Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.04.2025 року у справі №750/3400/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 750/3400/23

провадження № 61-4337св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Турист»,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником Лукинюком Володимиром Васильовичем, на ухвали Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2024 року в складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Онищенко О. І., Шитченко Н. В. та касаційні скарги ОСОБА_2 , яка підписана представником Лукинюком Володимиром Васильовичем , і Товариства з обмеженою відповідальністю «Турист», яка підписана представником Ушаковим Олексієм Олександровичем, на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2024 року в складі судді Требух Н. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 червня 2024 року в складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Онищенко О. І.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 29 листопада 2017 року близько 08 год 10 хв водій ОСОБА_2 , керуючи автобусом марки «Неоплан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на автодорозі «Київ-Чернігів» у лівій смузі дорожнього руху, зі сторони м. Чернігів у напрямку м. Київ в с. Семиполки Броварського району Київської області, допустив зіткнення із задньою частиною причепу автомобіля марки «Фольксваген Кадді», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував позивач, та задньою частиною напівпричепу марки «Швітс», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , тягача марки «Ман», державний реєстрацій номер НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_4 .

В результаті ДТП водій автомобіля марки «Фольксваген Кадді» ОСОБА_1 та пасажири автобусу марки «Неоплан» ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , отримали тілесні ушкодження та були доставлені до Броварської ЦРЛ для надання медичної допомоги.

Відомості за фактом ДТП 29 листопада 2017 року внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що 29 листопада 2017 року його госпіталізовано до КЛПЗ «Чернігівська міська лікарня № 3», де він перебував на стаціонарному лікуванні з 30 листопада 2017 року до 11 грудня 2017 року із діагнозом: забій м`яких тканин голови та обличчя, закритого перелому кісток носу без зміщення, ЗЧМТ, струс головного мозку, забій правого плечового суглобу, забій лівого стегна, пошкодження чотирьохголового м`яза лівого стегна.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2021 року в справі № 361/4980/20 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений частиною першою статті 286 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

На час настання ДТП цивільно-правова відповідальність власника автобусу «Неоплан» була застрахована в ПрАТ «УПСК» (поліс від 14 листопада 2017 року № АМ/2159741). ПрАТ «УПСК» на виконання вимог закону та взятих на себе за договором зобов`язань компенсувало на користь позивача 99 000 грн на відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу «Фольксваген Кадді», яка становить ліміт страхової суми, що визначена у договорі за відрахуванням франшизи у сумі 1 000,00 грн. Крім того, на виконання вимог статті 24 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» йому компенсовано витрати на лікування в сумі 5 570,17 грн.

З посиланням на норми статті 1194 ЦК України позивач зазначав, що відповідач ОСОБА_2 повинен відшкодувати йому завдані збитки, які не були покриті за рахунок ПрАТ «УПСК».

Внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження, а також було пошкоджено його автомобіль. Тому він має право на відшкодування моральної шкоди, що полягає у перенесених фізичному болі та душевних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв`язків, неможливості довгий час використовувати свою власність за її призначенням.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь:

відшкодування майнової шкоди (збитку) заподіяної пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП у розмірі 437 719,65 грн:

витрати на оплату додаткового автотоварознавчого дослідження від 18 січня 2023 року № 22 у розмірі 2 750 грн;

витрати, пов`язані з евакуацією транспортного засобу «Фольксваген Кадді» у розмірі 1 800 грн та причіпу легкового у розмірі 1 600 грн;

матеріальні втрати (збиток), які він зазнав у зв`язку із тим, що не поїхав у тур до Єгипту через настання ДТП, в розмірі 18 711,23 грн;

відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з пошкодженням автомобіля у ДТП, в розмірі 10 000 грн;

відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я від отриманих тілесних ушкоджень у ДТП, в розмірі 20 000 грн;

судові витрати пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги в розмірі 7 000 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Протокольною ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2023 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лукинюка В. В. про зобов`язання позивача сплатити судовий збір у цій справі відмовлено.

Протокольною ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2023 року як співвідповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Турист» (далі - ТОВ «Турист»).

Протокольною ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 червня 2023 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лукинюка В. В. про передачу справи іншому суду за підсудністю відмовлено.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2024 року прийнято відмову позивача від позову в частині вимог до відповідача ОСОБА_2 .

Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Турист» про стягнення майнової та моральної шкоди, в частині вимог до відповідача ОСОБА_2 .

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.

Закриваючи провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_2 , суд першої інстанції керувався нормами статті 206, пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Урахувавши складність справи, час витрачений представником, участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, заперечення позивача, суд також дійшов висновку про необхідність стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 5 000 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнено з ТОВ «Турист» на користь ОСОБА_1 453 225,27 грн на відшкодування майнової шкоди, 15 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди та 5 000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу, а всього 473 225,27 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що на час настання ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Турист».

Вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП доведена та підтверджується ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2021 року в справі № 361/4980/20.

Згідно з висновком про оцінку додаткового експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 18 січня 2023 року № 22 різниця між ринковою вартістю автомобіля спеціалізованого вантажного «Фольксваген Кадді», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням його строку експлуатації та технічного стану на момент настання ДТП, без урахування пошкоджень, отриманих у ДТП 29 листопада 2017 року та його ринковою вартістю з урахуванням пошкоджень, отриманих у ДТП 29 листопада 2017 року, станом на дату оцінки (16 січня 2023 року) становить 536 719,65 грн (909 593,72 грн -372 874,07 грн).

Отже, ТОВ «Турист» повинно на даний час відшкодувати позивачу частково завдані збитки, які не були покриті за рахунок ПрАТ «УПСК», внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП. Розмір невідшкодованої шкоди становить 437 719,65 грн. (536 719,65 грн (різниця між ринковою вартістю транспортного засобу без урахування пошкоджень отриманих у ДТП та його ринковою вартістю з урахуванням пошкоджень отриманих у ДТП) - 99 000 грн (ліміт відповідальності ПрАТ «УПСК», за шкоду заподіяну майну на одного потерпілого).

Крім того, ТОВ «Турист» повинен компенсувати позивачу: понесені витрати на оплату додаткового автотоварознавчого дослідження від 18 січня 2023 року № 22 в розмірі 2 750 грн, витрати на евакуацію транспортного засобу в розмірі 1 800 грн та причіпу легкового в розмірі 1 600 грн; матеріальні втрати (збиток), які позивач зазнав, у зв`язку із тим, що не поїхав у тур до Єгипту, оскільки сталася ДТП і він у день запланованого виїзду потрапив до лікарні, в сумі 18 711,23 грн / 2 = 9 355,62 грн.

Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав серйозні механічні пошкодження та був фізично знищений, а сам позивач отримав тілесні ушкодження, вимушений був провести час у лікарні, в зв`язку з чим не міг полетіти на відпочинок до Єгипту. Тому, враховуючи ступінь вини ОСОБА_2 , характер вчиненого діяння та заподіяння шкоди у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, суд вважає розумним, виваженим та справедливим визначити суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000 грн.

Враховуючи складність справи, значення її для сторін, суд вважав за необхідне також стягнути з ТОВ «Турист» на користь позивача 5 000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу, яка була надана позивачу адвокатом Сагаль С. В. на підставі договору про надання правничої допомоги від 14 грудня 2022 року, розрахунку наданих послуг від 08 березня 2023 року та квитанції від 08 березня 2023 року.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на протокольну ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лукинюка В. В. про зобов`язання позивача сплатити судовий збір у цій справі повернуто адвокату Лукинюку В. В.

Апеляційний суд вказав, що апеляційна скарга в частині оскарження протокольної ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2023 про відмову в задоволенні клопотання представнику відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лукинюка В. В. про зобов`язання позивача сплатити судовий збір не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом.

Окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені лише ухвали суду першої інстанції, зазначені в статті 353 ЦПК України.

Наведений у вказаній статті перелік ухвал, що підлягають оскарженню, не містить такої ухвали, як ухвала про відмову в задоволенні клопотання про зобов`язання позивача сплатити судовий збір, тобто така ухвала суду у вказаній частині не оскаржується окремо від рішення суду.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на протокольну ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 червня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лукинюка В. В. про передачу справи іншому суду за підсудністю у цій справі повернуто адвокату Лукинюку В. В.

Апеляційний суд зазначив, що апеляційна скарга в частині оскарження протокольної ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 червня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лукинюка В. В. про передачу справи іншому суду за підсудністю не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом.

Окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені лише ухвали суду першої інстанції, зазначені в статті 353 ЦПК України.

Наведений у вказаній статті перелік ухвал, що підлягають оскарженню, не містить такої ухвали, як ухвала про відмову в задоволенні клопотання про передачу справи іншому суду за підсудністю, тобто така ухвала суду у вказаній частині не оскаржується окремо від рішення суду.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 червня 2024 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 21 червня 2024 року про виправлення описки, апеляційні скарги ОСОБА_2 та ТОВ «Турист» задоволено частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2024 року змінено, зменшено розмір стягненого з ТОВ «Турист» на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди з 453 225,27 грн до 443 869,65 грн та загальної суми стягнення з 473 225,27 грн до 463 869,65 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2024 року залишено без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2024 року залишено без змін.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 18 червня 2024 року виправлено допущені у вступній та резолютивній частинах постанови Чернігівського апеляційного суду від 18 червня 2024 року описки у зазначенні учасників справи, вказавши замість помилкових відповідача - ОСОБА_2 та третьої особи - ТОВ «Турист» правильних: відповідача - ТОВ «Турист» і третю особу - ОСОБА_2 .

При вирішенні апеляційної скарги ОСОБА_2 апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції, установивши, що позивач реалізував своє право на відмову від позову до відповідача ОСОБА_2 , обґрунтовано прийняв його заяву про відмову від позову з відповідними правовими наслідками.

Доводи ОСОБА_2 про те, що суд закриваючи провадження у справі фактично позбавив його процесуальних прав сторони цивільного процесу є безпідставними, оскільки визначення відповідачів є правом позивача.

Крім того, на підставі частини третьої статті 142 ЦПК України, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення із позивача на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу. Стягнувши у відшкодування витрат на правову допомогу ОСОБА_2 5 000 грн, суд першої інстанції врахував час, витрачений представником відповідача, його участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, заперечення позивача, а тому колегія суддів уважає такий висновок обґрунтованим та таким, що відповідає критеріям розумності, реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності).

Суд апеляційної інстанції вказав, що у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суди на підставі статті 1194 ЦК України постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної у результаті пошкодження транспортного засобу, у більшості випадків ця різниця утворюється внаслідок того, що страхові компанії вартість відновлювального ремонту обраховують з урахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу, тоді як фактичні витрати на ремонт здебільшого перевищують зазначену суму.

Установивши, що вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_7 пошкодженням його транспортного засобу внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 , що перебував на момент ДТП у трудових відносинах з ТОВ «Турист», перевищує виплачений на користь позивача розмір страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право вимагати стягнення з ТОВ «Турист» різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, виплаченим ПрАТ «УПСК», що становить 437 719,65 грн.

Апеляційний суд не погодився з доводами ОСОБА_2 про те, що висновок експерта додаткового автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 18 січня 2023 року № 22 не є належним та допустимим доказом. Позивач для підтвердження розміру матеріальних збитків надав до суду висновок експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу, який не є висновком експерта, а є письмовим доказом. За його виконанням позивач звернувся до пред`явлення позову у цій справі, а тому вимоги статті 106 ЦПК України на ці правовідносини не поширюються. Крім того, вказане експертне автотоварознавче дослідження складено уповноваженим на те суб`єктом, експертом - автотоварознавцем ОСОБА_8 , термін дії свідоцтва якого не закінчився, як стверджує ОСОБА_2 , зважаючи на пункт 4 наказу Міністерства юстиції України від 14 березня 2022 року № 1138/5 «Про деякі питання забезпечення судово-експертної діяльності в умовах воєнного стану», згідно з яким продовжено строк дії свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта, строк дії яких закінчується у період дії воєнного стану, або протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану. Доказів на спростування вказаного висновку автотоварознавчого дослідження ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем або третьою особою не надано.

Помилковими є посилання апеляційних скарг ТОВ «Турист» і ОСОБА_2 на непідсудність справи Деснянському районному суду м. Чернігова, у зв`язку з чим, на думку заявників, наявні підстави для передачі справи в порядку статті 378 ЦПК України за належною підсудністю (юрисдикцією). Проте матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження та пошкоджено належний йому транспортний засіб в результаті ДТП, що мала місце 29 листопада 2017 року. Відомості за фактом вказаного ДТП було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 листопада 2017 року, відкрито кримінальне провадження № 12017110130004820, обвинуваченим у якому було визнано ОСОБА_2 . Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2021 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений частиною першою статті 286 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності, що є нереабілітуючою обставиною. ОСОБА_1 при зверненні до суду зазначив зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що територіально належить до юрисдикції Деснянського районного суду м. Чернігова. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 звернувся до суду за правилами альтернативної підсудності відповідно до частини четвертої статті 28 ЦПК України за місцем своєї реєстрації, а тому підстави для застосування апеляційним судом частини першої статті 378 ЦПК України відсутні.

Відсутність у ОСОБА_1 статусу потерпілого у кримінальному провадженні не спростовує факт заподіяння йому шкоди ОСОБА_2 внаслідок вчинення останнім кримінального правопорушення. Тому суд правильно застосував пункт 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення позивача від сплати судового збору. При цьому питання звільнення позивача від сплати судового збору не впливає на права та законні інтереси ТОВ «Турист» та ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції вказав, що у цій справі відсутні підстави для застосування позовної давності. Право на позов у ОСОБА_1 виникло 30 листопада 2017 року, сплив позовної давності настав 30 листопада 2020 року, тобто після введення карантину 12 березня 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до суду 10 березня 2023 року, до закінчення карантину, який скасовано з 30 червня 2023 року. Тому позовна давність не може вважатись пропущеною, а суд не має підстав для застосування статті 267 ЦК України.

Матеріали справи спростовують посилання ТОВ «Турист» на те, що судом першої інстанції його не було залучено до розгляду справи як учасника, не повідомлялось про здійснення провадження по суті, не надходили судові виклики (повістки) на жодне із зазначених судових засідань, а також ухвали про відкриття провадження, залучення до справи в якості учасника. Так, протокольною ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 червня 2023 року, яка постановлена судом без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Турист». 27 червня 2023 року Деснянським районним судом м. Чернігова направлено на адресу ТОВ «Турист» повістку про виклик до суду у підготовче судове засідання на 08 серпня 2023 року, зазначено про те, що товариство залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Повістка отримана ТОВ «Турист» 03 липня 2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернулось до суду. 10 серпня 2023 року Деснянським районним судом м. Чернігова направлено на адресу ТОВ «Турист» повістку про виклик до суду у судове засідання на 05 вересня 2023 року для участі представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Повістка отримана ТОВ «Турист» 16 серпня 2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Протокольною ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2023 року, яка постановлена судом без виходу до нарадчої кімнати, залучено ТОВ «Турист» до участі у справі в якості співвідповідача. 18 вересня 2023 року суд першої інстанції направив на адресу ТОВ «Турист» повістку про виклик до суду у судове засідання на 05 жовтня 2023 року та повідомлено, що його залучено як співвідповідача. Повістка отримана ТОВ «Турист», про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. 06 жовтня 2023 року Деснянський районний суд м. Чернігова направив на адресу ТОВ «Турист» повістку про виклик у судове засідання на 02 листопада 2023 року для участі представника співвідповідача, повістка отримана 18 жовтня 2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. 21 грудня 2023 року Деснянським районним судом м. Чернігова направлено на адресу ТОВ «Турист» повістку про виклик у судове засідання на 31 січня 2023 року, повістка отримана ТОВ «Турист» 29 грудня 2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Помилковим є посилання ТОВ «Турист» на те, що позивачем до нього не заявлялось жодних вимог, з огляду на те, що за заявою позивача протокольною ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2023 року залучено ТОВ «Турист» до участі у справі як співвідповідача. У письмовій заяві від 20 грудня 2023 року представник позивача адвокат Сагаль С.В. просив завдану позивачу шкоду стягнути з роботодавця, а саме з ТОВ «Турист».

Правові підстави для застосування наслідків, передбачених статтями 206 256 ЦПК України в частині позовних вимог про стягнення коштів з ТОВ «Турист» немає, адже ОСОБА_1 не подавав заяви про відмову від таких вимог.

Разом з цим суд першої інстанції помилково відніс до збитків, яких зазнав позивач у ДТП, матеріальні витрати на тур до Єгипту у розмірі 9 355,62 грн, в який він не поїхав через те, що потрапив до лікарні. У розумінні статті 22 ЦК України такі витрати не є збитком потерпілої внаслідок ДТП особи, а тому стягнена судом з ТОВ «Турист» на користь ОСОБА_1 майнова шкода підлягає зменшенню з 453 225,27 грн до 443 869,65 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

У березні 2024 року ОСОБА_2 подав до суду касаційну скаргу за підписом представника Лукинюк В. В. , в якій просить ухвали Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2024 року про повернення скарг на протокольну ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання про зобов`язання позивача сплатити судовий збір та на протокольну ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 червня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання про передачу справи іншому суду за підсудністю скасувати, а справу провернути для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

апеляційний суд безпідставно повернув апеляційні скарги в частині оскарження протокольних ухвал суду першої інстанції;

суд не надав оцінки тому факту, що заперечення на ці ухвали суду першої інстанції були включені до апеляційної скарги на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2024 року, помилково вважаючи, що спірні ухвали оскаржуються в порядку частини першої статті 353 ЦПК України.

У липні 2024 року ОСОБА_2 подав до суду касаційну скаргу за підписом представника Лукинюк В. В. , в якій просить на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 червня 2024 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та стягнути судові витрати під час розгляду справи судами першої, апеляційної і касаційної інстанцій.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

аналіз норм ЦПК України свідчить про відмінність письмового доказу та висновку експерта як доказового засобу, через їх відмінну правову природу (письмовий доказ встановлює обставини справи, які існують об`єктивно, поза волею людини, а висновок експерта досліджує письмові докази через призму поставлених експерту питань, тобто має суб`єктивний, резюмуючий характер). Проведення досліджень для визначення розміру шкоди завданої внаслідок ДТП нормативно врегульовано, адже особливість та складність процедури встановлення розміру шкоди передбачає наявність таких умов як володіння уповноваженим суб`єктом спеціальними знаннями та навичками, необхідними для проведення досліджень з поставлених питань: результат досліджень повинен відповідати уніфікованій формі та містити ґрунтовний зміст. Тому для виконання завдання об`єктивного та незалежного встановлення обставин завданої шкоди законодавцем передбачено, що розмір шкоди визначається: незалежною оцінкою майна та/або експертним висновком. В інших випадках незалежність та об`єктивність доказового засобу обґрунтовано втрачається;

висновки судів про те, що висновок експерта додаткового автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 18 січня 2023 року № 22 не повинен відповідати вимогам статті 106 ЦПІК України, адже такий висновок є письмовим доказом, безпідставні. Розмір матеріальних збитків, завданих ДТП, повинен доводитись належними засобами доказування, зокрема висновком експерта або звітом суб`єкта оціночної діяльності, а не іншими письмовими доказами. При цьому посилання апеляційного суду на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року в справі № 263/14437/19 є необґрунтованими, адже обставини вказаної справи не є тотожними з обставинами справи, що розглядається, та стосуються правовідносин щодо стягнення та визначення збитків у зв`язку з залиттям квартири, а тому визначення розміру шкоди при залитті квартири може доводитись позивачем будь-якими засобами доказування, оскільки такий засіб доказування нормативно не врегульований (на відміну від засобу доказування розміру шкоди при ДТП);

висновок експерта автотоварознавчого дослідження з визначенням вартості матеріальних збитків від 18 січня 2023 року № 22 не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки: не відповідає вимогам статті 106 ЦПК України та абзацу 14 пункту 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (далі - Інструкція № 53/5), які визначають обов`язкове застереження про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність; висновок є додатковим експертним автотоварознавчим дослідженням, складений з урахуванням результатів автотоварознавчого дослідження від 22 січня 2018 року № 598, проте не містить посилань на додаткове обстеження об`єкта дослідження, як то передбачено абзацом 2 пункту 1.2.12 Інструкції № 53/5;

твердження суду апеляційної інстанції про те, що доказів на спростування вказаного висновку автотоварознавчого дослідження ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем або третьою особою не надано, є помилковими. Матеріали справи містять відповідь ПрАТ «УПСК» від 28 травня 2024 року № 1728/17 на запит Чернігівського апеляційного суду, до якої доданий страховий акт №ОЦ/028/000/22/0002, з якого вбачається, що ринкова вартість досліджуваного колісного транспортного засобу до ДТП становить 383 239,92 грн, а після ДТП 185 000,00 грн. Ці відомості щодо вартості транспортного засобу до та після ДТП є об`єктивними та відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки листу Регіонального сервісного центру ГСУ МВС в Чернігівській області від 04 березня 2024 року № 31/25/6-Л-13а/з, у якому вказано, що автомобіль «Фольксваген Кадді», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , був перереєстрований на іншого власника 19 вересня 2019 року. Ця інформація має істотне значення дня правильного вирішення справи, оскільки розмір вартості автомобіля позивача, за яку він погодився його продати є фактичним розміром вартості автомобіля після ДТП;

суди помилково ототожнили правовідносини, які виникли внаслідок кримінального правопорушення у зв`язку з ДТП, яка сталась 29 листопада 2017 року, з деліктними правовідносинами, які фактично виникли між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 внаслідок цієї ж ДТП. Дійсно, внаслідок ДТП, яка сталась 29 листопада 2017 року, було відкрите кримінальне провадження та відомості за вказаним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. Проте відповідно до витягу з висновку експерта від 04 листопада 2019 року № 53 тілесні пошкодження, які отримав ОСОБА_1 внаслідок обставин ДТП, відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Водночас диспозиція частини першої статті 286 КК України сформульована, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Листом Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2022 року № 03-05/7/2022 зазначено, що ОСОБА_1 статус потерпілого у кримінальному провадженні не мав, а тому йому відмовлено у надані витребуваних документів. Таким чином, ОСОБА_1 відношення до кримінального провадження, яке було відкрите за наслідками ДТП, яка сталась 29 листопада 2017 року не має, а визначений позивачем пріоритет позовних вимог свідчить, що суди при визначені підсудності не повинні були керуватись частиною третьою статті 28 ЦПК України, а були зобов`язані при визначенні підсудності застосувати частину першу статті 27 ЦПК України або частину шосту статті 28 ЦПК України. Тобто, у будь-якому разі ця справа не підсудна Деснянському районному суду м. Чернігова, а повинна розглядатись або Броварським міськрайонним судом Київської області (місце заподіяння шкоди) або Приморським районним судом м. Одеси (місце реєстрації відповідача).

У липні 2024 року ТОВ «Турист» подало до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника Ушакова О. О., в якій просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 червня 2024 року скасувати, а провадження у справі закрити. Крім того, представник вказав орієнтовний розмір судових витрат під час розгляду справи касаційним судом.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд першої інстанції вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ТОВ «Турист» без належного його залучення до розгляду справи як учасника, їх належним чином не повідомляли про здійснення провадження по суті, не надходили ухвали про відкриття провадження, залучення до справи як співвідповідача;

суди не дотримались вимог частин першої-другої статті 27 та частини шостої статті 28 ЦПК України про підсудність цієї справи або за місцем реєстрації відповідача, або за місцем заподіяння шкоди. За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню для розгляду за підсудністю;

суд першої інстанції також необґрунтовано застосував до позовної заяви, яка подана ОСОБА_1 , пільги зі сплати судового збору, передбачені пунктом 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»;

суди порушили принцип змагальності, а також обов`язкового встановлення обставин, оцінки та дослідження належних та допустимих доказів. Так, під час розгляду справи апеляційним судом, поміж іншого розглядалося питання застосування позовної давності. Відповідачі наполягали на тому, що перебіг позовної давності для пред`явлення вимог до заподіювача шкоди починається з дня ДТП, а не з дати винесення постанови про притягнення до відповідальності, як це стверджувала сторона позивача. Жодних клопотань, або аргументів, щодо поважних причин для незастосування позовної давності представником позивача наведено не було, як і не було заперечень на клопотання представників ОСОБА_2 і ТОВ «Турист» про застосування позовної давності. Проте суд апеляційної інстанції самостійно відшукав аргументи на користь позивача про відсутність підстав для застосування позовної давності, що є порушення принципу неупередженості суду та рівності сторін судового розгляду;

крім того, ДТП мало місце 29 листопада 2017 року, позивач після настання страхового випадку, невідкладно звернувся до страховика ПрАТ «УПСК». Надалі, 19 вересня 2019 року, пошкоджений автомобіль позивача був відчужений та перереєстрований на іншого власника. Проте на обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на висновок додаткового експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 18 січня 2023 року № 22, складеного експертом-автотоварознавцем ОСОБА_8, що є додатковим експертним автотоварознавчим дослідженням колісного транспортного засобу, складеним з урахуванням результатів автотоварознавчого дослідження від 22 січня 2018 року № 598. Разом з цим у матеріалах справи відсутній «основний» висновок автотоварознавчого дослідження від 22 січня 2018 року № 598. Він не був наданий позивачем під час звернення до суду та не може бути наданий експертом ОСОБА_8 на відповідний запит учасників справи та суду через закінчення термінів зберігання. Висновок експерта автотоварознавчого дослідження з визначенням вартості матеріальних збитків від 18 січня 2023 року № 22 не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки: не відповідає вимогам статті 106 ЦПК України та абзацу 14 пункту 4.12 Інструкції № 53/5; висновок є додатковим експертним автотоварознавчим дослідженням, складений з урахуванням результатів автотоварознавчого дослідження від 22 січня 2018 року № 598, проте не містить посилань на додаткове обстеження об`єкта дослідження, як то передбачено абзацом 2 пункту 1.2.12 Інструкції № 53/5. Ані позивачем, ані експертом не зазначено у зв`язку з чим виникла необхідність у проведенні додаткового дослідження;

суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що доказів на спростування додаткового висновку автотоварознавчого дослідження ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем або третьою особою не надано;

суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог. Станом на момент звернення до суду позовні вимоги пред`явлено до відповідача ОСОБА_2 , позовних вимог до ТОВ «Турист» не заявлялося. Товариство було залучено до участі у справі як співвідповідач протокольною ухвалою від 05 вересня 2023 року. Незважаючи на відсутність повідомлення зазначеного учасника про залучення до справи, в подальшому у суду та учасників справи виникає обов`язок із направлення до ТОВ «Турист» документів пов`язаних із розглядом справи, в тому числі тих, що безпосередньо стосуються прав, інтересів та обов`язків ТОВ «Турист». Більше того, залучення по справі співвідповідача по своїй суті потребує подання уточнення позовних вимог до відповідачів із направленням зазначеної заяви всім учасникам справи. Проте у ТОВ «Турист» та у рішеннях суду відсутні відомості про подання позивачем уточненої позовної заяви із визначенням які саме вимоги пред`явлено до ТОВ «Турист», а які - до ОСОБА_2 . Крім того, ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2024 року, якою прийнято відмову позивача від позову в частині вимог до відповідача ОСОБА_2 не направлялася ТОВ «Турист». Таким чином, враховуючи відсутність факту пред`явлення позовних вимог до ТОВ «Турист», а також звернення позивача до суду із заявою про відмову від позову в частині вимог до відповідача ОСОБА_2 , яку прийнято судом ухвалою від 01 лютого 2024 року, наявні підстави для застосування наслідків, передбачених статтями 206 256 ЦПК України, тобто скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів з ТОВ «Турист» та ухвалення нового рішення про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову. Позивачем не заявлялися належним чином вимоги до відповідача ТОВ «Турист», а заявлені вимоги до ОСОБА_2 не підтверджені належними та допустимими доказами, фактично суд першої інстанції за власною ініціативою визначив, що усі позовні вимоги, заявлені позивачем, підлягають задоволенню за рахунок відповідача, якого було залучено до участі у справі із порушенням норм законодавства. Крім того, в ухвалі суду першої інстанції від 01 лютого 2024 року, яку постановлено у день ухвалення рішення у справі, зазначено, що 20 грудня 2023 року до суду надійшла заява представника позивача про відмову від позову в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 та закриття провадження в цій частині. Проте у цій ухвалі відсутні відомості про заявлення будь-яких вимог до ТОВ «Турист». Водночас у постанові суду апеляційної інстанції зазначено протилежне, що цією заявою від 20 грудня 2023 року представник позивача адвокат Сагаль С. В. просив завдану позивачу шкоду стягнути з роботодавця, а саме із ТОВ «Турист». Слід врахувати, що відмова від позову (частини позовних вимог), заявлення позовних вимог до іншого співвідповідача, або зміна предмету та підстав позову є окремими процесуальними діями, для кожної з яких передбачено свій окремий порядок вчинення та розгляду. Проте у жодному судовому рішенні суду першої інстанції немає відомостей щодо заяви, клопотання про зміну предмета або підстав позову та/або заявлених позовних вимог до ТОВ «Турист». Вказане є порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства та права на справедливий судовий розгляд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 750/3400/23 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвали Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2024 року та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У липні 2024 року матеріали справи № 750/3400/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 750/3400/23 за касаційними скаргами ОСОБА_2 і ТОВ «Турист» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 червня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2024 року в задоволенні заяви ТОВ «Турист» про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 08 квітня 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги ОСОБА_2 містять підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

В ухвалі Верховного Суду від 02 серпня 2024 року вказано, що:

наведені у касаційній скарзі ОСОБА_2 доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 200/12295/17, від 03 червня 2021 року в справі № 461/2217/19, від 22 лютого 2023 року в справі № 263/14437/19, від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц, від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18, від 16 листопада 2022 року в справі № 335/2566/18, від 19 вересня 2018 року в справі № 753/21177/16-ц, від 30 червня 2020 року в справі № 200/12295/17 та від 03 червня 2021 року в справі № 461/2217/19; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України);

наведені у касаційній скарзі ТОВ «Турист» доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 23 жовтня 2019 року в справі № 917/1307/18, від 08 серпня 2019 року в справі № 450/1686/17, від 15 липня 2019 року в справі № 235/499/17, від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року в справі № 570/3439/16-ц; від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц, від 15 травня 2019 року в справах № 552/91/18, від 15 травня 2019 року в справах № 554/9144/17, від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року в справі № 203/2/19, від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18, від 21 листопада 2022 року в справі № 754/16978/21, від 08 серпня 2019 року в справі № 450/1686/17, від 15 липня 2019 року в справі № 235/499/17 та у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1365цс17; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 29 листопада 2017 року в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 12017110130004820 за фабулою: 29 листопада 2017 року за адресою Київська область, Броварський район, с. Семиполки, на 59 км автомобільної дороги Київ-Чернігів, за участю автомобілів: «МАН», номерний знак НОМЕР_6 , з напівпричепом, номерний знак НОМЕР_7 , під керуванням ОСОБА_4 , автобуса марки «НЕОПЛАН», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , автомобіля марки «Фольксваген Кадді», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 відбулась дорожньо-транспортна пригода. Всі транспортні засоби рухалися у напрямку від м. Чернігів до м. Київ. У результаті ДТП водій автомобіля марки «Фольксваген Кадді» та два пасажира автобуса отримали тілесні ушкодження, були доставлені до Броварської ЦРЛ для надання первинної медичної допомоги.

Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії від 13 вересня 2017 року НОМЕР_8 , виданого ТСЦ 7441, вбачається, що ОСОБА_1 є власником спеціалізованого вантажного фургону малотоннажного «Фольксваген Кадді», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до виписки-епікриз № 7604 із медичної картки стаціонарного хворого хірургічного відділення з ліжками нейрохірургії ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 30 листопада 2017 року до 11 грудня 2017 року з діагнозом: забій м`яких тканин голови та обличчя, закритий перелом кісток носу без зміщення, ЗЧМТ (29 листопада 2017 року, ДТП, в побуті), струс головного мозку, забій правого плечового суглобу, забій лівого стегна, пошкодження чотирьохголового м`яза лівого стегна, ексудативний синовіїт.

Згідно з висновком експерта № 53 судово-медичної експертизи, проведеної за матеріалами кримінального провадження № 12017110130004820 від 29 листопада 2017 року, у ОСОБА_1 виявлені закритий перелом кісток носу, пошкодження чотирьохголового м`яза лівого стегна, струс головного мозку, забійна рана в ділянці лівого стегна, садна на обличчі. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, можливо при обставинах та в строк (29 листопада 2017 року), вказаних в ухвалі, та відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Тілесні пошкодження утворились одномоментно в результаті ДТП можливо за обставин, викладених в ухвалі.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2021 року клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Маляренка С. В. про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності задоволено.

ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений частиною першою статті 286 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12017110130004820 від 29 листопада 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 закрито.

На час настання ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Турист», що сторонами не оспорювалось.

За даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів Міністерства внутрішніх справ транспортний засіб «НЕОПЛАН», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 29 листопада 2017 року зареєстрований за ТОВ «Турист».

На момент настання ДТП (29 листопада 2017 року) цивільно-правова відповідальність власника автобуса марки «Неоплан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (ТОВ «Турист») була застрахована в ПрАТ «УПСК» за полісом № АМ/2159741 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно з полісом ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, яка заподіяна майну становить 100 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн.

Зі страхових актів № ОЦ/028/000/21/0016 (аварійний сертифікат) від 09 лютого 2022 року та № ОЦ/028/000/22/0002 (аварійний сертифікат) від 21 лютого 2022 року убачається, що вказану подію ДТП визнано страховим випадком.

Відповідно до виписки АК КБ «ПриватБанк» ПрАТ «УПСК» здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 99 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 5 570,17 грн на відшкодування витрат на лікування та моральної шкоди.

18 січня 2023 року проведено додаткове експертне автотоварознавче дослідження колісного транспортного засобу, про що експертом-автотоварознавцем ОСОБА_8 складений висновок № 22.

За проведення експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 18 січня 2023 року ОСОБА_1 сплачено ФОП ОСОБА_8 2 750 грн.

На підтвердження понесених витрат на евакуатор транспортного засобу «Фольксваген Кадді» та причіпу легкового в сумі 1 800 грн та 1 600 грн відповідно позивач долучив до позовної заяви квитанції до прибуткового касового ордеру від 29 листопада 2017 року і 30 листопада 2017 року, акти виконаних робіт (послуг) від 29 листопада 2017 року і 30 листопада 2017 року.

На підтвердження вимог про відшкодування матеріального збитку, якого позивач зазнав, у зв`язку із тим, що не поїхав у тур до Єгипту надано ваучер № 891772, виданий ТОВ «Джойн АП!», чартерний пасажирський квиток та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 21 листопада 2017 року № 89, видану ФОП ОСОБА_9 на суму 18 711,23 грн.

Позиція Верховного Суду

Щодо територіальної підсудності цієї справи та наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За загальним правилом територіальної підсудності, встановленим статтею 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).

Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, коли позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних в законі судів. Така процесуальна пільга встановлена законодавцем для позивачів лише у деяких категоріях справ, коли доцільно або необхідно зробити судовий захист суб`єктивних прав більш зручним для позивача.

Згідно із частиною третьою статті 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.

У справі, що переглядається:

суди встановили, що у результаті ДТП, яка сталась 29 листопада 2017 року, ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження та пошкоджено належний йому транспортний засіб «Фольксваген Кадді», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

відомості за фактом вказаного ДТП було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 листопада 2017 року, порушено кримінальне провадження № 12017110130004820, обвинуваченим у якому було визнано ОСОБА_2 ;

ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2021 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений частиною першою статті 286 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності, що є нереабілітуючою обставиною;

при зверненні до суду з позовом у цій справі ОСОБА_1 зазначив зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що територіально належить до юрисдикції Деснянського районного суду м. Чернігова;

відсутність у ОСОБА_1 статусу потерпілого у кримінальному провадженні не спростовує факту заподіяння йому тілесних ушкоджень.

За таких обставин суди правильно вважали, що ОСОБА_1 звернувся до суду за правилами альтернативної підсудності відповідно до частини третьої статті 28 ЦПК України за місцем своєї реєстрації. Водночас посилання ТОВ «Турист» і ОСОБА_2 про непідсудність справи Деснянському районному суду м. Чернігова, у зв`язку з чим наявні підстави для передачі справи за належною підсудністю (юрисдикцією) є необґрунтованими.

Крім того, з огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано застосував норми пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення позивача від сплати судового збору.

Щодо залучення ТОВ «Турист» до участі у справі як співвідповідача та забезпечення прав цього товариства як учасника справи

Позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 2 частини другої статті 49 ЦПК України)

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі (частина третя статті 49 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Згідно з статтею 190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.

У частині п`ятій статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі (частини перша, восьма статті 128 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною в зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

протокольною ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 червня 2023 року, постановленою судом не виходячи до нарадчої кімнати, за клопотанням відповідача залучено до участі як третю особу ТОВ «Турист» (т. 1, а. с. 194);

27 червня 2023 року суд першої інстанції направив на адресу ТОВ «Турист» повістку про виклик до суду у підготовче судове засідання на 08 серпня 2023 року, в якій зазначено про те, що товариство залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а також витребувано додаткову інформацію щодо перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ «Турист», надання копії особової справи та документів, які пов`язані із виконанням ним трудових обов`язків, а також щодо правової підстави керування ним автобусом, який належить ТОВ «Турист». Крім того, як додаток до повістки направлено копію позовної заяви (у якому товариство як відповідач чи третя особа не вказано, жодних вимог до нього не пред`явлено) (т. 1, а. с. 198). Повістка отримана ТОВ «Турист» 03 липня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1, а. с. 207);

10 серпня 2023 року суд першої інстанції направив на адресу ТОВ «Турист» повістку про виклик до суду у судове засідання на 05 вересня 2023 року для участі представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Крім того, повторно просив надати витребувану інформацію та документи (т. 1, а. с. 217). Повістка отримана ТОВ «Турист» 16 серпня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1, а. с. 226);

протокольною ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2023 року, яка постановлена судом без виходу до нарадчої кімнати, залучено ТОВ «Турист» до участі у справі як співвідповідача (т. 1, а. с. 228-229);

18 вересня 2023 року суд першої інстанції направив на адресу ТОВ «Турист» повістку про виклик до суду у судове засідання на 05 жовтня 2023 року, повідомлено, що товариство залучено як співвідповідача (т. 1, а. с. 231). Повістка отримана ТОВ «Турист», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1, а. с. 232);

ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігів від 05 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 листопада 2023 року о 11 год 30 хв (т.1, а.с. 244);

06 жовтня 2023 року судом першої інстанції направлено на адресу ТОВ «Турист» повістку про виклик до суду у судове засідання на 02 листопада 2023 року для участі представника співвідповідача (т. 1, а. с. 246). Повістка отримана ТОВ «Турист» 18 жовтня 2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 2, а. с. 10);

20 грудня 2023 року представник позивача подав до суду заяву, в якій просив завдану позивачу шкоду стягнути з роботодавця ОСОБА_2 - ТОВ «Турист», а провадження в частині вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 закрити (т. 2, а. с. 25).

21 грудня 2023 року судом першої інстанції направлено на адресу ТОВ «Турист» повістку про виклик до суду у судове засідання на 31 січня 2023 року (т. 2, а. с. 22). Повістка отримана ТОВ «Турист» 29 грудня 2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 2, а. с. 24). Тобто, заява представника позивача від 20 грудня 2023 року на адресу ТОВ «Турист» не направлялась;

ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2024 року прийнято відмову позивача від позову в частині вимог до відповідача ОСОБА_2 . Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Турист» про стягнення майнової та моральної шкоди, в частині вимог до відповідача ОСОБА_2 . Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу (т.2, а.с.36-41);

рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ТОВ «Турист» на користь ОСОБА_1 453 225,27 грн на відшкодування майнової шкоди, 15 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди та 5 000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу, а всього 473 225,27 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (т.2, а.с.42-46).

Отже, суд першої інстанції не направив на адресу ТОВ «Турист» ухвали про відкриття провадження та або залучення його до участі у справі як третьої особи та/або відповідача та позовну заяву; не забезпечив право товариства на подання відзиву на позовну заяву; не врахував, що заяву про стягнення коштів з ТОВ «Турист» та закриття провадження у справі в частині вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 , подана після закриття підготовчого провадження, а ця заява (яка за своєю суттю є позовом до ТОВ «Турист») на адресу ТОВ «Турист» також не направлялась. Суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув та вважав відповідні доводи ТОВ «Турист» безпідставними.

За таких обставин суди попередніх інстанцій не забезпечили права ТОВ «Турист» як відповідача під час розгляду справи судом, а також дотримання принципів диспозитивності та змагальності.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 412 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Отже, колегія суддів уважає, що касаційні скарги ОСОБА_2 і ТОВ «Турист» необхідно задовольнити частково, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 червня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо оскарження ухвал Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2024 року

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на протокольну ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лукинюка В. В. про зобов`язання позивача сплатити судовий збір у цій справі повернено адвокату Лукинюку В. В.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на протокольну ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 червня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лукинюка В. В. про передачу справи іншому суду за підсудністю у цій справі повернено адвокату Лукинюку В. В.

Апеляційний суд вказав, що апеляційна скарга в частині оскарження протокольної ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання про зобов`язання позивача сплатити судовий збір та протокольної ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 червня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання про передачу справи іншому суду за підсудністю не можуть бути прийнята до розгляду апеляційним судом, оскільки наведений у 353 ЦПК України перелік ухвал, що підлягають оскарженню, не містить таких (вказаних) ухвал.

Розумність характерна як для оцінки / врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частини п`ятої статті 354 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

У частині першій статті 353 ЦПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку такі ухвали як про відмову в задоволенні клопотання про зобов`язання позивача сплатити судовий збір та про відмову в задоволенні клопотання про передачу справи іншому суду за підсудністю відсутні.

Частиною другою статті 353 ЦПК України передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Отже, ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про зобов`язання позивача сплатити судовий збір та про відмову в задоволенні клопотання про передачу справи іншому суду за підсудністю могли бути оскаржені в апеляційному порядку разом з рішенням суду щодо суті спору.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

ухвалами Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_2 на протокольну ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лукинюка В. В. про зобов`язання позивача сплатити судовий збір та на протокольну ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 червня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лукинюка В. В. про передачу справи іншому суду за підсудністю у цій справі у цій справі повернуто адвокату Лукинюку В. В. повернуто адвокату Лукинюку В. В.;

як свідчить аналіз змісту апеляційної скарги на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2024 року заперечення на протокольну ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання про зобов`язання позивача сплатити судовий збір та на протокольну ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 червня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання про передачу справи іншому суду за підсудністю були включені до неї, тобто не оскаржувались окремо від рішення суду в порядку, визначеному частиною першою статті 353 ЦПК України (т. 2, а. с.55 - 60);

суд апеляційної інстанції не врахував, що заперечення на спірні ухвали суду першої інстанції від 05 вересня 2023 року та від 22 червня 2023 року були включені до апеляційної скарги на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2024 року по суті спору, та дійшов помилкового висновку, що спірні ухвали оскаржуються в порядку частини першої статті 353 ЦПК України;

тому апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу в указаних частинах на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 354 ЦПК України, що є підставою для скасування оскаржених ухвал;

разом з цим відсутні підстави для направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в цій частині, оскільки за результатами розгляду касаційних скарг ОСОБА_2 і ТОВ «Турист» рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2024 року та постанова Чернігівського апеляційного суду від 18 червня 2024 року підлягають скасуванню, справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційних скарг ОСОБА_2 і ТОВ «Турист» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 червня 2024 року дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені частково без додержання норм процесуального права. Тому вказані касаційні скарги слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати, справу передати на нови розгляд до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвали Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2024 року дають підстави для висновку, що оскаржені ухвали апеляційного суду постановлені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені ухвали апеляційного суду скасувати.

Щодо розподілу судових витрат

Порядок розподілу судових витратвирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 , яка підписана представником Лукинюком Володимиром Васильовичем , і Товариства з обмеженою відповідальністю «Турист», яка підписана представником Ушаковим Олексієм Олександровичем, задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником Лукинюком Володимиром Васильовичем, на ухвали Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2024 року задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 червня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2024 року про повернення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лукинюка Володимира Васильовича на протокольну ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 червня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лукинюка Володимира Васильовича про передачу справи іншому суду за підсудністю у цій справі скасувати.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2024 року про повернення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лукинюка Володимира Васильовича на протокольну ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лукинюка Володимира Васильовича про зобов`язання позивача сплатити судовий збір у цій справі скасувати.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвали Чернігівського апеляційного суду від 18 березня 2024 року про повернення скарг на протокольну ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання про зобов`язання позивача сплатити судовий збір та на протокольну ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 червня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання про передачу справи іншому суду за підсудністю, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2024 року та постанова Чернігівського апеляційного суду від 18 червня 2024 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко