Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 року

м. Київ

справа № 521/13630/20

провадження № 61-15268св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Смирновою Ларисою Петрівною , на постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Комлевої О. С., Сєвєрової Є. С.,

Історія справи

Короткий зміст позовної заяви, рішення суду першої інстанції та заяви про ухвалення додаткового рішення

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Другий Київський ВДВС у місті Одесі), який перейменовано на Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Київській ВДВС у місті Одесі), третя особа - ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Другого Київського ВДВС у місті Одесі, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна задоволено.

Звільнено 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 з-під арешту, накладеного Другим Київським ВДВС у місті Одесі.

Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи: - від 14 вересня 2006 року за № 3730387; від 29 грудня 2009 року за № 9399923 про арешт 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 .

05 червня 2021 року ОСОБА_1 через представника Смирнову Л. П. подав заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат в порядку статті 141 ЦПК України, в обґрунтування якої вказав, що в позовній заяві позивач просив розподілити судові витрати, проте в рішенні суду це питання не вирішено. Позивач просив: стягнути з Другого Київського ВДВС у місті Одесі витрати на правничу допомогу у розмірі 17 434,52 грн.

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2024 року у складі судді Роїк Д. Я. заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Смирнової Л. П. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 521/13630/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Київського ВДВС у місті Одесі, третя особа - ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна, про стягнення витрат правову (правничу) допомогу адвоката задоволено.

Стягнено з Київського ВДВС у місті Одесі на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 681,60 грн та витрати на правову (правничу) допомогу адвоката у розмірі 17 434,52 грн.

Додаткове рішення мотивоване тим, що:

01 червня 2021 року судом ухвалене рішення за позовом ОСОБА_1 про зняття арешту з майна, яким позовні вимоги задоволені. В позовній заяві позивач просив розподілити судові витрати та стягнути їх з відповідача на свою користь. У строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, представник позивача подала до суду заяву про постановлення додаткового рішення про розподіл судових витрат. До заяви про постановлення додаткового рішення, позивач ОСОБА_1 надав письмові докази понесених судових витрат на правничу допомогу, яку він отримав від адвоката Смирнової Л. П. В матеріалах справи міститься квитанція про оплату ОСОБА_1 судового збору при подачі позову на суму 1 681,60 грн. У відзиві відповідач не заперечував проти співмірності заявлених судових витрат, зазначав що заява про винесення додаткового рішення подана як до неналежного відповідача. Питання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідачем також не порушувалось. Оскільки під час ухвалення рішення судом не вирішено питання розподілу судових витрат, які складаються з оплати судового збору та витрат на правничу допомогу, суд вважав, що заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Смирнової Л. П. підлягає задоволенню у повному обсязі;

щодо аргументів Другого Київського ВДВС у місті Одесі про те, що він є неналежним відповідачем, суд вказав, що відповідно до пункту 1 наказу Міністерства юстиції України № 934/5 від 10 березня 2023 року «Про відділи державної виконавчої служби в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)» реорганізовано Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) шляхом приєднання до Другого Київського ВДВС у місті Одеса з перейменуванням у Київський ВДВС у місті Одеса.

Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Київського ВДВС у місті Одесі задоволено.

Додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2024 року, в частині стягнення з Другого Київського ВДВС у місті Одесі на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 17 434,52 грн скасовано.

Прийнято постанову, якою заяву адвоката Смирнової Л. П. про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 17 434,52 грн з Другого Київського ВДВС у місті Одесі на користь ОСОБА_1 залишено без розгляду.

В іншій частині додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2024 року залишено без змін.

Постанова суду мотивована тим, що:

виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів;

у позовній заяві ОСОБА_1 мова йшла лише про розподіл між сторонами судового збору, який ним було сплачено в сумі 1 681,60 грн. Мови про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу і їх стягнення з Київського ВДВС у місті Одесі на користь ОСОБА_1 взагалі не йшлося ні в позовній заяві, ні в подальшому, ні до закінчення судових дебатів;

з огляду на викладене, оскаржене додаткове рішення суду в частині стягнення з Київського ВДВС у місті Одесі на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 17 434,52 грн слід скасувати і залишити заяву адвоката Смирнової Л. П. про стягнення судових витрат з позивача на користь ОСОБА_1 без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 через представника Смирнову Л. П. подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року скасувати, додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2024 рокузалишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

апеляційний суд залишив поза увагою, що позивачем в пункті 3 прохальної частини позовної заяви заявлено вимогу про розподіл судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу. Представником позивача в судовому засіданні заявлялось про понесені позивачем витрати на правничу допомогу ще на стадії підготовчого судового засідання у присутності представника відповідача, який раніше з`являвся до суду і наполягав на клопотанні про закриття провадження по справі;

помилковим є висновок про залишення заяви без розгляду, оскільки цивільним процесуальним законодавством не передбачено залишення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу без розгляду у разі, коли докази подані вчасно, але попередньо про них не було заявлено;

апеляційний суд зробив помилковий висновок про те, що факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору є підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. У разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Вказане підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в частині залишення без розгляду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, тому в іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.

Позиція інших учасників справи

У грудні 2024 року Київський ВДВС у місті Одесі подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та квитанції про оплату послуг адвоката датовані березнем-квітнем 2021 року. Тобто, складені більш ніж за місяць до судового засідання, в якому було ухвалено рішення суду від 01 червня 2021 року про задоволення позову. Таким чином, такі докази об`єктивно могли бути подані представником позивача в останнє судове засідання. Під час розгляду справи (до закінчення судових дебатів) ні позивач, ні його представник не заявили про намір надати докази витрат на правничу допомогу після ухвалення судом рішення по суті позовних вимог (з обґрунтуванням неможливості подання в останнє судове засідання вже наявних документів). В свою чергу, відсутність у матеріалах справи заяви про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення свідчить про відсутність підстав для розгляду поданих документів судом. Прохання у позові про стягнення фактично понесених судових витрат не є тотожним із заявою про намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення у справі.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року відмовлено. Відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У грудні 2024 року матеріали цивільної справи № 521/13630/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 26 листопада 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 753/369/21, від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17, від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Позиція Верховного Суду

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18)).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, зазначено, що:

«у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

обґрунтувань поважності причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі, заява представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не містить (а. с. 1-3 виділених матеріалів). Таким чином, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: від 13 лютого 2024 року у справі № 757/33206/22-ц (провадження № 61-8292св24) зазначено, що: «тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду».

Відповідно до частин першої-другої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 (провадження № 61-1802св24) зазначено, що:

«аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може» відмовити, а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника.

Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв`язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов`язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства».

У додатковій постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 вересня 2024 року у cправі № 910/1007/22 зазначено, що: «подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат».

У справі, що переглядається:

01 червня 2021 року Малиновським районним судом м. Одеси ухвалене рішення за позовом ОСОБА_1 до Другого Київського ВДВС у місті Одесі, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , про знаття арешту з майна. Позов задоволено;

05 червня 2021 року ОСОБА_1 через представника Смирнову Л. П. подано заяву про ухвалення додаткового рішення;

суд першої інстанції заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнив;

апеляційний суд додаткове рішення суду першої інстанції скасував, заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду, вказавши, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов, однією з яких є те, що сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. Проте, у позовній заяві ОСОБА_1 не йшла мова про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу і їх стягнення з Київського ВДВС у місті Одесі на користь ОСОБА_1 . До закінчення судових дебатів стороною позивача також не було заявлено про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу та їх стягнення з відповідача;

суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що:

31 березня 2021 року (до закінчення судових дебатів) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Смирнова Л. П. заявила, що заяву про розподіл судових витрат та докази їх понесення, буде подано у строки, передбачені частиною восьмою статті 141 ЦПК України (т. 1, а. с. 56);

05 червня 2021 року ОСОБА_1 через представника Смирнову Л. П. подав заяву про ухвалення додаткового рішення;

10 серпня 2021 року Другий Київський ВДВС у місті Одесі подав «відзив» на заяву про ухвалення додаткового рішення;

з огляду на те, що представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Смирновою Л. П. було заявлено до закінчення судових дебатів про розподіл судових витрат та надання доказів їх понесення у строки, передбачені частиною восьмою статті 141 ЦПК України, апеляційний суд помилково залишив без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу.

Також, колегія суддів зауважує, що якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Апеляційний суд не перевірив: чи існували докази, що підтверджують розмір, понесених ОСОБА_1 , судових витрат, які були додані до заяви про ухвалення додаткового рішення, до закінчення судових дебатів у справі; у разі існування таких доказів до закінчення судових дебатів, не перевірив поважність причин неподання таких доказів суду у строк, встановлений ЦПК України. Тому постанову апеляційного суду в частині залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з чим, касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати, справу в частині розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Смирновою Ларисою Петрівною , задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року в частині залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , яка подана представником Смирновою Ларисою Петрівною , про стягнення витрат на правничу допомогу скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко