Історія справи

Постанова від 14.03.2024 року у справі №160/18269/22
Постанова КАС ВП від 24.10.2025 року у справі №160/18269/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

справа № 160/18269/22

адміністративне провадження № К/990/25657/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мартинюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року (головуючий суддя - Сидоренко Д.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року (головуючий суддя - Малиш Н.І., судді: Баранник Н.П., Щербак А.А.)

у справі №160/18269/22

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 "

про визнання дій та наказу протиправними.

I. ПРОЦЕДУРА

1. 14 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив:

- визнати неправомірним акт - наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 17 квітня 2022 року №27, що містить ознаки фальшування (складання заднім числом);

- визнати неправомірними дії в/ч НОМЕР_2 - виготовлення "Витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 17 квітня 2022 року №27 "Про призначення м-ра ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов`язки командира в/ч НОМЕР_1 " з вмістом одного пункту - шляхом його друкування, проставлення відбитку гербової печатки в/ч НОМЕР_2 на написі "Згідно з оригіналом", "командир військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_3 ", підписі "начальник стройової частини військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_4 " та подання його 05 жовтня 2022 року Дніпропетровському окружному адміністративному суду - як законного розпорядження (наказу) ТВО командира в/ч НОМЕР_2 ;

- визнати спільними неправомірними діями в/ч НОМЕР_2 , в/ч НОМЕР_1 - виготовлення "Витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 17 квітня 2022 року №27 "Про призначення м-ра ОСОБА_2 тимчасово виконувачем обов`язків командира в/ч НОМЕР_1 " з вмістом двох пунктів - шляхом його друкування, проставлення відбитку гербової печатки в/ч НОМЕР_2 на написі "командир військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_3 ", підписі "начальник стройової частини військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_4 " та подання його 05 жовтня 2022 року Дніпропетровському окружному адміністративному суду - як законного розпорядження (наказу) ТВО командира в/ч НОМЕР_2 .

2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

3. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

4. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження у справі дійшов висновку, що вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки предметом заявлених позовних вимог є визнання протиправним акту - наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 17 квітня 2022 року №27, що містить ознаки фальшування (складання заднім числом) та дій з виготовлення витягу з нього і подання його до Дніпропетровського окружного адміністративного суду як доказ в межах адміністративної справи №160/11638/22, яка розглядається Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

6. Враховуючи заявлені позовні вимоги, оцінку доказів, наданих в межах адміністративної справи, здійснює суд, який розглядає відповідну справу, а фальшивість доказів встановлюється вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили в кримінальному провадженні.

7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про необхідність відмови у відкритті провадження у справі та зазначив, що спірний наказ оскаржено позивачем у справі №160/18134/22. Норми КАС України не передбачають повноважень адміністративного суду встановлювати фальшивість актів суб`єктів владних повноважень. Позивач звертаючись до суду з позовом не визначив, який публічно-правовий спір виник між учасниками справи, а зазначає про незгоду з діями відповідача щодо виготовлення копії документів поданих в межах іншої адміністративної справи, таким чином позивач фактично шляхом подання вказаного позову оспорює належність та допустимість письмових доказів, та їх подання у іншій адміністративній справі яка перебуває у провадженні суду.

8. У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений спір не є публічно правовим спором у розумінні норм КАС України.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій є помилковими з огляду на суть вимог прохальної частини позову - визнати наказ неправомірним, а не сфальшованим. Та обставина, що при формулюванні цих вимог він виклав складення наказу «заднім числом», - не змінювало докорінно суті вимог, що відповідали передбаченому статті 5 КАС України способу правового захисту - визнання наказу суб`єкта владних повноважень.

10. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій взагалі не було досліджено зміст визначених в позові підстав визнання неправомірним наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 17 квітня 2022 року №27, а саме прийняття його з порушенням вимог «Положення про порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі-Положення №1153/2008) та всупереч встановленому Міністерством оборони порядку переведення до лав ЗСУ одночасним їх призначенням на керівні посади командирів військових частин ЗСУ (у розглядуваному випадку - ведучого інженера відділу контролю якості 227 військового представництва Міністерства оборони майора ОСОБА_2 із призначенням його на посаду командира в/ч НОМЕР_1 СТрО « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що віднесено до виключної компетенції Головнокомандувача ЗСУ та Генерального штабу ЗСУ.

11. Щодо оскаржуваних дій по створенню відповідачами витягу з оспорюваного наказу та подання його в якості доказу Дніпропетровському окружному суду, то їх правомірність могла бути перевірена за результатами розгляду справи і оцінки доказів у контексті встановлених судом обставин порушення відповідачем 2 приписів Положення №1153/2008 при прийнятті наказу від 17 квітня 2022 року №27.

12. При цьому суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи апеляційної скарги, що питання формулювання позовних вимог, які суд першої інстанції вважав такими, що не відповідають усталеній практиці або є юридично неконкретизованими, могли бути вирішені шляхом залишення позовної заяви без руху із вказівкою на їх усунення, чого судом першої інстанції не було зроблено.

13. Крім того, судом апеляційної інстанції не було взято до уваги ті доводи, що саме про відмову у задоволенні позовних вимог або про закриття провадження у певній їх частині, а не вирішувати ці питання фактично на етапі відкриття провадження позовну заяву.

14. Суд апеляційної інстанції безпідставно обґрунтував свою постанову тим, що наказ командира в/ч НОМЕР_3 від 17 квітня 2022 року №27 оскаржено позивачем у справі №160/18134/22, що є помилковим висновком, оскільки згідно даних ЄРСР позивачем у цій справі є інша фізична особа - ОСОБА_5 .

15. Також, скаржник посилається на рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004, відповідно до якого поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».

16. Вважає, що внаслідок не застосування судами першої та апеляційної інстанцій приписів вказаного рішення Конституційного Суду України, положень статті 6 Конвенції щодо забезпечення гарантій права на справедливий Суд та практики Євросуду реалізація цих гарантій на практиці позивачем виявилась «ілюзорною».

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

18. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

19. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права необхідно вказати таке.

20. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

21. Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20 липня 2006 року в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

22. Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

23. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

24. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

25. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

26. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

27. Згідно усталених у судовій практиці висновків, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

28. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

29. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

30. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

31. Отже, публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

32. Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

33. При цьому, суди попередніх інстанцій вказали, що предметом позовних вимог цієї справи є визнання протиправним акту - наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 17 квітня 2022 року №27, що містить ознаки фальшування (складання заднім числом) та дій з виготовлення витягу з нього і подання його до Дніпропетровського окружного адміністративного суду як доказ в межах адміністративної справи №160/11638/22, яка розглядається Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

34. З огляду на це суди дійшли до висновку, що оцінку доказів, наданих в межах адміністративної справи, здійснює суд, який розглядає відповідну справу, а фальшивість доказів встановлюється вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили в кримінальному провадженні.

35. Проте, Верховний Суд не погоджується із такими висновками, оскільки вказані висновки є передчасними та помилковим.

36. Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач стверджує «про факт грубого порушення його прав і свобод в/ч НОМЕР_1 у зв`язку з винесенням майором ОСОБА_2 «Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 №95 від 25.04.2022» про його переміщення в інший підрозділ, посилаючись на наявність у нього владних повноважень командира в/ч НОМЕР_1 .

37. Разом з тим, права і свободи позивача були грубо порушені в/ч НОМЕР_2 у зв`язку зі створенням оскаржуваного наказу №27 заднім числом, та поданням його до суду - з метою вплинути на подальше рішення у справі, тобто формування у органу судової влади враження про наявність правових підстав для висновку про наявність у майора ОСОБА_2 повноважень тимчасово виконуючого обов`язки командира в/ч НОМЕР_1 в період з 17.04.2022р. по 04.06.2022 р., - у т.ч. повноважень на винесення «Бойового розпорядження №95 від 25.04.2022» про його переміщення в інший підрозділ.».

38. З наведеного висновується, що суть спору, ініційованого позивачем, фактично полягає у визнанні протиправним наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 17 квітня 2022 року №27 "Про призначення м-ра ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов`язки командира в/ч НОМЕР_1 ", що є предметом позову.

39. Крім того, позивач у позовній заяві зазначає, що спірний наказ містить ознаки фальшування (складання заднім числом), тому не погоджується з діями щодо виготовлення витягу з нього, його друкування та подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду як законного розпорядження (наказу) ТВО в/ч НОМЕР_2 .

40. Тобто, вказаними обставинами позивач обґрунтовує свої вимоги, які складають підставу позову, що перебуває у нерозривному логічному взаємозв`язку із змістом позовних вимог (з предметом позову).

41. Таким чином, зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі, зводиться до оскарження рішення суб`єкта владних повноважень.

42. Підсумовуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій щодо того, що цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства є передчасними та помилковими. В контексті встановлених обставин та з урахуванням наведених вище висновків, правовідносини щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень належить розглядати в порядку КАС України, які мають ознаки публічно-правових.

43. Таким чином, неповно встановивши характер спірних правовідносин і відмовивши у відкритті провадження у справі, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке призвело до ухвалення судових рішень, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

44. На підставі наведеного, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного прийняття процесуального рішення у цій справі на стадії відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

45. До того ж, суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі зазначив, що наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 17 квітня 2022 року №27 оскаржено позивачем у справі №160/18134/22.

46. Однак, відповідно до Єдиного реєстру судових рішень позивачем у цій справі є інша фізична особа - ОСОБА_5 , про що обґрунтовано зазначив скаржник в доводах касаційної скарги.

47. Наведені обставини дають підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку без належної перевірки вказаної обставини відповідними доказами, чим, в свою чергу, допустив порушення процесуального права.

48. Відтак, доводи касаційної скарги частково знаходять своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

49. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що не у всіх випадках на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі можна дійти остаточного висновку щодо правової природи відповідного правового спору. Так, питання наявності ознак публічно-правового спору, а й відповідно здійснення публічно-владних управлінських функцій конкретно може бути досліджене під час судового розгляду.

50. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

51. У розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди передбачає наявність встановленого судом факту їхнього порушення. Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд установлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-владних правовідносинах, що виникли між ним і позивачем.

52. Відтак, вимоги позивача в межах цієї позовної заяви, повинні оцінюватися судами на предмет їх правомірності.

53. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

54. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

55. Враховуючи зазначене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

56. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 356 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі №160/18269/22 - скасувати.

Справу №160/18269/22 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

Н.М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду