Постанова КЦС ВП від 12.03.2025 року у справі №466/12740/21

Друк

Пошук

263

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.03.2025 року у справі №466/12740/21

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року

м. Київ

справа № 466/12740/21

провадження № 61-13св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - керівник Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - державне підприємство «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 червня 2024 року у складі судді Невойта П. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року керівник Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації (далі - Львівська ОДА) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - державне підприємство «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» (далі - ДП «Львівський ЛСНЦ»), про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення.

Позовна заява мотивована тим, що під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням Галицькою окружною прокуратурою м. Львова виявлено порушення при набутті у власність земель державного лісового фонду. Так, слідчим відділом відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - СВ ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області) проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013150090000215 від 11 жовтня 2013 року за фактом зловживання своїм службовим становищем посадовими особами Брюховицької селищної ради Шевченківського району м. Львова Львівської області (далі - Брюховицька селищна рада), які видали рішення від 11 березня 2004 року № 245 та від 18 березня 2004 року № 263, якими вилучили земельні ділянки лісового фонду 1 групи у кварталі 44 Львівського держлісгоспу, що з 2006 року і до тепер перебувають на балансі ДП «Львівський ЛСНЦ», і підлягали вилученню до 27 травня 2021 року лише на підставі рішень Кабінету Міністрів України, загальною площею 19,1 га, та віднесли їх до земель селища рекреаційного призначення, які згодом передали у власність приватних осіб для громадської забудови, що призвело до незаконної вирубки лісів рекреаційно-оздоровчого призначення та спричинило державі тяжкі наслідки, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною першою статті 185 КК України.

Лісові ділянки кварталу 39-100 за категоріями лісів віднесені до лісів природоохоронного наукового, історико-культурного призначення (кв. 39) площею - 12,3 га, рекреаційно-оздоровчі ліси (у межах Львівської міської ради) - 2 011,7 га.

Досудовим слідством встановлено, що рішеннями Брюховицької селищної ради від 11 березня 2004 року № 245 та від 18 березня 2004 року № 263 вилучено земельні ділянки лісів 1 групи, у кварталі 44 Львівського держлісгоспу, загальною площею 19,1 га, і віднесено їх до земель рекреаційного призначення селища.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 01 квітня 2004 року № 280 «Про надання дозволу на виготовлення проєкту відведення земельної ділянки, яку пропонувалося надати товариству з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» (далі - ТОВ «Новобуддизайн») в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вул. Ряснянської» надано дозвіл на виготовлення проєкту відведення земельної ділянки, площею 8,86 га, яку пропонувалося надати ТОВ «Новобуддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вул. Ряснянської, яка надається із земель запасу селища. У подальшому, рішенням Брюховицької селищної ради від 01 липня 2004 року № 328 «Про затвердження проєкту відводу земельної ділянки, площею 8,8643 га, для будівництва дошкільного навчально-спортивного центру з об`єктами житлового призначення в районі АДРЕСА_1 та надання її в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) ТОВ «Новобуддизайн» затверджено проєкт відведення земельної ділянки у АДРЕСА_1 , площею 8, 8643 га, з яких 1,8 га - під житлове будівництво та 7,0643 га - під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру і надано в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність).

Між Брюховицькою селищною радою та ТОВ «Новобуддизайн» укладено договір оренди землі на вищевказану земельну ділянку.

Рішенням Мукачівського районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2004 року у справі № 2-3327/04 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Новобуддизайн», Брюховицької селищної ради про зобов`язання ТОВ «Новобуддизайн» подати до Брюховицької селищної ради пакет документів на викуп земельної ділянки, про зобов`язання ТОВ «Новобуддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, зобов`язання Брюховицької селищної ради прийняти рішення про продаж ТОВ «Новобуддизайн» земельної ділянки, зобов`язання Брюховицької селищної ради та ТОВ «Новобуддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, вирішено зобов`язати Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж ТОВ «Новобуддизайн» земельної ділянки, площею 8,8643 га, з якої 1,8 га - під житлове будівництво та 7,0643 га - під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру в АДРЕСА_1 , яку орендує ТОВ «Новобуддизайн» для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру, і укласти з ТОВ «Новобуддизайн» договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. Вказаним рішенням суду зобов`язано ТОВ «Новобуддизайн» сплатити вартість земельної ділянки, площею 8,8643 га, з яких 1,8 га - під житлове будівництво та 7,0643 га - під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру в АДРЕСА_1 , яку орендує ТОВ «Новобуддизайн», яка складала згідно з експертною оцінкою 2 646 740 грн.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 23 жовтня 2008 року № 618 «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 листопада 2004 року у справі № 2-3327/04» виконано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 листопада 2004 у справі № 2-3327/04 та вирішено продати ТОВ «Новобуддизайн» земельну ділянку, площею 8,8643 га, для будівництва дошкільного навчально-спортивного центру з об`єктами житлового призначення в районі вул. Ряснянської у смт Брюховичі. Цим рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку, площею 8,8643 га, в районі АДРЕСА_1 , яка підлягає продажу у власність ТОВ «Новобуддизайн». Також цим рішенням зобов`язано ТОВ «Новобуддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки.

05 листопада 2008 року між Брюховицькою селищною радою та ТОВ «Новобуддизайн» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки в АДРЕСА_1 , площею 8,8643 га.

Крім того, рішенням Брюховицької селищної ради від 25 березня 2004 року № 271 «Про надання дозволу на виготовлення проєкту відведення земельної ділянки, яку пропонувалося надати приватному підприємству «Буддизайн» (далі - ПП «Буддизайн») в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вул. Ряснянської» надано дозвіл на виготовлення проєкту відведення земельної ділянки, площею 8,9965 га, яку пропонувалося надати ПП «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вул. Ряснянської - Незалежності України, яка надається із земель запасу селища.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 24 червня 2004 року № 318 «Про затвердження проєкту відводу земельної ділянки, площею 8,9965 га, для будівництва дошкільного навчально-спортивного центру з об`єктами громадського-житлового призначення в районі вул. Ряснянської - Незалежності України в смт Брюховичі та надання її ПП «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність)», затверджено проєкт відведення земельної ділянки, площею 8,9965 га, для будівництва дошкільного спортивного-навчального центру з об`єктами громадсько-житлового призначення в районі вул. Ряснянської - Незалежності України в смт Брюховичі, з яких 5,0360 га - під громадсько-житлове будівництво, 3,9605 га - під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру. Цим рішенням надано вищевказану земельну ділянку ПП «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років.

Між Брюховицькою селищною радою та ПП «Буддизайн» укладено договір оренди землі на вищевказану земельну ділянку.

Рішенням Мукачівського районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2004 року у справі № 2-3327/04 за позовом ОСОБА_3 до ПП «Буддизайн», Брюховицької селищної ради про зобов`язання ПП «Буддизайн» подати до Брюховицької селищної ради пакет документів на викуп земельної ділянки, зобов`язання ПП «Буддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, визнання дій Брюховицької селищної ради незаконними, зобов`язання Брюховицької селищної ради прийняти рішення про продаж ПП «Буддизайн» земельної ділянки, зобов`язання Брюховицької селищної ради та ПП «Буддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, вирішено зобов`язати Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж ПП «Буддизайн» земельної ділянки, площею 8,9965 га, з яких 5,0360 га - під громадсько-житлове будівництво та площею 3,9605 га під - будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт Брюховичі в районі вул. Ряснянської - Незалежності України, яку орендує ПП «Буддизайн» для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру, та укласти з ПП «Буддизайн» договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. Вказаним рішенням зобов`язано ПП «Буддизайн» сплатити вартість земельної ділянки, площею 8,9965 га, з яких 5,0360 га - під громадсько-житлове будівництво та площею 3, 9605 га - під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру в АДРЕСА_1 , яку орендує ПП «Буддизайн», яка складає згідно з експертною оцінкою 2 622 720 грн.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 23 жовтня 2008 року № 619 «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 листопада 2004 року у справі № 2-3326/04» виконано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року у справі №2-3326/04, продано ПП «Буддизайн» земельну ділянку, площею 8,9965 га, з яких 5,0360 га - під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га - під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру в АДРЕСА_1 . Зазначеним рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку, площею 8,9965 га, в районі вул. Ряснянської - Незалежності України в смт Брюховичі, яка підлягає продажу у власність ПП «Буддизайн». Цим рішенням зобов`язано ПП «Буддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки.

05 листопада 2008 між Брюховицькою селищною радою та ПП «Буддизайн» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки в смт Брюховичі в районі вул. Ряснянської, площею 8,9965 га.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2005 року у справі № 2-38/2005 за позовом прокурора Львівської області до Брюховицької селищної ради про визнання незаконними рішення Брюховицької селищної ради від 11 березня 2004 року № 245 та рішення Брюховицької селищної ради від 18 березня 2004 року № 263 визнано рішення Брюховицької селищної ради від 11 березня 2004 року № 245 та рішення Брюховицької селищної ради від 18 березня 2004 № 263 неправомірними та скасовано їх. Вищевказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2005 року та ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 серпня 2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2009 року.

У вказаному рішенні суду встановлено, що згідно з представлених суду письмових доказів, вбачається, що вилучені Брюховицькою селищною радою земельні ділянки, на яких розташовані ліси, відносяться до лісів 1 групи, до земель рекреаційного призначення. На підтвердження вище викладеного представником Брюховицької селищної ради представлено висновки Державного лісогосподарського об`єднання «Львівліс» від 2003 року.

15 червня 2010 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області скасовано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 листопада 2004 року (справа № 2-3327/04).

13 липня 2010 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області скасовано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року (справа № 2-3326/04).

Відтак, вказаним судовим рішення встановлено, що Брюховицька селищна рада не мала повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками, зокрема, передавати ці земельні ділянки у власність.

Незаконно набувши у власність спірні земельні ділянки, ПП «Буддизайн» відчужило земельну ділянку під громадське-житлове будівництво, кадастровий № 4610166300:05:002:1608, площею 5,0360 га, ОСОБА_4 та приватному підприємству «Галицький Достаток» (далі - ПП «Галицький Достаток») на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 серпня 2009 року, укладеного із ними.

25 вересня 2009 року ОСОБА_4 та ПП «Галицький Достаток» уклали договір поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, згідно з якого сторони дійшли згоди щодо поділу майна, відповідно до якого ПП «Галицький Достаток» перейшла земельна ділянка, площею 3,0000 га.

У подальшому ТОВ «Новобуддизайн» виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

05 лютого 2010 року ПП «Галицький Достаток» зареєструвало право власності на вищевказану земельну ділянку, площею 3,0000 га (кадастровий № 4610166300:05:002:0004), оформивши державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 258225 від 05 лютого 2010 року.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:05:002:0004, площею 3,0000 га, поділена на земельні ділянки з такими кадастровими номерами і площами: 4610166300:05:002:0017, площею 0,1375 га, 4610166300:05:002:0018, площею 0,1428 га, 4610166300:05:002:0019, площею 0,1441 га, 4610166300:05:002:0020, площею 0,1432 га, 4610166300:05:002:0021, площею 0,1417 га, 4610166300:05:002:0022, площею 0,1383 га, 4610166300:05:002:0023, площею 0,2366 га, 4610166300:05:002:0024, площею 0,1200 га, 4610166300:05:002:0025, площею 0,1200 га, 4610166300:05:002:0026, площею 0,1200 га, 4610166300:05:002:0027 площею 0,1200 га, 4610166300:05:002:0028 площею 0,2575 га, 4610166300:05:002:0029, площею 0,1200 га, 4610166300:05:002:0030, площею 0, 0849 га, 4610166300:05:002:0031, площею 0,1615 га, 4610166300:05:002:0032, площею 0,2020 га, 4610166300:05:002:0033, площею 0,1200 га, 4610166300:05:002:0034, площею 0,1199 га, 4610166300:05:002:0035, площею 0,2700 га.

