Історія справи

Постанова ВСУ від 18.02.2026 року у справі №922/867/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року

м. Київ

cправа № 922/867/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

Національної поліції України - Гвоздецька О. М.,

Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради - Василенко І. Ю.,

Головного управління Національної поліції у Харківській області - Маслош С. М.,

Міністерства внутрішніх справ України - Ільниціка Л. В.,

Комунального підприємства "Харків-Сигнал" - Мартіна Л. Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2025

(судді Хачатрян В. С., Гетьман Р. А., Россолов В. В.)

у справі за позовом Держави України в особі суб`єкта управління державним майном - Національної поліції України

до 1) Територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Головне управління Національної поліції у Харківській області, 2) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, 3) Міністерство внутрішніх справ України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Комунальне підприємство "Харків-Сигнал", 2) Комунальне підприємство "Інкоммедсервіс",

про витребування майна.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Держава Україна в особі суб`єкта управління державним майном - Національної поліції України (далі - Національна поліція України, позивач) звернулася до суду з позовом до територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради (далі - Міськрада, скаржник), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, в якій просив суд витребувати від територіальної громади міста Харкова в особі Міськради і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як суб`єкта управління майном, на користь позивача частину будівлі літ. "А-9" площею 2337,7 м2 по вул. Ярославській, 1/29, м. Харків (зареєстрована за територіальною громадою міста Харкова за адресою: м. Харків, вул. Чоботарській, 6), а саме: нежитлові приміщення підвалу № 36-57, нежитлові приміщення першого поверху № 58-81, нежитлові приміщення другого поверху № 46-55, нежитлові приміщення третього поверху № 50-54 та нежитлові приміщення технічного поверху № 1- 3 загальною площею 2130,3 м2, а також нежитлові приміщення третього поверху кімнати № 55-63 загальною площею 203,4 м2 (згідно технічного паспорту на будівлю літ. "А-9" по вул. Ярославській, 1/29, м. Харків).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, наявністю порушення права власності, що належить державі Україна в особі Національній поліції України як суб`єкту управління державним майном з боку Міськради і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

2.1. Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 23.02.1987 № 57 затверджено Акт приймання в експлуатацію другого пускового комплексу будівлі центрального керуючого пункту автоматизованої системи управління рухом у складі пускового комплексу ЦКП ВСУД по проспекту Машинобудівників та передано дев`ятиповерхову будівлю по вул. Ярославській, 1/29 Управлінню внутрішніх справ міськвиконкому.

2.2. Нежитлова будівля по вул. Ярославській, 1/29 у комплексі з триповерховою будівлею була прийнята до державної власності та оприбуткована на баланс Управління внутрішніх справ Харківського міськвиконкому, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією авізо від 06.05.1987 № 79.

2.3. 08.02.2005 Харківським міським головою було видано розпорядження № 311 "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно" (далі - Розпорядження), на підставі якого було видано державі Україна свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі літ. "А-9" загальною площею 11234,7 кв.м, літ. "Б-1" загальною площею 58,5 кв.м, літ. "В-1" загальною площею 88,9 кв.м, літ. "Г-1" загальною площею 150,2 кв.м, літ. "Д-1" загальною площею 149,5 кв.м, розташовані по вул. Ярославській,1/29 у м. Харкові. Зобов`язано комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" в установленому порядку оформити свідоцтво про право власності за встановленим зразком згідно з пунктом 1 цього розпорядження та в місячний термін зареєструвати вказані нежитлові будівлі.

2.4. На виконання Розпорядження 09.02.2005 виконавчим комітетом Харківської міської ради видано свідоцтво про право власності Державі Україна серії ЯЯЯ № 178021 на нежитлові будівлі: літ. "А-9" загальною площею 11234,7 кв.м, літ. "Б-1" загальною площею 58,5 кв.м, літ. "В-1" загальною площею 88,9 кв.м, літ. "Г-1" загальною площею 150,2 кв.м, літ. "Д-1" загальною площею 149,5 кв.м, розташовані в місті Харкові по вул. Ярославській,1/29 (далі - Свідоцтво).

2.5. Суди встановили, що нежитлова триповерхова будівля по вул. Чоботарській, 6, м. Харкова літ. А2-3 була об`єднана з нежитловою дев`ятиповерховою будівлею літ. А-9 по вул. Ярославській, 1/29, м. Харкова (фактично входить до складу цієї будівлі) та з моменту приймання в експлуатацію перебувала на балансі управління внутрішніх справ міськвиконкому, суб`єктом управління було Міністерство внутрішніх справ України та вказані будівлі були державною власністю.

2.6. Розпорядженням Харківського міського голови від 28.05.2008 № 1082 "Про скасування розпорядження Харківського міського голови від 08.02.2005 № 311" (далі - розпорядження № 1082) Розпорядження було скасовано.

2.7. Також встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 06.11.2008 у справі № 35/183-08 скасовано Свідоцтво, визнано право власності за територіальною громадою міста Харкова на триповерхову прибудову площею 2333,7 кв.м., літ. "А-3" по вул. Чоботарській, 6 в місті Харкові.

2.8. Відповідачем-1 було зареєстровано право власності на триповерхову прибудову літ. "А-3" площею 2333,7 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Чоботарська, 6 за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності від 26.12.2008.

2.9. 17.03.2011 Виконавчим комітетом Харківської міської ради було видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літ. "А-3" загальною площею 2333,7 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Чоботарська, 6, згідно якого право власності належить територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради.

2.10. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю літ. "А-3" площею 2333,7 кв.м по вулиці Чоботарській, 6 у м. Харків зареєстровано за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради. Документом, поданим для державної реєстрації є свідоцтво про право власності, серія та номер: б/ н, видане 17.03.2011, видавник: Виконавчий комітет Харківської міської ради. Дата державної реєстрації 23.04.2014.

2.11. Крім того встановлено, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 16.02.2011 у справі № 35/183-08, скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2008 та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

2.12. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 у справі № 35/183-08 скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 та рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2008, провадження у справі припинено.

2.13. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2009 у справі № 2а-36478/09/2070 визнано нечинним та скасовано розпорядження № 1082.

2.14. Позивач вказував, що документи, які стали підставою для реєстрації права власності на нежитлову прибудову літ. А2-3 по вул. Ярославській, 1/29 у м. Харкова площею 2333,7 кв.м (вул. Чоботарській, 6) за територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради, були скасовані, будь-яких інших підстав, в тому числі для видання розпорядження Харківського міського голови від 15.03.2011 № 965 не існувало. Таким чином, ця нежитлова прибудова залишається у державній власності, а суб`єктом управління є Національна поліція України, балансоутримувачем - ГУ Національної поліції в Харківській області, проте, незважаючи на вказані обставини, балансоутримувач не може повноцінно використовувати спірні приміщення.

2.15. Згідно з листом від 12.04.2023 № 891/0/50-23 Департаменту реєстрації Виконавчого комітету Харківської міської ради на запит ГУ Національної поліції в Харківській області, в нежитлових приміщеннях 3-го поверху (№ 55-63), загальною площею 203,4 кв.м, літ. "А-3" по вул. Чоботарській, 6, м. Харкова розміщується КП "Інкоммедсервіс" на підставі договору про передачу майна в господарське відання № 1581 від 26.09.2012; в нежитлових приміщеннях підвалу № 36-57, приміщеннях 1-го поверху № 58-81, приміщеннях 2-го поверху № 46-55, приміщеннях 3-го поверху № 50-54 та приміщеннях технічного поверху № 1-3, загальною площею 2130,3 кв.м, у нежитловій будівлі літ. "А-3" по вул. Чоботарській, 6 розміщено КП "Харків-Сигнал" на підставі договору про передачу майна в господарське відання № 1323 від 22.02.2008.

2.16. 17.07.2023 до Національної поліції України від ГУ Національної поліції в Харківській області надійшов лист № 767/119/01/26-2023, в якому повідомлялося про неможливість повноцінного використання триповерхової прибудови літ. А2-3 по вул. Ярославській, 1/29, м. Харкова та наявність перешкод з боку відповідачем-1 у його використанні.

2.17. З метою припинення здійснення перешкод у повноцінному використанні майна представником Національної поліції України до Харківської міської ради направлено листа від 24.08.2023 № 2808/119-26/01-2023 з вимогами: припинити порушувати право Національної поліції України на розпоряджання та використання: нежитлових приміщень підвалу (приміщення № 36-57) загальною площею 509,3 кв.м.; нежитлових приміщень першого поверху (приміщення № 58-81) загальною площею 655,4 кв.м.; нежитлових приміщень другого поверху (приміщення № 46-54) загальною площею 267,6 кв.м.; нежитлових приміщень третього поверху (приміщення № 50-63) загальною площею 266,8 кв.м.; нежитлових приміщень технічного поверху (приміщення № 1,2) загальною площею 35,5 кв.м.; розірвати укладені договори з КП "Інкоммедсервіс" та з КП "Харків-Сигнал" про передачу майна в господарське відання; звільнити вказані приміщення, а у випадку неможливості звільнити приміщення (у зв`язку із неможливістю підшукати інші приміщення та з метою не зупинення безперервних процесів по здійсненню забезпечення діяльності міста) звернутися у порядку визначеному законодавством до Національної поліції України щодо укладення договорів оренди.

3. Короткий зміст судових рішень

3.1. Господарський суд Харківської області рішенням від 08.09.2025 відмовив у задоволенні позову.

3.2. Суд виходив з того, що позивач не довів та не підтвердив належними та допустимими доказами той факт, що розпорядження Харківського міського голови від 15.03.2011 № 965 "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно" прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало права позивача.

3.3. Водночас суд першої інстанції вказує, що матеріали справи не містять доказів порушення прав позивача діями посадових осіб Міськради та КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" під час видачі розпорядження Харківського міського голови від 15.03.2011 № 965, на підставі якого Виконавчий комітет Міськради оформив 17.03.2011 свідоцтво про право комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Міськради на нежитлову будівлю літ. "А-3" загальною площею 2333,7 м2, що розташована по вул. Чоботарській, 6.

3.4. Суд також дійшов висновку про добросовісність набуття Харківською міською територіальною громадою у комунальну власність спірного майна.

3.5. Східний апеляційний господарський суд постановою від 08.12.2025 скасував рішення Господарського суду Харківської області від 08.09.2025, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив.

3.6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірне майно є у державній власності, суб`єктом управління є Національна поліція України, а балансоутримувачем - Головне управління Національної поліції в Харківській області. Вибуття спірного майна з державної власності відбувалось поза волею власника (протилежного відповідачами не доведено) і відповідачі не можуть вважатись добросовісними набувачами такого майна, оскільки їх дії щодо реєстрації майна у комунальну власність є неправомірними, а неправомірні дії не породжують правомірні наслідки.

3.7. Водночас колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовна давність не пропущена.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. Міськрада через підсистему "Електронний суд" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2025, у якій просить, зокрема, зупинити виконання оскаржуваної постанови до закінчення її перегляду в касаційному порядку, скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 і передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

4.2. Міськрада у касаційній скарзі вказує, що оскаржує постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.3. Обґрунтовуючи наявність випадку касаційного оскарження судового рішення, визначеного пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, Східний апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові неправильно застосував норми статей 19 57 58 142 143 144 145 146 Конституції України, статті 21 257 262 267 317 319 321 327 328 Цивільного кодексу України, статті 4, 6, частину третю статті 16, 24, 30, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та не врахував правові висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 504/2797/16-а (щодо питання віднесення рішень органу місцевого самоврядування до нормативно-правових актів), від 05.10.2016 у справі № 3-604гс16, від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15 (щодо питання реалізації органом місцевого самоврядування права власності від імені територіальної громади виключно у спосіб, передбачений законом), від 23.05.2018 у справі № 910/73/17, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (щодо офіційного визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, набуття права власності, набуття та розпорядженням власністю в тому числі і комунальної), а також у постановах Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 922/461/22 та Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (щодо добросовісності) та у інших, наведених у касаційній скарзі, постановах Верховного Суду.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзивах Національна поліція України та Міністерство внутрішніх справ просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5.2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради у відзиві касаційну скаргу підтримало та просило постанову суду апеляційної інстанції скасувати.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

6.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Колегія суддів враховує, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387 388 1212 ЦК України).

6.4. Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

6.5. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Такий висновок викладено у пункті 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, провадження 14-208 цс18).

6.6. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив, що вибуття спірного нерухомого майна з державної власності відбувалось поза волею власника, а саме без погодження з відповідним органом уповноваженим управляти державним майном - Міністерством внутрішніх справ України, яке відповідно мало надати згоду на передачу такого майна.

6.7. Водночас, відхиляючи заяву відповідачів про застосування наслідків пропуску позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що наразі балансоутримувачем спірного майна є ГУ Національної поліції в Харківській області, суб`єктом управління є Національна поліція України.

6.8. За висновком суду те, що Національна поліція України створена 07.11.2015, будівля передана до сфери управління Національної поліції України із сфери управління Міністерства внутрішніх справ України тільки 30.07.2018, а право володіння зареєстровано 17.12.2020, визначає початок перебігу позовної давності, адже Національна поліція України могла дізнатись, що її право порушено та почати вчиняти дії щодо припинення порушення її прав тільки після прийняття будівлі, а саме з 31.07.2018 року (перший день після прийняття будівлі).

6.9. Тож суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що трирічна позовна давність, якщо обчислювати від дати складання акта приймання-передачі, закінчиться 31.07.2021, а якщо від дати реєстрації права володіння - то 17.12.2023.

6.10. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, відповідач зазначає про неврахування апеляційним судом при винесенні оскаржуваної постанови висновків Верховного Суду щодо застосування статті 261 ЦК України стосовно початку перебігу позовної давності.

6.11. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

6.12. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

6.13. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

6.14. Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини стосовно того, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу за відсутності поважних причин щодо пропущення. При цьому суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

6.15. За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

6.16. В свою чергу позовною вимогою у справі, яка переглядається, є саме вимога про витребування нерухомого майна з чужого володіння.

6.17. Велика Палата Верховного Суду у справі № 653/1096/16-ц від 04.07.2018 вказала, що враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

6.18. У постанові від 26.11.2019 Велика Палата Верховного Суду у справі № 914/3224/16 виснувала, що з огляду на принцип непорушності права володіння майном початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло від власника.

6.19. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 186/599/17.

6.20. У постанові від 09.10.2024 у справі № 922/3838/21 Верховний Суд зазначив, що задоволення вимоги про витребування майна не ставиться у залежність від задоволення вимоги, зокрема, про визнання договору недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування; початок строку звернення до суду з віндикаційним позовом пов`язаний з моментом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку

6.21. Отже початок перебігу строку звернення до суду з віндикаційним позовом пов`язаний з моментом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Аналогічні за змістом висновки викладені також і у постановах Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 922/3838/21, від 13.11.2024 у справі № 918/1158/23, від 04.06.2025 у справі № 922/2908/24 та інших.

6.22. Втім, у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції наведені висновки Верховного Суду не врахував, помилково пов`язавши початок перебігу строку позовної давності з моментом передачі спірного майна до сфери управління Національної поліції України.

6.23. Колегія суддів звертає увагу на те, що, як установили суди та вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на спірне не рухоме майно було зареєстровано за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради ще 23.04.2014, тобто до створення Національної поліції України.

6.24. Водночас станом на момент реєстрації цього майна за Радою, органом уповноваженим управляти державним майном було Міністерство внутрішніх справ України.

6.25. При цьому сам факт того, що у процесі реформування правоохоронної системи, спірна будівля (як майно, що перебувало на балансі та використовувалося міліцією) була передана до сфери управління іншого новоствореного органу - Національної поліції України, не може впливати на загальні правила початку перебігу позовної давності у спорі, стороною за яким є держава.

6.26. З огляду на наведене висновок суду апеляційної інстанції про те, що позовна давність не пропущена, не ґрунтується на приписах чинного законодавства щодо початку перебігу позовної давності у відповідній категорії спорів.

6.27. Відтак, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України знайшла своє підтвердження, з огляду на що постанова суду підлягає скасуванню.

6.28. Відповідно ж до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.29. Тож постанова суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, вимогам статей 3 236 282 ГПК України не відповідає, оскільки суд не з`ясував належним чином обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, зокрема, щодо початку і закінчення перебігу позовної давності.

6.30. Враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, які обмежують повноваження суду касаційної інстанції в частині здійснення додаткової оцінки доказів та встановлення обставин у справі, усунути вказані вище недоліки, допущені судом апеляційної інстанції, не можливо без направлення справи на новий розгляд.

6.31. На підставі наведеного постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Відтак касаційну скаргу слід задовольнити.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. За змістом пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

7.2. Згідно із частиною третьою статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

7.3. За частиною четвертою цієї ж статті справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

7.4. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що постанову у справі слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8. Судові витрати

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 у справі № 922/867/25 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Г. Мачульський

Є. Краснов