Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 338/1143/23

провадження № 61-10502св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області, яка діє в інтересах держави в особі Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 червня 2024 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Девляшевського В. А., Луганської В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року заступник керівника Івано-Франківської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 09 грудня 2005 року ОСОБА_4 на підставі рішення 25 сесії четвертого демократичного скликання Підгірської сільської ради від 03 листопада 2005 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка знаходиться в урочищі «Гора Середня», с. Підгір`я Богородчанського району Івано-Франківської області.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 04 листопада 2022 року у кримінальній справі № 338/332/17 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною першою статті 366 КК України. Разом із тим, у ході судового розгляду цієї кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_3 , працюючи на посаді голови Підгірської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, склав та видав завідомо неправдиві офіційні документи - рішення Підгірської сільської ради від 15 липня 2005 року та від 03 листопада 2005 року про затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність земельних ділянок фізичним особам, загальною площею 12,10 га в урочищі «Гора середня» Підгірської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, зокрема і відповідачці ОСОБА_2 .

Таким чином, всупереч вимог статей 116 118 ЗК України ОСОБА_2 незаконно набула право власності на земельну ділянку площею 2,00 га.

У подальшому ОСОБА_2 21 грудня 2005 року на підставі договору купівлі-проваджу земельної ділянки, який посвідчений нотаріусом Богородчанського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Максьом Г. І., відчужила згадану земельну ділянку ОСОБА_1 , на підставі чого останній отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку № ЯБ 976574 від 17 березня 2006 року.

Прокурор просив суд витребувати від ОСОБА_1 на користь Богородчанської селищної ради земельну ділянку площею 2,00 га, яка знаходиться в с. Підгр`я, урочище «Гора Середня» Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, а також стягнути з відповідачів на користь Івано-Франківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богородчанського районного суду від 26 березня 2024 року позов заступника керівника Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області, яка діє в інтересах держави в особі Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області, задоволено.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Богородчанської селищної ради земельну ділянку площею 2,000 га (кадастровий номер 2620487201:01:009:0068), яка знаходиться с. Підгір`я, урочище «Гора Середня» Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Рішення суду мотивовано тим, що судом встановлено бездіяльність Богородчанської селищної ради, а саме невжиття заходів щодо вжиття заходів по поверненню спірної земельної ділянки у комунальну власність, зокрема шляхом звернення з позовом до суду, що підтверджується відповідним листом селищної ради, у зв`язку з чим представництво інтересів держави в суді у цій справі здійснюється прокурором. У спірних правовідносинах повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками як об`єктами права комунальної власності належали Богородчанській селищній раді як правонаступнику Підгірської сільської ради.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено, що набуття у власність відповідачами спірної земельної ділянки відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки рішенням 25 сесії четвертого демократичного скликання Підгірської сільської ради від 03 листопада 2005 року не вирішувалося питання про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 2,000 га розташованої на території сільської ради. Враховуючи, що право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 (яка згодом продала землю ОСОБА_1 ) набула на підставі рішення Підгірської сільської ради від 03 листопада 2005 року, яким не вирішувалося питання про її передачу останньому, тобто Підгірська сільська рада від імені територіальної громади не вчинила дій щодо розпорядження комунальним майном на підставі та у спосіб, передбачені законом, а тому суд приходить до переконання, що спірна земельна ділянка вибула з володіння зазначеної територіальної громади без вираження її волі.

Завданням цивільного судочинства не є встановлення винуватості чи невинуватості особи у вчиненні злочину. Разом з тим, вибуття земельної ділянки з власності позивача внаслідок підробленого рішення сільради, не може породжувати правомірних наслідків законності набуття права власності на земельну ділянку.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Вибуття майна із комунальної власності поза волею територіальної громади унеможливлює в подальшому на виконання повноважень та завдань територіальної громади передати його у користування найбільш соціально потребуючим категоріям населення територіальної громади.

Суд вважає обґрунтованими доводи позовної заяви про те, що її пред`явлення спрямовано на захист інтересів держави, оскільки протиправне утримання відповідачами земельної ділянки суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені у статті 14 Конституції України та статті 5 ЗК України, що призводить до порушення інтересів держави. Подання даного позову викликане винятково здійсненням заходів щодо захисту порушених інтересів держави та спрямоване на відновлення порушених інтересів держави, так як предметом позову є земельна ділянка комунальної власності.

За встановлених обставин, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вирішення питання про застосування позовної давності суд приходить до наступних висновків.

Як зазначено в позовній заяві, про порушення права прокурор довідався після постановлення Рожнятівським районним судом ухвали від 04 листопада 2022 року у справі № 338/332/17, відповідно до якої кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364 КК України (в редакції від 15 квітня 2008 року) та частиною першою статті 366 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) закрито, останнього звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, що є слушним, оскільки саме на підставі указаної ухвали було зроблено обґрунтований висновок про підробку протоколів та рішень Підгірської сільської ради, на підставі яких відбулася реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 , а згодом за ОСОБА_1 , у зв`язку із чим суд вважає, що саме з 04 листопада 2022 року почав спливати строк позовної давності і на час звернення до суду не сплинув.

Доводи ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_3 щодо початку позовної давності з моменту, коли земельна ділянка перестала були у комунальній власності сільської ради, суд не може взяти до уваги, оскільки не можна вважати вибуття власності (в даному випадку спірної земельної ділянки) з територіальної громади незаконним, яке порушує інтереси держави, доки не будуть в наявності докази такої незаконності, що і було предметом дослідження у справі № 338/332/17, яка перебувала у провадженні Рожнятівського районного суду та завершилася постановленням ухвали від 04 листопада 2022 року. З цих же підстав, суд не бере до уваги ухвалу від 10 листопада 2014 року № 2-443/11 про залишення позовної заяви прокурора в інтересах держави без розгляду, з іншим предметом позову та в зв`язку з направленням кримінального провадження на додаткове розслідування. Прокурор мав право на законні очікування завершення та вирішення кримінального провадження та на захист інтересів держави, з урахуванням триваючого неправомірного володіння земельною ділянкою відповідачем.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Богородчанського районного суду від 26 березня 2024 року скасовано.

В задоволенні позовних вимог заступника керівника Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області, який діє в інтересах держави в особі Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області, відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвалою Богородчанського районного суду № 2-443/11 від 10 листопада 2014 року позовну заяву прокурора Богородчанського району в інтересах держави в особі Підгірської сільської ради до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про визнання нечинними рішень сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки та визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, залишено без розгляду (том 2, а. с. 63). Отже, органам прокуратури не пізніше 2011 року стало відомо про оскаржувані рішення Підгірської сільської ради від 15 липня 2005 року та від 03 листопада 2005 року та про державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 099429 від 09 грудня 2005 року площею 2,00 га, виданий ОСОБА_13 . Проте з цим позовом прокурор звернувся до суду лише у серпні 2023 року, тобто з пропуском позовної давності.

Прокурором не подано доказів поважності причин пропуску позовної давності, який не звертався до ОСОБА_1 з позовом про витребування земельної ділянки в межах позовної давності. А що стосується посилання прокурора на те, що початком відліку загальної позовної давності для звернення до суду з даним позовом є судове рішення від 04 листопада 2022 року у справі № 338/332/17, яким підтверджено незаконність вибуття земельної ділянки із власності сільської ради, апеляційний суд критично оцінює дані твердження, враховуючи правовий висновок, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, оскільки право власності на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли власник довідався або міг довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи.

Також про зазначені обставини в 2013 році стало відомо й Підгірській сільській раді, що підтверджується рішенням ради від 26 липня 2013 року № 595-23/2013 (т. 2, а. с. 64).

З огляду на те, що прокурор звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави лише 03 серпня 2023 року, тобто за межами загальної позовної давності, відповідач заявив про пропущення позивачем позовної давності і просив з цієї підстави у позові відмовити, прокурор наполягав на дотриманні позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, але не обґрунтував поважність причин її пропущення, суд приходить до висновку про необхідність відмови у позові з цих підстав.

Аргументи учасників справи

У серпні 2023 року заступник керівника Івано-Франківської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі; стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та касаційної скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що враховуючи частину першу статті 261 ЦК України законодавець безпосередньо пов`язує початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду з моментом, коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а також із обізнаністю особи із тим, хто порушив її права. Тобто, сам факт порушення права є не підставою для початку перебігу строку позовної давності. До прийняття остаточного рішення судом у кримінальній справі № 338/332/17 унеможливлювало звернення прокурора за захистом порушеного права в інтересах Богородчанської селищної ради або самим органом місцевого самоврядування до суду. Указана обставина обумовлена тим, що рішення Підгірської сільської ради уповноваженим органом не приймались, підроблені сільським головою Роспопою Р. Я. До встановлення 04 листопада 2022 року рішенням Рожнятівського районного суду у кримінальній справі № 338/332/17 факту їх підроблення ОСОБА_3 , створювали видимість законності набуття спірної земельної ділянки у власність відповідачем. Стверджувати про наявність порушеного права Богородчанської селищної ради до 04 листопада 2022 року, без встановлення факту підробки рішень Підгірської сільської ради, фактично неможливо. Факт підроблення рішень Підгірської сільської ради її головою та вчинення ним кримінального правопорушення доводиться виключно в рамках кримінального провадження та встановлюється судом за наслідками розгляду відповідного кримінального провадження (справи).

Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою частину першу статті 261 ЦК України, згідно з якою перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Верховний Суд неодноразово зауважував, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати захист цих інтересів у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати такий захист, а не прокурор. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 зазначила, що оскільки право власності територіальної громади на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли міська рада довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Тому не заслуговують на увагу висновки суду про початок перебігу строків позовної давності з моменту внесення відомостей до ЄРДР за фактом підроблення офіційних документів та незаконної передачі у приватну власність спірної земельної ділянки. Передана відповідачу спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності Підгірської сільської ради, якою рішення про передачу у приватну власність не приймалось. Факт підроблення документів та неприйняття такого рішення органом місцевого самоврядування встановлюється виключно судом за результатами розгляду кримінальної справи.

За таких обставин ОСОБА_2 усвідомлювала та достовірно знала, що нею спірна земельна ділянка набута у приватну власність незаконно, а дії, пов`язані із її відчуженням на підставі цивільно-правової угоди ОСОБА_14 , мали на меті не реалізацію цивільних прав, а недопущення повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність.

Богородчанська селищна рада, як власник спірної земельної ділянки, в силу вибуття спірної земельної ділянки на підставі підроблених рішень не могла знати або навіть допускати про факт підроблення рішень органу місцевого самоврядування її посадовою особою. Такі обставини, а точніше дії посадової особи, містять ознаки кримінального правопорушення, а компетентним органом, який може встановити такі обставини, є виключно суд, який в рамках кримінальної справи може встановити факт підроблення рішень органу місцевого самоврядування та встановити винну особу, в результаті кримінально-караних дій якої із комунальної власності вибула спірна земельна ділянка.

Таким моментом, коли Богородчанській селищній раді стало відомо про факт незаконного вибуття із її власності у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки площею 2,0 га, є ухвалення Рожнятівським районним судом 04 листопада 2022 року рішення у кримінальній справі № 338/332/17.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, що результат аналізу змісту касаційної скарги та заяви про усунення недоліків касаційної скарги свідчить, що прокурор наводить достатні обґрунтування того, що зазначена справа становить значний суспільний інтерес (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.

Наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 30 червня 2023 року у справі № 462/4985/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 345/1160/23, від 23 січня 2019 року у справі № 916/2130/15, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 346/968/17, від 20 серпня 2019 року у справі № 652/219/17, від 12 червня 2023 року у справі № 388/1347/20, від 17 квітня 2023 року у справі № 761/8710/15-ц, від 13 січня 2023 року у справі № 347/687/20, від 19 квітня 2023 року у справі № 308/10705/20).

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2025 року у задоволенні клопотання заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури про розгляд справи за участі сторін відмовлено; справу призначено до судового розгляду.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що постанова суду апеляційної інстанцій оскаржуються в частині відмови у задоволенні позовної вимоги прокурора в інтересах держави в особі Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 спірної земельної ділянкиу зв?язку зі спливом позовної давності. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини

Суди встановили, що згідно з ухвалою Рожнятівського районного суду від 04 листопада 2022 року у справі № 338/332/17 кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364 КК України (в редакції від 15 квітня 2008 року) та частиною першою статті 366 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) закрито, останнього звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

У наведеній та в цій справі встановлено, що сільським головою Підгірської сільської ради складено та видано завідомо неправдиве рішення Підгірської сільської ради від 03 листопада 2005 року про затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність громадян площею 12,10 га в урочищі «Гора середня» Підгірської сільської ради для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_11 площею 1,45 га, ОСОБА_15 - 1,2764 га, ОСОБА_13 - 2.0 га. ОСОБА_16 - 2,0 га, ОСОБА_9 - 1,2765 га, ОСОБА_6 - 1,9999 га та ОСОБА_10 - 1,8566 га, загальною площею 11,86 га, в той час коли заяви гр. ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 в Підгірську сільську раду з проханням передати їм земельні ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства не поступали.

Згідно з показаннями свідків та протоколу 23 сесії 4-го демократичного скликання від 15 липня 2005 року, встановлено підписання, скріплення круглою гербовою печаткою Підгірської сільської ради протоколу сесії Підгірської сільської ради від 15 липня 2005 року, де зазначено неправдиві відомості, а саме те, що на сесії сільської ради по вказаних питаннях виступали: ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та те, що рішення прийнято одноголосно, в той час коли такі питання на сесію не виносились і рішення по них не приймались.

Як вбачається з показань свідків та з протоколу 25 сесії 4-го демократичного скликання від 03 листопада 2005 року, встановлено підписання, скріплення круглою гербовою печаткою Підгірської сільської ради протоколу сесії Підгірської сільської ради від 03 листопада 2005 року де зазначено неправдиві відомості, а саме те, що на сесії сільської ради по вказаних питаннях виступали: ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та те, що рішення прийнято одноголосно, в той час коли такі питання на сесію не виносилось і рішення по них не приймались.

Згідно з матеріалами містобудівного розширення території Підгірської сільської ради та проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки Підгірській сільській раді, встановлено, що в період липня-серпня 2005 року після звернення в проектну організацію ТзОВ «Обрий-ЛТД» та на протязі вересня - жовтня 2005 року було виготовлено проект відведення земельної ділянки Підгірській сільській раді на умовах подальшої передачі громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Підгір`я, в урочищі «Гора середня».

Також встановлено скріплення круглою гербовою печаткою Підгірської сільської ради та видачу завідомо неправдивого рішення Підгірської сільської ради від 07 квітня 2006 року про надання дозволу на зміну цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , які на сесії Підгірської сільської ради не розглядались, рішення з цього приводу не приймались, заяви гр. ОСОБА_11 та ОСОБА_1 про надання дозволу на зміну цільового призначення земельних ділянок розташованих в с. Підгір`я, урочище «Гора середня» в Підгірську сільську раду не поступали.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ІФ № 099429, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічної документації зі складання державного акту про право власності на земельну ділянку, ОСОБА_13 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства прощею 2,00 га, яка розташована в с. Підгір`я, в урочищі «Гора середня» та яку було накладено арешт в рамках кримінального провадження.

Згідно з державними актами на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 976574, серія ЯГ № 308589 та технічної документації з переоформлення державного акту, встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки № 5588 від 21 грудня 2005 року є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства прощею 2,00 га, яка розташована в с. Підгір`я, в урочищі «Гора середня».

Постановою Богородчанського районного суду № 1-70/11 від 26 травня 2014 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 за ознаками злочинів передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366, частиною четвертою статті 190 КК України, направлено прокурору Івано-Франківської області для проведення додаткового розслідування, в якій зазначалося, що під час досудового розслідування не досліджено протоколи засідання сільської ради, не встановлено чи видавалися вони ОСОБА_3 , ким складалися та кому видавалися протоколи засідання сесії (т. 1, а. с. 177-179).

Ухвалою Богородчанського районного суду № 2-443/11 від 10 листопада 2014 року позовну заяву прокурора Богородчанського району в інтересах держави в особі Підгірської сільської ради до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про визнання нечинними рішень сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки та визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок залишено без розгляду (т. 2, а. с. 63).

Згідно з рішенням Богородчанської селищної ради № 5-1/2020 від 26 листопада 2020 року та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повноваження Підгірської сільської ради були припиненні та проведено реорганізацію Підгірської сільської ради.

Згідно з висновком експерта № 1517/21-28/708-716/22-28 від 16 лютого 2022 року за результатами проведення додаткової судової оціночно-земельної експертизи спірна земельна ділянка згідно з державним актом серії ІФ № 099429 належить на праві приватної власності ОСОБА_13 . Відповідно до технічної документації із складання вказаного державного акту на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, яка розроблена ТзОВ «ОБРИЙ-ЛТД» в смт Богородчани у 2005 році, земельна ділянка вільна від обмежень та обтяжень містобудівного характеру. Ймовірна вартість земельної ділянки з кадастровим номером 2620487201:01:009:0068 становить 217 640,00 грн.

Івано-Франківська окружна прокуратура листом повідомила Богородчанську селищну раду про виявлення підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Богородчанської селищної ради та пред`явлення до суду позову до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

30 січня 2023 року Богородчанська селищна рада повідомила Івано-Франківську прокуратуру, що не заперечує проти звернення останньої до суду із позовом з метою поновлення порушених інтересів Підгірської сільської ради (у зв`язку з припиненням повноважень та реорганізацією) до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування спірної земельної ділянки.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (пункти 39, 60), від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 103) і № 372/1036/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 65)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 345/1160/23, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що «об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. Воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15, від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15, а також постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 916/2130/15. Розпорядження майном органом місцевого самоврядування не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може бути оцінено як вираження волі територіальної громади, тому відчужене таким чином майно підлягає поверненню на підставі статей 387-388 ЦК України».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано:

«Велика Палата Верховного Суду зауважує, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц). У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, зважаючи на її обставини, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у пункті 48 постанови від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 так: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів. З огляду на вказане відсутні підстави вважати, що у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18) та від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц (провадження № 14-85цс18), як зазначила колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 12 вересня 2018 року у справі № 487/10128/14-ц, Велика Палата Верховного Суду за аналогічних обставин дійшла протилежних висновків.

У постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14 Верховний Суд України, зокрема, вказав на таке: у разі встановлення судом неправомірного отримання особою земельної ділянки або отримання її з непередбачених законом підстав особа не набуває права власності на неї; для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Суди першої й апеляційної інстанцій застосували цей висновок Верховного Суду України, про що чітко зазначили у рішеннях. Тому довід касаційної скарги щодо неврахування висловленого у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14 висновку є явно необґрунтованим. Велика Палата Верховного Суду вважає, що з огляду на обставини справи № 487/10128/14-ц немає підстав відступати від висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14.

У постанові від 12 липня 2017 року у справі № 6-2458цс16 Верховний Суд України вказав, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. І з урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою уповноваженою особою. На думку Верховного Суду України, у зазначеній справі з огляду на положення статті 261 ЦК України, статті 45 ЦПК України суди повинні були з`ясувати, з якого моменту в прокурора виникло право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Київлісгосп». Верховний Суд України вказав, що судові рішення у цій справі не можна визнати законними й обґрунтованими, оскільки суди, вважаючи моментом порушення права держави на спірні земельні ділянки момент їх незаконного вилучення у 2007 році з постійного користування державного підприємства, не врахували положень закону та не з`ясували можливості позивачів реалізувати право на судовий захист у вказаному році. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що за обставин справи № 487/10128/14-ц відсутні підстави для відступу і від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 12 липня 2017 року у справі № 6-2458цс16».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19), на яку посилається прокурор у касаційній скарзі, вказано, що «оскільки право власності територіальної громади м. Львова на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли Львівська міська рада довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи. Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Тому Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що перебіг позовної давності починається від дня, коли позивачу стало відомо про рішення суду щодо спірної ділянки в іншій справі».

У пунктах 50, 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18) також вказано, що «суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у позові, врахувавши те, що прокуратура та Іванковичівська сільська рада дізналися про порушення права власності відповідної територіальної громади на спірні земельні ділянки ще у червні 2009 року, оскільки була порушена кримінальна справа за фактами вчинення службовими особами Іванковичівської сільської ради зловживання службовим становищем і службового підроблення при наданні у приватну власність земельних ділянок, зокрема відповідачам, що підтверджено постановою Васильківського міськрайонного суду від 21 травня 2010 року; у 2012 році прокурор подавав аналогічний позов, але той був залишений без розгляду, а повторно звернувся з позовом до суду аж 5 січня 2017 року, тобто, пропустивши позовну давність; прокурор не заявляв клопотання про поновлення позовної давності, а суд відповідно не встановлював підстав поважності пропуску такого строку. Оскільки прокурор пред`явив позов після спливу позовної давності, про застосування якої до позовних вимог просили відповідачі, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими доводи касаційних скарг і висновок суду першої інстанції про те, що у задоволенні позову слід відмовити».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2023 року у справі № 462/4985/21, на яку посилається прокурор у касаційній скарзі, вказано, що «закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження всіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. Водночас, поважними причинами пропущення позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 82 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.

У справі, що переглядається:

суди встановили, що рішенням 25 сесії четвертого демократичного скликання Підгірської сільської ради від 03 листопада 2005 року не вирішувалося питання про передачу ОСОБА_21 у приватну власність спірної земельної ділянки площею 2,000 га, Підгірська сільська рада від імені територіальної громади не вчинила дій щодо розпорядження комунальним майном на підставі та у спосіб, передбачені законом, а тому суди зробили висновок, що спірна земельна ділянка вибула з володіння зазначеної територіальної громади без її волі, а позовні вимоги про її витребування із чужого незаконного володіння обґрунтовані. Судові рішення в цій частині не оскаржені;

при вирішення питання застосування позовної давності суд першої інстанції вважав, що про порушення права держави прокурор довідався після постановлення Рожнятівським районним судом ухвали від 04 листопада 2022 року у справі № 338/332/17, відповідно до якої кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364 КК України та частиною першою статті 366 КК України закрито, останнього звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі якої було зроблено висновок про підробку протоколів та рішень Підгірської сільської ради, на підставі яких відбулася реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 , а згодом за ОСОБА_1 , у зв`язку із чим саме з 04 листопада 2022 року почався перебіг позовної давності і на час звернення до суду не сплинув.Суд вказав, що ухвалою від 10 листопада 2014 року у справі

№ 2-443/11 в зв`язку з направленням кримінального провадження на додаткове розслідування залишено позовну заяву прокурора в інтересах держави без розгляду, яка подавалася з іншим предметом позову. Тому прокурор має право на захист інтересів держави;

апеляційний суд вважав, що звернення прокурора до суду у справі

№ 2-443/11 свідчить, що органам прокуратури не пізніше 2011 року стало відомо про оскаржувані рішення Підгірської сільської ради від 15 липня 2005 року та від 03 листопада 2005 року та про державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 099429 від 09 грудня 2005 року площею 2,00 га, виданий ОСОБА_13 , а тому прокурор звернувся до суду у 2023 році з цим позовом з пропуском позовної давності;

аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у справі № 2-443/11прокурор Богородчанського району в інтересах держави в особі Підгірської сільської ради в 2011 році звертався до суду з позовом про визнання нечинними рішень сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки та визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок; у зв`язку з встановленням, що в провадженні Богородчанського районного суду знаходиться кримінальна справа № 1-70 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366, частиною четвертою статті 190 КК України, ухвалою Богородчанського районного суду провадження у справі № 2-443/11 зупинено до набрання законної сили рішення у кримінальній справі № 1-70; оскільки постановою Богородчанського районного суду № 1-70/11 від 26 травня 2014 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 направлено прокурору Івано-Франківської області для проведення додаткового розслідування, провадження у справі

№ 2-443/11 було відновлено; ухвалою Богородчанського районного суду від 10 листопада 2014 року за заявою прокурора його позовну заяву до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про визнання нечинними рішень сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки та визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок залишено без розгляду;

ухвалою Рожнятівського районного суду від 04 листопада 2022 року у справі № 338/332/17 кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364 КК України (в редакції від 15 квітня 2008 року) та частиною першою статті 366 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) закрито, останнього звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, якою встановлено факти підроблення протоколів та рішень Підгірської сільської радивід 15 липня 2005 року та від 03 листопада 2005 року, на підставі яких відбулася реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 та яка відчужила її ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки № 5588 від 21 грудня 2005 року. Також встановлено видачу завідомо неправдивого рішення Підгірської сільської ради від 07 квітня 2006 року про надання дозволу на зміну цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , які на сесії Підгірської сільської ради не розглядались, рішення з цього приводу не приймались, заяви гр. ОСОБА_11 та ОСОБА_1 про надання дозволу на зміну цільового призначення земельних ділянок розташованих в с. Підгір`я, урочище «Гора середня» в Підгірську сільську раду не поступали;

разом з тим, суд першої інстанції встановив обставини, які свідчать про те, спірна земельна ділянка вибула з володіння зазначеної територіальної громади без її волі у зв`язку з тим, що рішенням Підгірської сільської ради від 03 листопада 2005 року не вирішувалося питання про передачу ОСОБА_21 у приватну власність спірної земельної ділянки, яка від імені територіальної громади не вчинила дій щодо розпорядження комунальним майном на підставі та у спосіб, передбачених законом, незалежно від кримінально-правової кваліфікації дій селищного голови ОСОБА_3 або інших осіб у вказаному кримінальному провадженні. Про ці обставини органам прокуратури стало відомо не пізніше 2011 року при порушенні кримінальної справи № 1-70/11 та зверненні прокурора до суду у справі № 2-443/11 з позовом, у тому числі до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про оскарження відповідних рішень Підгірської сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок. Тобто щонайменше з цього часу органам прокуратури стало відомо про порушення інтересів держави, обставини такого порушення та осіб, які набули спірну земельну ділянку у власність.

За таких обставин право на позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, у прокурора в інтересах держави та/або Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області виникло з 2011 року. Проте з цим позовом прокурор звернувся до суду лише у серпні 2023 року, тобто з пропуском позовної давності.

Тому за обставин цієї справи апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про сплив позовної давності за позовом прокурора про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, а сама лише наявність в провадженні слідчих органів та судів кримінальної справи № 1-70 про обвинувачення ОСОБА_3 , звернення прокурора до суду у справі № 2-443/11 з іншим предметом позову, який за заявою прокурора 10 листопада 2014 року залишений без розгляду, не є поважними причинами її пропуску.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постановуапеляційного суду в оскарженій частині без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 червня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги заступника керівника Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області, яка діє в інтересах держави в особі Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області, про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 спірної земельної ділянки залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко