Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.02.2022 року у справі №766/11669/20

Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 766/11669/20

провадження № 61-17692св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука 0. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Садівниче товариство «ПЛАТАН» ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у складі колегії судів: Базіль Л. В., Кутурланової О. В., Орловської Н. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства «ПЛАТАН» про визнання незаконними зборів користувачів електроенергії, визнання незаконним відключення,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Садівничого товариства «ПЛАТАН» (далі - СТ «ПЛАТАН») у якому просила:

визнати незаконними рішення зборів користувачів електроенергією в СТ «ПЛАТАН», що оформлені протоколом від 30 вересня 2018 року № 1 та рішення зборів користувачів електроенергією на території СТ «ПЛАТАН», що оформлені протоколом від 03 листопада 2018 року № 2;

визнати незаконним відключення від споживання електричної енергії садової ділянки № НОМЕР_1 члена садівничого товариства ОСОБА_1 ;

зобов`язати СТ «ПЛАТАН» відновити електропостачання на садову ділянку № НОМЕР_1 члена садівничого товариства ОСОБА_1 .

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 11 вересня 2008 року є членом СТ «ПЛАТАН», яке зареєстроване за адресою: м. Херсон, вулиця І. Куліка,143 та має в цьому товаристві садову ділянку № НОМЕР_1 , яка підключена до КТП № 978 споживача електроенергії, оплата за спожиту електроенергію відбувалася згідно лічильника споживача № 3004775, заборгованість була відсутня.

08 серпня 2018 року Акціонерне товариство «Херсонобленерго» (далі - АТ «Херсонобленерго»), яке є постачальником електричної енергії згідно договору від 20 грудня 2004 року № 1762, укладеного між СТ «ПЛАТАН» та АТ «Херсонобленерго» повідомило про те, що борг за використану електроенергію споживачами по 31 липня 2018 року становить 125 861,54 грн.

Згідно протоколу від 30 вересня 2018 року № 1 зборів користувачів електроенергією в СТ «ПЛАТАН» для виходу з критичної ситуації були прийнятті рішення про сплату одноразового внеску - 250 грн за електричну енергію спожиту дачниками, борг перед обленерго; сплатити по 200 грн, як передплату за полив в 2019 році, щоб погасити борг перед АТ «Херсонобленерго», а також прийнято рішення - про нове підключення користувача до електричних мереж стягувати одноразово 500 грн, за умови сплати ним 670 грн в рахунок погашення боргу перед АТ «Херсонобленерго» від 28 серпня 2018 року. Втрати в електромережах сплачувати щомісячно по 10 грн, розрахунок з АТ «Херсонобленерго» за спожиту електроенергію проводити в автоматичному режимі, а платежі з грошових коштів від одноразових та цільових внесків по електрозабезпеченню проводити тільки з письмового дозволу голови комісії по електрозабезпеченню та розрахункам ОСОБА_2 . Користувачів електричної енергії, які не сплатили 670 грн в рахунок погашення боргу перед АТ «Херсонобленерго», від електромереж відключити.

Згідно протоколу від 03 листопада 2018 року № 2 зборів користувачів електроенергією на території СТ «ПЛАТАН» було прийнято рішення про введення цільових внесків на оплату втрат, які несе СТ «ПЛАТАН» при розрахунках з АТ «Херсонобленерго» за спожиту електричну енергію, створення комісії з поливу, сплату по 470 грн в рахунок погашення заборгованості перед АТ «Херсонобленерго» та відключення від енергозабезпечення споживачів електроенергії, які з будь-яких причин не сплатять повну суму в рахунок погашення заборгованості.

Позивач вказувала, що збори споживачів електричної енергії, оформлені протоколом від 30 вересня 2018 року № 1 та протоколом від 03 листопада 2018 року № 2 не відповідають критеріям правомірності, що встановлені п.6.5 статуту СТ «ПЛАТАН», так як в цих зборах не брали участь більш ніж 75 % членів СТ «ПЛАТАН», прийняті рішення не мають належного обґрунтування щодо визначених сум, які члени СТ «ПЛАТАН» мають сплатити, не мають юридичного значення та не підлягають виконанню ні органами управління, ні працівниками, ні членами товариства, так як збори споживачів електричної енергії, як орган управління, не передбачений статутом СТ «ПЛАТАН».

Натомість, дійсні загальні збори членів садівничого товариства, які відбулися 05 жовтня 2018 року та оформлені протоколом № 8 прийняли, зокрема, рішення про те, що кошти у сумі 670 грн, зібрані з дачників мають бути повернуті їм. А також затверджено розмір тарифу за енерговитрати у розмірі 60 коп/кВт з 01 січня 2018 року.

На виконання рішення зборів від 05 жовтня 2018 року, позивач двічі зверталася до касира товариства з метою сплати коштів у сумі 90 грн, однак вона відмовлялася приймати зазначені кошти.

В грудні 2018 року представниками СТ «ПЛАТАН» було відключено постачання електричної енергії на садову ділянку ОСОБА_1 № НОМЕР_1. Як на підставу відключення СТ «ПЛАТАН» у листі від 16 липня 2019 року № 25 посилається на рішення зборів споживачів електричної енергії від 30 вересня 2018 року та від 03 листопада 2018 року, якими було визначено порядок та розміри сум на погашення заборгованості за спожиту електроенергію перед постачальником - АТ «Херсонобленерго». Позивач зазначала, що вона не мала заборгованості з оплати електричної енергії, постійно сплачувала власне споживання електричної енергії, що підтверджується відповідними чеками та записами в книжці за оплату електроенергії члена СТ «ПЛАТАН», необліковану електричну енергію не споживала, а тому припинення електропостачання на її садову ділянку здійснено незаконно.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Херсонський міський суд Херсонської області під головуванням судді Ус О. В. ухвалою від 21 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зобов`язання СТ «ПЛАТАН» відновити електропостачання на садову ділянку № НОМЕР_1 за заявою позивача залишив без розгляду (а. с. 50).

Херсонський міський суд Херсонської області під головуванням судді Ус О. В. заочним рішенням від 14 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав незаконним відключення від споживання електричної енергії садової ділянки № НОМЕР_1 СТ «ПЛАТАН» члена садівничого товариства ОСОБА_1 в грудні 2018 року на підставі рішень зборів користувачів електроенергії в СТ «ПЛАТАН», оформлених протоколом від 30 вересня 2018 року № 1 та протоколом від 03 листопада 2018 року № 2. В задоволенні решти вимог відмовив.

Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив з того, що відключення земельної ділянки позивача ОСОБА_1 у грудні 2018 року на підставі рішень зборів користувачів електроенергії в СТ «ПЛАТАН», оформлених протоколом від 30 вересня 2018 року № 1 та протоколом від 03 листопада 2018 року № 2 є незаконним, а права позивача, як споживача порушені, оскільки споживання електроенергії нею здійснювалося за приладами обліку. Рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) щодо збільшення розміру плати за спожиту електроенергію чи встановлення плати за втрати електроенергії не приймалося, збори користувачів електроенергії в СТ «Платан» не є передбаченим статутом органом, уповноваженим приймати рішення щодо відключення споживача від електропостачання без додаткового попередження.

Крім того місцевий суд вказував, що незважаючи на те, що права позивача були поновлені після подання до суду цього позову, вважав необхідним з метою подальшого недопущення порушення прав позивача, як споживача електроенергії з цих саме підстав (порушення статуту товариства, вчинення дій у непередбачений статутом спосіб), позовні вимоги задовольнити частково та, констатуючи факт неправомірності дії відповідача, визнав незаконним відключення від споживання електричної енергії садової ділянки № НОМЕР_1 СТ «ПЛАТАН» члена садівничого товариства ОСОБА_1 в грудні 2018 року на підставі рішень зборів користувачів електроенергії в СТ «ПЛАТАН», оформлених протоколом від 30 вересня 2018 року № 1 та протоколом від 03 листопада 2018 року № 2.

Херсонський апеляційний суд постановою від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 14 травня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконними рішення зборів користувачів електроенергії СТ «ПЛАТАН», що оформлені протоколом від 30 вересня 2018 року № 1 та протоколом від 03 листопада 2018 року № 2 скасував, провадження у справі в цій частині закрив.

Закриваючи провадження у справі в частині вказаних позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розгляд позовних вимог про визнання незаконними рішення зборів користувачів електроенергії СТ «ПЛАТАН», що оформлені протоколом від 30 вересня 2018 року № 1 та протоколом від 03 листопада 2018 року № 2 віднесено до компетенції суду господарської юрисдикції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Херсонського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року в якій просила оскаржену постанову скасувати, а справу передати до Херсонського апеляційного суду для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

У поданій касаційній скарзі заявник посилається, що позивачем було оскаржено рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні вимог про визнання незаконним рішення зборів користувачів електроенергією СТ «ПЛАТАН», що оформлене протоколом від 30 вересня 2018 року та рішення зборів користувачів електроенергією на території СТ «ПЛАТАН», оформленого протоколом від 03 листопада 2018 року № 2.

Аргументом касаційної скарги є те, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі № 509/577/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 738/1772/17 зроблено висновок, що в порядку господарського судочинства мають розглядатися справи, які стосуються спірних питань участі членів товариств, кооперативів бути обраними до органів управління, питань прийняття рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів органів управління товариством, кооперативом, діяльності органів управління, що передбачені статутами товариств, кооперативів.

Заявник вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що вказані позовні вимоги слід розглядати за правилами господарського судочинства неправильний, оскільки спір у цій справі стосується незаконності рішень зборів, які не відносяться до органів управління садівничим товариством, щодо неправомірного відключення споживачів електроенергії від електропостачання та щодо неправомірно встановлених додаткових внесків на покриття втрат електроенергії.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Херсонського міського суду Херсонської області.

06 грудня 2021 року цивільна справа № 766/11669/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

СТ «ПЛАТАН» зареєстроване як юридична особа 26 липня 1994 року (запис про державну реєстрацію 14821200000000082, дата запису 06 січня 2005 року), вид діяльності: код КВЕД 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів (основний).

ОСОБА_1 є членом СТ «ПЛАТАН» з 11 вересня 2008 року, що підтверджується книжкою члена садівничого товариства № НОМЕР_1.

З протоколу зборів користувачів електроенергії від 30 вересня 2018 року № 1 в СТ «ПЛАТАН» встановлено, що були розглянуті та прийнятті рішення щодо заборгованості перед АТ «Херсонобленерго». Зобов`язано сплатити одноразово внесок 250 грн за електричну енергію, спожиту дачниками та борг перед АТ «Херсонобленерго». Крім того, останнім реченням вказаного протоколу вказано, що користувачів електроенергії, які не сплатили 670 грн в рахунок погашення боргу перед АТ «Херсонобленерго» від електричних мереж відключити.

Протоколом № 2 користувачів електромереж СТ «ПЛАТАН» від 03 листопада 2018 року, зокрема по п`ятому питанню вирішено - відключати від електропостачання споживачів, які не сплатять повну суму в рахунок погашення заборгованості за електропостачання.

Апеляційний суд встановив, що звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання незаконними рішення зборів користувачів електроенергією в СТ «ПЛАТАН», що оформленні протоколом від 30 вересня 2018 року № 1 та рішення зборів користувачів електроенергією на території СТ «ПЛАТАН», що оформлені протоколом від 03 листопада 2018 року № 2, ОСОБА_1 вказувала, що збори споживачів електричної енергії, оформлені протоколом від 30 вересня 2018 року № 1 та протоколом від 03 листопада 2018 року № 2 не відповідають критеріям правомірності, що встановлені п.6.5 Статуту СТ «ПЛАТАН», так як в цих зборах не брали участь більш ніж 75% членів СТ «ПЛАТАН», прийняті рішення не мають належного обґрунтування щодо визначених сум, які члени СТ «ПЛАТАН» мають сплатити, не мають юридичного значення та не підлягають виконанню ні органами управління, ні працівниками, ні членами товариства, так як збори споживачів електричної енергії, як орган управління, не передбачений статутом СТ «ПЛАТАН».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, суди загальної юрисдикції розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне та суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.

Стаття 20 ГПК України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно частини першої статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з частиною третьою статті 167 ГК України корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Частина перша статті 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 81, частини першої, другої статті 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом (частина перша, друга статті 85 ЦК України).

Як було встановлено судами, СТ «ПЛАТАН» зареєстровано як юридична особа 26 липня 1994 року (запис про державну реєстрацію 14821200000000082, дата запису 06 січня 2005 року), вид діяльності: код КВЕД 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів (основний).

Оскільки статті 80 81 83 85 ЦК України відносно діяльності та внутрішньоорганізаційних відносин окремих видів юридичних осіб відсилає до спеціального законодавства, тому до відносин, що склались у СТ «ПЛАТАН» із його членами слід застосовувати положення ГК України та Закону України «Про кооперацію».

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України). Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83 85 86 ЦК України.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України «Про кооперацію». За змістом положень статей 2, 6, 9 цього Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України «Про кооперацію»).

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Статтею 15 Закону України «Про кооперацію» визначено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

У статті 16 Закону України «Про кооперацію» зазначено, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Зі змісту п. 6.1. статуту СТ «ПЛАТАН» вбачається, що у товаристві створюється вищий, виконавчий та контрольний органи. Вищим органом товариства є загальні збори (збори уповноважених). Виконавчим органом товариства є правління. Контролюючим органом товариства є ревізійна комісія (а. с. 34-40).

Інших органів управління статутом СТ «ПЛАТАН» не передбачено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) вказувала, що статут є актом, в якому закріплені локальні норми матеріального права, що врегульовують відносини, зокрема, стосовно управління юридичною особою.

30 вересня 2018 року та 03 листопада 2018 року відбулись збори користувачів електроенергією на території СТ «ПЛАТАН» на яких були присутні 130 членів товариства (а. с. 19, 21).

Як вбачається із матеріалів справи, СТ «ПЛАТАН» нараховує 2068 членів (а. с. 16).

П. 6.5. передбачено, що загальні збори (збори уповноважених) правомірні за наявності на них більше 75 % членів товариства або уповноважених осіб (створюється реєстр присутніх на загальних зборах членів товариства).

Крім того місцевий суд зазначав, що відповідачем не надано суду доказів делегування питань зі встановлення розміру цільових внесків щодо сплати втрати електроенергії зборам користувачів електроенергії на території СТ «Платан».

Статут СТ «ПЛАТАН» передбачає делегування питань правлінню або голові правління Товариства (п. 6.4).

Таким чином, враховуючи те, що предметом спору у цій справі була не вимога про права учасника садівничого товариства щодо участі в управлінні ним чи участі у його діяльності, тобто корпоративні права, а вимога учасника товариства про скасування рішень, прийнятих зборами користувачів електроенергії, тобто органу, який не відноситься до органу управління кооперативом, не є його виконавчим органом або органом контролю, а тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що спір виник з корпоративних правовідносин помилковий.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції, про те, що вирішення цієї позовної вимоги повинно здійснюватися в порядку господарського судочинства неправильні, а тому аналогічні за змістом доводи касаційної скарги заслуговують на увагу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).

Підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Оскільки суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та постановив судове рішення, яке перешкоджають подальшому провадженню у справі, це рішення слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук