Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.08.2025 року у справі №686/18944/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 686/18944/15

провадження № 61-6577св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент»,

заінтересовані особи - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2021 рокуу складі судді Стефанишина С. Л.та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 травня2025 року у складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» (далі - ТОВ «ФК «Інвест», товариство) звернулось до суду із заявою, в якій просило замінити сторону стягувача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ«Дельта-Банк») з виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 квітня 2016 року у справі № 686/18944/15 за позовною заявою ПАТ «Дельта банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки на його правонаступника - ТОВ «ФК «Інвент».

Заява обґрунтована тим, що в провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебувала справа № 686/18944/15-ц за позовом ПАТ «Дельта банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 квітня 2016 року у справі № 686/18944/15-ц в рахунок погашення заборгованості у розмірі 1 174 232,13 грн за кредитним договором № 11231220000 від 11 жовтня 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки з ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належала іпотекодавцю на праві приватної власності, та визнано право власності на вказану вище квартиру за ПАТ «Дельта банк».

10 липня 2020 року відбувся аукціон з продажу активів ПАТ «Дельта банк», зокрема, кредитного портфелю, до складу якого увійшли права вимоги за кредитним договором від 11 жовтня 2007 року № 11231220000, з усіма додатками та додатковими угодами, та іпотечним договором від 11 жовтня 2007 року, що були укладені з ОСОБА_1 .

За результатами проведеного аукціону, ТОВ «ФК «Інвент» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 11231220000 від 11 жовтня 2007 року та іпотечним договором, укладеним 11 жовтня 2007 року в якості його забезпечення, на підставі договору про відступлення права вимоги від 06 серпня 2020 року № 2300/К, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 770, укладеного між банком та ТОВ «ФК «Інвест».

Посилаючись на те, що з 06 серпня 2020 року ТОВ «ФК «Інвест» є кредитором та іпотекодержателем за кредитним договором № 11231220000 від 11 жовтня 2007 року та іпотечним договором, укладеним 11 жовтня 2007 року, товариство, з огляду на положення статті 442 ЦПК України, просило вимоги заяви задовольнити.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2021 року заяву ТОВ «ФК «Інвент» про заміну сторони правонаступником задоволено.

Замінено сторону стягувача ПАТ «Дельта банк» у виконавчому листі (виконавчих листах) з виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 квітня 2016 року у справі № 686/18944/15-ц за позовною заявою ПАТ «Дельта банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, на його правонаступника - ТОВ «ФК «Інвент».

Встановивши, щона час розгляду заяви виконавчі листи за рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 квітня 2016 року не перебувають на виконанні, суд вважав за необхіднезамінити стягувача з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Інвент» саме у виконавчому листі (виконавчих листах) з виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 квітня 2016 року у справі № 686/18944/15-ц.

При цьому питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не було предметом розгляду заяви про заміну сторони правонаступником.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Войналович О. М. оскаржив її в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 травня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Войналовича О. М. залишено без задоволення, ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

20 травня 2025 року Хмельницький апеляційний суд за заявою ТОВ «ФК «Інвент» ухваливдодаткову постанову, якоюстягнув з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Інвент» 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20 травня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язкузвернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2021 рокута постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 травня 2025 року, в якій просить скасувативказані судові рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Інвент» відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені судами попередніх інстанційз порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 23 червня 2025 року ТОВ «ФК «Інвент» просило суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

17 червня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 квітня 2016 року вирішено в рахунок погашення заборгованості у розмірі 1 174 232,13 грн за кредитним договором № 11231220000 від 11 жовтня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки із ОСОБА_1 , а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Управлінням комунального майна Хмельницької міської ради, договір дарування посвідчений 13 вересня 2007 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новіковою Л.В. за № 13721 та зареєстровано в Реєстрі прав власності на об`єкти нерухомого майна за реєстраційним номером № 11923570. Квартира складається з двох житлових кімнат площею 28,0 кв.м, кухні площею 5,6 кв.м, ванної площею 2,6 кв.м, коридору площею 5,9 кв.м, кладової площею 0,6 кв.м, загальна площа - 42,7 кв.м. Визнано за ПАТ«Дельта Банк» право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Загальна площа предмета іпотеки становить 42,7 кв.м, вартість якої згідно з висновком про вартість майна, складеного станом на17 грудня 2015 року, складає 302 948,00 грн.

Вказане рішення суду у встановленому законом порядку не оскаржувалося.

10 липня 2020 року відбувся аукціон з продажу активів ПАТ «Дельта Банк» (протокол електронного аукціону № UA-EA-2020-06-18-000028-b), а саме кредитного портфелю, до складу якого увійшло, зокрема, право вимоги за кредитним договором № 11231220000 (11231220001) від 11 жовтня 2007 року та договором іпотеки від 11 жовтня 2007 року, укладеними з ОСОБА_1 .

Відповідно до договору № 2300/К про відступлення права вимоги, а також додатку № 1, ПАТ «Дельта Банк» відступило, а ТОВ «ФК «Інвент» набуло права вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 11231220000 (11231220001) від 11 жовтня 2007 року та договором іпотеки від 11 жовтня 2007 року.

Згідно відповіді начальника Першого відділу ДВС у м. Хмельницькому ЦЗМУ МЮ (м. Хмельницький) О. Загребельського № 4818/20.19-27 від 26 січня 2021 року перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень

встановлено, що в Першому відділі ДВС у м. Хмельницькому ЦЗМУ МЮ (м.Хмельницький) виконавчі провадження по виконанню рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, де боржником виступає ОСОБА_1 , а стягувачем - AT «Дельта Банк», на виконанні не перебували та станом на 21 січня 2021 року не перебувають, тому надати для огляду оригінал виконавчого провадження немає можливості.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках заміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.

У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс 21) зазначила, що особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але, разом з тим, ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством.

Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред`явлення виконавчого документа до виконання, а частина п`ята статті 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена стаття ЦПК України цього не виключає, а Закон України «Про виконавче провадження»передбачає таку можливість). Щодо вчинення інших дій у межах виконавчого провадження, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», то процесуальні дії конкретного процесу не можуть здійснюватися поза межами цього процесу, а тому такі дії як процесуальні можуть здійснюватися лише в межах відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу. Якщо законом передбачена можливість здійснення інших дій сторін судового процесу, пов`язаних зі здійсненням виконавчого провадження, то для таких дій набуття статусу сторони відкритого виконавчого провадження не вимагається, як-от для заміни стягувача у виконавчому документі відповідно до частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Також питання про наявність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачі його дубліката чи інших процесуальних питань, які стосуються процедури пред`явлення виконавчого документа до виконання, пов`язані з процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні як юридичному процесі в силу умов частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», а з процесуальним правонаступництвом, передбаченим статтею 55 ЦПК України, - в силу другої частини цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

У пункті 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно повідомлення відділу ДВС у м. Хмельницькому ЦЗМУ МЮ (м.Хмельницький) № 4818/20.19-27 від 26 січня 2021 року перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що виконавчі провадження по виконанню рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, де боржником виступає ОСОБА_1 , а стягувачем - AT «Дельта Банк».

Звертаючись у жовтні 2020 року до суду із вказаною заявою, ТОВ «ФК «Інвест» просило замінити сторону стягувача ПАТ«Дельта-Банк» з виконання заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 квітня 2016 року у справі № 686/18944/15 на його правонаступника - ТОВ «ФК «Інвент». Разом із тим, вимогу про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання товариство не заявляло.

Таким чином, за відсутності доказів непропущення строку пред`явлення вказаного виконавчого листа до виконання, неподання товариством заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суди попередніх інстанцій формально підійшли до вирішення питання про заміну сторони у виконавчому документі, не врахували завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, у зв`язку із чим дійшли помилкового висновку про можливість заміни сторони виконавчого листа у цій справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Інвест».

Зазначене у повній мірі відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 2-3843/11 (провадження № 61-5403св24).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви.

Разом із тим, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (див. пункти 133-135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21, провадження № 12-39гс22).

Отже, додаткова постанова Хмельницькогоапеляційного суду від 20 травня 2025 року, якоюз ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Інвент» стягнуто 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, є невід`ємною частиною постанови Хмельницького апеляційного суду від 08 травня 2025 року та не може існувати окремо від нього.

Оскільки постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, то додаткова постанова цього самого суду, також підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2021 року,постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 травня2025 року та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 травня 2025 року скасувати й ухвалити нове судове рішення у справі.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» про заміну сторони стягувача правонаступником відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов