Історія справи

Постанова ВССУ від 28.01.2026 року у справі №753/26049/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року

м. Київ

справа № 753/26049/21

провадження № 61-9129св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державне підприємство «СЕТАМ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Бортничібуд», приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Турчин Андрій Анатолійович, ОСОБА_2 ,

третя особа- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сенюк Мар`яна Василівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Старика Володимира Михайловича та Державного підприємства «СЕТАМ» на постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Євграфової Є. П., Саліхова В. В., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Бортничібуд» (далі - ТОВ «Бортничібуд»), приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина А. А., ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що30 листопада 2020 року, отримавши інформаційну довідку по земельній ділянці з кадастровим номером 3000000:99:033:0250, вона дізналася, що власником земельної ділянки є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, серії № НОМЕР_1 , виданого 28 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сенюк М. В. Підставою виникнення у ОСОБА_2 права власності є проведення 12 серпня 2020 року ДП «СЕТАМ» електронних торгів по Лоту № 434968 з реалізації нерухомого майна - вказаної земельної ділянки.

Вказувала на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2011 року у справі № 2а-13565/10/2670 її позов до Київської міської ради, треті особи: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області Копейников І. В., про скасування рішень та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку задоволено.

Скасовано рішення Київської міської ради від 27 листопада 2008 року № 691/691 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 31 березня 2005 року № 237/2812 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд».

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_3 , серія КВ № 142616 від 19 лютого 2009 року.

11 квітня 2009 року ОСОБА_3 відчужила земельну ділянку ОСОБА_4 .

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14 травня 2013 року у справі № 2-176 її позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гмиря В. В., Київське міське управління юстиції, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання недійсним та скасування державної реєстрації переходу права власності та визнання права власності на земельну ділянкузадоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 квітня 2009 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Гмирею В. В. за реєстровим № 621, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:033:0070, адреса: АДРЕСА_1 , площею 0,10 га.

Визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію переходу права власності від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 11 квітня 2009 року.

Водночас ОСОБА_4 вніс спірну земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ «Бортничібуд», у якому був засновником.

Надалі земельну ділянку з кадастровим номером 80000000:90:033:0070 (адреса: АДРЕСА_1 , площа 0,1 га) та земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:033:0071 (адреса: АДРЕСА_2 , площа 0,1 га) об`єднано та присвоєно новий кадастровий номер та нову адресу, а саме: кадастровий номер 8000000000:90:033:0250 (адреса: АДРЕСА_3 , площа 0,2 га).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 липня 2016 року у справі № 753/9460/16-ц накладено арешт на належну ТОВ «Бортничібуд» земельну ділянку площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0250. Зазначену ухвалу суду зареєстровано ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві (постанова від 21 липня 2016 року ВП № НОМЕР_3).

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2019 року у справі № 753/9460/16-ц задоволено її позовні вимоги та визнано дії ОСОБА_4 щодо передачі земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 000000:90:033:0070, до статутного капіталу ТОВ «Бортничібуд» неправомірними.

Визнано дії ТОВ «Бортничібуд» щодо оформлення права власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0070, неправомірними.

Визнано дії ТОВ «Бортничібуд» щодо об`єднання земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0070, з іншою земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:033:0071, площею 0,10 га на АДРЕСА_1 та присвоєння нового кадастрового номера 8000000000:90:033:0250 за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,2 га, неправомірними.

Визнано за нею (позивачкою) право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:033:0070, та витребувано у TOB «Бортничібуд» з незаконного володіння на її користь належну їй земельну ділянку.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року у справі № 759/16994/19 задоволено позовну заяву ОСОБА_5 до ТOB «Бортничібуд» та стягнуто з ТOB «Бортничібуд» на користь ОСОБА_5 інвестиційний внесок у розмірі 1 321 958,60 грн за інвестиційним договором № 1/30-03/16.

29 травня 2020 року на виконання цього рішення приватний виконавець Турчин А. А. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_2.

12 серпня 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 виставлено на електронні торги земельну ділянку площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0250.

Переможцем за лотом № 434968 став ОСОБА_2 , який придбав земельну ділянку за 420 300,00 грн.

Позивачка зазначала, що в межах виконавчого провадження було реалізовано нерухоме майно, яке не належить ТОВ «Бортничібуд» та на яке було накладено арешт як спосіб забезпечення позову у справі № 753/9460/16-ц, про який було відомо приватному виконавцю, а тому вказані дії були спрямовані на виведення земельної ділянки з власності ТОВ «Бортничібуд» в обхід арешту та за відсутності у цього товариства права власності, так як воно скасовано в судовому порядку.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0250, організованих ДП «СЕТАМ» за лотом № 434968, що відбулися 12 серпня 2020 року та оформлені протоколом № 496501 від 12 серпня 2019 року;

- визнати недійсним акт № НОМЕР_2/905 від 27 серпня 2020 року, виданий приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Турчиним А. А. про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0250;

- скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сенюк М. В. 27 серпня 2020 року, реєстраційний № 815, та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0250;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку загальною площею 0,20 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0250, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме маймо за № 37948138 від 28 серпня 2020 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0250, організовані ДП «СЕТАМ» за лотом № 434968, що відбулися 12 серпня 2020 року та оформлені протоколом № 496501 від 12 серпня 2020 року.

Визнано недійсним акт № НОМЕР_2/905 від 27 серпня 2020 року, виданий приватним виконавцем Турчином А. А. про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0250.

Скасовано свідоцтво про придбання майна з електронних торгів, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сенюк М. В. 27 серпня 2020 року, реєстраційний номер 815.

Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0250, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 37948138 від 28 серпня 2020 року.

Стягнуто з ДП «СЕТАМ», ТОВ «Бортничібуд», приватного виконавця Турчина А. А., ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі по 1 021,50 грн з кожного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи свідчать про обізнаність приватного виконавця щодо накладеного арешту на земельну ділянку у справі № 753/9460/16-ц. Реалізація спірного майна на торгах порушує судову заборону на його відчуження, що є незаконним. Суд також врахував, що заочним рішенням від 12 липня 2019 року у справі № 753/9460/16-ц були визнані неправомірними дії щодо передачі та оформлення права власності на земельну ділянку ТОВ «Бортничібуд», а також її об`єднання, та визнано за ОСОБА_1 право власності на частину ділянки та витребувано її з незаконного володіння. Беручи до уваги встановлені обставини неодноразового переходу прав та наявність порушених прав позивача, суд вважав, що електронні торги та подальші дії (акт, свідоцтво, державна реєстрація) підлягають визнанню недійсними для відновлення становища, що існувало до порушення.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 19 червня 2025 року апеляційні скарги ДП «СЕТАМ» та ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 березня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий № 8000000000:90:033:0250, організовані ДП «СЕТАМ» за лотом № 434968, що відбулися 12 серпня 2020 року та оформлені протоколом № 496501 від 12 серпня 2020 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ДП «СЕТАМ», ТОВ «Бортничібуд», приватного виконавця Турчина А. А., ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі по 1 021,50 грн з кожного.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, щоприватний виконавець, всупереч імперативним вимогам статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», яка зобов`язує його з`ясовувати належність майна боржнику та перевіряти наявність арештів, виставив на торги майно, яке не належало боржнику ТОВ «Бортничібуд» у повній мірі, а його частина, як згодом підтверджено судовим рішенням, належала ОСОБА_1 . Більше того, на майно було накладено судовий арешт як забезпечувальний захід у справі щодо права власності, що прямо забороняло його відчуження. Відчуження майна, щодо якого існує судовий спір та накладено арешт, є грубим порушенням встановленої законом процедури та суперечить суті правочину, який має бути законним і не порушувати публічний порядок.

Апеляційний суд зазначив, що задоволення вимоги про визнання електронних торгів недійсними у цій справі є достатнім та ефективним способом захисту прав позивачки, а додаткові вимоги, такі як скасування акта чи свідоцтва, не є необхідними для ефективного захисту, оскільки їх недійсність випливає з недійсності самих торгів.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо неналежного способу захисту, апеляційний суд зазначив, що на електронних торгах була продана об`єднана земельна ділянка з новим кадастровим номером (як неподільний об`єкт), а позивачці належить лише її частина за «первісним» кадастровим номером, що підтверджено судовим рішенням, а тому витребування частини майна, яке було продано як цілісний об`єкт на торгах, є юридично неможливим. Витребування частини вимагало б нового формування об`єктів права власності (поділ, виділ), що не є прямим наслідком віндикації та не забезпечить ефективного відновлення порушеного права позивачки. Водночас позивачка не має майнових претензій до другої половини об`єднаної ділянки і віндикація всього об`єкта за таких обставин суперечить правовій природі віндикаційного позову як позову власника, який прагне повернути своє майно, а не чуже.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів

У липні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Старик В. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка, звертаючись до суду з позовом про визнання електронних торгів недійсними, обрала неналежний спосіб захисту, оскільки належним та ефективним способом захисту прав особи, яка вважає себе власником майна, що було продано з електронних торгів та не належало боржнику на момент продажу, є витребування майна з чужого незаконного володіння.

Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) та у постановах Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 752/18246/21 (провадження № 61-10623св23), від 21 серпня 2024 року у справі № 953/24224/19.

У серпні 2025 року ДП «СЕТАМ» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов`язку організатора торгів перевіряти законність дій державного чи приватного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна.

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 212018684, доданою виконавцем до заявки на реалізацію арештованого майна, право власності на спірне майно було зареєстроване за ТОВ «Бортничібуд», тобто боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

Отже, повністю достовірним та таким, що може бути використаний у спорі, у тому числі з позивачем, є факт реєстрації 26 лютого 2016 року права власності на спірне майно за ТОВ «Бортничібуд».

Апеляційний суд послався на дії виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Судом не встановлено порушення правил проведення електронних торгів.

Позивачка не була стороною договору купівлі-продажу, укладеного на електронних торгах, а тому обраний нею спосіб захисту її прав шляхом визнання електронних торгів недійсними є неналежним та неефективним, що є підставою для відмови у позові.

Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18), від 04 липня 2018 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) та у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 925/529/17, від 10 травня 2018 року у справі № 755/21826/15-ц (провадження № 61-18593св18), від 17 липня 2023 року у справі № 753/8060/20 (провадження № 61-5078св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 456/3576/20 (провадження № 61-13056св22).

Постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційні скарги ОСОБА_2 та ДП «СЕТАМ», в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 17 липня 2025 року для розгляду справи визначено такий склад колегії: суддя-доповідач - Коломієць Г. В. та судді, які входять до складу колегії: ОСОБА_6. Луспеник Д. Д .

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Старика В. М., витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2025 року касаційну скаргу ДП «СЕТАМ» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюДП «СЕТАМ».

У вересні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2025 року, в зв`язку з відставкою судді ОСОБА_6 , призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 листопада 2025 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року справу призначено до розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Київської міської ради від 31 березня 2005 року № 237/2812 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд» ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .

Рішенням Київської міської ради від 27 листопада 2008 року № 691/691 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 31 березня 2005 року № 237/2812» затверджено зміни до проекту відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , а саме: внесено зміни у п. 66 та пп. 66.1, 66.2 Рішення Київської міської ради від 31 березня 2005 року № 237/2812, замінивши слова « ОСОБА_1 » словами « ОСОБА_3 ».

Зазначені дії були предметом судового оскарження. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2011 року у справі № 2а-13565/10/2670 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області Копейников І. В., про скасування рішень та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку позовні вимоги задоволено. Зокрема, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_3 , серії КВ № 142616 від 19 лютого 2009 року, та скасовано рішення Київської міської ради від 27 листопада 2008 року «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 31 березня 2005 року № 237/2812».

11 квітня 2009 року ОСОБА_3 відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2013 року у справі № 2-176/12 (провадження № 2/753/58/13) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гмиря В. В., Київське міське управління юстиції, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання недійсним та скасування державної реєстрації переходу права власності, визнання права власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , третя особа - ОСОБА_10 , про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання знести огорожу, позовОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 квітня 2009 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Гмирею В. В. за реєстровим № 621, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:033:0070, адреса: АДРЕСА_1 , площею 0,10 га; визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію переходу права власності від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 11 квітня 2009 року.

ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки вніс спірну земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ «Бортничібуд», засновником якого був на той час.

Надалі земельну ділянку з кадастровим номером 80000000:90:033:0070 (адреса: АДРЕСА_1 , площа 0,1 га) та земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:033:0071 (адреса: АДРЕСА_2 , площа 0,1 га) об`єднано в одну земельну ділянку та присвоєно новий кадастровий номер та нову адресу, а саме: кадастровий номер 8000000000:90:033:0250 (адреса: АДРЕСА_3 , площа 0,2 га).

На підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 18 липня 2016 року у справі № 753/9460/16-ц накладено арешт на належну ТОВ «Бортничібуд» земельну ділянку площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0250. Зазначена ухвала була зареєстрована ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві (постанова від 21 липня 2016 року, ВП № НОМЕР_3).

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2019 року у справі № 753/9460/16-ц, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірними дії ОСОБА_4 щодо передачі земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0070, до статутного капіталу ТОВ «Бортничібуд».

Визнано неправомірними дії ТОВ «Бортничібуд» щодо оформлення права власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0070.

Визнано неправомірними дії ТОВ «Бортничібуд» щодо об`єднання земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0070, з іншою земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:033:0071, площею 0,10 га на АДРЕСА_1 та присвоєння нового кадастрового номера 8000000000:90:033:0250 за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,2 га.

Визнано заяву № 612 від 06 березня 2015 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кошевою В. О., недійсною.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0070.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року у справі № 759/16994/19 задоволено позов ОСОБА_5 та стягнуто з ТОВ «Бортничібуд» на користь ОСОБА_5 інвестиційний внесок у розмірі 1 321 958,60 грн за інвестиційним договором № 1/30-03/16.

29 травня 2020 року приватний виконавець Турчин А. А. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання вказаного судового рішення.

12 серпня 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 на електронні торги виставлено земельну ділянку площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:033:0250.

Переможцем торгів за лотом № 434968 став ОСОБА_2 , який придбав земельну ділянку за 420 300,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Старика В. М. та ДП «СЕТАМ» підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 оспорювала законність та правомірність реалізації спірної земельної ділянки, яка відбулася в межах виконавчого провадження з виконання рішення суду шляхом продажу на електронних торгах та подальшої державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_2 , посилаючись на те, що на цих торгах була реалізована земельна ділянка, власником якої був не боржник у виконавчому провадженні, а також на те, що на спірну земельну ділянку був накладений судовий арешт як забезпечувальний захід у справі щодо права власності, що прямо забороняло її відчуження.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

За загальним правилом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Таким чином, для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно також враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Обрання способу захисту - це прерогатива позивача. Водночас свобода в обранні способу захисту передбачає й несення позивачем ризику відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку із неналежністю чи неефективністю заявленого захисту. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду про те, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Реалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.17-6.18) та від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункти 38-39), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 32), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем, відповідно, є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (див. постанови від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (пункти 40-41), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 56)).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частин першої-другої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) виснувала, що оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача). Якщо позивач не був стороною договору купівлі-продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане приміщення готелю, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу.

Апеляційний суд не надав належної правової оцінки характеру спірних правовідносин та не врахував, що до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, застосовується витребування майна шляхом віндикації. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника.

Водночас апеляційний суд не врахував, що об`єднання спірних ділянок не може бути перешкодою для застосування такого способу захисту, як віндикаційний позов, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц та від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2025 року у справі № 911/906/23 (провадження № 12-61гс24) виснувала: «283. Земельна ділянка, яка була об`єднана з іншою ділянкою, проте межі, координати та конфігурація якої відомі, може бути витребувана в порядку статей 387 388 ЦК України. Проте саме лише судове рішення про витребування такої земельної ділянки, яка до об`єднання існувала не лише як частина земної поверхні, а й як об`єкт цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України, не може бути підставою для проведення державної реєстрації права власності позивача на цю ділянку, адже її кадастровий номер скасований, а відповідний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - закритий.

З огляду на подвійний правовий режим земельної ділянки, реалізація основної позовної вимоги про витребування земельної ділянки є можливою винятково за умови одночасного припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації. Тож правомірними та ефективними способами захисту порушених прав законного власника земельної ділянки, що перебуває в чужому незаконному володінні іншої особи, за заявою якої проведено державну реєстрацію нової земельної ділянки, що включає в себе спірну земельну ділянку, є припинення речових прав на новоутворену (об`єднану) земельну ділянку, скасування державної реєстрації цієї ділянки та витребування спірної земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана попередньому власнику.

285. Права позивача на витребувані земельні ділянки мають бути відновлені відповідно до ознак, конфігурації та розташування тих земельних ділянок, які були протиправно об`єднані відповідачем з іншими належними йому ділянками, та які як окремі об`єкти цивільних прав припинили своє існування.

286. Витребування спірних ділянок та їх виключення зі складу новоутвореної земельної ділянки не має впливати на права відповідача на ті ділянки, які правомірно належали відповідачу до такого об`єднання. З огляду на баланс інтересів учасників спору саме на відповідача мають бути покладені усі додаткові витрати, пов`язані з поновленням його речового права на інші належні йому земельні ділянки, що підлягатиме новій реєстрації у Державному земельному кадастрі у зв`язку з припиненням його права на новостворену (об`єднану) ділянку».

Визначаючи сферу застосування наведених висновків, Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що ці висновки застосовні в ситуації, коли відповідач вчиняє дії з метою унеможливлення витребування спірної земельної ділянки, яка до цього існувала не лише в розумінні статті 79 ЗК України - як частина земної поверхні, а й в розумінні статті 79-1 ЗК України - як окремий об`єкт цивільних прав, шляхом об`єднання з іншими належними йому ділянками, правомірність набуття яких не оспорюється. У такому разі потрібно припинити право власності на новостворену земельну ділянку зі скасуванням її державної реєстрації задля того, щоб зробити можливим віндикацію спірного майна. У таких правовідносинах зазначені вимоги є не самостійними способами захисту порушених прав, а слугують меті реалізації основного способу захисту, яким є витребування, а тому припинення права власності на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації не можуть бути застосовані окремо від віндикаційного позову у подібних правовідносинах (див. пункт 149 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2025 року у справі № 911/906/23 (провадження № 12-61гс24)).

За таких обставин апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що визнання недійсними електронних торгів з реалізації земельної ділянкиє належним та ефективним способом захисту порушених прав позивачки.

Верховний Суд зазначає, що належним та ефективним способом захисту прав позивачки є витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації новоутвореної земельної ділянки.

Тому у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання електронних торгів недійсними апеляційному суду належало відмовити у зв`язку з обранням позивачкою неналежного способу захисту її порушеного права/інтересу.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавець у частині другій статті 388 ЦК України, яка регулює інститут віндикації, закріпив норму, яка містить заборону на витребування майна, проданого на електронних торгах на виконання судових рішень, від добросовісного набувача. Визнання недійсним правочину (електронних торгів), у відповідності до результатів якого відбулася купівля-продаж, не може нівелювати чітку та зрозумілу заборону законодавця. Єдиним можливим механізмом відновлення порушених прав, за захистом яких звернулася позивачка у цьому випадку, є витребування такого майна, однак за умови доведеності недобросовісності набувача.

Подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2024 року у справі № 914/2736/21, від 25 червня 2025 року у справі № 638/17112/21 (провадження № 61-8393св24), від 18 вересня 2025 року у справі № 922/82/20.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Старика В. М. та ДП «СЕТАМ» слід задовольнити, постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимогОСОБА_1 про визнання електронних торгів недійсними скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо витрат на правничу допомогу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Старик В. М. просив стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що до касаційної скарги на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_2 - адвокат Старик В. М. надав такі докази:

- акт приймання-передавання виконаних робіт (надання послуг) № 14-07/25, складений 14 липня 2025 року між Адвокатським об`єднанням «АНВО Груп» в особі адвоката Старика В. М. та ОСОБА_2 на підтвердження того, що виконавець надав, а замовник прийняв роботи (послуги) виконані (надані) в обсязі та на умовах, визначених договором про надання правничої допомоги від 02 листопада 2023 року № 02-11/23;

- квитанцію до прибуткового касового ордера від 14 липня 2025 року;

- ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_2 на підставі договору про надання правничої допомоги від 02 листопада 2023 року № 02-11/23;

У матеріалах справи відсутній договір про надання правничої допомоги, укладений між адвокатом Стариком В. М. та ОСОБА_2 .

За таких обставин заява представника ОСОБА_2 - адвоката Старика В. М. про стягнення витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання апеляційних скарг ОСОБА_2 та ДП «СЕТАМ» сплатили судовий збір у розмірі 5 448,00 грн кожен, а за подання касаційних скарг - по 1 816,00 грн кожен.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , то судовий збір, сплачений ОСОБА_2 та ДП «СЕТАМ» за подання апеляційних та касаційних скарг, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ДП «СЕТАМ».

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Старика Володимира Михайловича та Державного підприємства «СЕТАМ» на постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2025 року задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2025 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «СЕТАМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бортничібуд», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина Андрія Анатолійовича, ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сенюк Мар`яна Василівна, про визнання електронних торгів недійсними скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «СЕТАМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бортничібуд», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина Андрія Анатолійовича, ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сенюк Мар`яна Василівна, про визнання електронних торгів недійсними відмовити.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Старика Володимира Михайловича про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьОСОБА_2 судовий збір у розмірі 7 264,00 грн (сім тисяч двісті шістдесят чотири гривні 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користьДержавного підприємства «СЕТАМ» судовий збір у розмірі 7 264,00 грн (сім тисяч двісті шістдесят чотири гривні 00 копійок).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк