Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.04.2023 року у справі №638/5304/21
Постанова КЦС ВП від 23.07.2024 року у справі №638/5304/21
Постанова КЦС ВП від 12.04.2023 року у справі №638/5304/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року

м. Київ

справа № 638/5304/21

провадження № 61-15216 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харківське узлісся»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харківське узлісся» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 червня 2021 року у складі судді Латки І. П та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Одринської Т. В., Панченка О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харківське узлісся» (далі - ОСББ «Харківське узлісся») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсними документів та припинення права власності.

Позовна заява обґрунтована тим, що установчими зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вирішено створити ОСББ «Харківське узлісся». У багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 наявні приміщення загального користування (допоміжні), які є спільним майном співвласників, але фактично зареєстровані як нежитлові приміщення за ОСОБА_1 , оскільки Фірма «Т.М.М.»-ТОВ, яка була забудовником будинку, незаконно уклала договори купівлі-продажу майнових прав з відповідачкою, яка на підставі вказаних договорів здійснила реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу № IV, IX, нежитлове приміщення першого поверху № VIII, нежитлове приміщення технічного поверху № ІІ, нежитлове приміщення дев`ятого поверху № II, нежитлове приміщення восьмого поверху № VI, нежитлове приміщення сьомого поверху № VI, нежитлове приміщення п`ятого поверху № ІI, нежитлове приміщення четвертого поверху № ІI, нежитлове приміщення третього поверху № ІI.

Позивач зазначав, що спірні приміщення є приміщеннями загального користування (допоміжними), а отже є спільним майном багатоквартирного будинку, яке вибуло із його власності поза його волею.

Ураховуючи викладене, ОСББ «Харківське узлісся» просило суд:

- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 : нежитлові приміщення підвалів (всього 24 штуки) в житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення першого поверху, технічного поверху, дев`ятого, восьмого, сьомого, п`ятого, четвертого і третього поверхів в житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним висновок щодо технічної можливості поділу 890/2 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», який став підставою винесення приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо нежитлових приміщень (за списком), та припинити право приватної власності ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним висновок щодо технічної можливості поділу 890/3 від 01 липня 2020 року, який став підставою винесення приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо нежитлових приміщень (за списком);

- визнати недійсним висновок щодо технічної можливості поділу 857 від 24 грудня 2013 року, видавник: Харківська міська рада Харківської області, який став підставою винесення приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо нежитлового приміщення підвалу № ІХ в житловому будинку літ «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6, 8 кв. м, індексний номер 56584313 від 12 лютого 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2289482863101, та припинити право приватної власності ОСОБА_1 ;

- визнати недійсними договори купівлі-продажу майнових прав між Фірмою «Т.М.М.»-ТОВ та ОСОБА_1 (всього 10 штук) і акти приймання-передачі нерухомого майна, на підставі яких ОСОБА_1 придбала спірні нежитлові приміщення.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСББ «Харківське узлісся» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у постанові від 20 квітня 2021 року у справі № 727/967/16-ц Верховний Суд вказав, що суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір з порушенням закону, а й коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів. За таких обставин позовні вимоги ОСББ «Харківське узлісся» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав не є ефективним способом захисту права власності на спірне майно.

Також суд першої інстанції виходив із того, що для правильного вирішення спору необхідно встановити обставини щодо режиму спірних приміщень, а саме: чи є вони допоміжними приміщеннями, тобто приміщеннями, призначеними для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення), чи нежитловими приміщеннями, тобто приміщеннями, які мають сполучення між собою та окремий вихід на сходову клітку, коридор або земельну ділянку чи прилеглу територію і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 14507 від 30 листопада 2020 року у кримінальному провадженні № 12020225480000063 від 09 липня 2020 року зроблено висновок про те, що приміщення № IV площею 5, 3 кв. м, IVа площею 5, 6 кв. м, ІVб площею 10, 6 кв. м, IVв площею 6, 3 кв. м, IVг площею 8, 0 кв. м, IVд площею 7, 7 кв. м, IVе площею 6, 6 кв. м, IVж площею 12, 2 кв. м, IVз площею 5, 9 кв. м, IVи площею 8, 3 кв. м, IVк площею 5, 9 кв. м, IVл площею 4, 6 кв. м, IVм площею 5, 5 кв. м, IVн площею 11, 3 кв. м, розташовані у підвальній частині житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , літ. «А-8-9», не відносяться до допоміжних приміщень, необхідних для забезпечення технічної експлуатації та обслуговування житлового будинку. Тому суд дійшов висновку, що вказані спірні приміщення не є допоміжними приміщеннями, які відносяться до спільного майна усіх співвласників ОСББ, а є нежитловими приміщеннями, які належать ОСОБА_1 .

Суд відхилив доводи представника позивача про те, що на правовий режим спірних приміщень як допоміжних вказує те, що в експлікації ці приміщення зазначені як підсобні, та зазначив, що в експлікації не вказано, що ці приміщення є саме допоміжними.

Доводи позивача про те, що експертиза встановила, який правовий режим мають спірні приміщення на час проведення експертизи, а не на період будівництва та прийняття будинку в експлуатацію, судом відхилено, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів протилежного, ніж встановлено експертом, зокрема, матеріали справи не містять будь-якої технічної документації (технічний паспорт, проект будівництва тощо) житлового будинку літ. «А-8-9» по АДРЕСА_1 на момент його будівництва.

Крім того, суд першої інстанції відхилив доводи представника позивача про недопустимість висновку експерта, оскільки позивачем клопотань про призначення експертизи у справі на підставі ухвали суду заявлено не було, як і не надано висновку експерта на замовлення учасника справи. Посилаючись на те, що приміщення житлового будинку літ. «А-8-9» по АДРЕСА_1 , які не охоплені висновком експерта, за своїми технічними характеристиками є саме допоміжними, а нежитловими, позивач зобов`язаний довести належними та допустимими доказами цю обставину. Матеріали справи не містять доказів, які б беззаперечно та поза розумним сумнівом доводили, що нежитлові приміщення підвалу № ІХ, № X6, № ІХв, № ІХг, № ІХд, № ІХе, № ІХж, № ІХз, № ІХи, № ІХк, № VIII, № II, дев`ятого поверху № II, восьмого поверху № VI, сьомого поверху № VI, п`ятого поверху № II, четвертого поверху № II, третього поверху № ІІ, є саме допоміжними приміщеннями.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСББ «Харківське узлісся» задоволено частково, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСББ «Харківське узлісся» задоволено частково.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь (у власність) ОСББ «Харківське узлісся»:

нежитлове приміщення підвалу № ІV в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5, 3 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/2 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52987599 від 07 липня 2020 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2116110263101;

нежитлове приміщення підвалу № ІVa в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5, 6 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/2 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52987718 від 07 липня 2020 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2116115863101;

нежитлове приміщення підвалу № ІVб в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 10, 6 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/2 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52987794 від 07 липня 2020 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2116121363101;

нежитлове приміщення підвалу № ІVв в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6, 3 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/2 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52987929 від 07 липня 2020 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2116128363101;

нежитлове приміщення підвалу № IVг в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 8, 0 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/2 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52987987 від 07 липня 2020 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2116131563101;

нежитлове приміщення підвалу № IVд в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7, 7 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/2 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52988074 від 07 липня 2020 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2116135563101;

нежитлове приміщення підвалу № IVе в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6, 6 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/2 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52988150 від 07 липня 2020 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2116139763101;

нежитлове приміщення підвалу № IVж в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 12,2 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/2 від 01 липня 2020 року виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52988222 від 07 липня 2020 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2116143863101;

нежитлове приміщення підвалу № ІVз в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5, 9 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/2 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52988321 від 07 липня 2020 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2116151163101;

нежитлове приміщення підвалу № IVи в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 8, 3 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/2 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52988418 від 07 липня 2020 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2116155363101;

нежитлове приміщення підвалу № IVк в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5, 9 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/2 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52988490 від 07 липня 2020 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний нерухомого майна 2116158163101;

нежитлове приміщення підвалу № IVл в житловому будинку літ. «А-8-9» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4,6 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/2 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52988565 від 07 липня 2020 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2116162163101;

нежитлове приміщення підвалу № IVм в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5, 5 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/2 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52988646 від 07 липня 2020 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2116166463101;

нежитлове приміщення підвалу № IVн в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 11, 3 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/2 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52988794 від 07 липня 2020 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2116173263101;

нежитлове приміщення підвалу № ІХ в житловому будинку літ «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6, 3 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/3 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 56582833 від 12 лютого 2021 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2289402363101;

нежитлове приміщення підвалу № IXб в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7, 5 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/3 від 01 липня 2020 року виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 56582899 від 12 лютого 2021 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2289406463101;

нежитлове приміщення підвалу № ІХв в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5, 0 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/3 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 56582985 від 12 лютого 2021 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2289411863101;

нежитлове приміщення підвалу № ІХг в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7, 0 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/3 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 56583053 від 12 лютого 2021 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2289415363101;

нежитлове приміщення підвалу № ІХд в житловому будинку літ «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7, 1 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/3 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 56583700 від 12 лютого 2021 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2289450963101;

нежитлове приміщення підвалу № ІХе в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6, 0 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/3 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 56583815 від 12 лютого 2021 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2289456363101;

нежитлове приміщення підвалу № ІХж в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6, 1 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/3 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 56583925 від 12 лютого 2021 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2289465763101;

нежитлове приміщення підвалу № ІХз в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 8, 4 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/3 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 56584103 від 12 лютого 2021 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2289471263101;

нежитлове приміщення підвалу № ІХи в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 10, 7 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 890/3 від 01 липня 2020 року, виданий ТОВ «Інвентарбюро», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 56584225 від 12 лютого 2021 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2289477463101;

нежитлове приміщення підвалу № ІХк в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6, 8 кв. м, підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу 857 від 24 грудня 2013 року видавник: Харківська міська рада Харківської області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 56584313 від 12 лютого 2021 року, зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2289482863101;

нежитлове приміщення першого поверху № VIII в житловому будинку літ. «А-8- 9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 16, 5 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу майнових прав між Фірмою «Т.М.М»-ТОВ та ОСОБА_1 АХ2/08/1-02-13 від 01 лютого 2013 року, додаткової угоди № 1 від 10 лютого 2013 року, акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 13 серпня 2018 року, зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 42631695 від 21 серпня 2018 року приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1626962163101;

нежитлове приміщення технічного поверху №II в житловому будинку літ. «А-8- 9» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 8, 3 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу майнових прав між Фірмою «Т.М.М.»-ТОВ та ОСОБА_1 АХ2/02/тех.-02-13 від 01 лютого 2013 року, додаткової угоди № 1 від 10 лютого 2013 року, акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 13 серпня 2018 року, зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 42634848 від 21 серпня 2018 року приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1627349563101;

нежитлове приміщення дев`ятого поверху № II в житловому будинку літ. «А-8-9», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 8, 3 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу майнових прав між Фірмою «Т.М.М.»-ТОВ та ОСОБА_1 АХ2/02/9-02-13 від 01 лютого 2013 року, додаткової угоди № 1 від 10 лютого 2013 року, акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 13 серпня 2018 року, зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 42634770 від 21 серпня 2018 року приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1627345063101;

нежитлове приміщення восьмого поверху № VI в житловому будинку літ. «А-8-9» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2, 3 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу майнових прав між Фірмою «Т.М.М.»-ТОВ та ОСОБА_1 АХ2/06/8-02-13 від 01 лютого 2013 року, додаткової угоди № 1 від 10 лютого 2013 року, акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 13 серпня 2018 року, зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 42634679 від 21 серпня 2018 року приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1627340463101;

нежитлове приміщення сьомого поверху № VI в житловому будинку літ. «А-8-9» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2, 3 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу майнових прав між Фірмою «Т.М.М.»-ТОВ та ОСОБА_1 АХ2/06/7-02-13 від 17 серпня 2018 року, додаткової угоди №1 від 10 лютого 2013 року, акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 13 серпня 2018 року, зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 42633221 від 21 серпня 2018 року приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1627331263101;

нежитлове приміщення п`ятого поверху № II в житловому будинку літ. «А-8-9» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 8, 2 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу майнових прав між Фірмою «Т.М.М.»-ТОВ та ОСОБА_1 АХ2/02/5-02-13 від 01 лютого 2013 року, додаткової угоди № 1 від 10 лютого 2013 року, акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 13 серпня 2018 року, зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №42632347 від 21 серпня 2018 року приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1627118663101;

нежитлове приміщення четвертого поверху № II в житловому будинку літ. «А-8- 9» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 8, 1 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу майнових прав між Фірмою «Т.М.М.»-ТОВ та ОСОБА_1 АХ2/02/4-02-13 від 01 лютого 2013 року, додаткової угоди № 1 від 10 лютого 2013 року, акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 13 серпня 2018 року, зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 42632028 від 21 серпня 2018 року приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1627087663101;

нежитлове приміщення третього поверху № ІІ в житловому будинку літ. «А-8-9» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 8, 1 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу майнових прав між Фірмою «Т.М.М.»-ТОВ та ОСОБА_1 АХ2/02/3-02-13 від 01 лютого 2013 року, додаткової угоди № 1 від 10 лютого 2013 року, акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 13 серпня 2018 року, зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 42631949 від 21 серпня 2018 року приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С. Ю., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1627080363101.

У задоволенні інших позовних вимог ОСББ «Харківське узлісся» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на підтвердження своїх доводів позивач надав суду, зокрема, копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації (а. с. 173-175, т. 1), а також викопіювання із матеріалів інвентаризаційної справи (а. с. 157-159, т. 2), з яких убачається, що будинок АДРЕСА_1 , окрім квартир, мав такі приміщення: вбудовано-прибудовані приміщення, місця для постійного та тимчасового зберігання автотранспортних засобів, технічні приміщення підвалу першого поверху, технічний поверх, місця загального користування; спірні приміщення позначені у технічній документації як допоміжні (спільного користування). Вивільнена площа сміттєкамер у першому і другому під`їздах на вимогу співвласників квартир облаштована як тимчасові місця зберігання (а. с. 181, т. 1). Отже, технічна документація на будинок не містить інформації про те, що приміщення підвалу, технічного поверху, першого, дев`ятого, восьмого, сьомого, п`ятого, четвертого і третього поверхів мали (мають) режим ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду, та є самостійними об`єктами нерухомого майна. Наведені письмові докази є належними, допустимими, достовірними і достатніми у розумінні приписів статей 77-80 ЦПК України.

Єдиний доказ, на який посилається відповідач, заперечуючи проти позову, є висновок судової будівельно-технічної експертизи № 14507 від 30 листопада 2020 року (а. с.118-140, т. 2). Оцінюючи зазначений доказ відповідно до статті 89 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що він не спростовує презумпції режиму спірних приміщень як допоміжних приміщень, оскільки не охоплює усіх спірних приміщень, не містить інформації саме про функціональне призначення частини спірних приміщень (які були досліджені експертом) відповідно до проєктної документації на будинок. Експерт зробив висновок виключно про актуальний стан приміщень без врахування їх первісного призначення відповідно до технічної документації на будинок. Отже, належними і допустимими доказами позивачем доведено, що спірні приміщення на час їх відчуження мали режим допоміжних, вони є спільною власністю усіх власників квартир та вибули з їх власності поза їх волею у незаконний спосіб.

Оскільки спірні нежитлові приміщення вибули із власності позивача поза його волею, право власності на спірні приміщення зареєстроване за іншою особою (відповідачем), з яким у позивача не існує жодних юридичних відносин, апеляційний суд дійшов висновку, що витребування спірних приміщень на його користь є належним способом захисту порушеного права позивача.

Постановою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задоволено частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 25 січня 2023 року у частині задоволених позовних вимог ОСББ «Харківське узлісся» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення судових витрат скасовано та передано в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не з`ясував належним чином чи є спірні приміщення за своїми технічними та юридичними характеристиками допоміжними, чи знаходиться у них технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до яких експлуатація житлового будинку є неможливою; чи використовувались вони для обслуговування будинку чи навпаки є нежитловими, та зробив передчасний висновок про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Так, поза увагою апеляційного суду залишена та обставина, що у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 14507 від 30 листопада 2020 року за матеріалами кримінального провадження 12020225480000063 від 09 липня 2020 року експерт вказав, що по функціональному призначенню приміщення підвалу в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 відносяться до нежитлових (пункт 1); спірні нежитлові приміщення не відносяться до допоміжних приміщень, необхідних для забезпечення технічної експлуатації та обслуговування житлового будинку (пункт 2); обстеження приміщень підвального поверху, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , проводилося 21 жовтня 2020 року у присутності дознавача Ткачової Ю. В. , адвоката потерпілої Федорова М. В. , представника ЖЄКА Косинської О. В . Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 14507 від 30 листопада 2020 року у кримінальному провадженні є письмовим доказом у цивільній справі, який належить оцінювати у сукупності із іншими доказами у справі.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСББ «Харківське узлісся» залишено без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 червня 2021 року в частині позовних вимог ОСББ «Харківське узлісся» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, які були передані на новий розгляд Верховним Судом до суду апеляційної інстанції, залишено без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши подані сторонами докази, врахувавши висновок судової будівельно-технічної експертизи № 14507 від 30 листопада 2020 року за матеріалами кримінального провадження 12020225480000063 від 09 липня 2020 року, згідно якого спірні приміщення не відносяться до допоміжних приміщень, необхідних для забезпечення технічної експлуатації та обслуговування житлового будинку, по функціональному призначенню відносяться до нежитлових приміщень, - погодився з висновком суду першої інстанції про те, що спірні приміщення не є допоміжними, а є нежилими приміщеннями, які не входять до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, а відтак не є у спільній сумісній власності мешканців даного будинку в особі позивача ОСББ «Харківське узлісся», тому права співвласників у багатоквартирному будинку не порушені.

Посилання позивача на те, що всі спірні приміщення в наданій ним, як додаток до позову, технічній документації вказані як підсобні, суд відхилив, вказавши, що вказане не доводить статус спірних приміщень саме як допоміжних.

Згідно експлікації вбудованих приміщень у квартирному (багатоповерховому) будинку до технічних паспортів, виготовлених ТОВ «Інвентарбюро», спірні приміщення мають призначення як нежитлові.

Також позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами, що нежитлові приміщення підвалу № ІХ, № IX6, № ІХв, № ІХг, № ІХд, № ІХе, № ІХж, № ІХз, № ІХи, № ІХк, № VIII, № II, дев`ятого поверху № II, восьмого поверху № VI, сьомого поверху № VI, п`ятого поверху № II, четвертого поверху № II, третього поверху № ІІ, є саме допоміжними приміщеннями.

Суд зауважив, що при укладенні договору купівлі-продажу від 01 лютого 2013 року між Фірмою «Т.М.М.»-ТОВ та ОСОБА_1 статус спірних приміщень було визначено забудовником на основі проектної документації саме нежитловими. Так, в пункті 1.2. цього договору визначено, що «приміщення» - означає нежитлове ізольоване приміщення у житловому будинку розташованому за адрескою: АДРЕСА_2 . Отже, предметом цього договору є саме купівля-продаж нежитлового приміщення.

Також суд зауважив, що ОСББ «Харківське узлісся» було зареєстровано у травні 2016 року, проте вимоги, в межах яких переглядається справа апеляційним судом, стосуються витребування майна, право власності на яке набуте позивачкою у 2013 році. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спірне майно перебувало у власності ОСББ «Харківське узлісся», тому відсутні підстави вважати, щоспірні приміщення вибули з володіння ОСББ «Харківське узлісся» не з його волі іншим шляхом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2023 року ОСББ «Харківське узлісся» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 червня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСББ «Харківське узлісся» задовольнити.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 638/5304/21 із Дзержинського районного суду м. Харкова.

У листопада 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо застосування норм, зокрема, але не виключно, пункту 7 розділу VIII Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (далі - Інструкція), в якій зазначено, що усі допоміжні приміщення нумеруються римськими цифрами, а усі інші - арабськими. Тобто сама наявність вреєстрі приміщень із римським номером в будь-якому багатоквартирному будинку,побудованому після 2001 року, вказує, що таке приміщення є допоміжним. Номер, зазначений в реєстрі, береться з технічного паспорта на приміщення, який в свою чергу, виготовляється на підставі інвентаризаційної справи.До інвентаризаційної справи вносяться усі зміни при переплануванні за результатами поточної інвентаризації, яка виконується за заявою власника приміщення. Якщо в інвентаризаційній справі щодо допоміжних приміщень є зміни, то для цього мають бути правові підстави. При цьому змінити цільове призначення допоміжного приміщення можливо лише внаслідок реконструкції за згодою співвласників.

Суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору не врахували положення вказаної Інструкції, не дослідили належним чином матеріали інвентаризаційної справи, які свідчать про те, що спірні приміщення є допоміжними. Поза увагою судів залишена, зокрема, та обставина, що усі нежитлові приміщення в інвентаризаційній справі визначені в окремому розділі (як передбачено Інструкцією) і у цьому розділі спірні приміщення відсутні. При цьому спірні приміщення позначені як підсобні.

Крім того, при повторному розгляді справи апеляційний суд не виконав вказівки Верховного Суду, не дослідив докази, на які посилався суд касаційної інстанції, зокрема, експлікацію багатоквартирного будинку, не навів мотивів їх відхилення.

Судом апеляційної інстанції проігноровано той факт, що відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації площа вбудовано-прибудованих приміщень повністю збігається із площею приміщень, визначених в експлікації як нежитлових, тобто тих, які від початку будівництва проектувалися як нежитлові.

Крім того, вважає, суди у цій справі вибірково застосували висновки Верховного Суду, зокрема, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19), у якій вказано, що: «Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання. Суди не встановили, чи є спірне приміщення нежитловим, бо зі стадії проєктування житлового будинку призначалося для торговельних потреб непромислового характеру, чи використовувалося воно як самостійний об`єкт нерухомості, а відтак чи є допоміжним». Тобто, направляючи справу № 598/175/15-ц на новий розгляд, Верховний Суд не тільки вказав критерій розмежування допоміжних та інших приміщень, але й про необхідність встановлювати призначення приміщень від моменту проєктування та перевіряти чи було таке приміщення нежитловим.

Крім того, суди не врахували, що ОСОБА_1 реєструвала спірне майно на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 01 лютого 2013 року, а право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації. Таким чином, суд неправильно встановив час набуття позивачкою у власність спірних приміщень, державна реєстрації яких відбулась у лютому 2021 року, тобто вже після реєстрації ОСББ «Харківське узлісся» у травні 2016 року.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах; судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Просила касаційну скаргу ОСББ «Харківське узлісся» залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі договору купівлі-продажу майнових прав АХ2/04/підв-02-13 від 01 лютого 2013 року та додаткової угоди від 10 лютого 2013 року ОСОБА_1 набула у власність нежитлове приміщення, підвалу № IV, загальною площею 103, 8 кв. м, в житловому будинку літ. «А-8-9» у будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 липня 2020 року №218364694 (а. с. 40-41, т. 1).

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 вересня 2020 року ОСОБА_1 на праві власності належать:

на підставі договору купівлі-продажу майнових прав АХ2/09/підв-02-13 від 01 лютого 2013 року та додаткової угоди від 10 лютого 2013 року нежитлове приміщення, підвалу № IХ в житловому будинку літ. «А-8-9» у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 70, 9 кв. м.;

на підставі договору купівлі-продажу майнових прав АХ2/01/підв-02-13 від 01 лютого 2013 року та додаткової угоди від 10 лютого 2013 року нежитлове приміщення, підвалу № І в житловому будинку літ. «А-8-9» у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 22, 5 кв. м;

на підставі договору купівлі-продажу майнових прав АХ2/02/тех-02-13 від 01 лютого 2013 року та додаткової угоди від 10 лютого 2013 року нежитлове приміщення технічного поверху № ІI в житловому будинку літ. «А-8-9» у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 8, 3 кв. м;

на підставі договору купівлі-продажу майнових прав АХ2/02/9-02-13 від 01 лютого 2013 року та додаткової угоди від 10 лютого 2013 року нежитлове приміщення дев`ятого поверху № ІI в житловому будинку літ. «А-8-9» у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 8, 3 кв. м;

на підставі договору купівлі-продажу майнових прав АХ2/06/8-02-13 від 01 лютого 2013 року та додаткової угоди від 10 лютого 2013 року нежитлове приміщення восьмого поверху № VI в житловому будинку літ. «А-8-9» у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 2, 3 кв. м;

на підставі договору купівлі-продажу майнових прав АХ2/06/7-02-13 від 17 серпня 2018 року та додаткової угоди від 10 лютого 2013 року нежитлове приміщення сьомого поверху № VI в житловому будинку літ. «А-8-9» у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 2, 3 кв. м;

на підставі договору купівлі-продажу майнових прав АХ2/0/5-02-13 від 01 лютого 2013 року та додаткової угоди від 10 лютого 2013 року нежитлове приміщення п`ятого поверху № ІI в житловому будинку літ. «А-8-9» у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 8, 2 кв. м;

на підставі договору купівлі-продажу майнових прав АХ2/02/4-02-13 від 01 лютого 2013 року та додаткової угоди від 10 лютого 2013 року нежитлове приміщення четвертого поверху № ІI в житловому будинку літ. «А-8-9» у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 8, 1 кв. м;

на підставі договору купівлі-продажу майнових прав АХ2/02/3-02-13 від 01 лютого 2013 року та додаткової угоди від 10 лютого 2013 року нежитлове приміщення третього поверху № ІI в житловому будинку літ. «А-8-9» у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 8, 1 кв. м;

на підставі договору купівлі-продажу майнових прав АХ2/08/1-02-13 від 01 лютого 2013 року та додаткової угоди від 10 лютого 2013 року нежитлове приміщення першого поверху № VIII в житловому будинку літ. «А-8-9» у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 16, 5 кв. м.

На підставі висновку щодо технічної можливості поділу, серія та номер: 890/2 від 01 липня 2020 року, виданого ТОВ «Інвентарбюро» 06 липня 2020 року, було здійснено поділ нежитлового приміщення підвалу № IV в житловому будинку літ. «А-8-9» у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 103, 8 кв. м, та здійснено подальшу реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежитлові приміщення підвалу № ІVб загальною площею 5, 6 кв. м, № ІVa загальною площею 10, 6 кв. м, № ІVв загальною площею 6, 3 кв. м, № ІVг загальною площею 8, 0 кв. м, № ІVд загальною площею 7, 7 кв. м, № ІVе загальною площею 6, 6 кв. м, № ІVж загальною площею 12, 2 кв. м, № ІVз загальною площею 5, 9 кв. м, № ІVи загальною площею 8, 3 кв. м, № ІVк загальною площею 5, 9 кв. м, № ІVл загальною площею 4, 6 кв. м, № ІVм загальною площею 5, 5 кв. м, № ІVн загальною площею 11, 3 кв. м.

Згідно з Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 липня 2020 року № 218364694, попередній запис про об`єкт права власності нежитлове приміщення № IV, загальною площею 103, 8 кв. м, закрито.

На підставі висновку щодо технічної можливості поділу, серія та номер 890/3 від 01 липня 2020 року, виданого ТОВ «Інвентарбюро» 10 лютого 2021 року, було здійснено поділ нежитлового приміщення підвалу № IХ в житловому будинку літ.«А-8-9» у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 70, 9 кв. м, та здійснено подальшу реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежитлові приміщення підвалу № IХб загальною площею 7, 5 кв. м, № IХ загальною площею 6, 3 кв. м, № IХв загальною площею 5, 0 кв. м, № IХг загальною площею 7, 0 кв. м, № IХд загальною площею 7, 1 кв. м, № IХе загальною площею 6, 0 кв. м, № IХж загальною площею 6, 1 кв. м, № IХз загальною площею 8, 4 кв. м, № IХи загальною площею 10, 7 кв. м, № IХк загальною площею 6, 8 кв. м.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 14507 від 30 листопада 2020 року, за матеріалами кримінального провадження № 12020225480000063 від 09 липня 2020 року вхід/вихід до досліджуваних нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 103, 8 кв. м, в житловому будинку літ. «А-8-9» у будинку АДРЕСА_1 , окремий, здійснюється з фасаду житлового будинку та не сполучається з сходовими клітинами житлової частини будинку. Безпосередньо вхід до приміщень № IV, ІVа, ІVб, ІVв, ІVг, ІVд, ІVе, ІVж, ІVз, ІVи, ІVл, ІVм, ІVк, ІVн здійснюється через приміщення загального користування, а саме коридор ІІІа. Через досліджувані підвальні приміщення № IV, ІVа, ІVб, ІVв, ІVг, ІVд, ІVе, ІVж, ІVз, ІVи, ІVл, ІVм транзитом проходять загальнобудинкові мережі водопостачання та водовідведення, опалення. В межах досліджуваних підвальних приміщень наявність вводів мереж водопостачання та каналізації рамки вводу теплоносія, ввідно-розподільних приладів електропостачання (щитки) не встановлено. Крім того, на даних інженерних мережах відсутні прилади обліку та запірна арматура передбачені для забезпечення експлуатації мереж будинку. В підвальних приміщеннях № IV к, IVн трубопроводи відсутні. В коридорі ІІІа, яке є приміщенням загального користування, розташовані транзитні трубопроводи каналізації, холодного, гарячого водопостачання та опалення, з запірною арматурою. В приміщенні ІІІ, яке є також приміщенням загального користування, розташоване обладнання для забезпечення власників системами відео нагляду. Таким чином, у нежитлових приміщеннях підвалу № IV, ІVа, ІVб, ІVв, ІVг, ІVд, ІVе, ІVж, ІVз, ІVи, ІVл, ІVм, в житловому будинку літ. «А-8-9» у будинку АДРЕСА_1 транзитом проходять загальнобудинкові мережі водопостачання, водовідведення опалення. В приміщеннях № ІVк, ІVн трубопроводи відсутні. Запірна арматура (вентилі випускні крани, задвижки тощо) на трубопроводах, рамка вводу теплоносія та електрощит, відсутні. Транзитний прохід до вводів трубопроводів (вузлів з запірною арматурою), ввідно-розподільних приладів електропостачання (щитів), рамок вводу теплоносія не здійснюється.

Нежитлові приміщення підвалу № IV площею 5, 3 кв. м, IVа площею 5, 6 кв. м, ІVб площею 10, 6 кв. м, IVв площею 6, 3 кв. м, IVг площею 8, 0 кв. м, IVд площею 7, 7 кв. м, IVе площею 6, 6 кв. м, IVж площею 12, 2 кв. м, IVз площею 5, 9 кв. м, IVи площею 8, 3 кв. м, IVк площею 5, 9 кв. м, IVл площею 4, 6 кв. м, площею 5, 5 кв. м, IVн площею 11, 3 кв. м, в житловому будинку літ. «А-8-9» у будинку АДРЕСА_1 , не відносяться до допоміжних приміщень житлового будинку, що призначені для забезпечення експлуатації й обслуговування житлового будинку, і можуть бути використані у встановленому порядку. Досліджувані приміщення по функціональному призначенню відносяться до нежитлових приміщень.

З технічної точки зору нежитлові № IV площею 5, 3 кв. м, IVа площею 5, 6 кв. м, ІVб площею 10, 6 кв. м, IVв площею 6, 3 кв. м, IVг площею 8, 0 кв. м, IVд площею 7, 7 кв. м, IVе площею 6, 6 кв. м, IVж площею 12, 2 кв. м, IVз площею 5, 9 кв. м, IVи площею 8, 3 кв. м, IVк площею 5, 9 кв. м, IVл площею 4, 6 кв. м, площею 5, 5 кв. м, IVн площею 11, 3 кв. м, розташовані у підвальній частині житлового будинку АДРЕСА_1 , не відносяться до допоміжних приміщень, необхідних для забезпечення технічної експлуатації та обслуговування житлового будинку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСББ «Харківське узлісся» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Загальні положення про право власності викладені у главі 23 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

ОСББ «Харківське узлісся» пред`явило позов з метою захисту прав співвласників багатоквартирного будинку на користування місцями загального користування (допоміжними приміщеннями), які призначені для обслуговування будинку АДРЕСА_1 , але фактично зареєстровані як нежитлові приміщення за ОСОБА_1 , оскільки Фірма «Т.М.М.»-ТОВ, яка була забудовником будинку, незаконно уклала договори купівлі-продажу майнових прав з відповідачкою, яка, в свою чергу, на підставі цих договорів здійснила реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу № IV, IX, нежитлове приміщення першого поверху № VIII, нежитлове приміщення технічного поверху № ІІ, нежитлове приміщення дев`ятого поверху № II, нежитлове приміщення восьмого поверху №VI, нежитлове приміщення сьомого поверху № VI, нежитлове приміщення п`ятого поверху № ІI, нежитлове приміщення четвертого поверху № ІI, нежитлове приміщення третього поверху № ІI. Вказане майно є приміщеннями загального користування (допоміжними), а отже є спільним майном багатоквартирного будинку, яке вибуло із його власності поза його волею.

Відповідно до частин першої та другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною другою статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

У Рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт -допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004, у справі за конституційним зверненням ОСОБА_8 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, комірки, горища, колясочні та інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Отже, у житлових будинках можуть бути як допоміжні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 ЖК Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19), на яку вірно послалися суди попередніх інстанцій.

Саме власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦК України).

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74), 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 148) та інші).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Верховний Суд, направляючи цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказав, зокрема про передчасність висновків апеляційного суду про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки для правильного вирішення спору необхідно встановити обставини щодо режиму спірних приміщень, а саме: чи є спірні приміщення за своїми технічними та юридичними характеристиками допоміжними, чи знаходиться у них технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до яких експлуатація житлового будинку є неможливою; чи використовувались вони для обслуговування будинку чи навпаки є нежитловими.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції під час нового перегляду справи, врахувавши зазначені вказівки суду касаційної інстанції, оцінивши письмовий доказ - висновок судової будівельно-технічної експертизи № 14507 від 30 листопада 2020 року у сукупності з іншими дослідженими доказами, правильно погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем обставин того, що спірні приміщення є допоміжними, відносяться до спільного майна багатоквартирного будинку, яке вибуло із його власності поза його волею.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем режиму спірних приміщень як допоміжних та відсутність підстав для задоволення позову.

Так висновком судової будівельно-технічної експертизи № 14507 від 30 листопада 2020 року встановлено, що приміщення № IV площею 5, 3 кв. м, IVа площею 5, 6 кв. м, ІVб площею 10, 6 кв. м, IVв площею 6, 3 кв. м, IVг площею 8, 0 кв. м, IVд площею 7, 7 кв. м, IVе площею 6, 6 кв. м, IVж площею 12, 2 кв. м, IVз площею 5, 9 кв. м, IVи площею 8, 3 кв. м, IVк площею 5, 9 кв. м, IVл площею 4, 6 кв. м, IVм площею 5, 5 кв. м, IVн площею 11, 3 кв. м, розташовані у підвальній частині житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , літ. «А-8-9», по функціональному призначенню відносяться до нежитлових приміщень; з технічної точки зору не відносяться до допоміжних приміщень, необхідних для забезпечення технічної експлуатації та обслуговування житлового будинку.

Доводи касаційної скарги про те, що експертиза встановила правовий режим спірних приміщень на час її проведення, а не на період будівництва та прийняття будинку в експлуатацію, - колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування цих висновків, з відповідним клопотанням про призначення у справі експертизи позивач до суду не звертався, як і не надав висновку експерта на замовлення учасника справи, тобто скористався своїми процесуальним правами на власний розсуд.

У постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 зроблено висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 зазначено, що статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно врахував, що висновок експерта підготовлено в раках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020225480000063 від 09 липня 2020 року, він є належним письмовим доказом у цивільній справі, якому судом була надана належна оцінка у сукупності з іншими дослідженими доказами і у судових рішеннях наведені обґрунтовані мотиви прийняття його до уваги, як письмового доказу.

Колегія суддів враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.

Такий висновок, узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).

Посилаючись на те, що приміщення житлового будинку літ. «А-8-9» по АДРЕСА_1 , які не охоплені висновком експерта, за своїми технічними характеристиками є саме допоміжними, а нежитловими, позивач, разом з тим, не надав належних та допустимих доказів, які б беззаперечно доводили, що приміщення підвалу № ІХ, № IX6, № ІХв, № ІХг, № ІХд, № ІХе, № ІХж, № ІХз, № ІХи, № ІХк, № VIII, № II, дев`ятого поверху № II, восьмого поверху № VI, сьомого поверху № VI, п`ятого поверху № II, четвертого поверху № II, третього поверху № ІІ, є саме допоміжними приміщеннями.

Посилання позивача на те, що всі спірні приміщення в наданій ним, як додаток до позову, технічній документації вказані як «підсобні» не визначають їх статус саме як допоміжних, а сама по собі назва нежитлового приміщення «підвал» та/або розташування такого приміщення у будинку, де зазвичай розташований підвал, не робить автоматично таке приміщення допоміжним, тобто приміщенням загального користування.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій положень Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, за змістом якої усі допоміжні приміщення нумеруються римськими цифрами, зводяться до власного тлумачення позивачем положень цієї Інструкції та достеменно не підтверджують режим спірних приміщень як допоміжних.

Позивач не довів, що спірні приміщення були запроектовані саме як допоміжні, тобто призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, а не як нежитлові приміщення, як і не довів, яким чином ці приміщення можуть задовольняти побутові потреби мешканців будинку.

Тоді як судами встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу майнових прав АХ2/04/підв-02-13 від 01 лютого 2013 року та додаткової угоди від 10 лютого 2013 року ОСОБА_1 набула у власність нежитлове приміщення, підвалу № IV, загальною площею 103, 8 кв. м, в житловому будинку літ. «А-8-9» у будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, спірні приміщення, які перебувають у власності ОСОБА_1 , є нежитловими приміщеннями.

Таким чином, безпідставними є доводи позивача про те, що відповідачка незаконно привласнила місця загального користування, які призначені для обслуговування будинку АДРЕСА_1 , а саме: нежитлові приміщення підвалу № ІХ, № IX6, № ІХв, № ІХг, № ІХд, № ІХе, № ІХж, № ІХз, № ІХи, № ІХк, № VIII, № II, дев`ятого поверху № II, восьмого поверху № VI, сьомого поверху № VI, п`ятого поверху № II, четвертого поверху № II, третього поверху № ІІ.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, правильно зазначили, що позивач не надав суду належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що зазначені ним у позовній заяві приміщення за своїми технічними чи юридичними характеристиками є допоміжними та що у них знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до яких подальша експлуатація житлового будинку є неможливою, а також чи використовувалися вони для обслуговування будинку та/або як самостійний об`єкт нерухомості з введенням будинку до експлуатації.

Наведені у касаційній скарзі інші доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства. Інші доводи касаційної скарги в основному зводяться до тлумачення норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на власний розсуд.

Порушень судом норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи суд касаційної інстанції не встановив. При цьому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харківське узлісся» залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 червня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович