Факт відмови допуску податківців до перевірки оформлюється виключно окремим актом, і в цьому випадку ПК України не передбачає права на проведення планової виїзної документальної перевірки в приміщенні ДПІ (ВАСУ від 24. 03. 2016р. № К/800/66537/13)

Фабула судового акту: Прецедент для тих платників, хто має сміливість не допустити на перевірку податківців за формальними порушеннями у їх наказах та направленнях. Або для тих, хто дізнається що начебто відмовився від допуску на перевірку і отримує рішення-повідомлення про донарахування податків за наслідками планової перевірки проведеної у зв’язку з відмовою у допуску у приміщенні ДПІ.

ВАСУ скасував рішення першої та апеляційної інстанцій на користь ДПІ та направив справу на новий розгляд. Зокрема ВАСУ зазначив, що відмова платника податків у допуску на перевірку фіксується податківцями виключно актом (це є доказом відмови), і цей акт є відмінним від акту про відмову у підписі платником податків у направленні на перевірку. Крім того, необхідно зазначити, що Податковим кодексом України не передбачено право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної планової виїзної перевірки в приміщенні Державної податкової інспекції у разі відмови платника податку від допуску посадових осіб до проведення перевірки чи відмови від підпису у направленні на перевірку.

Ініціатор отримання рішення: адвокат Дмитро Назарець, керуючий партнер "Дмитро Назарець та партнери".

Аналізуйте судовий акт: Формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій (Постанова ВАСУ у справі № К/800/1217/13 від 11 лютого 2015р., судді Лосєв, Бившева, Шипуліна)

ВАСУ дуже конкретно не погодився с ВСУ і став на сторону платника податку: справа про пряме відшкодування ПДВ з держбюджету без висновку органу держказначейства (Ухвала колегії ВАСУ із 17 суддів від 4 лютого 2016р.)

Внесення до ІС "Податковий блок" змін показників податкової звітності на підставі акта перевірки без прийняття повідомлення-рішення не може бути оскаржене (Постанова ВСУ у справі №826/20761/14 від 3 листопада 2015р.)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2016 р. м. Київ К/800/66537/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Лосєва А.М., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 по справі № 826/4871/13-а

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року Товариством до суду заявлений позов про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2012 № 0000061730, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку а прибуток за основним платежем на суму 1 084 791,44 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 271 197,86 грн., №0000071730, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на суму 1 478 703,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 211 474,75 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга обґрунтована процедурними порушеннями посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірки, що виключає правомірність прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень - рішень.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що працівниками Державної податкової інспекції проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Підприємцем за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 12.03.2012 № 2/17-205/НОМЕР_2.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми чистого доходу на суму 6 658 590,50 грн., порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 478 703,00 грн.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків Державною податковою інспекцією прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що контролюючим органом правомірно проведено документальну виїзну планову перевірку Підприємця та, з огляду не надання позивачем до перевірки первинних документів, правомірно прийнято також і оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Проте колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України - органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Приписи п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначають, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 вказаного Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Приписи п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України визначають, що про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Судами встановлено, що контролюючим органом дотримано порядок призначення перевірки та порядок повідомлення Підприємця про проведення перевірки, так копія наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 03.02.2012 № 170 направлена на адресу позивача 06.02.2012 та отримано Підприємцем особисто 23.02.2012, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 170), копія наказу від 24.02.2012 № 310 про продовження терміну проведення виїзної планової документальної перевірки направлена позивачу 24.02.2012 та отримана - 21.03.2012, що також підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 163).

Згідно п. 77.6 ст. 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки (абзац 8 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Підприємець відмовився від підпису наказу про проведення планової виїзної перевірки від 03.02.2012 № 170 та направлень на проведення перевірки, про що посадовими особами Державної податкової служби було складено акт від 13.02.2012 №1/17-407.

Суди також зазначили, що саме зі складанням зазначеного вище акту положення Податкового кодексу України пов'язують початок проведення такої перевірки, проте судами не було враховано п. 81.2 ст. 81 вказаного Кодексу, якою визначено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводятьрозрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

А отже відмова платника податків (позивача) від підпису у направленні на перевірку та складення посадовими особами акту, який засвідчує факт такої відмови, не є тотожним акту, який має складатись посадовими особами у разі відмови платника податку у допуску посадових (службових) осіб Державної податкової служби до проведення перевірки.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо фактичного не допуску Підприємцем посадових (службових) органу Державної податкової служби до проведення перевірки, а також доказів на підтвердження вищезазначеного, зокрема, наявності відповідного акту.

Крім того, необхідно зазначити, що Податковим кодексом України не передбачено право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної планової виїзної перевірки в приміщенні Державної податкової інспекції у разі відмови платника податку від допуску посадових осіб до проведення перевірки чи відмови від підпису у направленні на перевірку.

Встановлення вказаних обставин є визначальним для правильного вирішення спору по даній справі, проте, вказані обставини залишилася поза межами дослідження судами як першої так і апеляційної інстанцій.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений ч. 1ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160 167 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 по справі № 826/4871/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді А.М. Лосєв

А.О. Рибченко