ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Справа № 42/50-54/478-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014р. у справі господарського суду№42/50-54/478-2012 міста Києва за позовомпублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доЖитлово-будівельного кооперативу "Екскаваторщик-1" третя особаоб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Екскаватор" про стягнення 62 850,34грн. за участю представників сторін: позивача - відповідача - третьої особи - Лазаренко Ю.Г. дов. № 290 від 01.10.2014 керівник Обіход Л.І., витяг з ЕДРПОУ юр.Коваль О.С. ордер ВЛ №000,010423 від 12.12.14 не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2008 року відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Екскаваторщик-1", за участю третьої особи - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Екскаватор" про стягнення 62850,34 грн., з яких 51876,11грн. боргу за холодну воду на підігрів та 10974,23 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2009, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2012, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 49139,77грн. та 9555,52грн. інфляційних втрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2012 скасовано вищезазначені рішення та постанову, справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Скасовуючи процесуальні акти судів попередніх інстанцій та скеровуючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що зробивши висновок про підставність включення позивачем до заборгованості оплати послуг з гарячого водопостачання, суди не звернули увагу на те, що такий висновок не ґрунтується на укладеному між сторонами договорі, та яким не передбачено постачання питної води, яка використовується для підігріву у гарячу воду.

Також здійснюючи судовий розгляд справи про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення, судами належним чином не з'ясовано склад цих послуг та зміст спірної заборгованості, не перевірено обґрунтованості її розрахунків.

Під час нового розгляду справи Рішенням господарського суду міста Києва від 25.12.2012р. (суддя Шкурдова Л.М.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 49139,77грн. заборгованості та 9555,52грн. інфляційних втрат. Вказане рішення мотивоване обґрунтованістю позовних вимог про стягнення з відповідача наданих послуг з водопостачання та водовідведення, включаючи постачання холодної води, що йде на підігрів, за період з листопада 2005 року по серпень 2008 року в сумі 49139,77грн., та безпідставністю позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги в жовтні-листопаді 2005 року в сумі 2736,34грн. у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якого відповідачем було подано відповідну заяву.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, житлово-будівельний кооператив "Екскаваторщик-1" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення по справі та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 (судді Синиця О.Ф., Зеленін В.О., Шевченко Е.О.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, стягнуто з позивача на користь відповідача 860,25грн. судового збору та 3400грн. витрат на оплату послуг адвоката. Зазначена постанова мотивована недоведеністю наявності заборгованості відповідача перед позивачем, сторонами не було надано суду двостороннього акту звірки за спірний період з визначенням сумм і періодів заборгованості, судова економічна експертиза не проведена через ненадання позивачем документів.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу ЖБК "Екскаваторщик-1" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає постанову Київського апеляційного господарського суду законною і обґрунтованою, просить залишити її в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 16.10.1998р. між позивачем та відповідачем укладено договір №5824/4-11 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до якого позивач зобов'язується забезпечити відповідачу постачання питної води та прийняти від відповідача каналізаційні стоки, а відповідач сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затверджених наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65.

Як вбачається зі змісту судових рішень, позивач стверджував, що відповідач спожив послуги з водопостачання та водовідведення: за період з жовтня 2005 року по серпень 2008 року включно - з постачання питної води, яка йде на підігрів, в обсязі 88933м.куб., за період з грудня 2007 року по вересень 2008 року водовідведення підігрітої води в обсязі 30046м.куб., та з холодного водопостачання і водовідведення в обсязі 18199м.куб.

На підставі цього позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, надані йому у період з жовтня 2005 року по вересень 2008 року включно в сумі 62850,34грн., з яких 51876,11грн. боргу та 10974,23грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Аналогічні положення закріплені в ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Положеннями ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Також до спірних правовідносин застосовується порядок, визначений Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.07.1994р. за №165/374 (надалі - Правила №65).

Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем.

Відповідно до п.п.1.3, 12.2 Правил №65 абонентами, які користуються послугами водоканалу, можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості.

Згідно п.4.1 Правил №65 абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води.

Відтак, особовий рахунок (абонентська картка) має бути відкритий щодо кожного вводу води на підставі заяви та розрахунку-заявки абонента щодо необхідної кількості води, а облік води по кожному вводу має здійснюватись за показниками лічильників, зареєстрованих позивачем.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачу за договором присвоєно два особових рахунки - коди абонента: №8-246 та №8-50246. Що стосується звернення відповідача із заявою та розрахунком-заявкою на потрібну кількість гарячої води, то докази їх наявності відсутні, до того ж обставини їх наявності заперечувались відповідачем. Відтак, позивач без відповідного звернення відповідача, фактично в односторонньому порядку відкрив останньому особовий рахунок №8-50246 для обліку гарячої води без укладення іншого договору або внесення змін до існуючого, в частині документального підтвердження замовлення необхідної кількості холодної води на підігрів.

Умовами укладеного сторонами 16.10.1998 договору №5824/4-11 не передбачено постачання питної води, яка використовується для підігріву у гарячу воду, та умов її оплати.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов підставного висновку про відсутність належних та допустимих доказів в розумінні ст.34 ГПК України в підтвердження обставин існування між сторонами договірних відносин щодо постачання позивачем відповідачу гарячої води.

Відповідно до п.12.17 Правил №65 розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюється з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

В силу того, що позивачем не доведено факту існування між ним та відповідачем договірних відносин щодо постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача холодної води, що йде на підігрів в сумі 39417,97грн., які за твердженням позивача надавались з 01.10.2005р. по 31.09.2008р., тобто в період дії Правил №65, підлягають відхиленню як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону та умовах укладеного договору.

Суди визначили, що 2736,34грн. боргу заявлено до стягнення за період жовтень-листопад 2005 року, тобто щодо якого скінчився строк для захисту порушеного права, за наявності заяви відповідача про застосування позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що якщо позовні вимоги не доведені по суті, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, то позовна давність в цьому випадку не підлягає застосуванню.

Стосовно заборгованості з постачання холодної води та прийняття стоків холодної води в сумі 12458,14грн., апеляційний господарський суд зазначив, що в силу суперечності доводів сторін щодо факту заборгованості відповідача, апеляційним судом було неодноразово зобов'язано позивача і відповідача провести звірку взаєморозрахунків за договором на послуги водопостачання та водовідведення, проте акт звірки за спірний період з визначенням сумм і періодів заборгованості суду так і не надавався. А в силу того, що позивач самовільно нараховував платежі по коду №8-50246 в сумі 29163,92грн., в той час, як оплата проводилась відповідачем по коду №8-246, заборгованість з оплати наданих послуг з постачання холодної води та прийняття її стоків відсутня.

Положеннями ч.1 ст.44 ГПК України визначено що до складу судових витрат належить, зокрема оплата послуг адвоката, а ч.3 ст.48 цього кодексу унормовано, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем в обґрунтування вимоги щодо стягнення вартості оплати послуг адвоката надано договір №03/01/13 про надання правової допомоги від 03.01.2013р., укладеного між ЖБК "Екскаваторщик-1" та адвокатським бюро "Коваль Оксани Сергіївни", відповідно до умов якого адвокатське бюро приймає на себе обов'язки представляти права і законні інтереси замовника в суді та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно умов договору. Матеріали справи містять додаткові угоди до вказаного договору, акти здавання-приймання наданих послуг, платіжні доручення, згідно яких загальна вартість послуг склала 6800грн. Адвокат Коваль О.С., копія свідоцтва №713 про право на заняття адвокатською діяльністю якої долучена до матеріалів справи, брала участь у судових засіданнях.

Пунктом 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є оціночним поняттям, яке вирішується господарським судом на власний розсуд, а задоволення клопотання про зменшення розміру таких витрат є правом, а не обов'язком господарського суду. Відтак суд апеляційної інстанції з урахуванням наявних обставин, стягнув на користь відповідача витрати на послуги адвоката частково.

За таких підстав, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи скаржника не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" з підстав, зазначених в касаційній скарзі, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету за подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014р. у справі №42/50-54/478-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова