03.05.2016 | Автор: Веб-ресурс "Протокол"
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Судовий дайджест «Протокол» за березень – квітень 2016 року: 8 найцікавіших рішень!

Розділ «Цікаві судові рішення» інформаційно-правового ресурсу «Протокол» постійно поповнюється судовими актами, які мають інтерес  як з точки зору практичного застосування, так і з точку зору теоретичного обговорення. Редакція «Протоколу» здійснила відбір  8 судових прецедентів різних галузей судочинства, які найбільше зацікавили наших користувачів у лютому-березні 2016 року. Пропонуємо ще раз ознайомитись з ними та використати у разі необхідності в роботі. 

1. «Справа про оподаткування доходу адвоката, якщо він зареєстрований як ФОП». Судові спори між ФОПами – адвокатами та фіскальними органами з приводу оподаткування доходів адвокатів від професійної діяльності існують вже давно. Постанова ВАСУ у подібній справі привернула найбільшу увагу серед користувачів і очевидно з цього приводу своє остаточне слово ще скаже ВСУ. Нагадаємо, що  за думкою фіскалів адвокат повинен перебувати на обліку та платити податки як самозайнята особа, подавати звіти про свою діяльність, відмінні від звітів фізичних осіб-підприємців, та сплачувати податки з таких доходів. Проте ВАСУ встановив, що якщо адвокат зареєстрований як СПД – ФОП і є платником єдиного податку, то тоді адвокат має право платити виключно єдиний податок, як і інші СПД-ФОП, залежно від групи до якої його відносить ПК України. Ця Постанова ВАСУ приголомшлива ще тим, що у податковій справі суд касаційної інстанції скасував акти судів першої та апеляційної інстанцій прийнятих на користь ДПІ і відразу ухвалив нове рішення на користь платника податків без направлення справи на новий розгляд.

Аналізуйте судовий акт: Адвокат має право НЕ платити податки як самозайнята особа, якщо він зареєстрований як ФОП і є платником єдиного податку. (Постанова ВСАУ у справі № К/800/44702/14 від 21 січня 2016р. судді Рибченко А. О., Лосєв А. М., Олендер І. Я.)

2. «Рішення про розписку на 500 тис. доларів США».  На сьогодні це найбільша сума, яка вказувалась у борговій розписці і юридична оцінка такої розписки була надана чотирма судовими інстанціями включаючи Верховний Суд України.  Обставини справи надзвичайно прості. Одна фізична особа ще у 2008 році позичила іншій 500 тис. доларів США, на підтвердження чого була складена власноручно боргова розписка. Як часто буває у таких ситуаціях кошті повернути не були - не повернуті ці кошти і сьогодні.  Позикодавець звернувся із позовом про стягнення боргу до позичальника і суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій цей позов задовольнили. Проте ВСУ у 2015 році, тобто через 7 років після факту передання коштів скасував, всі судові рішення у справі і відмовив позикодавцю у задоволенні позову. Окрім цього ВСУ висловив і окрему правову позицію у цій справі - №6-1967цс15, в якій підкреслив, що розписка, яка підтверджує боргове зобов‘язання має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов’язанням їх повернення та дати отримання. Якщо розписка не містить цих умов неправильно вважати, що між два фізичними особами був укладений договір позики і кошти мають бути повернуті на підставі такої розписки. Ось так легко були припиненні усі сподівання позикодавця повернути свої кошти. І тільки тому, що наданій йому позичальником розписці не було вказано зобов’язання та строк повернення коштів. 

Аналізуйте судовий акт: ВСУ скасував рішення трьох інстанцій і відмовив особі у поверненні 500тис. $ оскільки боргова розписка не містила зобов’язання боржника про повернення коштів (Постанова ВСУ від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15)

Користуйтесь консультацією: Верховний Суд відмовив особі у поверненні 500 тис. $ оскільки боргова розписка не містила зобов’язання боржника про повернення коштів

3. Права на землю при переході права на будівлю. ВСУ  у справі № 6-253цс16 розглянув спір, який виникає після переходу  на підставі цивільного правочину права власності на будівлю щодо прав на землю, на якій ця будівля розташована.  Так,  при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об’єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об’єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об’єкта права власності. Таким чином, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

На жаль ВСУ не сказав нам хто ж буде визначати площу земельної ділянки для обслуговування будівлі, якщо ця площа не була визначена для попереднього власника будівлі, тобто не була оформлена відповідно до діючого сьогодні законодавства.

Аналізуйте судовий акт: У нового власника при переході права власності на будівлю завжди виникають права на земельну ділянку, на якій розташована ця будівля і на земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування цієї будівлі (ВСУ у справі № 6-253цс 16 від 13 квітня 2016р.)

4. Всіма «любимий» виконавчий збір. Бувають випадки, коли державний виконавець на виконання рішення суду відкрив виконавче провадження і боржник пропустив встановлений строк на добровільне виконання рішення суду. (від 7 до 15 діб). Може пройти місяць, два, три а д/в не проводить виконавчі дії, проте загрожує стягненням виконавчого збору. ВСУ прийшов до висновку, що право на стягнення виконавчого збору не виникає, якщо боржник добровільно виконав рішення суду після того, як минув строк на добровільне виконання і при цьому д/в не провів будь-яких примусових виконавчих дій, а тільки виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та поставу про стягнення виконавчого збору.  

Тут слід додати, що з моменту розгляду спору у першій інстанції у ЗУ «Про виконавче провадження» були внесені зміни. Сьогодні частина 1, ст. 28 цього закону містить норму, що «Виконавчий  збір  стягується незалежно від вчинення державним виконавцем   заходів   примусового   виконання,  передбачених  цим Законом». З іншого боку ч. 3 ст. 27 цього ж закону передбачає, що У  разі  отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового  виконання державний  виконавець  закінчує  виконавче  провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією  та  проведенням  виконавчих  дій,  у  такому  разі з боржника не стягуються.» Таким чином, має місце чергова колізія.

Аналізуйте судовий акт: Виконавчий збір НЕ стягується після спливу строку на добровільне виконання рішення суду, якщо д/в не вчиняв виконавчі дії, а боржник пізніше добровільно виконав рішення суду ( ВСУ у справі №6-785цс15 від 6 липня 2015р.)

Дивиться також за посиланням аналогічну ухвалу господарського суду м. Києва у 2016 році.  http://disputes.com.ua/ua/blog/litigation-ua/win1ua

Аналізуйте судовий акт: Для стягнення виконавчого збору з боржника державний виконавець повинен вчинити виконавчі дії, а не тільки винести постанову (ВГСУ, справа № 20/49 від 12 січня 2016р., судді Палій В.В., Прокопанич Г. К., Студенець В. І.)

5. Приватизована одним з подружжя земельна ділянка не є спільною власністю. Спорам про поділ спільної власності набутої у шлюбі немає меж. У цій справі ВСУ послідовно підтвердив усі свої попередні позиції про те, що майно особи, набуте шляхом приватизації, не є спільною власністю подружжя, а є особистою власністю не придбаною за сімейні кошти.  Отже, приватизована земельна ділянка, навіть якщо на ній і побудований будинок, який  належить до спільної власності подружжя, не відноситься до майна нажитого подружжям у шлюбі, а є особистою власністю особи (власника зазначеного у документах) – його часткою у земельному фонді.   

Аналізуйте судовий акт: Приватизована громадянином під час шлюбу земельна ділянка є його власністю і не відноситься до спільної сумісної власності подружжя (Постанова ВСУ у справі № 6-2710цс15 від 16 грудня 2015р.)

6. Наслідки формальних помилок в первинних документах при оподаткуванні. В останні роки наявність помилки в первинному документі завжди було підставою для суду ставати на  фіскалів при розгляді податкових спорів. Практика визнавати господарську операцію безтоварною лише за недоліками у накладній чи акті приймання- передачі, без з’ясування всіх фактичних обставин панувала у адміністративному судочинстві. Проте нещодавно правові позиції ВАСУ сталі дещо ліберальніше у платника податків з’явилось світло і кінці тунелю. Ми приводимо прецедент де ВАСУ узагальнив наступне:
- формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій;
- на підтвердження здійснення господарських зобов'язань позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, укладення правочинів спрямовано на настання реальних правовий наслідків, вони відповідають економічному змісту і діловій меті діяльності позивача;
- висновки актів перевірки контрагентів позивача не можуть бути належним та допустимим доказом нереальності та безтоварності здійснених господарських операцій, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, зазначені факти не підтверджено, як і не визнано недійсними укладені правочини.

Аналізуйте судовий акт: Формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій ( Постанова ВАСУ у справі № К/800/1217/13 від 11 лютого 2015р., суддя Лосєв, Бившева, Шипуліна).

7. Самочинне будівництво і ДАБІ: коли виникає право зносити? Всі хто намагався законно щось колись побудувати натикались на ДАБІ або ГАСК – орган, інколи мутніший за прокуратуру. Проте,  без ГАСКу самобуди заполонять і так вже інколи схожі на індійські квартали міста та передмістя. Судова практика щодо боротьби із самочинним будівництвом дуже суперечлива. Що стосується прав ДАБІ на звернення із позовом про знесення самобуду, то тут ВАСУ вказав на чітке дотримання процедури перевірок та правильність складання відповідних документів.  

Так, ДАБІ провела перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудування та виявила за певною адресою самочинне проведення добудови , у зв’язку з цим  направило порушнику лист про припинення будівельних робіт. Після цього ДАБІ звернулось із відповідним позовом до суду і суд першої інстанції зобов’язав  відповідача припинити самочинне будівництво.

Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував. ВАСУ розгляну в спір та залишив рішення апеляційного суду в силі, а скаргу ДАБІ без задоволення.  Проаналізувавши норми законодавства ВАСУ встановив, що передумовою звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду з позовом про припинення будівельних робіт та знесення самочинного будівництва, є видання таким органом відповідного припису. І тільки в разі його невиконання, орган державного архітектурно-будівельного контролю має підстави для звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому Лист ДАБІ про припинення самовільного будівництва та демонтажу збудованого не тягне для відповідача правових наслідків у вигляді обов'язковості його виконання, а невиконання вказаного листа не є підставою для звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду з позовом про його примусове виконання.

Аналізуйте судовий акт: Самочинне будівництво може бути знесено на підставі рішення суду тільки за умови попереднього внесення ДАБІ (ГАСК) припису порушнику ( Ухвала ВАСУ від 02 квітня 2015 року у справі № К/800/47313/14).

8. Допит свідків повторно в апеляції є обов’язковим, якщо скасовується виправдувальний вирок.  Рідкісно –принципова позиція ВСУ, яка базується на встановленні порушень саме таких принципів кримінального судочинства як змагальність сторін та дотриманні прав підсудного будь за що особливо у випадку погіршення його становища.  Цікаво, що сам злочин відбувся 14 років тому, проте це не завадило ВСУ правильно застосувати норми КК України. 

Отже, суд першої інстанції виправдав підсудного по епізоду у навмисному вбивстві «за недоведеністю вчинення ним цього злочину» , проте суд апеляційної інстанції скасував виправдувальний вирок, визнав підсудного винним у навмисному вбивстві і засудив до 15 років позбавлення волі. При цьому апеляційний суд надав переоцінку доказам у справі та показам свідків, які свідчили на користь підсудного в суді першої інстанції без заслуховування цих свідків у суді апеляційної інстанції. ВССУ залишив обвинувальний вирок суду апеляційної інстанції без змін.

ВСУ прийняв справу до розгляду і скасував вирок суду апеляційної інстанції обгрунтовуючи це порушенням принципів кримінального судочинства щодо належності, допустимості, достовірності, достатності, а також порушенням принципу змагальності сторін. Відмова суду повторно допитати свідків, які давали покази на користь обвинуваченого та переоцінка змісту показів цих свідків проти обвинуваченого є порушенням змагальності сторін та права обвинуваченого на захист.    

ВСУ підкреслює, що всі докази у справі повинні публічно досліджуватись під час судового розгляду в присутності обвинуваченого із застосуванням принципу змагальності сторін. Винятки з цього приводу встановлені законом і в будь-якому випадку не повинні порушувати права обвинуваченого на захист.

ВСУ також зазначив, що не має права досліджувати докази та покази у справі, вирішувати питання про їх достовірність, тому направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, залишивши в силі вирок суду першої інстанції за іншими епізодами.

Аналізуйте судовий акт: Апеляційний суд скасовуючи вирок суду першої інстанції повинен давати оцінку та переоцінку доказам вдаючись до їх безпосереднього дослідження, в тому числі із заслуховуванням показань свідків (ВСУ у справі № 5-249кс15 від 21 січня 2016р.)

Джерело: protokol.com.ua

3
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення