зобов’язати ДПІ вносити зміни до АІС щодо скасування відомостей про позивача про неможливість проведення перевірки із контрагентом на підтвердження господарських відносин з позивачем; 

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 10.11.2015 року у справі № 21-2479а15, від 17.11.2015 року у справі № 21-2944а15, від 17.11.2015 року у справі № 21-1852а15, від 01.12.2015 року у справі № 21-3133а15.

Радимо усім платникам податків звернути увагу на цю Постанова ВАСУ та ряд аналогічних і запам’ятати, що слід оскаржувати в адмінсудах документи фіскального органу – податкові повідомлення-рішення та накази і тільки ті дії/бездіяльність, які створюють для нього правові наслідки.  (Наприклад цю: Не оскаржуються дії фіскалів щодо платників податків на кшталт «внесення до інформсистеми даних…», або «збирання податкової інформації…» (ВАСУ від 17 серпня 2016р. у справі К/800/67453/14))

Хоча на практиці інформація, яку збирають фіскальні органи і вносять до власних інформаційних систем, щодо платника податків, зокрема щодо його відносин з контрагентами і створює для нього негативні наслідки, для суду така інформація є службовою і визнати її протиправної та зобов’язати вилучити через суд неможливо.   Тому, позови із такими вимогами подавати марно, якщо нижчі суди їх раніше і задовільнили, вищі такі рішення стабільно касують.

Отже, не займаємось дурницями, а керівникам, які дають завдання оскаржити дії фіскалів щодо внесення «поганих» даних до інформаційних систем показуємо цю постанову ВАСУ.

Аналізуйте судовий акт:  Відомості в АІС, акти ДПІ та довідки ДПІ про результати зустрічних перевірок контрагентів оскаржити неможливо оскільки вони «не породжують правових наслідків» та «не порушують права» платника податків (Постанова ВАСУ від "13" квітня 2016 р.)

3.  ПДВ - складно і корупційно, проте є світло у кінці тунелю.  Всім знайома корупційна бездіяльність ДПІ щодо неподання до органу висновку про повернення платнику податків суми бюджетного відшкодування ПДВ (далі за текстом – висновок), без якого законний ПДВ у позасудовому порядку не повертається. Платник податку подає позов і суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції ухвалює рішення про визнання протиправною бездіяльність ДПІ щодо неподання висновку та стягнення з Державного бюджету суми бюджетного відшкодування ПДВ.

ДПІ оскаржує до ВАСУ, посилаючись на Постанову ВСУ від 16 вересня 2015р. про неможливість прямого стягнення ПДВ з бюджету без висновку ДПІ, проте ВАСУ прямо у ухвалі суперечить ВСУ, залишає рішення на користь платника податків та приходить до наступних оптимістичних висновків.    

Ненадання ДПІ (за результатами перевірки)  висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування ПДВ є порушення права платника податків на бюджетне відшкодування, а не на отримання висновку. Джерело відшкодування ПДВ є доходи Держбюджету, при цьому забороняється обмежувати  виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України. Держказначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються гроші бюджету, за рішенням компетентного органу, в даному випадку ДПІ або суду.   

Отже, якщо ДПІ не надає висновок вчасно, платник податків має право через суд стягнути кошти напряму з Держбюджету вже без висновку ДПІ.

ВАСУ прямо не погоджується з позицією ВСУ від 16 вересня 2015р.: «рішення судів про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. В цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету». (Наприклад дивиться:  Без висновку органу казначейства, щодо суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, суд не може вирішувати питання стягнення ПДВ на користь платника податку (Постанова ВСУ у справі 2а/0570/17001/2012 від 16 вересня 2015р.))

Слід підкреслити, що у цій ухвалі ВАСУ правильно виконав своє призначення і застосував просто ЗОЛОТЕ повноваження:  «адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. У такому разі не відбувається перебирання непритаманних суду повноважень державного органу (за відсутності обставин для застосування дискреції), а здійснюється виконання судом власної компетенції з відновлення порушеного права.»

Аналізуйте судовий акт:  Пряме відшкодування ПДВ без висновку ДПІ або необмеженість адмінсуду у виборі способу відновлення права платника податку порушеного ДПІ (Ухвала ВАСУ від 2 березня 2016р. у справі № К/800/22662/15)

4.   ВСУ має з приводу відшкодування поки що ПДВ іншу точку зору. Власне, ми спостерігаємо за битвою двох позицій двох вищий судів. ВАСУ та нижчі адміністративні суди вважають, що суд необмежний у виборі способу захисту прав платника податку, тому позови про бюджетне відшкодування підтвердженого ПДВ напряму з Держбюджету України мають задовольнятись. І це незважаючи на спеціальний порядок (підзаконний акт), який регулює порядок відшкодування ПДВ тільки після отримання платником податку спеціального висновку, який видається фіскальним органом.

ВСУ на жаль займає дивну  позицію, якщо не висловитись гірше. ВСУ констатує, що оскільки існує спеціальний порядок повернення ПДВ, який передбачає наявність висновку фіскального органу, то суд не має право підміняти собою державний орган і стягувати кошти напряму з Держбюджету.

Слід підкреслити, що ВАСУ на спільному засіданні палат відкрито не погодився з позицією ВСУ не кажучи вже про фіскалів, які продовжують в нижчих судах не повертати ПДВ з мотивів відсутності спеціального висновку.  (Постанова:  ВАСУ дуже конкретно не погодився с ВСУ і став на сторону платника податку: справа про пряме відшкодування ПДВ з держбюджету без висновку для органу держказначейства (Ухвала колегії ВАСУ із 17 суддів від 4 лютого 2016р.)  

У Постанові, ВСУ  скасував рішення судів трьох нижчих інстанцій, ухвалених на користь позивача і фактично залишив платника податку без  1 500 000,00 грн. законного ПДВ, яке він напевно вже ніколи грошима не отримає.

Аналізуйте судовий акт:  Все ж таки суд НЕ має право стягувати бюджетну заборгованість із ПДВ з Держбюджету оскільки це є НЕПРАВИЛЬНИМ засобом захисту прав платника податку (ВСУ у справі №806/2256/15 від 7 червня 2016р.)

  Справа про орендну плату за землю та земельний податок. Оплата орендної плати та плати за землю при переході права власності на нерухомість, яка розташована на орендованій земельній ділянці, завжди була дискусійною. При цьому фіскальний орган хоче, щоб продавець продовжував оплачувати орендну плату відповідно до умов договору оренди, де він залишається орендарем, а покупець платив плату за землю, згідно даних Державного земельного кадастру. При цьому таке ноу-хау між продавцем та покупцем як договір про компенсацію зі сплати орендної плати за землю ігнорується фіскальним органом.   

Розглянувши цю справу ВСУ повністю став на сторону ДПІ  і залишив в силі повідомлення-рішення, яким покупцю нерухомості на земельній ділянці донарахували плату за землю, незважаючи на те, що аналогічну суму він перерахував продавцю на підставі договору про компенсацію, а продавець сплатив цю суму до бюджету як орендар на підставі договору оренди.  

Розглянемо найпоширенішу ситуацію у сфері операцій із нерухомим майном.  Продавець є власником будівлі і орендарем земельної ділянки, яка відведена для експлуатації та обслуговування цієї будівлі. Орендодавцем (власником) цієї земельної ділянки є орган місцевого самоврядування з яким укладено та зареєстровано у Державному земельному кадастрі  договір оренди земельної ділянки строком так на 15 років.  Право власності на будівлю за один день перейшло від Продавця Покупця на підставі договору купівлі-продажу будівлі, при цьому відповідні зміни щодо права власності на будівлю нотаріус в день укладання договору купівлі - продажу будівлі вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право оренди земельної ділянки автоматично від Покупця до Продавця не переходить, оскільки є третя сторона – орган місцевого самоврядування і тут починаються складнощі.

Відповідно до статті 31 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі в тому числі припиняється у разі «набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці». Згідно статті 34 ЗУ «Про оренду землі»  - «у разі  припинення  або  розірвання  договору  оренди   землі орендар  зобов'язаний  повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах,  визначених договором.  Орендар не  має  права  утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.» Як правило договір оренди землі, передбачає повернення земельної ділянки у власність органу місцевого самоврядування на підставі акту приймання (повернення) – передачі земельної ділянки.  

Начебто законодавець врегулював порядок зміни орендаря земельної ділянки проте має місце наступний конфлікт інтересів чотирьох різних суб’єктів:

  1. Позиція органу місцевого самоврядування: ми звичайно розуміємо, що процедура припинення договору оренди з/д з попереднім власником будівлі та процедура  укладання  договору оренди з/д з новим власником будівлі може зайняти роки, проте місцевий бюджет не  повинен  втрачати орендну плату за користування з/д. Тому в будь-якому випадку акт приймання – передачі з/д буде підписуватись з Продавцем тільки одночасно з договором оренди з/д та актом приймання-передачі з/д  з Покупцем. А до цього моменту шановний Продавець сплачуйте орендну плату, як це передбачено припиненим договором оренди з/д, оскільки відбувається її фактичне користування і домовляйтесь з Покупцем про яку-небудь компенсацію.  
  2. Позиція фіскального (податкового) органу: чим більше коштів сплачується до бюджету ти краще і коли мова іде про наповнення бюджету категорії «справедливість» та «здоровий глузд» не використовуються. Тому, Продавець сплачує орендну плату до моменту підписання з органом місцевого самоврядування акту приймання -передачі з/д, тобто моменту її «фактичного повернення», незважаючи  на те, що дія самого договору оренди з/д припинилась в моменту припинення права власності на будівлю.  Продавець сплачує плату за землю, незважаючи на те, що не має  документів  на право користування з/д, тобто договору оренди з/д, оскільки став власником будівлі і фактично користується земельною ділянкою. Ми звичайно розуміємо, що за використання однієї  з/д одночасно платять і Продавець і Покупець, але ми впевнені, що так передбачено діючим законодавством.     
  3. Позиція Продавця: будівлю я продав, закон передбачає, що договір оренди з/д припинився на дату договору купівлі-продажу будівлі, з/д я фактично не користуюсь, оскільки там вже хазяйнує Покупець – за що я маю платити? Законослухняний  Продавець навіть неодноразово прийде до органу місцевого самоврядування і спробує «віддати» йому з/д, проте орган місцевого самоврядування не підпише з ним акт приймання – передачі з/д до тих  пір, поки Покупець не оформить права оренди на себе.
  4. Позиція Покупця: будівлю я купив і фактично усією з/д користуюсь. Договір оренди з/д я не проти оформити із часом, проте ніяких  хабарів за прискорення процедури давати не буду. Ще треба  подивитись яку встановить ставку орендної плати орган місцевого самоврядування.  Розумію Продавця, але і сам плачу за фактичне користування земельної ділянкою плату  за землю. (як правило це менші кошти ніж орендна плата). Порядний Покупець може укласти з Продавцем договір компенсації орендної плати за фактичне користування з/д, проте в цьому випадку Покупець не зможе віднести суму сплаченої компенсації на витрати і йому ще донарахують податки та штрафні санкції.     

Таким чином, ситуація абсурдна, але ми живемо з нею вже багато років.

Аналізуйте судовий акт:  У випадку купівлі -продажу нерухомості на орендованій ділянці за землю платять обидва: продавець - орендну плату до припинення договору оренди, покупець плату за землю до оформлення договору оренди (ВСУ від 8.06. 2016р. у сп. № 21-804а16)

Читайте статтю: Плата за землю при переході права власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Дивиться відео: Зміна орендної плати за землі державної та комунальної власності.

 Транспортний податок у 2015 році в сумі 25 000,00 грн. Не платимо? 30 серпня 2016 року Вищий адміністративний суд визнав незаконність транспортного податку в 25 тисяч гривень в 2015 році, цю правову позицію можливо застосовувати щодо транспортного податку 2016 року!

Касаційна інстанція  "зломала" незаконні у справі  № 826/22028/15 відмовні судові акти апеляційної та першої інстанцій та ухвалила нове рішення, яким визнала податкове повідомлення - рішення про донарахування особі транспортного податку у 2015 році протиправним та скасувало його. 

 Хоча питання сплати транспортного податку на користь його несплати принаймі у 2015 році було вже вирішено нещодавно у ВСУ (див. постанову нижче), ця постанова адмінсуду є прикладом саме справедливого правосуддя, якого не було у спорах між платником податків та фіскальними органами щонайменше останні 10 років. Революційна стаття податкового кодексу пп. 56.21, ст. 56, яка передбачає у випадку неоднозначного (множинного) трактування законодавства пріоритет прав платника податків «не платити» над його обов’язками «заплатити» була нарешті застосована судом. Судом скасовано рішення-повідомлення про нарахування транспортного податку саме на підставі суперечності, непослідовності та неузгодженості норм нормативно-правових актів, які регулюють це питання.

Аналізуйте судовий акт:  Транспортний податок 2015 року поза законом! (Постанова ВАСУ від 30 серпня 2016р. у справі К/800/8077/16, судді Голубєва Г. К., Сірош М. В., Юрченко В. Р.)

 Нюанс с преюдицієй або як правильно треба доказувати позицію а адмін. процесі. «Модне» слово преюдиція часто використовується у описі судових баталій.  За визначенням – це прийняття судом фактів без доказування та перевірки, які були встановленні процедурно іншім судом в іншій справі.   Преюдиція дає право стороні у справі повторно не доказувати такі факти для обгрунтування своїх позовних вимог, а іншій стороні не дає право спростовувати ці факти іншими засобами доказування.

Так було доки ВАСУ не ухвалилв це рішення, скасувавши судові акти першої та апеляційних інстанцій. Створено прецедент, який похитнув «могутність преюдиції», при цьому це відбулось у податковому спорі. Тепер, якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Сторона  справи може заперечувати преюдиційні факти належними та допустимим доказами і суд повинен ці заперечення розглядати та оцінювати.     

Аналізуйте судовий акт:  Преюдиція встановлена судом в одній справі не є абсолютом і може бути спростована доказами та обставинами в іншій справі (ВАСУ від 15 вересня 2016р. у справі К/800/37663/15)

8.  Добросовісний платник податку не несе віповідальності за діяльність недобросовісного контагента, в тому числі фіскали не повині йому за це донараховувати податки.  В останні роки нарахувати податки та штрафні санкції фіскальний орган був здатен практично любому суб’єкту господарювання, якщо у господарській операції його контрагент чим-то не подобався такому фіскальному органу. Так, наприклад, контрагент міг не перебувати за  місцем реєстрації чи мав проблеми із основними фондами та порушував певні правила ведення податкового обліку або мати заборгованість перед бюджетом. І чомусь добросовісний платник податку повинен був перевіряти свого контрагента та при сумнівах не мати з ним справу. Суди підтримували таку поведінку фіскальних органів.  Проте ВАСУ поступово після «безумных» на користь фіскальних органів рішень 2011-2014 років почав виправлятись.

У цій справі ВАСУ прийшов до очевидного висновку: «чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.»

Аналізуйте судовий акт:  Добросовісний платник податків НЕ повинен контролювати чи дотримується контрагент податкового законодавства – це справа контролюючих органів (ВАСУ від 06 вересня 2016 р. у справі 826/23325/15)

9. Іноді суд приймає до розгляду документи - докази, які не були надані платником податків при проведенні перевірки фіскальним органом.   Дивне рішення ВАСУ, хоча і ухвалене на користь платника податку, при цьому скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та справа направлена на новий розгляд. Захищаючи праведні принципи адміністративного судочинства, такі як змагальність сторін та офіційне з’ясування всіх обставин справи, ВАСУ іде в пряме протиріччя із ст. 44 ПК України. Так, ця стаття передбачає, що якщо під час перевірки платник податків не подає документів на підтвердження показників податкової звітності, вважається, що таких документів в нього немає. Єдиний спосіб для платника податків офіційно пред’явити фіскальному органу проігноровані під час перевірки документи, це подати їх разом із запереченнями до прийняття повідомлення – рішення про донарахування податків. Надалі після ухвалення повідомлення – рішення такі документи вже не враховуються при адміністративному та судовому оскарженні.

В цій справі ВАСУ прийшов до висновку, що суд першої інстанції повинен приймати, досліджувати та враховувати при ухваленні рішення всі документи та інші докази подані у справу платником податків. Окрім того, підкреслене обов’язок фіскального органу в порядку, передбаченому ст. 71 КАС доказувати правомірність свого рішення, а не перекладувати тягар доказування про його протиправність на платника податку.   

Тому, висновок судів нижчих інстанцій, про те, що платником податків не доведено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та реальність господарських операцій не підтверджена документами під час перевірки є неправильним. Доводити це повинен фіскальний орган, зокрема доказуванням наступних ознак у контрагентів: відсутності руху активів, зобов’язань чи власного капіталу у процесі здійснення госп. операції, відсутність фізичних, технічних, технологічних можливостей до вчинення таких операцій, відсутність кваліфікованого персоналу, неможливість надати послуги у встановлені строки, незнаходження за місцезнаходженням, тощо. Звичайно, фіскальним органом цього зроблено не було… 

Аналізуйте судовий акт:  Суд повинен досліджувати і враховувати документи платника податків при оскарженні повідомлення – рішення навіть, якщо ці документи НЕ подавались при проведенні перевірки та із запереченнями (ВАСУ у справі К/800/40037/15)

10.  На запит треба відповідати, бо буде податкова перевірка. Хоча кожен раз треба виріщувати окремо. Всі бухгалтери та корпоративні юристи знають запити від податкової, які містять в собі ряд абстрактних запитань, щодо відносин з контрагентами  та перелік документів, що витребовуються, тільки для підготовлення яких двом чи трьом працівникам треба працювати два чи три дні. Тактика фіскального органу, щодо подання таких запитів, направлена не на отримання трьох – чотирьох ящиків макулатури (завірених ксерокопій), не кажучи вже про інфо, а не створення законних підстав для проведення позапланової перевірки нещасного платника  податку.  Адже, іноді надати фіскалам документи в повному обсязі просто немає сил і часу.    

Багато платників податків свідомо не відповідають або відписуються на такі запити, оскільки розуміють, що надати усе вони не зможуть, тому перевірки не уникнути.

Так було і в цій справі. Платник податку не відповів та запит фіскального органу та не надав документи, сподіваючись в тому числі на мораторій на проведення позапланових перевірок.   Надалі платник податку успішно скасував наказ фіскального органу про призначення позапланової перевірки в суді першої інстанції, проте суд апеляційної інстанції з цим не погодився.  

Разом з цим незважаючи на програш у суді платника податку, слід звернути увагу на наступний висновок суду: запит фіскального органу повинен бути обгрунтований та за формою відповідати положенням ПК України. І при перевірці його законності судом саме фіскальний орган повинен доводити факти про недостовірність даних у деклараціях та господарських документах у взаємовідносинах платника податку з контрагентами, в даному випадку щодо визначення сум податкового кредиту. 

Аналізуйте судовий акт:  Ненадання документів, змістовних пояснень або відповіді на запит фіскального органу є підставою для призначення та проведення позапланової перевірки ( Харківський апеляційний адміністративний суд від 02 вересня 2016 р. у справі № 818/659/16)

Насамкінець:  Прецедент для тих платників, хто має сміливість не допустити на перевірку податківців за формальними порушеннями у їх наказах та направленнях.  Або для тих, хто дізнається що начебто відмовився від допуску на перевірку і отримує рішення-повідомлення про донарахування податків за наслідками планової перевірки проведеної у зв’язку з відмовою у допуску у приміщенні ДПІ.  

ВАСУ скасував рішення першої та апеляційної інстанцій на користь ДПІ та направив справу на новий розгляд. Зокрема ВАСУ зазначив, що відмова платника податків у допуску на перевірку фіксується податківцями виключно актом (це є доказом відмови), і цей акт є відмінним від акту про відмову у підписі платником податків у направленні на перевірку.  Крім того, необхідно зазначити, що Податковим кодексом України не передбачено право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної планової виїзної перевірки в приміщенні Державної податкової інспекції у разі відмови платника податку від допуску посадових осіб до проведення перевірки чи відмови від підпису у направленні на перевірку. 

Ініціатор отримання рішення: адвокат Дмитро Назарець, керуючий партнер "Дмитро Назарець та партнери".

Аналізуйте судовий акт:  Факт відмови допуску податківців до перевірки оформлюється виключно окремим актом, і в цьому випадку ПК України не передбачає права на проведення планової виїзної документальної перевірки в приміщенні ДПІ (ВАСУ від 24. 03. 2016р. № К/800/66537/13)

Читайте: Дайджест судових рішень "Протокол" за листопад 2016 року: "Цікаво, практично, дискусійно!"

 Дайджест судових рішень "Протокол" за вересень 2016 року: "Цікаво, практично, дискусійно!"

Дайджест судових рішень "Протокол" за серпень 2016 року: "Цікаво, практично, дискусійно!"

Дайджест судовий рішень «Протокол» за липень 2016 року:

Дайджест судових рішень «Протокол» за червень 2016 року: «Цікаво, практично, дискусійно!»

 Судовий дайджест "Протокол" за травень 2016!

Судовий дайджест "Протокол" за березень - квітень: 8 найцікавіших рішень!

Джерело: Інформаційно-правовий інтернет-ресурс "Протокол"

17
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення