ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/2954/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л. В.,

судді: Губенко Н. М., Кондратова І. Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва

(суддя - Курдельчук І. Д. )

від 29.10.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Кропивна Л. В., судді -Дідиченко М. А., Поляк О. І.)

від 13.01.2021,

за заявою ОСОБА_1

про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит"

про стягнення 305 097,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 задоволено частково позов ПАТ "Радикал Банк" до ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит". Стягнуто з ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит" на користь ПАТ "Радикал Банк" 181 000,00 грн заборгованості за кредитним договором, 62 616,10 грн процентів за користування кредитними коштами, 1 810,00 грн комісії, 27 150,00 грн пені за кредитом, 7
544,85 грн пені за процентами, 271,50 грн пені за несплату комісії.

31.05.2017 на виконання вказаного рішення видано наказ.

07.09.2020 до Господарського суду міста Києва з заявою про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання звернувся ОСОБА_1.

Наведена заява була обґрунтована тим, що за угодою про відступлення права вимоги заявник замінив первісного кредитора (ПАТ "Радикал Банк") у зобов'язанні за кредитним договором № К-6853/4-980 від 11.07.2013, в силу чого та відповідно до ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, ст. 334 Господарського процесуального кодексу України, для виконання судового рішення необхідна заміна стягувача його правонаступником.

Також ОСОБА_1 просив поновити пропущений ним строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання, стверджуючи, що заявник не був обізнаний про наявність судового провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вказаної заяви.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків, що заявником не надано доказів переходу прав вимоги до ОСОБА_1 у відносинах, щодо яких виник спір у справі, у зв'язку з чим заява про заміну сторони її правонаступником не підлягає задоволенню, тож відсутні підстави для задоволення заяви в частині поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки заявник не є кредитором/стягувачем у спірних правовідносинах.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 залишено без змін, проте змінено її мотивувальну частину.

За висновками апеляційного суду ОСОБА_1 не довів наявності поважних причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Заміна стягувача є неможливою, якщо заява про правонаступництво подана після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом.

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, замінивши стягувача у справі його правонаступником та поновити строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Підставами для скасування судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено статті 80, 165, частину 1, 2, 5 статті 334 Господарського процесуального кодексу України. Вказує на неправильне застосування статті 124 Конституції України, статтей 512, 514 Цивільного кодексу України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".

У письмових поясненнях до касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що вчинене у спірних правовідносинах відступлення права вимоги за кредитним договором відповідає вимогам закону, про що зазначив Верховний Суд у постанові від
16.12.2020 у справі № 640/14873/19.

Касаційне провадження у справі відкрито ухвалою Верховного Суду від 12.02.2021 в частині оскарження відмови в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Постанова та ухвала судів в частині відмови у поновленні пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання не належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки), мають право подати касаційну скаргу.

З огляду на вищевикладене Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права виключно в частині оскарження відмови у заміні сторони виконавчого провадження в межах доводів та вимог касаційної скарги саме щодо заміни сторони виконавчого провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, встановивши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 11.07.2013 між ПАТ "Радикал банк" (кредитор) та ТОВ "ЛК "Фаворит" (позичальник) укладено кредитний договір № К-6853/4-980, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит), а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, встановлені цим договором, а також додатковими договорами (угодами) до нього, що складають невід'ємну частину договору.

22.02.2017 до Господарського суду міста Києва від ПАТ "Радикал банк" надійшов позов до позичальника щодо стягнення 305 097,45 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 позов задоволено частково.

На виконання вказаного рішення судом 31.05.2017 видано наказ зі строком пред'явлення до виконання до 28.05.2020, який 06.06.2017 направлено на адресу стягувача.

16.06.2017 наказ був повернутий до місцевого суду.

16.06.2017 до суду надійшла заява позивача щодо видачі повного тексту рішення та судового наказу представнику банку. Проте оригінал наказу стягувачем отримано так і не було.

29.07.2020 від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання щодо ознайомлення з матеріалами справи, з якими представник ознайомився 25.08.2020.

07.09.2020 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

ОСОБА_1 вказував, що 10.07.2017 за результатами процедури відкритих електронних торгів, які були організовані та проведені ТОВ "Закупівлі ЮА" (UA-EA-2017-06-09-000113-a), між ПАТ "Радикал Банк" (кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір № 275, за умовами якого банк відступив новому кредитору належні банку права вимоги, а новий кредитор набув права вимоги до позичальника ТОВ "ЛК "Фаворит" за кредитним договором № К-6853/4-980 від
11.07.2013 з усіма додатками до нього, а також права вимоги до осіб, що зазначені у додатку № 1 до цього договору. Сторони домовились, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за договорами, що були укладені в забезпечення виконання зобов'язань за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами та підлягає нотаріальному посвідченню.

ОСОБА_1 11.09.2018 повідомив боржника про заміну кредитора у зобов'язанні і просив виконати зобов'язання на користь ОСОБА_1 як нового кредитора.

Судами попередніх інстанції встановлено, що виконавче провадження з примусового виконання судового рішення у цій справі не було відкрито, а встановлений судом строк для пред'явлення наказу від 31.05.2017 стягувачем до виконання закінчився
28.05.2020.

Звертаючись до суду, заявник просив поновити пропущений строк, вказуючи на те, що про наявність судового спору та виданий судом наказ дізнався лише після ознайомлення з матеріалами справи 28.08.2020.

Досліджуючи обставини спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не встановив поважних причин пропуску ОСОБА_1 строку на подання виконавчого документа до виконання і підстав для його поновлення.

Правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права в цій частині не є предметом касаційного перегляду.

З огляду на вищевикладене, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо його необізнаності про наявність судового провадження у цій справі, оскільки такі аргументи стосуються питання поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Перевіряючи наявність підстав для здійснення заміни сторони (стягувача) виконавчого провадження Верховний Суд виходить з такого.

Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною 1 статті 52 ГПК України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин 1 -3 , 5 статті 334 ГПК України: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв'язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.

Процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, - це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі № 917/1339/16.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Водночас, заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі, до відкриття виконавчого провадження.

Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.

Відповідно до частин 1 та статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного частин 1 та статті 11 Закону України "Про виконавче провадження".

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження"). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання наказу, означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість "штучно" збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 у справі № 5/128, від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14 і суд касаційної інстанції у цій справі не вбачає підстав відступати від неї.

З матеріалів справи та змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду вбачається, що вона прийнята з врахуванням наведених висновків Верховного Суду.

З огляду на встановлені у справі обставини спливу строку для пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 до виконання, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду стосовно того, що подання заяви про заміну стягувача його правонаступником після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.

Переглянувши у касаційному порядку постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

Враховуючи те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі за № 910/2954/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді Н. Губенко

І. Кондратова