Преюдиція встановлена судом в одній справі не є абсолютом і може бути спростована доказами та обставинами в іншій справі (ВАСУ від 15 вересня 2016р. у справі К/800/37663/15)

Фабула судового акту: «Модне» слово преюдиція часто використовується у описі судових баталій. За визначенням – це прийняття судом фактів без доказування та перевірки, які були встановленні процедурно іншім судом в іншій справі. Преюдиція дає право стороні у справі повторно не доказувати такі факти для обгрунтування своїх позовних вимог, а іншій стороні не дає право спростовувати ці факти іншими засобами доказування.

Так було доки ВАСУ не ухвалилв це рішення, скасувавши судові акти першої та апеляційних інстанцій. Створено прецедент, який похитнув «могутність преюдиції», при цьому це відбулось у податковому спорі. Тепер, якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Сторона справи може заперечувати преюдиційні факти належними та допустимим доказами і суд повинен ці заперечення розглядати та оцінювати.

Аналізуйте судовий акт: Роз'яснення рішення суду-це засіб виправлення недоліків судового акту, який полягає в усуненні його неясності та викладенні у більш зрозумілій формі (ВСУ від 13 липня 2016р. у справі № 21-452іп16)

Не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (ВСУ від 7 вересня 2016р. у справі № 6-1593цс16)

Підвідомчість: спір фізичної особи з державним реєстратором прав на нерухоме майно розглядається за правилами цивільного судочинства (СПІЛЬНЕ ЗАСІДАННЯ ТРЬОХ ПАЛАТ ВСУ у справі № 21 -41а16 від 14 червня 2016р.)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2016 р. м. Київ К/800/37663/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Веденяпіна О.А.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю позивача ОСОБА_4,

представника позивача ОСОБА_5,

представника ГУДФС України

в Одеській області та ДПІ у

Суворовському районі м. Одеси

ГУДФС України в Одеській області Ботріч А.О.,

представника третьої особи ОСОБА_7,

представника прокуратури

Суворовського району м. Одеси Кузнєцової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_10 та ОСОБА_11, за участю прокуратури Суворовського району м. Одеси про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2010 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_9 (далі - позивач, «ФОП ОСОБА_9.) звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Суворовського району м. Одеси від 30.12.2009 року № 0000347171/0, № 0000348171/0, № 0000349171/0, № 0000350171.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем повністю доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Державну податкову інспекцію Суворовського району м. Одеси замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області (далі - ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Державну податкову адміністрацію в Одеській області також замінено правонаступником Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Одеській області відповідно до ст. 55 КАС України.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. У доводах касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій не повно з'ясовано обставини, що мають визначальне значення для правильного вирішення спору.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

У період з 25.11.2009 року по 04.12.2009 року податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання СПД - фізичною особою ОСОБА_9 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.01.2007 року по 30.09.2009 року.

Направлення про проведення позапланової виїзної перевірки від 25.11.2009 року № 563/17-04 та копію наказу ДПА в Одеській області від 24.11.2009 року №1715 «Про проведення позапланової документальної перевірки» було вручено під особистий підпис ФОП ОСОБА_9 25.11.2009 року.

Направлення про проведення позапланової виїзної перевірки від 25.11.2009 року №601/17-04 та копію Наказу ДПА в Одеській області від 02.12.2009 року №1811 «Про продовження терміну проведення позапланової документальної перевірки» було вручено під особистий підпис СПД-ФОП ОСОБА_9.03.12.2009 року.

За результатами перевірки був складений акт № 366/17-04/НОМЕР_2 від 09.12.2009 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД-ФО ОСОБА_9 за період з 30.07.2007 року по 30.09.2009 року» (далі - акт перевірки). В акті зазначено, що від підписання акта перевірки ОСОБА_9 відмовився. Крім того посадовими особами було складено акт відмови від підпису від 09.12.2009 року № 340/17-04.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог:

- ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у результаті чого обсяг виручки від реалізації товарів (робіт та послуг) підприємця за 1 півріччя 2007 року перевищив 500000 грн., на суму 293140,80 грн.

- ст. 5 Указу Президента України 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у результаті чого підприємець не перейшов на загальну систему оподаткування обліку та звітності з 01.07.2007 року та безпідставно перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у 2008 р. та у 2009 р.;

- п. «в» п. 19.1. ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 4 ст. 14 Декрету Кабінету міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого підприємцем не подано до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси податкові декларацій про доходи від підприємницької діяльності за 2-3 квартали 2007 року, 1-2 квартали 2008 року, 1-3 квартали 2009 року;

- ст. 13, ст. 14 Декрету Кабінету міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 706353,50 грн.;

- п 9.4. ст.9 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в результаті чого підприємець не зареєструвався як платник податку на додану вартість у червні 2007 року;

- пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в результаті чого підприємцем не надано до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси податкові декларації по ПДВ за червень 2007 року - вересень 2009 року;

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6. , пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 1798188,16 грн.;

- ст. 1, ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в результаті чого підприємець у період з 01.07.2007 року по 30.09.2009 року здійснив розрахунки за надані послуги у готівковій формі без застосування реєстраторів розрахункових операцій на загальну суму 8748540,82 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.12.2009 року: №0000347171/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі 706353,50 грн.; № 0000348171/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2685067,68 грн.; № 0000349171/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 4760 грн.; Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000350171, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій 43742704,10 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення на загальну суму 47138 885,28 грн. було відправлено поштою, але не вручено платнику податків ОСОБА_9, у зв'язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується актом податкового органу від 14.01.2010 року № 4/17-1.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом ч.ч. 4 і 5 ст. 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Визначальним для правильного вирішення спору є встановлення наявності чи відсутності факту перевищення у ФОП ОСОБА_9 обсягу виручки від реалізації товарів (робіт та послуг) підприємця у певному періоді. Крім того, у разі наявності перевищення обсягу виручки, необхідно встановити на підставі яких правочинів таке перевищення відбулось та яким чином передавались, оприбутковувались кошти, якими розрахунковими документами підтверджено отримання готівкових коштів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що ФОП ОСОБА_9 з громадянами - «замовниками» у період 2007-2009 років укладались угоди про взаємні зобов'язання, відповідно до яких підприємець за дорученням «замовника» виконує роботи по обробці приміщень квартир, замовники, у свою чергу, сплачують підприємцю зафіксовану у договорі вартість загальної площі квартири у виконаних роботах частковими внесками, обсяг виручки від реалізації товарів (робіт та послуг) підприємця за 1 півріччя 2007 року перевищив 500000 грн., на суму 293140,80 грн., що свідчить про безпідставність перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у 2008-2009 роках, оскільки такий повинен був перейти на загальну систему оподаткування. До вказаних висновків суди попередніх інстанцій дійшли на підставі акту перевірки, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12.02.2013 року у цивільній справі № 1527/2-615/11 (т. ІІ а.с. 169-173), службової інформації податкового органу та копій пояснень осіб з яким, на думку податкового органу, були заключені договори по взаємним зобов'язанням, в яких зазначено, що договори були заповнені у присутності ОСОБА_9 та завірені ним, а також були передані кошти (т. ІІІ а.с.84-92).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеною нормою КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 1. ст. 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом ч. 1 ст. 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ч. 1 ст. 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами ст. 86 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Дослідивши зміст акту перевірки, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12.02.2013 року у цивільній справі № 1527/2-615/11 (т. ІІ а.с. 169-173), службової інформації податкового органу та копій пояснень осіб з яким, на думку податкового органу, були укладені договори по взаємним зобов'язанням (т. ІІІ а.с.84-92), суд касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про те, що перевищення у ФОП ОСОБА_9 обсягу виручки від реалізації товарів (робіт та послуг) сталося у першому півріччі 2007 року та про проведення позивачем готівкових розрахунків без застосування реєстратора розрахункових операцій у період 2007-2009 років, з огляду на наступне.

У рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 12.02.2013 року у цивільній справі № 1527/2-615/11 не досліджувалось господарська діяльність позивача у вищевказаному періоді, предметом розгляду даної справи було розірвання договору про взаємні зобов'язання між позивачем та третьою особою. Крім того, при розгляді зазначеної справи не досліджувалась правомірність укладення договорів про взаємні зобов'язання укладених між позивачем та іншими особами, реальність укладання таких. Тобто, зазначене рішення у цивільній справі не може вважатись преюдиційним підтвердженням факту укладення між позивачем та іншими особами (крім ОСОБА_10.) договорів про взаємні зобов'язання. Наявність чи відсутність укладених між позивачем та іншими особами договорів про взаємні зобов'язання, їх реальність не досліджена судами попередніх інстанцій. Крім того, судам попередніх інстанцій необхідно встановити наявність чи відсутність факту отримання позивачем певних коштів за вищевказаними договорами, допитати осіб які брали участь у господарських операціях як свідків.

У акті перевірки № 366/17-04/НОМЕР_2 від 09.12.2009 року податковим органом не зазначено перелік господарських операцій на підставі яких у позивача виникло перевищення обсягу виручки від реалізації товарів (робіт та послуг) у першому півріччі 2007 року, податковий орган зазначив лише про отримання виручки у період з 01.02.2007 року по 30.06.2008 року у розмірі 539630 грн. (т. І, а.с. 10). Крім того, судами попередніх інстанцій зазначене питання також залишено поза увагою. Не з'ясовано кількість укладених між позивачем і іншими особами договорів про взаємні зобов'язання, кількість отриманих грошових коштів за такими в гривневому еквіваленті, період отримання таких коштів, валюту проведених розрахунків.

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу судів попередніх інстанцій на те, що наявні в матеріалах справи копії письмових пояснень певних осіб щодо господарської діяльності позивача не можуть вважатись беззаперечним доказом вчинення певних господарських операцій, оскільки правомірність таких не була належним чином досліджена, вказаних осіб не було допитано в якості свідків при розгляді даної адміністративної справи.

Так, оскільки в порушення позивачу ставиться недотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», слід було з'ясувати яким чином проводились розрахункові операції, чи отримував позивач особисто від осіб зазначених у договорах готівкові кошти. Яким чином здійснювалось оформлення передачі вказаних коштів.

Не з'ясованими залишились обставини щодо особистої участі позивача, чи залучення інших осіб саме ФОП ОСОБА_9, у роботах по обробці приміщень квартир на виконання вищевказаних договорів, наслідки виконання чи не виконання таких робіт, відображення їх у податковому обліку платника податків.

Крім того, не дослідженим залишилось питання щодо наявності чи відсутності кримінального провадження відносно позивача та, як наслідок, відомостей щодо притягнення чи не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності, які могли б свідчити про порушення чи дотримання позивачем вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без повного та всебічного встановлення обставин, що мають визначальне значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160 167 220 221 223 227 230 231 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року у справі № 2а-549/10/1570 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

О.А. Веденяпін

Повний текст виготовлено 19.09.2016 року.