Згодом, ПП «Галицький достаток» відчужило частину земельних ділянок третім особам. Зокрема, ПП «Галицький достаток» відчужило земельні ділянки з кадастровими номерами: 4610166300:05:002:0028, площею 0,2575 га, та 4610166300:05:002:0029, площею 0,1200 га, ОСОБА_5 .

24 лютого 2017 року ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу відчужила вказані земельні ділянки ОСОБА_1 .

Таким чином, на цей час, за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4610166300:05:002:0028, площею 0,2575 га та 4610166300:05:002:0029, площею 0,1200 га.

Прокурор зазначав, що набуття відповідачем у власність земель лісового фонду з порушенням земельного законодавства порушує права та інтереси держави в особі Львівської ОДА в частині права вільного володіння і розпорядження спірними земельними ділянками, а також права ДП «Львівський ЛСНЦ» в частині права користування такими. Таким чином, спірні земельні ділянки мають бути повернуті відповідачем у власність держави на користь Львівської ОДА та у постійне користування ДП «Львівський ЛСНЦ».

Посилаючись на викладене, прокурор просив суд усунути перешкоди у здійсненні Львівською ОДА права розпорядження та користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 4610166300:05:002:0028, площею 0,2575 га, та 4610166300:05:002:0029, площею 0,1200 га, шляхом повернення на користь держави в особі Львівської ОДА із приватної власності ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 червня 2024 року у задоволенні позовних вимог керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Львівської ОДА до ОСОБА_1 третя особа - ДП «Львівський ЛСНЦ», про усунення перешкоди у здійсненні права розпорядження та користування земельними ділянками: кадастровий номер 4610166300:05:002:0028, площею 0,2575 га, та кадастровий номер 4610166300:05:002:0029, площею 0,1200 га, шляхом повернення на користь держави в особі Львівської ОДА із приватної власності ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належним способом захисту прав та інтересів позивача у цій справі має бути віндикаційний позов про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння, а не негаторний позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Отже, прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушених прав держави, а саме негаторний позов, разом з тим, відповідно до положень статті 387 ЦК України, якщо майном незаконно заволоділа інша особа, то власник має право витребувати його від цієї особи.

Суд першої інстанції послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Львівської ОДА залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 червня 2024 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши, що з власності держави незаконно вибула земельна ділянка лісогосподарського призначення, яку поділили та декілька разів відчужували, а за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами: 4610166300:05:002:0028, площею 0,2575 га, та 4610166300:05:002:0029, площею 0,1200 га, дійшов правильного висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірної земельної ділянки, з урахуванням зазначених обставин, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірні землі лісового фонду. Ефективним способом захисту та відновлення порушених прав держави, у зв`язку з тим, що спірні земельні ділянки вибули з володіння держави в особі Львівської ОДА, у спірних правовідносинах є пред`явлення саме віндикаційного позову.

Обрання прокурором неналежного способу захисту своїх прав є самостійною правовою підставою для відмови у позові.

Суд апеляційної інстанції послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі заступник керівника Львівської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Львова. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У січні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2025 року справу за позовом керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Львівської ОДА до ОСОБА_1 , третя особа - ДП «Львівський ЛСНЦ», про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення, за касаційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 червня 2024 рокута постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга заступника керівника Львівської обласної прокуратури мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про обрання прокурором неналежного способу захисту, оскільки зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням положень ЗК України та ЛК України слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісового фонду.

За відсутності правової підстави на виникнення в іншої особи титульного володіння на земельну ділянку належним способом правового захисту є усунення перешкод у її користуванні законним володільцем, а не витребування такої ділянки від фактичного володільця.

Суди не врахували, що законний володілець земельної ділянки лісового фонду може вимагати усунення порушення його права користування на цю земельну ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

У цій справі прийнято оспорювані рішення про передачу у власність спірних земельних ділянок та передачу їх у користування не уповноваженим органом державної влади, тобто вчинено правочини щодо земель лісогосподарського призначення без згоди її законного користувача, відповідного державного підприємства, проте у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), на яку помилково посилалися суди, наявні інші фактичні обставини, оскільки вилучення сільською радою з постійного користування лісогосподарського підприємства земельної ділянки лісогосподарського призначення відбулося за згодою такого підприємства. При цьому вважає, що є необхідність відступлення від правових висновків, викладених у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Таким чином, за відсутності згоди ДП «Львівський ЛСНЦ на вилучення з його користування спірної земельної ділянки, право комунальної власності на неї не могло виникнути. За відсутності такої згоди, власник та користувач цієї земельної ділянки не змінилися, а відтак, мають право вимагати усунення порушення їх прав, які не пов`язані з позбавленням права володіння, шляхом усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном та зобов`язання повернути спірне майно.

Зазначено, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 910/15551/20, провадження № 12-41гс23, та постановах Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, № 911/3897/17, від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17, від 12 травня 2022 року у справі № 372/4154/18, провадження № 61-666св21, від 08 червня 2022року у справі № 307/3155/19, провадження № 61-15370св21, від 22 червня 2022 року у справі № 367/4140/16, провадження № 61-4293св21, від 07 вересня 2022 року у справі № 697/2434/16, провадження № 61-2289св19, від 21 вересня 2022 року у справі № 367/4128/16, провадження № 61-21333св21, від 01 листопада 2022 року у справі № 925/1152/21.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішеннями Брюховицької селищної ради від 11 березня 2004 року № 245 та від 18 березня 2004 року № 263 вилучено земельні ділянки лісів 1 групи у кварталі 44 Львівського держлісгоспу, загальною площею 19,1 га і віднесено їх до земель рекреаційного призначення селища.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 01 квітня 2004 року № 280 «Про надання дозволу на виготовлення проєкту відведення земельної ділянки, яку пропонувалося надати «Новобуддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вул. Ряснянської» надано дозвіл на виготовлення проєкту відведення земельної ділянки, площею 8,86 га, яку пропонувалося надати ТОВ «Новобуддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вул. Ряснянської, яка надається із земель запасу селища. У подальшому, рішенням Брюховицької селищної ради від 01 липня 2004 року № 328 «Про затвердження проєкту відводу земельної ділянки, площею 8,8643 га, для будівництва дошкільного навчально-спортивного центру з об`єктами житлового призначення в районі АДРЕСА_1 та надання її в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) ТОВ «Новобуддизайн» затверджено проєкт відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 , площею 8,8643 га, з яких 1,8 га - під житлове будівництво та 7,0643 га - під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру та надано в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність).

Рішенням Мукачівського районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2004 року у справі № 2-3327/04 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Новобуддизайн», Брюховицької селищної ради про зобов`язання ТОВ «Новобуддизайн» подати до Брюховицької селищної ради пакет документів на викуп земельної ділянки, про зобов`язання ТОВ «Новобуддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, зобов`язання Брюховицької селищної ради прийняти рішення про продаж ТОВ «Новобуддизайн» земельної ділянки, зобов`язання Брюховицької селищної ради та ТОВ «Новобуддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, вирішено зобов`язати Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж ТОВ «Новобуддизайн» земельної ділянки площею 8, 8643 га з якої 1,8 га - під житлове будівництво та 7,0643 га - під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру в АДРЕСА_1 , яку орендує ТОВ «Новобуддизайн» для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру та укласти з ТОВ «Новобуддизайн» договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. Цим рішенням зобов`язано ТОВ «Новобуддизайн» сплатити вартість земельної ділянки, площею 8,8643 га, з яких 1,8 га - під житлове будівництво та 7,0643 га - під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру в АДРЕСА_1 , яку орендує ТОВ «Новобуддизайн», яка складала згідно з експертною оцінкою 2 646 740 грн.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 23 жовтня 2008 року № 618 «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 листопада 2004 року у справі № 2-3327/04» виконано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 листопада 2004 у справі № 2-3327/04 та вирішено продати ТОВ «Новобуддизайн» земельну ділянку, площею 8,8643 га для будівництва дошкільного навчально-спортивного центру з об`єктами житлового призначення в районі вул. Ряснянської в смт Брюховичі. Цим рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку, площею 8,8643 га, в районі АДРЕСА_1 , яка підлягає продажу у власність ТОВ «Новобуддизайн». Вказаним рішенням зобов`язано ТОВ «Новобуддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 25 березня 2004 року № 271 «Про надання дозволу на виготовлення проєкту відведення земельної ділянки, яку пропонувалося надати ПП «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вул. Ряснянської» надано дозвіл на виготовлення проєкту відведення земельної ділянки, площею 8,9965 га, яку пропонувалося надати ПП «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вул. Ряснянської - Незалежності України, яка надається із земель запасу селища.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 24 червня 2004 № 318 «Про затвердження проєкту відводу земельної ділянки, площею 8,9965 га для будівництва дошкільного навчально-спортивного центру з об`єктами громадського-житлового призначення в районі вул. Ряснянської - Незалежності України в смт Брюховичі та надання її ПП «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність)», затверджено проєкт відведення земельної ділянки, площею 8,9965 га, для будівництва дошкільного спортивного-навчального центру з об`єктами громадсько-житлового призначення в районі вул. Ряснянської - Незалежності України в смт Брюховичі, з яких 5,0360 га - під громадсько-житлове будівництво 3,9605 га - під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру. Цим рішенням надано вищевказану земельну ділянку ПП «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років.

Рішенням Мукачівського районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2004 року у справі № 2 -3327/04 від 15 листопада 2004 року за позовом ОСОБА_3 до ПП «Буддизайн», Брюховицької селищної ради про зобов`язання ПП «Буддизайн» подати до Брюховицької селищної ради пакет документів на викуп земельної ділянки, зобов`язання ПП «Буддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, визнання дій Брюховицької селищної ради незаконними, зобов`язання Брюховицької селищної ради прийняти рішення про продаж ПП «Буддизайн» земельної ділянки, зобов`язання Брюховицької селищної ради та ПП «Буддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, вирішено зобов`язати Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж приватному підприємству «Буддизайн» земельної ділянки, площею 8,9965 га, з яких 5,036 га - під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га - під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт Брюховичі в районі вул. Ряснянської - Незалежності України, яку орендує ПП «Буддизайн» для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру та укласти з ПП «Буддизайн» договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. Цим рішенням зобов`язано ПП «Буддизайн» сплатити вартість земельної ділянки, площею 8,9965 га, з яких 5,036 га - під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га - під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт Брюховичі в районі вулиці Ряснянської - Незалежності України, яку орендує ПП «Буддизайн», яка складає згідно з експертною оцінкою 2 622 720 грн.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 23 жовтня 2008 року № 619 «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 листопада 2004 року у справі № 2-3326/04» виконано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року у справі № 2-3326/04 та продано ПП «Буддизайн» земельну ділянку, площею 8,9965 га, з яких 5,036 га - під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га - під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру в АДРЕСА_1 . Цим рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку, площею 8,9965 га, в районі вул. Ряснянської - Незалежності України в смт Брюховичі, яка підлягає продажу у власність ПП «Буддизайн». Також вказаним рішенням зобов`язано ПП «Буддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2005 року у справі № 2-38/2005 за позовом прокурора Львівської області до Брюховицької селищної ради про визнання рішення селищної ради від 11 березня 2004 року № 245 та від 18 березня 2004 року № 263 незаконними визнано рішення Брюховицької селищної ради від 11 березня 2004 року № 245 та рішення Брюховицької селищної ради від 18 березня 2004 року № 263 неправомірними та скасовано їх. Вищевказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2005 року та ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 серпня 2005 року і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2009 року.

ПП «Буддизайн» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 серпня 2009 року, укладеного з покупцями ОСОБА_4 , ПП «Галицький Достаток», відчужило земельну ділянку під громадське-житлове будівництво, площею 5,0360 га, кадастровий № 4610166300:05:002:1608.

ПП «Галицький достаток» відчужило частину земельних ділянок третім особам. Зокрема, ПП «Галицький достаток» відчужило земельні ділянки з кадастровими номерами: 4610166300:05:002:0028, площею 0,2575 га, та 4610166300:05:002:0029, площею 0,1200 га, ОСОБА_5 .

24 лютого 2017 року ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу відчужила вказані земельні ділянки ОСОБА_1 .

Таким чином, на цей час за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4610166300:05:002:0028, площею 0, 2575 га, та 4610166300:05:002:0029, площею 0,1200 га.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України).

В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України).

До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності. Суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до статті 12 ЛК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом. Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі. Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення передбачена також нормами статей 56 57 ЗК України.

Про зазначене вказувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21 (пункт 53).

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду і перебуває у державній власності, її передача у приватну власність спочатку юридичній особі, а в подальшому фізичними особами на підставі цивільно-правових угод є незаконною, що є підставою для усунення перешкод у здійсненні Львівською ОДА права розпорядження та користування земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави із приватної власності відповідачів.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).

Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа ним, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18 (пункт 90). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21 (пункти 65-67).

Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема, фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21 (пункти 70-71).

Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише у разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов, не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного визначальним критерієм для розмежування віндикаційного і негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі положень яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18 (пункт 89), від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц, провадження № 14-256цс18 (пункт 95) і № 488/6211/14-ц, провадження № 14-235цс18 (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, провадження № 14-452цс18 (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, провадження № 12-158гс19 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, провадження № 12-140гс19(пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21 (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, провадження № 14-31цс20, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, провадження № 12-25гс21 (пункт 37).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновок, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, провадження № 14-140цс18, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, провадження № 14-256цс18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння ними (частина перша статті 317 ЦК України). Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевих набувачів. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог про витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.

Встановивши, що з власності держави незаконно вибула земельні ділянки лісогосподарського призначення, які декілька разів відчужували, а за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірної земельної ділянки, з урахуванням зазначених обставин, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірні землі лісового фонду.

У цьому контексті колегія суддів зауважує, що витребування земельної ділянки потребує оцінки добросовісності дій її фактичного реєстраційного володільця, а також пропорційності втручання у його право власності відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшли обґрунтованого висновку, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним. У контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, ураховуючи, що держава позбавлена права володіння земельною ділянкою.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Клопотання в касаційній скарзі про необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, провадження № 14-2цс21, не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Ухвалою від 08 січня 2025 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 403 ЦПК України передала справу № 369/11062/17, провадження № 61-9183св23, на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16, провадження № 14-140цс18, та від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, провадження № 14-2цс21, про те, що ефективним способом захисту відповідних порушених прав держави на землі лісового фонду є віндикаційний позов.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 лютого 2025 року повернула вищевказану справу № 369/11062/17на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду(провадження № 14-7цс25), вказавши наступне:

«Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, просила відступити від правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16, та від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, про те, що ефективним і правомірним способом захисту у спорах щодо порушення права власності держави на землі лісового фонду є віндикаційний позов.

Колегія суддів вважала такий підхід помилковим та зазначила, що від цих висновків потрібно відступити. За її твердженням, спори про зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням приписів ЗК України та ЛК України потрібно розглядати аналогічно спорам щодо захисту права власності держави на землі водного фонду, тобто як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, не пов`язане з позбавленням володіння. У такому разі позов про усунення цього порушення потрібно розглядати як негаторний позов, який можна пред`явити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Саме тому в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на противагу постановам Великої Палати Верховного Суду, від правових висновків у яких просила відступити, навела правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, щодо захисту права держави на землі водного фонду, за змістом яких як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за особою з порушенням ЗК України та Водного кодексу України потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, не пов`язане з позбавленням володіння, а ефективним способом захисту прав власника є негаторний позов.

Втім, саме лише посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо ефективного способу захисту права власності на земельні ділянки водного фонду не означає потребу змінити судову практику щодо ефективного способу захисту права власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення.

Питання щодо такого ефективного способу Велика Палата Верховного Суду вже вирішувала у постанові від 30 травня 201 року у справі № 368/1158/16-ц, де зазначила, що суди першої та апеляційної інстанцій, з`ясувавши обставини справи, а також те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) поза його волею, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування зазначеної земельної ділянки від добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України.

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок, викладений у раніше постановлених рішеннях, про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

До того ж, Велика Палата Верховного Суду розглянула аналогічне питання у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, де виснувала, що витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з володіння кінцевої набувачки потрібно розглядати як віндикаційний позов, пред`явлений власником на підставі статей 387 388 ЦК України з метою введення його у володіння цією ділянкою, тобто з метою внесення запису (відомостей) про державну реєстрацію права власності на відповідну ділянку («книжкове володіння») за власником. Подібний висновок є також у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Отже, у справах з подібними правовідносинами Велика Палата Верховного Суду однаково та послідовно застосовує норми права та робить висновки, що правомірним та ефективним способом захисту порушених прав держави на землі лісогосподарського призначення є саме віндикаційний позов.

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду фактично не погоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц та від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, та із цих підстав просить від нього відступити.

Втім, сама лише незгода з позицією Великої Палати Верховного Суду не є підставою для передачі справи на її розгляд відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України.

Також Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду мають враховувати доводи касаційної скарги, оскільки стаття 400 ЦПК України визначає межі розгляду справи судом касаційної інстанції. У цій справі доводи касаційної скарги стосуються визначення початку відліку позовної давності, оскільки прокурор не вважає, що пропустив таку. Заявник не стверджував, що цей позов є негаторним та до такого не застосовується позовна давність.

До того ж ухвалою від 08 листопада 2023 року Велика Палата Верховного Суду повернула на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 369/473/15-ц, також передану на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правового висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц та від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, у яких йдеться про віндикацію як ефективний спосіб захисту права власності на землі лісогосподарського призначення та початок перебігу позовної давності у подібних спорах. Підставою повернення справи слугувало те, що Велика Палата Верховного Суду вже сформулювала висновки щодо всіх питань, які мають значення для вирішення справи № 369/473/15-ц.

Отже, порушене правове питання вже вдруге передано на вирішення Великої Палати Верховного Суду. Колегія суддів не навела, а Велика Палата Верховного Суду не встановила очевидні вади попереднього рішення, його неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість, застарілість унаслідок зміни суспільного контексту чи розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання тощо.

Відповідно, резюмуючи, Велика Палата Верховного Суду констатує, що колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не обґрунтувала доцільності перегляду зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц та від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, на підставі яких уже сформувалася усталена та однозначна судова практика, що відповідно до частини шостої статті 404 ЦПК України є підставою для повернення справи відповідній колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду»

З урахування викладеного, Верховний Суд у цій справі дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені заявниками аргументи для відступлення від зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і свідчать про необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Наведені у касаційній скарзі інші доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання заступника керівника Львівської обласної прокуратури про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 червня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Популярні новини